Справа № 638/13414/18 Головуючий суддя І інстанції Штих Т. В.
Провадження № 22-ц/818/86/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Спори про право власності та інші речові права
13 лютого 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,
за участю секретаря судового засідання Холод М.В., Шевченко В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Межової Ксенії Павлівни на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 травня 2024 року, по справі № 638/13414/18, за позовом ОСОБА_1 до ТОВ фірма «Мангуст ЛТД», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, про усунення перешкод в користуванні і розпорядженні майном,
Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ фірма «Мангуст ЛТД» про визнання будівництва самочинним та усунення перешкод у праві користування та розпорядження майном шляхом зобов'язання знесення самочинного будівництва, в якому просив визнати будівництво, вчинене ТОВ фірмою «Мангуст ЛТД» за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 5 та 7/9, а також просив усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження своїм майном за адресою: АДРЕСА_1 - шляхом зобов'язання ТОВ фірми «Мангуст ЛТД» за власний рахунок знести самочинне будівництво, а саме: третій четвертий, п'ятий, шостий та сьомий та мансардний поверх за адресою: АДРЕСА_2 та 7/9.
Позов мотивовано тим, що позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . ТОВ фірма «Мангуст ЛТД» є власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 та 7/9.
Зазначає, що відповідач ТОВ фірма «Мангуст ЛТД» є власником виключно підвальних приміщень в будинку АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , але ігноруючи норми законодавства України та виходячи за межі свого права власності вчиняє самочинне будівництво третього поверху та мансардного над ним, а також четвертого, п'ятого, шостого та сьомого поверхів, чим суттєво порушує права позивача через перекриття освітлення в квартирі АДРЕСА_4 , а також забудову прибудинкової території. Також посилається на порушення норм ДБН 360-92 при забудові прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 .
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Межова К.П. посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить рішення скасувати, новим рішенням задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування скарги зазначає, що ОСОБА_1 є співвласником спільної сумісної власності разом з іншими власниками квартир та нежитлових приміщень у буд. АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 та прибудинкової земельної ділянки даного будинку, а також допоміжних приміщень виходячи з положень ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Співвласники, зокрема, Позивач, згоди на проведення будь-яких будівельних робіт на об'єктах за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 не надавали.
Позивач неодноразово наголошував у суді першої інстанції про те, що споруда, яка була побудована Відповідачем є самочинним будівництвом та її побудовано без належно затвердженого проекту в порушення будівельних норм. Але дана обставина залишилася поза увагою суду першої інстанції. Так, за адресою: АДРЕСА_2 розташований об'єкт культурної спадщини - пам'ятка архітектури та містобудування, будівля за адресою по АДРЕСА_3 та є пам'яткою в силу п.4 роз.2 «Прикінцеві положення Закону України від 16.12.2004р. № 2245-IV «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини», оскільки занесена до переліку пам'яток історії місцевого значення рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих від 25.01.1972р. У листі від 07.05.2018р. за № 214/10/70-18 Міністерство культури України зазначило, що оскільки згідно з вимогами Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятки культурної спадщини, їх частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно, змінювати забороняється, то такий вид робіт, як реконструкція - для пам'яток не застосовується.
Науково-проектна документація на проведення будівельних робіт, у тому числі робіт з реабілітації пам'яток культурної спадщини як національного так і місцевого значення розробляється з вимогами ДБН А.2.2-14-2016 «Склад та зміст науково-проектної документації на реставрацію пам'яток архітектури та містобудування».
