Справа № 214/3929/24
2/214/760/25
Іменем України
17 березня 2025 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Сіденка С. І.,
при секретарі судового засідання - Розстальної К. В.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Саксаганської районної в місті ради про визнання права на спадкування, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до Виконавчого комітету Саксаганської районної в місті ради та просить суд визнати за нею право на спадкування двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загагьною площею 44,2 кв. м., житловою площею 30,6 кв. м. після смерті її чоловіка ОСОБА_2 та визнати за позивачем право власності на вказане нерухоме майно.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 11.10.2002. Чоловік позивачки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. На час відкриття спадщини позивачка проживала разом із спадкодавцем за адресою АДРЕСА_2 . Таким чином спадщину після чоловіка позивачка прийняла, інші спадкоємці спадщину не приймали. Раніше, за свого життя чоловік позивачки ОСОБА_2 прийняв спадщину після своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спадщина після смерті ОСОБА_3 складалася із двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
09.10.2020 за свого життя через свого представника дочку ОСОБА_4 , ОСОБА_2 подав до нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на вказане нерухоме майно. Однак того самого дня нотаріусом прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з підстав ненадання оригіналу правоустановлюючого документа на спадкове майно.
З наведених підстав, позивачка стверджує, що її померлий чоловік ОСОБА_2 на момент своєї смерті був власником квартири АДРЕСА_1 , яку успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_3 і яка увійшла до складу спадщини після його смерті.
Оскільки за життя чоловік позивачки ОСОБА_2 право власності на успадковану після смерті його матері квартиру не оформив, у позивачки існують непереборні перешкоди для отримання свідоцтва про право на спадщину на вказане нерухоме майно.
Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом.
Ухвалою від 13.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 04.07.2024 клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено:
витребувано від Сьомої криворізької державної нотаріальної контори:
- копію спадкової справи, заведеної 22 лютого 2008 за заявою ОСОБА_2 після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
- інформацію із спадкового реєстру про заведені спадкові справи після померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
витребувано від Виконавчого комітету Криворізької міської ради копію Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , видане 24.05.1994 Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради народних депутатів, згідно з розпорядженням № С 2069від 08.04.1944 про належність квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 на праві власності;
витребувано від Комунального підприємства «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради інформацію про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 05.09.2024 визнано обов'язковою явку позивача у судовому засіданні.
Ухвалою від 13.01.2025 витребувано від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса): відомості про те чи зареєстрована ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Саксаганським РВ Криворізького МУ УМВС України у Дніпропетровській області 12.07.2002 року) як мити дитини (дітей).
Ухвалою від 12.02.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті, встановлено загальний порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та загальний порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.
Ухвали суду від 04.07.2024 та 13.01.2025 виконані в частині витребування доказів.
Під час розгляду справи позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, посилаючись на підстави та доводи, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача Виконавчого комітету Саксаганської районної в місті ради у судове засідання не з'явився, у поданій до суду заяві просив справу розглядати за його відсутності, зазначивши про прийняття рішення на розсуд суду.
Дослідивши надані суду докази та проаналізувавши встановлені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).
Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2 ст. 263 ЦПК України). Частиною 5 статті 263 ЦПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до довідки Саксаганського відділу РАЦС Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області № 81 від 27.05.2008 та копії свідоцтва про укладення шлюбу, ОСОБА_6 21.12.1979 уклала шлюб, актовий запис № 1239 та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_7 (а. с. 15, 57).
Як повідомило КП «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради у листі № 746 від 31.07.2024 на виконання ухвали суду від 04.07.2024, згідно свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 26.07.1994, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міської ради згідно з розпорядженням № С2069 від 08.04.1994 ОСОБА_3 належала квартира за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 69).
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 14 - копія свідоцтва про смерть).
Відповідно до копії матеріалів спадкової справи, наданої суду на виконання ухвали від 04.07.2024, з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до нотаріальної контори звернулись її діти: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а. с. 38, 39).
Постановою нотаріуса від 09.10.2020 ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його матері ОСОБА_3 (а. с. 66).
ОСОБА_2 з 11.10.2002 перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачкою по справі (а. с. 10 - копія свідоцтва про шлюб) та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 9 - копія свідоцтва про смерть).
Як встановлено судом, позивач по справі ОСОБА_1 та її померлий чоловік ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , шо підтверджується копіями відповідних свідоцтв про народження, наданих суду позивачем.
Вимогами статей 1268 та 1270 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України) встановлено, що спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти спадщину у шестимісячний строк.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Як слідує з ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
З огляду на вказане нормативне регулювання в силу ст. 1261 ЦК України діти позивача ОСОБА_1 та її померлого чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 є спадкоємцями першої черги після смерті їх батька ОСОБА_2 та мають право на прийняття спадщини після нього поряд з позивачем, як тією із подружжя, яка пережила свого чоловіка.
Відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Як повідомила позивач під час розгляду справи, ОСОБА_5 (дочка ОСОБА_3 ) померла у 2009 році та у неї є діти.
На виконання ухвали від 13.01.2025 відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив (вх. № суду 7081 від 14.03.205), що ОСОБА_5 відповідно відповідних актових записів про народження є матір'ю ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Діти ОСОБА_5 за умови її смерті є спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 за правом представлення відповідно до ч. ч. 1 ст. 1266 ЦК України.
Відповідно до ст. ст. 2, 4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Як вбачається зі змісту ст. 51, 175 ЦПК України, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.
Статтею 51 ЦПК України урегульовано питання залучення до участі у справі співвідповідача, заміна неналежного відповідача. Так, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.
З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач.
Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згодний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
З урахуванням принципу диспозитивності, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.
Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснив, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
З аналізу положень ст. 13 ЦПК України вбачається, що суд зобов'язаний вирішити справу за тим зверненням особи, що пред'явлене, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому (принцип диспозитивності цивільного судочинства).
Відповідач - це особа, яка на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб'єкта порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (п.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За змістом положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не в змозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов'язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами у справах про спадкування є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Саме таку позицію висловив Верховний Суд у Постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 697/2052/17-ц (№ 61-3014св19).
Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 визначила відповідачем відповідний органн місцевого самоврядування - Саксаганську районну в місті раду в особі її виконавчого комітету, в той час, як судом встановлено наявність інших спадкоємців, які за обставинами даної справи мають бути відповідачами. При цьому, як під час підготовчого засідання, так і під час судового розгляду від позивачки ОСОБА_1 не надходило до суду клопотань про заміну неналежного відповідача або залучення співвідповідача, а суд позбавлений права самостійно замінити або залучити відповідача, , а суд позбавлений права самостійно замінити або залучити відповідача.
За таких обставин, ураховуючи, що позовні вимоги про визнання права на спадкування, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування заявлені до Виконавчого комітету Саксаганської районної в місті ради, тобто до неналежного відповідача при наявності інших спадкоємців - фізичних осіб, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Одночасно суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що вона має право звернутися до суду з позовом до належних відповідачів.
Відповідно до вимог статті 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Підстави для відшкодування судових витрат відповідачем - Воконкомом Саксаганської районної в місті ради на користь позивача - ОСОБА_1 відповідно до положень статті 141 ЦПК України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13,76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Саксаганської районної в місті ради про визнання права на спадкування, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, код ЄДРПОУ 05410872, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Акликого, буд. 32.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 17 березня 2025 року.
Суддя Сіденко С. І.