Справа № 643/2983/25 Головуючий 1 інстанції ОСОБА_1
Провадження №: 11-сс/818/389/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: скарги на бездіяльність
(про відмову у відкритті провадження)
07 березня 2025 року, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 28.02.2025 року, -
Вказаною ухвалою слідчого судді задоволено скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої службової особи Харківського районного управління поліції № 2 ГУ НП в Харківській області, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Зобов'язано визначену у встановленому законом порядку уповноважену особу Харківського районного управління поліції № 2 ГУ НП в Харківській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_3 від 24.02.2025 (талон повідомлення № 7276) про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 .
Не погодившись з таким рішенням слідчого судді, ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 28.02.2025 року та визнати дії Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області - неправомірними та визнати бездіяльність ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області щодо виконання вимоги ст. 214 КПК України. Зобов'язати ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області вчинити дії, передбачені ст.214 КПК України, за заявою ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення від 13.01.2025 року в строки, визначені ст.214 КПК України та з урахуванням положень ст.28 КПК України, відносно ОСОБА_4 , в діях якого вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідно до вимог ст.336 КК України та відносно вимог ст.ст.185, 190, 191, 364, 365, 367, 356 КК України. Також зобов'язати ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області невідкладно надати до суду повідомлення, в порядку ч.4 ст.535 КПК України та надати йому 5 примірників завіреної належним чином копії винесеної ухвали про прийняте рішення та витяги з ЄРДР.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що у відкритті апеляційного провадження належить відмовити, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Як зазначено у п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» : «право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави».
У кримінальному провадженні такі випадки врегульовані Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання апеляційної скарги на рішення слідчого судді, постановленого за наслідками розгляду скарги, заяви чи клопотання учасника кримінального провадження має відбуватись з дотриманням певних умов.
Статтею 392 КПК України передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Ст.ст.307, 309 КПК України визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
При цьому, Конституційний Суд України своїм рішенням від 17.06.2020 року № 4-р (ІІ)/2020, визнав неконституційним положення ч. 3 ст. 307 КПК у частині заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.
Зазначене Рішення стосується забезпечення права особи на судовий захист від конкретного виду бездіяльності слідчого чи прокурора, а саме невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, і випливає з конституційних гарантій захисту прав людини.
Таким чином, рішення слідчого судді, яким зобов'язано уповноважених службових осіб ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_3 від 24.02.2025 року (талон повідомлення №7276) про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 , на відміну від рішення, яким особі відмовлено зобов'язати службових осіб здійснити такі дії, не підлягає апеляційному оскарженню.
До того ж, прийняте слідчим суддею рішення ухвалено на користь ОСОБА_3 , чим задоволено його скаргу в частині невнесення відомостей до ЄРДР, що унеможливлює оскарження цієї ухвали як такої, якою здійснено захист інтересів ОСОБА_3 .
При цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 214 КПК України, відомості про особу та попередню кваліфікацію її дій вносяться до ЄРДР слідчим або прокурором. Отже скаржнику не належить право на порушення кримінальної справи проти певної особи, в тому числі і внесення відомостей до ЄРДР щодо вчинення злочину певною особою, а також у нього відсутнє право на реєстрацію повідомлення про злочин за бажаною ним кваліфікацією дій особи за диспозицією КК України, оскільки право на кримінально-правове переслідування конкретної третьої особи із обраною самостійно кваліфікацією скаржнику не гарантується положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини. Кримінально-правова кваліфікація обставин вчинення злочину особою є підставою для оголошення про підозру і здійснюється виключно в порядку ст. 22 КПК України органом досудового розслідування.
Самостійне визначення особою у заявах про злочин наявності певної статті КК та бажаної кваліфікації без наведення достатніх відомостей не може автоматично свідчити про те, що було вчинено саме ці злочини. Крім того, слідчий, прокурор не зобов'язаний вносити відомості до реєстру у точній відповідності зі змістом заяви в частині обраної заявником правової кваліфікації.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93) право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. Одним із таких обмежень є переслідування особи в кримінально-правовому порядку шляхом внесення повідомлення до ЄРДР щодо конкретної особи за бажаною кримінально-правовою кваліфікацією. А у справі «Preda and Dardari v. Italy, 1999), суд вказав, що метою цієї норми є запобігання використанню принципів, на яких ґрунтується Конвенція, щоб здійснювати будь-яку діяльність, спрямовану на скасування прав і свобод, визнаних цією Конвенцією.