Проект на замовлення Відповідача щодо завершення робіт з реконструкції, пов'язаної з реабілітаційними роботами в буд. Літ. «Б-3 та нежитлових приміщеннях: підвалу № 17-1, 17-3, IV, VI, першого поверху № 1, 1а, 4,5,6, другого поверху № 1,2,2а,2б,2в, 2г,2д, 3 літ.А-6, першого поверху № 1 літ. В-2 по АДРЕСА_2 та в приміщеннях першого поверху № 17,18, 18а, 23, 23а, 23б, 24, 26, 26а, 26б, 26в, 26г, 26д літ. А-5 по АДРЕСА_3 під об'єкт громадського харчування, складений з порушенням вимог ст.26 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Проект передбачає такий вид робіт як реконструкцію, який до пам'яток культурної спадщини не застосовується. Також проект передбачає об'єднання таких видів робіт як реконструкція та реабілітація, яке чинним законодавством не передбачено та не є можливим щодо пам'яток культурної спадщини. Проект не є науково-проектною документацією та складений з порушенням вимог ДБН А.2.2-14-2016 (лист Департаменту містобудування та архітектури ХОДА №01-33/198 від 19.02.2018р.). ). Відповідно до п.3.10, 3.11, 3.13 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» при перебудові кварталів житлової забудови треба враховувати історико-архітектурну та містобудівну цінність кожного будинку і споруди, відстань між житловими будинками, в т.ч. протипожежну, в'їзди на територію житлових кварталів.
Вважає, що дозвіл на проведення будівельних робіт на об'єктах культурної спадщини було видано за відсутності письмового дозволу та погодження Проекту на замовлення Відповідача.
Судом першої інстанції не було звернуто увагу на ту обставину, що житлові квартири у буд. АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 фактично розташовані - поряд з закладом громадського харчування - рестораном «Харитоновъ», який працює з використанням музики, інструментальних номерів та інш., що в порушення ДБН В2.2.-25:2009 «Будинки і споруди. Підприємства харчування (заклади ресторанного господарства), п.5.1.6 - заборонено. Тобто, мешканцям житлового будинку чути голосну музику з ресторану у заборонений час.
Зауважує, що згідно висновку експерта Заволотько Ю.С. № 0129-21 12.04.2021р. було проведено обстеження квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 . Відповідно до даного обстеження, вищезазначені квартири знаходяться в літ. «А-6» по АДРЕСА_2 . Будинок літ. «А-6» є пам'ятником архітектури згідно «Державного реєстру пам'ятників України», охоронний номер 406. Во дворі даного будинку була проведена реконструкція будівлі літ. «Б-3» та «В-2», внаслідок якої впритул до капітальної стіни з вікнами квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_7 була прибудована прибудова та перед вікнами квартир побудована будівля на відстані 1,47 м. від вікон згідно лінейних вимірів. Таким чином, вищевказані квартири позбавлені були природного освітлення та можливості якісного провітрювання відповідно до діючих санітарних норм. Як було встановлено експертом, реконструйована будівля повинна мати відстань від літ. «А-6» = 2,82 метри (згідно проектної документації Відповідача). Прибудова до капітальної стіни з вікнами даних квартир виконана так, що відсутня можливість якісного стоку атмосферних вод. Все зроблено впритул до вікон квартир. Такі реконструкції та прибудові, були здійснені у порушення діючих норм ДБН (житлові кімнати повинні бути розташовані в добре освітлювальній сонцем та в доступній провітрювання частині будівлі).
Позивачем до матеріалів справи були надані належні докази, які в достатній мірі підтверджували обставини щодо самочинного будівництва, здійсненного Відповідачем за адресою по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 та факти порушень прав Позивача самочинною забудовою. Але суд в порушення норм ст. 76,77, 80 ЦПК України не прийняв їх до уваги.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Фірма Мангуст ЛТД» - адвокат Радигін Є.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що звинувачення позивача у порушення будівельних норм та правил ґрунтуються на припущеннях та догадках, які не підтверджені належними доказами у справі.
