Справа № 553/2880/22 Головуючий 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/898/25 Головуючий апеляційної інстанції - ОСОБА_2 Категорія: ч.1 ст.122 КК України
13 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме обвинуваченого, його захисника та потерпілої, належним чином повідомлених про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 03.02.2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 03.02.2025 року ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.122 КК України на підставі ст.46 КК України, тобто у зв'язку з примиренням винного з потерпілою ОСОБА_8 та закрито кримінальне провадження стосовно нього.
Суд першої інстанції дійшов до такого висновку, оскільки ОСОБА_7 вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, примирився з потерпілою ОСОБА_8 , яка в судовому засіданні зазначила, що претензій до ОСОБА_7 вона не має.
Цивільний позов не заявлений.
Речові докази та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженню відсутні.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись зі вказаним рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосуванням ст.46 КК України, що потягло звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
Прокурор зазначає, що судом першої інстанції прийнято необґрунтоване рішення про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.122 КК України у зв'язку з примиренням з потерпілим, тоді як були безумовні підстави для закриття кримінального провадження на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відмовою потерпілої ОСОБА_8 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_8 заявила клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відмовою від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Посилається на ст.46 КК України, відповідно до якої особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України, є нетяжким злочином. Однак ця дія є умисною, а тому положення ст.46 КК України, відповідно до яких звільнення за примиренням з потерпілим застосовується у разі вчинення кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину, виключаються.
Прокурор констатує, що ОСОБА_7 вчинив умисний нетяжкий злочин, а тому до нього судом безпідставно застосовано положення ст.46 КК України та незаконно звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з примирення сторін.
У зв'язку з цим прокурор просить постановити нову ухвалу, якою закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України, тобто у зв'язку з відмовою потерпілої ОСОБА_8 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Прокурор ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі.
Обвинувачений ОСОБА_7 та потерпіла ОСОБА_8 про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, однак до суду не з'явилися, на особистій участі не наполягали. Будь-яких заяв, які б свідчили про неможливість розгляду апеляційної скарги без їхньої участі, від останніх не надходило.
Враховуючи вимоги ч.4 ст.405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного розгляду за відсутності обвинуваченого та потерпілої, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 46 КК України передбачено, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, апеляційний суд вважає їх обґрунтованими з огляду на таке.
Суд першої інстанції, розглянувши клопотання потерпілої про закриття кримінального провадження, дійшов до висновку, що ОСОБА_7 вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, примирився з потерпілою ОСОБА_8 , яка в судовому засіданні зазначила, що претензій до обвинуваченого вона не має, а тому наявні всі умови та підстави, передбачені кримінальним законом для звільнення останнього від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.122 КК України на підставі ст.46 КК України та закриття кримінального провадження на підставі ч.2 ст.284 КПК України.
Проте з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не може погодитися в повній мірі.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 вчинив умисний нетяжкий злочин, тому не може бути звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
Водночас під час судового розгляду потерпіла звернулася до суду першої інстанції із заявою про закриття кримінального провадження на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України, тобто у зв'язку з відмовою від обвинувачення, оскільки в неї відсутні будь-які претензії до ОСОБА_7 (а.с.143 т.1).
Згідно з вимогами ч.4 ст.26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Відповідно до ч.1 ст.477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого, зокрема щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Згідно з п.7 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.122 КК України, який не пов'язаний з домашнім насильством, дане кримінальне провадження відповідно до ч.1 ст.477 КПК України належить до кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого та закривається у разі відмови потерпілого від обвинувачення на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України.
Проте суд першої інстанції дійшов хибного висновку про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого на підставі ст.46 КК України у зв'язку з примиренням винного з потерпілою, в той час як мав закрити кримінальне провадження у зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (п.4 ч.1 ст.409 КПК України).
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, застосування закону, який не підлягає застосуванню (п.п.1, 2 ч.1 ст.413 КПК України).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги прокурора, тому вона підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні із закриттям кримінального провадження у зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора, - задовольнити частково.
Ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 03.02.2025 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12021226180000614 від 09.11.2021 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.122 КК України, а саме на підставі ст.46 КК України у зв'язку з примиренням винного з потерпілою ОСОБА_8 , - змінити.
Клопотання потерпілої ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження, - задовольнити.
Закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.122 КК України, на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України, тобто у зв'язку з відмовою потерпілої ОСОБА_8 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на дане рішення, у відповідності до ч.1 ст.424 КПК України, в касаційному порядку, може бути подана протягом 3-х місяців з дня проголошення.
Судді
___________ _____________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4