Справа № 639/1515/24 Головуючий суддя І інстанції Баркова Н. В.
Провадження № 22-ц/818/527/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: споживчого кредиту
13 лютого 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,
за участю секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердікт Капітал» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 вересня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовна заява мотивована тим, що 06.12.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. було відкрито виконавче провадження № 67791695 на підставі виконавчого напису №205571, вчиненого 22.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, стосовно ОСОБА_1 . Стягувачем за даним виконавчим написом вказано ТОВ «Вердикт Капітал». Постанову про відкриття виконавчого провадження, як і будь-які інші документи позивач не отримував. Про дані обставини позивач дізнався випадково, встановивши застосунок «ДІЯ». Так, 18.12.2023 року представником Позивача було подано адвокатський запит вих. № 18/12/23-3 до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. з метою отримання інформації та документів, які стали підставою для вчинення виконавчого напису, 26.12.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. було надано запитувану інформацію. Між тим, в наданих нотаріусу матеріалах не можуть міститись та не містяться докази того, що між позивачем та відповідачем було взагалі укладено будь-який договір, зокрема, кредитний. Виконавчим написом посвідчено договір між ВАТ «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_1 , але не між ТОВ «Вердикт Капітал» та ОСОБА_1 . Жодних інших договорів до виконавчого напису не надано відповідачем. Відтак нотаріусу не міг бути наданий посвідчений нотаріально документ, який встановлює наявність у позивача непогашеної заборгованості перед відповідачем. Отже, нотаріус, не перевіривши безспірність фінансової вимоги відповідача, не повідомив позивача, про те, що до нього звернулися з заявою про вчинення виконавчого напису, що створює ситуацію коли позивач не міг жодним чином заперечувати проти незаконно нарахованих сум і, відповідно, нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис, оскільки ним не була перевірена безспірність та підстави вимог кредитора.
На думку позивача виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з тим, що вчинений без врахування всіх необхідних документів, передбачених Законом України «Про нотаріат», які підтверджують безспірність вимоги та повідомлення боржника про усунення порушень.
З цих підстав ОСОБА_1 просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 22.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, і зареєстрований в реєстрі за №205571, про стягнення з боржника ОСОБА_1 невиплачених в строк грошових коштів на користь ТОВ «Вердикт Капітал» у сумі 27 921,38; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 вересня 2024 року позов задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 22.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем та зареєстрований в реєстрі за №205571, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» грошових коштів у сумі 27 921,38 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 073 гривні 60 копійок.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 050 гривень 00 копійок.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Вердікт Капітал» в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а нотаріус лише перевіряє безспірність заборгованості по наданим документам.
Договори (правочини) з додатками (наведені суми боргу боржника на момент відступлення права вимоги), які були пред'явлені нотаріусу для вчинення нотаріальної дії: виконавчого напису - не визнані судом недійсними, а так само, їхній зміст не містить положень щодо невідповідності законодавству України.
На думку скаржника, стягнуті судом першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу є завищеними у відповідності до категорії справи, а також того факту, що позивачем та її представником не було надано доказів понесених таких витрат на надання правничої допомоги, не було підтверджено оплату таких витрат та у рішенні, судом не наведено аргументів, на підставі яких суд прийняв рішення про стягнення коштів на правничу допомогу із відповідача.
Заявляючи вимогу про стягнення із відповідача витрат на надання професійної правничої допомоги, позивач, при цьому, не надав документів, що підтверджують повноваження представника на представництво його в суді, також не було надано доказів укладеного договору між адвокатом і клієнтом на надання правничих послуг, переліку правничих послуг, які представник надав позивачеві, вартість наданих таких правничих послуг, а також не підтверджено жодними документами оплату наданих таких правничих послуг.
Позивачем не було надано доказів здійснення оплати наданих правничих послуг на поточний рахунок адвоката, відтак, витрати на надання правничої допомоги не підтверджені доказами. Але суд першої інстанції на надані обставини уваги не звернув.
ТОВ «Вердикт Капітал» було подано до суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, яке судом першої інстанції було залишено без уваги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 22.06.2021 року вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №205571, яким пропонується стягнути із ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», якому ПАТ «Родовід Банк» відступив право вимоги на підставі договору відступлення прав вимоги №23 від 04.07.2019 р. за Кредитним договором №Ск-1080-030423/9-2008 від 16.09.2008 року, укладеним між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 . Пропонується стягнути з ОСОБА_1 за період з 04.07.2019 року по 28.05.2021 року включно суму у розмірі: 10 909,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 16 512,38 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, а також плата за вчинення цього виконавчого напису, загальна заборгованість становить 27 921,38 грн. (а.с. 15).
