вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" лютого 2025 р. Справа№ 925/1113/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Коротун О.М.
при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Пясецький Д.В.
від відповідача: не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.12.2024 року (повний текст рішення складено і підписано 26.12.2024 року)
у справі №925/1113/24 (суддя Чевгуз О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз»
про стягнення 1 410 317,27 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 170-ЕЕ-2023 від 28.12.2023 року (договір) у розмірі 1 410 317,27 грн: 1 200 021,02 грн основний борг, 150 777,41 грн пеня, 16 421,56 грн три проценти річних, 43 097,28 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, не здійснив своєчасно та в повному обсязі оплату за отриману електричну енергію у період січень-березень 2024 року.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.12.2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 1 200 021,02 грн основного боргу, 16 421,56 грн три проценти річних, 43 097,28 грн інфляційні втрати, 15 114,48 грн судового збору. У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Черкаської області від 12.12.2024 року у справі №925/1113/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволення позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Черкаської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Так, представник скаржника вказав, що заява - приєднання та додатки 1-5 до начебто договору постачання не містить ані дати підписання, ані будь-яких посилань на договір про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2023 року №170-ЕЕ-2023.
Крім того, за твердженням представника скаржника, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що мають інформацію щодо об'єму нібито поставленої позивачем відповідачу електричної енергії протягом спірного періоду.
При цьому, скаржник зауважив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз», в особі уповноважених представників товариства, зокрема, голови правління Дімітрія Шульца, в подальшому своїми діями схвалили спірний договір про постачання електричної енергії.
Водночас , за твердженням скаржника, оскільки правочин, який підписаний особою, яка не мала жодних повноважень діяти від імені товариства по своїй суті є неукладеними, а отже у позивача та відповідача не виникло прав та обов'язків за договором про постачання електричної енергії споживачу №170-ЕЕ-2023 від 28.12.2023 року.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.12.2024 року у справі №925/1113/24.
23.01.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник позивача просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.12.2024 року у справі №925/1113/24 залишити без змін.
При цьому, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що в період з 29.09.2023 року по 20.02.2024 року Денисова Тамара Олексіївна була повноважним керівником АТ «Черкасигаз».
Водночас, за твердженням представника позивача обома сторонами були вчинені дії для схвалення договору, зокрема, отримано електричну енергію, про що свідчить лист ПАТ «Черкасиобленерго» (Оператор системи розподіл) від 30.04.2024 року №3485/03-01-01/2024, відповідно до якої постачальником електричної енергії відповідачу в спірний період був саме позивач.
Крім того, представник позивача зауважив, що відсутні будь-які рішення судів про визнання недійсним спірного договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2023 року №170-ЕЕ-2023 та сторонами вчинено конклюдентні дії щодо його виконання, то такий договір є правомірним.
25.02.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було мотивоване тим, що представник який займається даною справою перебуває на лікарняному, а інший представник представлятиме інтереси відповідача у іншому судовому засіданні у Шостому апеляційному адміністративному суді по справі №320/16011/24 о 15:10 год., існує необхідність введення у справу №925/1113/24 іншого представника.
Розглянувши подане клопотання, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок сторони, і відповідно до положень ст. 202 Господарського процесуального кодексу України справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі №910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В свою чергу, у постанові від 01.10.2020 року справі № 361/8331/18 Верховний Суд зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.
Разом з тим, колегія суддів констатує, що представник скаржника не був позбавлений можливості взяти участь в судовому засіданні у даній справі №925/1113/24 в режимі відеоконференції поза межами суду об 11.40 год., а також бути присутнім у судовому засіданні по справі №320/16011/24 о 15:10 год. у Шостому апеляційному адміністративному суді.
Враховуючи те, що суд обов'язковою явку учасників справи не визнавав, в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання, причина неявки представників скаржника у судове засідання поважною не визнається, а скаржник, у свою чергу, не обмежений у виборі іншого представника для представництва своїх інтересів, зважаючи на необхідність розгляду справи в межах розумного строку, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи.
Представник позивача в судовому засіданні 26.02.2025 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду Черкаської області залишити без змін.
Представник скаржника в судове засідання 26.02.2025 року Північного апеляційного господарського суду не прибув. Про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» діяльність у сфері електроенергетики є ліцензованою та ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом про ринок.
Органом ліцензування діяльності у сфері електроенергетики є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, Регулятор).
Позивач ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» є постачальником електричної енергії та діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно Постанови НКРЕКП від 13.11.2018 року № 1409.
Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року затверджено «Правила роздрібного ринку електричної енергії» (ПРРЕЕ), які регулюють взаємовідносини, що виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Учасниками роздрібного ринку є, зокрема, електропостачальники, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі. Ці Правила є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку (п. 1.1.1. ПРРЕЕ).
Відповідно до п. 3.2.13 ПРРЕЕ споживач, обравши комерційну пропозицію, надає електропостачальнику заповнену заяву-приєднання разом із необхідними для укладення відповідного договору документами.
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» (Споживач) підписало заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, з якої вбачається, що керуючись ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України та ПРРЕЕ, ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу, який опублікований на сайті електропостачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник), Споживач приєднався до умов договору на умовах Комерційної пропозиції (дата та номер не зазначені). Заява-приєднання підписана головою правління Тамарою Денисовою.
Відповідно до заяви-приєднання Споживач, погодився з цією заявою-приєднання (акцептувавши її), засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до умов Договору в повному обсязі. З моменту акцептування цієї заяви-приєднання в установленому ПРРЕЕ порядку Споживач та Постачальник набувають всіх прав та обов'язків за Договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами Договору та чинним законодавством України.
Визначено початок постачання з 01.01.2024 року. Оператор, з яким Споживач уклав договір розподілу (передачі) електричної енергії, ПАТ «Черкасиобленерго». Адреса електронної пошти для листування o.kolokhanin@ck.naftogas.com, поштова адреса для листування 18028, м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, будинок 142.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» (споживач) було укладено договір № 170-ЕЕ-2023 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник, за умови дотримання споживачем вимог цього договору, постачає (продає) електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Так, умови договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 року № 312.
Відповідно до п. 2.2 договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.
Згідно п. 3.1 договору постачання електричної енергії за цим договором здійснюється виключно за умови надання споживачем заяви-приєднання за формою, встановленою додатком № 1 до цього договору з наданням необхідних для укладання цього договору документів.
Датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні до цього договору.
Договірні величини (обсяги) постачання електричної енергії встановлюються та коригуються відповідно до умов, наведених в додатку № 3 до даного договору, який може містить інформацію про об'єкти споживача, постачання електричної енергії на потреби яких здійснюється на умовах цього Договору, а також точки комерційного обліку (п. 3.5 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, що зазначений в Комерційній пропозиції.
Згідно п. 5.4. договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.5. договору).
Відповідно до п. 6.2 договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Постачальник зобов'язується нараховувати і виставляти рахунки споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором (відповідно до пп. 2 п. 7.2 договору).
Згідно пп. 13 п. 7.2 договору постачальник зобов'язується до 15 (п'ятнадцятого) числа включно місяця, наступного за розрахунковим, сформувати та направити на електронну пошту, з наступним направленням оригіналу, споживача Акт купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період, що складений на підставі даних комерційного обліку Споживача, узгоджених з Оператором системи розподілу (передачі).
За умовами п. 5.7, 5.8 договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються виключно на поточний рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання, вказаний у рахунку на оплату. У платіжних дорученнях Споживач повинен обов'язково зазначити інформацію про період, за який здійснюється оплата, номер та дата рахунку (за наявності). Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку та/або у Комерційній пропозиції. При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати попередню оплату, оплату авансових та/або планових платежів за цим Договором без отримання рахунку Постачальника. З даними щодо складових ціни на електричну енергію, необхідними для визначення величин авансових та/або планових платежів, Споживач може ознайомитися на веб-сайті Постачальника. Не отримання Споживачем рахунку Постачальника не звільняє Споживача від виконання зобов'язань з оплати електричної енергії згідно з обраною Споживачем Комерційною пропозицією.
Відповідно до п. 5.6 договору приймання-передача електричної енергії, поставленої постачальником та прийнятої споживачем у розрахунковому періоді, оформляються шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі (купівлі-продажу) електричної енергії, в якому зазначаються, зокрема, фактичні обсяги спожитої електричної енергії та її вартість.
Умовами пп. 10 п. 6.2 договору передбачено обов'язок споживача повернути постачальнику протягом місяця, наступного за розрахунковим, один примірник оригіналу Акта купівлі-продажу електричної енергії та інших актів за розрахунковий період, підписаний уповноваженими представниками споживача та скріплений печаткою (за наявності). У разі ненадання протягом п'яти робочих днів з дня отримання актів, письмової мотивованої відмови або письмового повідомлення з обґрунтуванням від підписання Акта купівлі-продажу електричної енергії та інших актів за розрахунковий період, вважається, що такі Акти купівлі-продажу електричної енергії та інші акти за розрахунковий період прийнято без розбіжностей та підписано.