На стадії вирішення питання щодо внесення відомостей до ЄРДР, відомості щодо попередньої кваліфікації вносяться слідчим (прокурором) відповідно до повноважень, наданим їм відповідно до вимог, передбачених ст.ст. 36,40, 214 КПК України . При цьому слід врахувати, що відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог ст. 36 КПК України, також є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а тому втручання в його процесуальну діяльність забороняється.
Таким чином, здійснення судового контролю з боку слідчого судді за діями слідчого, прокурора щодо правильності правової кваліфікації (у тому числі попередньої кваліфікації при внесенні відомостей заяви про кримінальне правопорушення до ЄРДР) на етапі досудового розслідування до повідомлення особи про підозру КПК не передбачено. Виправлення допущених слідчим помилок на цьому етапі можливе прокурором в рамках процесуального керівництва досудовим розслідуванням.
А здійснення судового контролю з боку слідчого судді за порядком виконання рішення слідчого судді про покладання обов'язку на уповноважених осіб органу досудового розслідування щодо внесення відомостей заяви про кримінальне правопорушення до ЄРДР в порядку статті 214 КПК, шляхом повторного оскарження їх бездіяльності законом не передбачено.
Враховуючи, що рішення щодо зобов'язання визначеної у встановленому законом порядку, уповноваженої особи ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_3 від 24.02.2025 року (талон повідомлення №7276) про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 , вже прийняте, а отже, право ОСОБА_3 на судовий захист від конкретного виду бездіяльності слідчого чи прокурора, а саме невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, реалізоване, саме через здійснення судового контролю по цим фактам, і скаргу було задоволено, що, в даному випадку, може бути підставою для відмови у відкритті провадження, оскільки інші вимоги ОСОБА_3 окремому апеляційному оскарженню не підлягають, оскільки не входять до переліку, визначеному у ст.ст.307, 309, 392 КПК України, які можуть бути оскаржені у апеляційному порядку.
За таких обставин, вказана ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, оскільки вона не входить до переліку рішень, визначених у ст. 309 КПК чи інших статтях цього Кодексу, які містять пряму вказівку на можливість апеляційного оскарження такої ухвали слідчого судді.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 12 жовтня 2017 року (справа № 757/49263/15-к), у разі, якщо слідчий суддя прийняв рішення, яке не передбачено КПК України, або не узгоджується з положеннями ст. 307 КПК України стосовно його повноважень, суду апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження належить виходити з приписів ст. 9 КПК України, яка розкриває принцип законності кримінального провадження та в частині шостій установлює, що, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу. Однією з таких засад є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (п. 17 ч. 1 ст. 7 КПК України), а її зміст розкрито у ст. 24 КПК України, згідно з частиною першою якої кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України. У цьому кримінальному провадженні Верховний Суд України сформулював висновок щодо застосування норми права, відповідно до якого, у разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПК України, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК України.
У цьому провадженні не вбачається підстав для висновку про те, що слідчим суддею постановлена ухвала, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, оскільки ухвала слідчого судді постановлена на підставі положень ст. 307 КПК України, тобто в межах його повноважень, визначених кримінальним процесуальним законом. Разом з цим, апеляційна скарга ОСОБА_5 не містить належного обґрунтування можливості прийняття до розгляду її апеляційної скарги, виходячи із загальних засад кримінального провадження або із посиланням на рішення національних або міжнародних судових установ, зміст яких би указував на необхідність прийняття до розгляду апеляційним судом цієї апеляційної скарги.
При цьому, слід звернути увагу на те, що ч. 3 ст. 309 КПК України визначено спосіб реалізації права особи на судовий контроль законності рішень слідчого судді, які не підлягають оскарженню в порядку ч. 1 ст. 309 КПК України - шляхом подання заперечень проти таких рішень під час підготовчого провадження в суді, і лише у разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПК України, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Враховуючи те, що апеляційна скарга ОСОБА_3 подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, відповідно до вимог ст. 309 КПК України, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 28.02.2025 року - слід відмовити.
Згідно ч.5 ст.399 КПК України копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Керуючись ч.1 ст.9, ст.307, ст.309, 392, ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 28.02.2025 року.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала про відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку згідно до положень ст. ст. 424, 426 КПК України.
Суддя Харківського
апеляційного суду ОСОБА_2