Надана суду копія Кредитного договору №Ск-1080-030423/9-2008 від 16.09.2008 року, укладеного між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 свідчить про те, що договір не був нотаріально посвідченим (а.с.12-14).
06.12.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. було відкрито виконавче провадження № 67791695 на підставі виконавчого напису №205571, вчиненого 22.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, стосовно ОСОБА_1 . Стягувачем за даним виконавчим написом вказано ТОВ «Вердикт Капітал».
Аналізуючи доводи апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду зауважує про таке.
Відповідно до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина 1 статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно із підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1, підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічний правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц.
У постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17 Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Судом першої інстанції на підставі наявних у справі доказів встановлено що відповідач не довів належними та допустимими доказами безспірність заборгованості та направлення позивачу письмової вимоги про усунення порушень боржнику, а також отримання ним вимоги про усунення порушень за кредитним договором, що є підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає задоволенню.
Крім того як встановлено умовами договору, укладеного позивачем, не передбачено сплати штрафів та пені, а таке свідчить про те, що на момент вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису заборгованість позивача перед відповідачем не була безспірною, зокрема, була меншого розміру, ніж зазначено у виконавчому написі.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений приватним нотаріусом із порушенням вимог закону, а саме: боржник не отримував вимоги про усунення порушень за договором позики грошових коштів від 26 жовтня 2016 року та визначена заборгованість за цим договором не є безспірною.
Аргументи апеляційної скарги про те, що судом не встановлено наявність заборгованості позивача станом на дату розгляду справи та відповідача, як правонаступника кредитора, було позбавлено права на отримання грошових коштів, є безпідставними, оскільки відповідач не втратив можливості захистити свої права у судовому порядку, шляхом подання відповідно позову про стягнення заборгованості за договором.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
Оскаржуване судове рішення щодо вирішення позовних вимог відповідає критерію обґрунтованості судового рішення, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті спору.
Щодо доводів скарги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога позивачу в суді першої інстанції надавалася адвокатом Тимофеєвою Ю.А., на підставі договору про надання правової допомоги № 12.23-2 про надання правової (правничої) допомоги від 15 грудня 2023 року (а.с. 90-91 ).
Згідно з пунктами 4.1, 4.3 договору сума винагороди (гонорару) адвоката визначається сторонами в додатках до цього договору.
Оплата за цим договором здійснюється на підставі акту виконаних робіт, підписаного сторонами упродовж 20 банківських днів після отримання клієнтом рішення по кожній конкретній справі, яке набрало законної сили.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Клименко О.В. надано договір № 12.23-2 про надання правової (правничої) допомоги від 15 грудня 2023 року, укладений між ним та адвокатом Тимофеєвою Ю.А., копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АХ № 1177923 від 01 лютого 2024 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2593 від 24 січня 2019 року, рахунок вартості наданих послуг додаток№ 1 до договору про надання правничої допомоги №12.23-2 від 15.12.2023 року, відповідно до якого правова допомога надана на загальну суму 12 500 грн, акт виконаних робіт №2 з надання послуг правничої допомоги за договором №12.23-2 про надання правничої допомоги від 15.12.2023 за цивільною справою №639/1515/24, з яких - ознайомлення з документами-1000,00 грн; складання та подання адвокатського запиту-1250,00 грн; складання листів, скарг заяв, претензій-1250,00 грн; складання позовної заяви, відзиву на позовну заяву-5000,00 грн; складання заяви про забезпечення позову-2000,00 грн; складання відповіді на відзив, заперечень-1500,00 грн; складання процесуальних документів-1250,00 грн., складання апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу -6000,00 грн; складання апеляційної скарги на ухвалу суду-4000,00 грн; представництво в суді -1500,00 грн 1 судове засідання або 1 виїзд до органу державної влади; витрачений час на очікування судового засідання незалежно від того чи судове засідання відбулось-600,00 грн, а також квитанція б/н від 23 липня 2024 року про сплату 12050 грн.00 коп.(а.с.90-93).
До відзиву на позовну заяву відповідачем додано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, у якому просив відмовити у задоволення позову у повному обсязі, а також клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, яка орієнтовно була визначена в позові в розмірі 40000,00 грн, посилаючись на неспівмірність суми стягнення за виконавчим написом та відшкодування правової допомоги (а.с.43-53).
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Колегія суддів зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.
З врахуванням фактично виконаної адвокатом позивача роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, колегія суддів вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді першої інстанції у розмірі 8 000 грн.
Ураховуючи викладені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає зміні.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, через неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає зміні.
Оскільки апеляційна скарга по суті позовних вимог задоволенню не підлягає, то підстави для розподілу витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 259, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 вересня 2024 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу змінити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 8 000 (вісім тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині зазначене рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складений 17 березня 2025 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді колегії Ю.М. Мальований.
О.В. Маміна.