Відповідно до п. 14.1 договору останній набуває чинності в порядку п. 3.1 цього договору, а саме набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання та укладається на строк, зазначений в Комерційній пропозиції, яку обрав Споживач. Якщо Споживач не відправив Постачальнику у строк, не менший за місяць до закінчення терміну дії Договору, повідомлення про припинення дії Договору, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії договору останній підписаний з боку споживача головою правління Тамарою Денисовою та засвідчена його печаткою.
Відповідно до Комерційної пропозиції № 1, що підписана з боку споживача головою правління Тамарою Денисовою та засвідчена його печаткою та є додатком № 2 до договору для об'єктів споживача що обладнані погодинними приладами комерційного обліку електричної енергії та системою зчитування та передачі даних ціна електричної енергії розраховується на підставі фактичного погодинного графіку споживання електричної енергії об'єктом Споживача та фактичних погодинних цін закупівлі електричної енергії на ринку електричної енергії. Для інших об'єктів Споживача, які не мають погодинних приладів обліку електричної енергії ціна електричної енергії розраховується на підставі фактичних обсягів споживання електричної енергії об'єктом Споживача розподіленого відповідно до загального графіку споживання електричної енергії відповідного ОСР та фактичних погодинних цін закупівлі електричної енергії на ринку електричної енергії. Ціна за фактично спожиту електричну енергію відповідної розраховується за відповідною формулою.
Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати заявлених Споживачем обсягів споживання на розрахунковий період (календарний місяць) з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку. Попередня оплата здійснюється за наступним графіком:
- до 25-го числа місяця, що передує розрахунковому періоду в розмірі 25 % орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період;
- до 05-го числа розрахункового періоду в розмірі 25 % орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період;
- до 15-го числа розрахункового періоду в розмірі 25 % орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період;
- до 25-го числа розрахункового періоду в розмірі 25 % орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період.
Орієнтовна вартість прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період, для здійснення попередньої оплати, розраховується як добуток прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період на фактичну ціну електричної енергії у попередньому розрахунковому періоді, для першого розрахункового періоду по договору на суму середньозваженої ціни купівлі-продажу електричної енергії на РДН за попередній розрахунковий період, що визначена ДП «Оператор ринку» та розміщена на його офіційному веб-сайті, тарифу на послуги з передачі електричної енергії затверджений НКРЕКП та тарифу на розподіл для кожного ОСР затверджений НКРЕКП на відповідний розрахунковий період.
Сума переплати/недоплати споживача, яка виникла визначається після завершення розрахункового періоду. Сума переплати споживача, за вибором споживача, може бути зарахована в якості оплати наступного розрахункового періоду, або повертається Постачальником на розрахунковий рахунок споживача. Сума недоплати споживача підлягає безумовній оплаті споживачем протягом 5-ти банківських днів з дня отримання рахунку.
Переплата за останній місяць розрахункового періоду повертається на поточний рахунок споживача, на його письмову вимогу протягом 10 банківських днів від дати такої письмової вимог.
Оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку.
Згідно з умовами Комерційної пропозиції № 1 Договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання та діє до 31.12.2024 року. Якщо сторона, не менше, ніж за місяць до закінчення терміну дії договору, не направила іншій стороні повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.
Інформацію про об'єкти споживача, до яких поставляється електрична енергія на підставі договору визначено в Переліку об'єктів та точок комерційного обліку споживача, який є додатком до заяви-приєднання та підписаний головою правління Тамарою Денисовою.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони на виконання п. 3.5 договору у додатку № 3 до договору визначили обсяги очікуваного споживання електричної енергії та інформацію щодо точок обліку Споживача, який підписаний з боку Споживача головою правління Тамарою Денисовою та засвідчений його печаткою.
Відповідальною особою споживача для доступу до особистого кабінету споживача у додатку № 4 до договору визначено головного енергетика Олександра Колоханіна, який підписаний з боку споживача головою правління Тамарою Денисовою та засвідчений його печаткою.
Додатком № 5 до договору є Угода про електронний документообіг між постачальником та споживачем, який також підписаний з боку споживача головою правління Тамарою Денисовою та засвідчений його печаткою.