Вказано, що судом були доведені аргументи, які були наведені відповідачем у відзиві на позов: що відповідач для проведення необхідних робіт у нежитлових приміщеннях, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та 7/9 отримав відповідний сертифікат серії ІУ № 1638170342 від 27.04.2018. При видачі сертифікату контролюючим органом було перевірено, що об'єкт збудовано у відповідності до проектної документації, згідно з будівельними нормами, стандартами та правилами роботи, а тому відповідач не здійснював самочинне будівництво на даних об'єктах. Позивач не спростував законність виданого відповідачку сертифікату.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представниці позивача за відсутності представників інших учасників справи, який був належним чином повідомлені про судове засідання і про його відкладення з поважних причин до суду вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду відповідає.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач отримав дозвіл на виконання на виконання будівельних робіт, тому мав право виконувати ці будівельні роботи. Також відповідачем було отримано Сертифікат ІУ № 163181170342 який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта: «Завершення робіт з реконструкції, пов'язаних з реабілітаційними роботами в будівлі літ. «Б-3» та в нежитлових приміщеннях підвалу №№ 17-1-17-3, IV, VI; першого поверху №№ 1, 1а, 4, 5, 6; другого поверху №№ 1, 2, 2а, 2б, 2в, 2г, 2д, 3 літ. «А-6»; першого поверху № 1 літ. «В-2» по АДРЕСА_2 та в приміщеннях першого поверху №№ 17, 18, 18а, 23, 23а, 23б, 24, 26 ,26а, 26б, 26в, 26г, 26д літ. «А-5» по АДРЕСА_3 під об'єкт громадського харчування; Харківська обл. м. Харків, вул. Сумська, 5, АДРЕСА_3 » проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.
Позивач не надав доказів того, що будівництво третього поверху та мансардного над ним, а також четвертого, п'ятого, шостого та сьомого поверхів, вчинене ТОВ фірмою «Мангуст ЛТД» за адресою: АДРЕСА_2 та 7/9 є самочинним та створює перешкоди у користуванні та розпорядженні майном позивача.
Позивач не реалізував право на проведення судово-будівельної експертизи, призначеної судом та неоплаченої позивачем.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Аналогічні положення закріплені у ст. 316 ч.1, 317, 319, 321 ч.1 ЦК України.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», виконання будівельних робіт дозволяється після реєстрації повідомлення або декларації про початок виконання будівельних робіт чи видачі Інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт.
Згідно ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Законом України, який введений державою для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», 4.8 ст. 39 зазначеного Закону встановлено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Згідно п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №461 від 13.04.2011р у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком. Отже визнання у судовому порядку право власності на об'єкт будівництва не позбавляє обов'язку введення його експлуатацію.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок, ч. 4 ст. 376 ЦК України.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану, ч. 7 ст. 376 ЦК України.
За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення об'єкту в попередній стан або відшкодування витрат.
Знесення самочинного об'єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 653/104/19 (провадження № 61-18648св20), від 31 травня 2021 року у справі № 320/1889/17-ц (провадження № 61-8737св20).
Натомість вирішальне правове значення для долі самочинного будівництва має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).
В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У даному випадку позивач є власником квартири у багатоквартирному будинку, а не прибудинкової земельної ділянки, та просить захистити його право власності, яке згідно доводів його позову порушене відповідачем внаслідок самочинного будівництва, яке проведено без його згоди та не відповідає державним правилам будівництва, внаслідок чого порушені правила інсоляції. Оскільки позивач не належить до осіб, які зазначені у ч.ч. 4, 7 ст. 376 ЦК України в якості позивачів - органів державної влади або органу місцевого самоврядування, які мають право вимагати знесення самочинного будівництва, - у даному випадку вказані норми ст. 376 ЦПК України не застосовуються.
Отже, з урахуванням змісту вище наведеної правової норми ст. 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.
На спірні правовідносини поширюються загальні норми права, які передбачають захист права власності, ч. 1 ст. 321 ЦК України, згідно якому право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Отже, у контексті аргументів скарги та відзиву на неї, з урахуванням визначених у ст. 367 ЦПК України меж апеляційного провадження, - слід з'ясувати, чи є у справі належні та допустимі у розумінні ст. 76 ЦПК України докази, що відповідач порушив право власності позивача та будівельні норми, які передбачають належний рівень сонячного освітлення (інсоляції) у квартирі позивача. Інші аргументи скарги перебувають поза межами підстав розглянутого судом позову, а тому колегія суддів їх відхиляє.
Судом відповідно до наявних у справі доказів встановлено, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна (далі - Державний реєстр) квартира за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 124,4 кв.м., житловою площею 52,4 (реєстраційний номер майна 24027439) до 24.01.2019 на праві приватної власності належала відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, номер: 1937, виданий 25.07.2008, видавник: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Горішній Є. В.
Згідно з відповіддю Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області на звернення ОСОБА_2 від 08.05.2018 до даних реєстру, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, внесені дані щодо об'єкта за адресою: АДРЕСА_8 :
- дозвіл на виконання будівельних робіт «Завершення робіт з реконструкції, пов'язаних з реабілітаційними роботами в будівлі літ. «Б-3» та в нежитлових приміщеннях: підвалу №№ 17-1-17-3, IV, VI; першого поверху №№ 1, 1а, 4, 5, 6; другого поверху №№ 1, 2, 2а, 2б, 2в, 2г, 2д, 3 літ. «А-6»; першого поверху № 1 літ. «В-2» по АДРЕСА_2 та в приміщеннях першого поверху №№ 17, 18, 18а, 23, 23а, 23б, 24, 26 ,26а, 26б, 26в, 26г, 26д літ. «А-5» по АДРЕСА_3 під об'єкт громадського харчування; АДРЕСА_8 », зареєстрований в червні 2017 № ХК114171523560 - замовник ТОВ фірма «Мангуст ЛТД»;
- сертифікат «Завершення робіт з реконструкції, пов'язаних з реабілітаційними роботами в будівлі літ. «Б-3» та в нежитлових приміщеннях підвалу №№ 17-1-17-3, IV, VI; першого поверху №№ 1, 1а, 4, 5, 6; другого поверху №№ 1, 2, 2а, 2б, 2в, 2г, 2д, 3 літ. «А-6»; першого поверху № 1 літ. «В-2» по АДРЕСА_2 та в приміщеннях першого поверху №№ 17, 18, 18а, 23, 23а, 23б, 24, 26 ,26а, 26б, 26в, 26г, 26д літ. «А-5» по АДРЕСА_3 під об'єкт громадського харчування; АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 », зареєстрований в червні 2017 № ХК114171523560 - замовник ТОВ фірма «Мангуст ЛТД».
Оскільки позивач на день закінчення спірного будівництва та отримання вказаного сертифіката ще не був власником квартири АДРЕСА_4 , - доводи апеляційної скарги про неврахуванням судом його згоди як співвласника міст загального користування багатоквартирного будинку на таке будівництво (реконструкцію) - є безпідставними.
Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 3 Порядку № 553 видача сертифіката засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.
Згідно з відповіддю Харківської обласної державної адміністрації на запит на інформацію від 15.02.2018 № 01-33/198, яка надана ОСОБА_2 будинок за адресою АДРЕСА_3 має статус пам'ятки історії місцевого значення. Вказаний об'єкт взято під охорону держави рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих від 25.01.1972 №61, охоронний номер № 20.
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об'єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частина п'ята стаття 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Частиною восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію забороняється.
Аналогічна норма закріплена пунктом 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.
Наданий відповідачем вищевказаний сертифікат підтверджує, що спірне будівництво пройшло державний будівничий контроль, в результаті якого підтверджено, що спірний об'єкт було збудовано у відповідності до проектної документації, згідно з будівельними нормами, стандартами та правилами.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У частині 2 статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому факт відхилення від проекту та порушення будівельних норм і правил має довести особа, яка пред'явила позов.
Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Рівень інсоляції житлових приміщень та розрахунок інсоляції території забудови регулюється державними будівельними нормами, а тому для з'ясування цього питання потрібні спеціальні знання.
