Справа № 214/7991/21
1-кп/214/136/25
10 березня 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12021041720000307 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України, суд, -
Встановив:
В провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України .
Від прокурора ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання зазначає, що під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 так і на даний час, продовжують існувати наступні ризики, передбачені п. 1ч. 1 ст. 177 КК України, а саме: переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Крім того, зазначив, що ризики які існували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наразі не змінилися.
В судовому засіданні обвинувачений та його захисник заперечували проти клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_5 заперечував протии задоволення клопотання прокурора, та наддав суду клопотання про визначення обвинуваченому застав у розмірі 20 тисяч неоподаткованих мінімум.
Суд вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та клопотання прокурора, доходить до такого висновку.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
В підготовчому судовому засадні встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке відповідно до пролежень ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.
Суд вважає, що існують ризики, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений зможе переховуватись від суду, оскільки він не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, тобто у останнього відсутні міцні соціальні зв'язки, не працевлаштований
Також судом під час вирішення питання про доцільність обрання відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою враховано приписи ч. 1 ст.178 КПК України, а саме, репутацію обвинуваченого, його майновий стан та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.
Суд не приймає до уваги заперечення захисника, щодо клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого, оскільки більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Обвинувачений не має джерел для утримання себе та міцних соціальних зв'язку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 строком на 60 днів.
Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника щодо обрання обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляду застави, оскільки він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення вчиненого із застосуванням насильства, що відповідає приписам ч. 4 ст. 183 КПК України
Керуючись ст. ст. 110, 315-317, 369, 371 КПК України, суд, -
Постановив:
В задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 про визначення обвинуваченому ОСОБА_4 застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімумів відмовити.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 ( шістдесят) днів, тобто до 08.05.2025 року.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст судового рішення складено об 11-30 год. 14.03.2025 року.
Суддя ОСОБА_1