Щодо твердження скаржника, про відсутність у Денисової Тамари Олексіївни повноважень на вчинення дій від імені відповідача в період з 29.09.2023 року по 20.02.2024 року, тобто вказаний договір від імені АТ «Черкасигаз» підписала неуповноважена особа Тамара Денисова, повноваження якої були скасовані, відповідно він не створює юридичні наслідки для АТ «Черкасигаз» та по своїй суті є неукладеними, а отже у позивача та відповідача не виникло прав та обов'язків за договором про постачання електричної енергії споживачу №170-ЕЕ-2023 від 28.12.2023 року, колегія суддів відзначає наступне.
Так, до Єдиного державного реєстру 25.09.2023 року внесено запис за №1000261070089001179, згідно з якими керівником АТ «Черкасигаз» є Денисова Тамара Олексіївна.
29.09.2023 року о 14:59:59 була проведена державна реєстрація змін до відомостей про АТ «Черкасигаз» №1000261070091001179 про зміну керівника АТ «Черкасигаз» з Денисової Тамари Олексіївни на Шульца Дімітрія з 28.09.20223 року.
29.09.2023 року о 20:10:16 була проведена державна реєстрація змін до відомостей про АТ «Черкасигаз» №1000261070093001179, що керівником АТ «Черкасигаз» є Денисова Тамара Олексіївна з 25.09.2023 року.
Проте, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 року у справі №580/10024/23, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 року визначено протиправним та скасовано реєстраційний запис №1000261070093001179, проведений 29.09.2023 року о 20.10:16 державним реєстратором Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Слобожаником Дмитром Андрійовичем.
Тобто, в період з 29.09.2023 року по 20.02.2024 року Денисова Тамара Олексіївна була повноваженим представником АТ «Черкасигаз».
При цьому, колегія суддів відзначає, що відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Так, ст. 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
При цьому спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді, коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність), або якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Недійсним можна визнати лише договір як правочин, і така вимога може бути заявлена як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Тлумачення ст. 629 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати.
Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 Цивільного кодексу України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Як вбачається з матеріалів справи, останні не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів які б спростовували дійсність договору.
Так, відсутні будь-які рішення судів про визнання недійсними спірного договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2023 року №170-ЕЕ-2023 та сторонами вчинено конклюдентні дії щодо його виконання.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що договір про постачання електричної енергії споживачу №170-ЕЕ-2023 від 28.12.2023 року є дійсним (чинним) та у період його дії породжує права та обов'язки між його учасниками позивачем та відповідачем.
При цьому, колегія суддів відзначає, що дослідження обставин щодо недійсності правочину не входить до предмета спору та не стосуються предмета доказування в межах даної справи.
Крім того, твердження скаржника, що заява - приєднання та додатки 1-5 до начебто договору постачання не містить ані дати підписання, ані будь-яких посилань на договір про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2023 року №170-ЕЕ-2023Ю, колегія суддів не визнає переконливими доводами, оскільки, як було зазначено вище сторонами були вчинені конклюдентні дії щодо виконання спірного договору.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивач належно виконав свої зобов'язання за договором, у період січень-березень 2024 року, передав у власність відповідача електричну енергію на загальну суму 1 200 021,02 грн.
На виконання пункту 5.6 договору позивач надіслав відповідачу примірники підписаних та скріплених печаткою актів приймання-передачі за січень-березень 2024 року.
Відповідач в свою чергу акти приймання-передачі не підписав та не повернув.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за спожиту ним електричну енергію за договором за січень 2024 року позивач звернувся до відповідача з попередженням від 28.02.2024 року про сплату боргу та що в разі несплати боргу буде ініційовано процедуру припинення електропостачання, а 19.03.2024 щодо припинення постачання електричної енергії.
01.04.2024 року, керуючись п. 14.3 договору позивач направив відповідачу повідомлення від 29.03.2024 року щодо дострокового розірвання договору з 19.04.2024 року.
Крім того, на виконання п. 5.9 договору позивач направив відповідачу вимогу від 22.08.2024 року № 119/3.1.2-42019-2024 про сплату заборгованості за договором в розмірі 1 410 317,27 грн, яку відповідач отримав 27.08.2024 року, що не заперечується останнім.
Відповідно до заяви-приєднання у відповідача укладено договір розподілу (передачі) електричної енергії з ПАТ «Черкасиобленерго». Листом ПАТ «Черкасиобленерго» від 30.04.2024 року № 3485/03-01-01/2024 вказаний оператор системи розподілу повідомив позивача про розподілені обсяги електричної енергії відповідачу за спірний період поставки.