Так, згідно матеріалів справи після призначення судової експертизи на адресу відповідача ХОБСМЕ було надіслано лист з пропозицією сплатити витрати на проведення судової експертизи (а.с.63 т.2). При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідачу, який був представлений в суді першої інстанції професійним правником, було відомо про її призначення та покладений на нього судом процесуальний обов'язок по сплаті витрат на проведення судової експертизи. Тому діючи добросовісно він був зобов'язаний у розумний проміжок часу цікавитися можливістю сплатити ці витрати, однак належної добросовісної поведінки у цьому питанні він в суді першої інстанції не продемонстрував, відповідних його звернень з цього приводу ані до суду ані до експертної установи не встановлено. Відповідач не надав до суду апеляційної інстанції доказів про наявність причин, які об'єктивно зашкодили йому отримати рахунок на оплату витрат на проведення судової експертизи.
Отже, відповідач всупереч процесуального обов'язку не надав до суду першої інстанції належних і допустимих доказів на спростування правомірності здійсненого відповідачем будівництва та порушення правил інсоляції у своїй квартирі, яким у даному випадку має бути висновок експерта. При цьому позивач не довів, що він з об'єктивних причин істотного характеру не зміг отримати такий висновок самостійно, або відповідно до призначеної судом відповідної експертизи, яка протягом тривалого часу, більше півтора року, не була проведена в суді першої інстанції з вини позивача, який продемонстрував свою незацікавленість в її результатах.
З цього приводу Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З урахуванням принципу змагальності, ст. 12 ЦПК України, який передбачає рівні права та обов'язки сторін у вчасному розкритті доказів в суді першої інстанції, - у суду апеляційної інстанції не було передбачених нормою ст. 367 ЦПК України виключних підстав для повторного призначення вказаної судової експертизи.
Колегія суддів відхиляє покликання у доводах скарги на висновок № 0129-21, зроблений спеціалістом Заволотько Ю.С., яким 12.04.2021р. було проведено обстеження квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , оскільки цей документ не є допустимим доказом, ч. 2 ст. 78 ЦПК України, висновком експерта у розумінні вказаних норм ч.ч .1-3 ст. 102 ЦПК України, який є необхідний для спростування законності наданого відповідачем сертифіката серії ІУ № 1638170342 від 27.04.2018 про відповідність спірного будівництва державним нормам та правилам, у тому числі щодо інсоляції.
Колегія суддів відповідно до норми ст. 367 ЦПК України щодо меж апеляційного перегляду справи, відхиляє доводи скарги щодо порушення відповідачем правил дотримання тиші у неробочий час внаслідок використання спірної будівлі в якості закладу громадського харчування - ресторану «Харитоновъ», який працює з використанням музики, інструментальних номерів тощо, - оскільки позивач не покликався на ці обставини в якості підстав позову, який був розглянутий судом першої інстанції.
За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав, що позивач не надав доказів того, що будівництво третього поверху та мансардного над ним, а також четвертого, п'ятого, шостого та сьомого поверхів, вчинене ТОВ фірмою «Мангуст ЛТД» за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 5 та 7/9 є самочинним та створює перешкоди у користуванні та розпорядженні майном позивача.
Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач в межах заявлених підстав та предмету позову не довів належними та допустимими доказами порушення його прав відповідачем.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Крім цього колегія суддів у контексті обставин справи та вищевказаних правових висновків касаційного суду щодо належного правого способу захисту звертає увагу, що згідно правових висновків, які були висловлені Верховним Судом у постанові від 31 травня 2021 року при розгляді справи № 320/1889/17-ц: при доведеності самочинного будівництва - його знесення відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.
На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, тому відповідно до статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Межової Ксенії Павлівни залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 17 березня 2025 року.
Головуючий В.Б. Яцина
Судді колегії Ю.М. Мальований
О.В. Маміна