Справа № 723/2846/24
Провадження № 2/723/631/25
21 лютого 2025 року м.Сторожинець
Сторожинецький районний суд
Чернівецької області в складі:
головуючого судді Яківчика І.В.
при секретарі судових засідань Крупчак М.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення ДТП, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення ДТП, посилаючись на те, що вона є директором підприємства "Арніка" на території якого знаходиться її магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що розташований в АДРЕСА_1 .
Відповідач по справі ОСОБА_2 23 лютого 2024 року о 15 год. 00 хв. в с.Стара Жадова по вул.Головна, 18, Чернівецького району Чернівецької області керуючи транспортним засобом марки Mercedes-Benz державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не вжив заходів для зменшення швидкості т/з в результаті чого допустив наїзд на огорожу, зніс її, чим спричинив матеріальні збитки.
Постановою Сторожинецького районного суду від 12.03.2024 року ОСОБА_3 визнано винним у порушенні правил дорожнього руху та притягнено до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.
Позивач посилається на те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль, яким керував відповідач допустив наїзд на огорожу, зніс її, чим спричинив позивачу матеріальні збитки.
Посилаючись на обставини викладені в позові, просила прийняти рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача вартість завданих матеріальних збитків, після вчинення ДТП в сумі 20811,00 гривень матеріальної шкоди та просила стягнути з відповідача судові витрати по справі.
При цьому розмір матеріальної шкоди обгрунтувала локальним кошторисом №2-1-1 на влаштування огорожі, що здійснювався у 2024 році (а.с.11).
Ухвалою від 26.7.2024 року відкрито провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 13.01.2025 року підготовче судове засідання закрито та призначено справу до судового розгляду на 21 лютого 2025 року.
У судове засідання позивач не з'явилася, до суду направила заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, у разі неявки відповідача в судове засідання не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач та його представник, в заяві поданій до суду, просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та просили справу розглянути у їх відсутності. Представником відповідача Шеремета І.С. подано письмові пояснення до позовної заяви та просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки позивачем не надано суду доказів того, що майно яке було пошкоджено належить на праві власності, не було надано доказів наявності пошкодження її майна саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та не надано докази розміру спричинення шкоди.
За вимогами ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної безпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст.76,77,78,79 ЦПК України).
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно позову, основними і єдиними доказами нанесення шкоди майну позивача та розміру цієї шкоди, а також особи відповідальної за нанесену шкоду зазначеного постанову Сторожинецького районного суду від 12.03.2024 року, якою відповідача ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.
Судом встановлено, що згідно постанови Сторожинецького районного суду від 12.03.2024 року ОСОБА_2 23 лютого 2024 року о 15 год. 00 хвилин в с.Стара Жадова по вул.Головній, 18, Чернівецького району, керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-benzr», державний номерний знак НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не вжив заходів для зменшення швидкості т/з в результаті чого допустив наїзд на огорожу, чим порув вимоги п.п.2.3б, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП. Внаслідок ДТП автомобілі отримали часткові пошкодження, потерпілих немає.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а в статті 80 ЦПК України встановлено, що остатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Вирішуючи питання щодо можливості встановлення дійсних обставин справи на підтвердження наданої постанови суду про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, суд враховує, що у вказаному документі взагалі відсутня інформація про постраждалу особу, тобто особу якій належить нібито пошкоджена огорожа, якою згідно позовної заяви є позивач ОСОБА_1 .
Тобто доказів того, що пошкоджена огорожа належить ОСОБА_1 і доказів того, що цю огорожу пошкоджено відповідачем суду не надано.
Більше того із наданої постанови вбачається, що пошкодженими є автомобілі, що взагалі ставить під сумнів пошкодження огорожі так як про пошкодження огорожі в постанові не йде мова, а тільки про те, що автомобіль допустив наїзд на огорожу.
Наданий суду локальний кошторис №2-1-1 також не може бути достовірним та достатнім доказом нанесеної шкоди позивачу оскільки в ньому також не зазначено власника огорожі, якою згідно позову є ОСОБА_1 .
Крім цього пошкоджена огорожа мала би піддатися ремонту, а в даному випадку її не ремонтували, а влаштовували.
Відповідальна проектна організація також не зазначена, як не зазначений замовник та адреса місцязнаходження огорожі, що в цілому свідчить про неналежність цього кошторису, як доказу.
Не є доказом по справі і фотографії долучені до позовної заяви оскільки відображені на них події не прив'язані до місцевості, а отже ці фотографії не є належними доказами по справі.
Крім цього на двох фото є зображення автомобіля, яким ніби-то була пошкоджена огорожа, однак державний номерний знак НОМЕР_3 не відповідає зазначеному в позові державному номерному знаку автомобіля ( НОМЕР_1 ), яким за твердженням позивача пошкоджено огорожу.
Зважаючи на всі зазначені обставини, позовні вимоги є недоказами в задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи викладене та те, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, суд вважає, що витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.12, 13, 82, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення ДТП відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня проголошення судового рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 03 березня 2025 року.
СУДДЯ Іван ЯКІВЧИК