Відповідно до Комерційної пропозиції (додаток № 2 до договору) на виконання умов договору позивачем направлялись на адресу відповідача рахунки на оплату № 21-01 від 19.02.2024 року, № 51 від 25.01.2024 року, № 21-02 від 15.03.2024 року, № 21-03 від 22.02.2024 року, № 21-03 від 15.04.2024 року.
Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( ст. 626 Цивільного кодексу України ).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України)
Як вірно встановлено судом першої інстанції, з урахуванням наведених норм та за встановлених судом обставин між позивачем, який виконує функції постачальника "останньої надії", та відповідачем існують договірні відносини на умовах договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначений позивачем на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та Комерційної пропозиції № 3 до цього договору, що опубліковані на офіційному веб-сайті позивача://uie.kiev.ua. З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи, між сторонами виникли правовідносини з поставки електричної енергії.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Пунктом 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що укладення, внесення змін, продовження дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами (тобто і договору про надання послуг з розподілу електричної енергії), здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил.
За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Згідно з ч. 2 ст. 56 зазначеного Закону договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Пунктом 3.2.1 ПРРЕЕ передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.
Відповідно до п. 3.2.5 ПРРЕЕ укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексву України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Між сторонами склались правовідносини на підставі укладеного між ними договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2023 року № 170-ЕЕ-2023, який за своєю суттю є договором постачання електричної енергії та відповідає вимогам чинного законодавства України, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому, з огляду на положення ст. 629 Цивільного кодексу України, зазначений договір є обов'язковим для виконання обома сторонами.
За приписами п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону відповідач, як споживач зобов'язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Такий обов'язок забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору покладено на відповідача (споживача) і пунктом 6.2 договору про постачання електричної енергії споживачу.
За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивач належно виконав свої зобов'язання за договором у період січень березень 2024 року поставив на об'єкти споживача електричну енергію на загальну суму 1 200 021,02 грн, що підтверджується копіями актів прийому-передачі електричної енергії (акт №21-01 прийому-передачі електричної енергії від 31.01.2024 року на суму 609257,48 грн; акт №21-02 прийому-передачі електричної енергії від 29.02.2024 року на суму 568939,33 грн; акт №21-03 прийому-передачі електричної енергії від 31.03.2024 року на суму 21824,21 грн) довідкою (листом) щодо підтвердження спожитих обсягів, виставленими позивачем рахунками на оплату електричної енергії за вказаний період (наявні в матеріалах справи).
З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що мають інформацію щодо об'єму нібито поставленої позивачем відповідачу електричної енергії протягом спірного періоду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.
Згідно з ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1 200 021,02 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені нарахованої за неналежне виконання відповідачем умов договору, що складає 150 777,41 грн, суд першої інстанції дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 5.9 договору, у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені у розмірі що визначається цим договором та зазначається в Комерційній пропозиції. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати.
Оплата пені Споживачем здійснюється на вимогу Постачальника.
Відповідно до Комерційної пропозиції за внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Згідно п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 1-3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до Закону України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
У подальшому законами України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджувались відповідні укази Президента, якими строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента № 740/2024 від 28.10.2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
За приписами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання.
НКРЕКП прийнято Постанову «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» від 25.02.2022 року № 332.
26.04.2022 року Постанову НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332 доповнено пунктом 16, згідно якого передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.
Постанова № 332 від 25.02.2022 року (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обовязковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.
Спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», у зв'язку з чим вказана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 року у справі № 911/1359/22.
З огляду на викладене, та враховуючи приписи п. 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332, яка є обов'язковою для суб'єктів спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 150 777,41 грн, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовив.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а тому в частині стягнення пені спірне рішення Господарського суду Черкаської області від 12.12.2024 року у справі №925/1113/24 колегією суддів на предмет законності та обґрунтованості не перевіряється.
Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 року у справі №915/880/18, від 26.09.2019 року у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 року у справі № 908/1379/17 тощо).
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також процентів річних є правом кредитора, яким він наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 3 % річних у сумі 16 421,56 грн та інфляційних втрат у сумі 43 097,28 грн.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладене ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано висновки щодо всіх суттєвих доводам скаржника із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями позивача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скарги слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз'на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.12.2024 року у справі №925/1113/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.12.2024 року у справі №925/1113/24 залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №925/1113/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядки та строки, передбачені ст. ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Коротун
Дата підписання постанови 17.03.2025 року у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці.