Справа № 947/6647/25
Провадження № 1-кс/947/3590/25
07.03.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025160000000091 від 28.01.2025 року відносно :
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Крижопіль, Вінницької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення проходив військову службу у ВМС ЗС України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369- 2 КК України,
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
На розгляд слідчого судді надійшло вищезазначене клопотання слідчого, у якому він просить: (1) застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів; (2) при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави у розмірі661 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2 001 508 гривень; (3) у разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першим викликом у розумні терміни; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Доводи, викладені у клопотанні, узагальнено зводяться до такого:
- ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме: в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
- відповідні обставини підозри підтверджуються вагомими доказами, зібраними під час досудового розслідування;
- наявні обставини, які свідчать про ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК;
- застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не забезпечить виконання покладених на нього обов'язків та не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків;
- застава у визначених законом межах, з урахуванням усіх обставин кримінального провадження, та його майнового стану, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 , що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на нього обов'язків, та запобігти ризикам;
- підозрюваному слід визначити обов'язки, яких він має дотримуватись у випадку внесення застави, з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Позиції учасників кримінального провадження щодо поданого клопотання
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 надав короткий виклад обставинам кримінального провадження. В обґрунтування розміру застави прокурор повідомив, що менший розмір не забезпечить виконання підозрюваним його процесуальним обов'язкам та не буде здатна запобігти встановленим ризикам. У зв'язку з чим просив задовольнити клопотання у повному обсязі. Також зазначив, що при визначені розміру застави просить врахувати матеріальне становище підозрюваного. Так під час обшуку за місцем проживання підозрюваного вилучена значна сума грошових коштів. На праві власності підозрюваному належить рухоме та нерухоме майно. До клопотання долучені всі документи на підтвердження даного факту. Перевіряється обставина, щодо системності вчинення підозрюваним злочинів та отримання за це матеріальної винагороди.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 надав письмові заперечення щодо підозри, та обрання запобіжного заходу, а також документи які характеризують особу підозрюваного, проти задоволення клопотання заперечував, просив врахувати міцність соціальних зв'язків підзахисного, відзначався подяками, характеризується позитивно, одружений. На його думку ризики, які зазначені у клопотанні є необґрунтованими та не доведеними. Звернув увагу, що з моменту проведення обшуку, ОСОБА_7 не здійснював жодних дій з переховування від органів досудового розслідування та суду. Вважає, що ризики зазначені у клопотанні є припущеннями, які не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами. На його думку запропонований розмір застави не відповідає вимогам КПК, майновому стану підозрюваного, а також критеріям необхідності та пропорційності. Зазначив, що дійсно у власності підзахисного є певне майно та заощадження, але все отримано законним шляхом. Зазначив, що підозра є необґрунтована оскільки стороною обвинувачення не надано доказів про отримання ОСОБА_4 грошових коштів, тобто факту причетності до кримінального правопорушення. Просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_4 зазначив, що наразі відсутні докази його причетності до злочину, в разі доведення його вини готовий понести відповідальність. В решті підтримав думку захисника та просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Положення закону, якими керувався слідчий суддя при постановленні ухвали
Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч. 1, 2 ст. 177 КПК).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: (1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; (2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; (3) вік та стан здоров'я підозрюваного; (4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; (5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; (6) репутацію підозрюваного; (7) майновий стан підозрюваного; (8) наявність судимостей у підозрюваного; (9) дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; (10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; (11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; (12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї (ст. 178 КПК).
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті.
Слідчий суддя має право зобов'язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 2 та 3 ч. 1 цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 та 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5, 6 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, слідчий суддя застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: (1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; (2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; (3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; (4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; (5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; (6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; (7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; (8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; (9) носити електронний засіб контролю.
Обов'язки, передбачені ч. 5, 6 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються (ч. 1 - 5, 7 ст. 194 КПК).
В ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зазначає відомості про: (1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється особа; (2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК; (3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК; (4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; (5) запобіжний захід, який застосовується (ч. 1 ст. 196 КПК).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, крім випадків, передбачених ч. 6 та 7 ст. 176 КПК.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті .
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених ст. 194 КПК будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 цієї статті (ч. 1- 3 ст.183 КПК).
Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази та мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали за наслідками розгляду клопотання детектива про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
Заслухавши доводи сторін та дослідивши надані документи, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
З огляду на законодавчі вимоги до ухвалення відповідного рішення, далі слідчий суддя наведе обставини та надасть оцінку питанням, які потребують розв'язання, у такому порядку: (1) щодо кримінального правопорушення (його суті і правової кваліфікації), у якому підозрюється особа; (2) щодо обґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення; (3) щодо обставин, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК; (4) щодо запобіжного заходу, який застосовується; (5) щодо обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК; (6) щодо обґрунтування обраного розміру застави; (7) щодо обов'язків передбачених статтею 194 КПК, які будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання.
1. Щодо кримінального правопорушення (його суті і правової кваліфікації), у якому підозрюється особа.
Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025160000000091 від 28.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2КК України.
Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який в подальшому неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України з 24.02.2022 в Україні до теперішнього часу введено воєнний стан.
Відповідно до п. 1.2. «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затверджене Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 (далі - Положення), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно п. 2.1 Положення, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Члени ВЛК діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об'єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.
Доброчесність є одним з визначальних принципів військовослужбовців, державних службовців, працівників, які є членами ВЛК. Їх діяльність спрямована на забезпечення національних інтересів України під час виконання завдань та функцій держави, сприяння та реалізації прав та законних інтересів людини і громадянина, підтримання позитивного іміджу держави та Збройних Сил України.
Відповідно до п. 6.1. Положення, направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, слідчим, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров'я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.
Відповідно пункту 113 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється: між з'єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з'єднання, військові частини та оперативні командування; між видами Збройних Сил України, окремими родами військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України. У період дії - воєнного стану таке переміщення здійснюється наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України; між військовими частинами видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані Міністерству оборони України, - наказом керівника служби персоналу Міністерства оборони України.
Згідно пункту 113 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, переміщення військовослужбовця за станом здоров'я або за станом здоров'я членів його сім'ї здійснюється за рапортом військовослужбовця та за наявності відповідного медичного висновку.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно статті 11 «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України», затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Незважаючи на викладене, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, всупереч зазначених вимог законодавства, вчинив злочини у сфері службової та професійної діяльності за наступних обставин.
Так, у січні 2025 року військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ЗСУ ОСОБА_8 , отримав направлення на проходження військово-лікарської комісії у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, у зв'язку з чим вирішив отримати консультації щодо проходження медичного огляду для отримання об'єктивного висновку ВЛК.
В цей же час, через знайомих, ОСОБА_8 отримав номер мобільного телефону ОСОБА_9 , з яким домовився про особисту зустріч в м. Одеса для отримання консультацій щодо проходження ВЛК.
У подальшому, в один із днів січня, але не пізніше 27.01.2025 ОСОБА_9 , розуміючи різноманітну специфіку захворювань вирішив залучити для надання відповідних консультацій ОСОБА_4 , як більш досвідчену та компетентну особу, яка має широке коло знайомих серед медичних закладів, в тому числі серед службових осіб діючих штатних та позаштатних військово-лікарських комісій.
27.01.2025 о 15:00 год. ОСОБА_8 перебуваючи по АДРЕСА_3 , зустрівся із ОСОБА_9 , який прибув на вказану зустріч спільно ОСОБА_4 . В ході особистої розмови, ОСОБА_8 розповів вказаним особам про наявні у нього проблеми зі здоров'ям та його побоювання щодо отримання висновку ВЛК з зазначенням про його повну придатність до несення військової служби.
В ході даної розмови із ОСОБА_8 , у ОСОБА_9 та ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на незаконне збагачення шляхом одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме на невстановлених досудовим розслідуванням посадових осіб військово-лікарської комісії та Збройних Сил України.
Надалі, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення шляхом одержання неправомірної вигоди, пояснили йому про те, що являються військовослужбовцями ВМС ЗСУ, мають широке коло знайомих з числа посадових осіб у військово-лікарських комісіях та командуванні військових частин ЗСУ та за надання неправомірної вигоди можуть здійснити вплив на посадових осіб ВЛК, щодо визнання ОСОБА_8 непридатним або обмежено придатним до несення військової служби з подальшим сприянням у переміщенні останнього до тилової військової частини для подальшого несення служби. Крім цього, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 зазначили, що ненадання ОСОБА_8 неправомірної вигоди, унеможливить отримання ним об'єктивного висновку ВЛК та за результатами її проходження він буде визнаний придатним до несення військової служби.
В цей же час, в ході даної бесіди, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , запитав у ОСОБА_8 про те скільки грошових коштів останній може передати в якості неправомірної вигоди, на що ОСОБА_8 не зміг надати відповідь. Почувши вказане, ОСОБА_9 , діючи спільно з ОСОБА_4 , почали погрожувати ОСОБА_8 тим, що якщо він не вкаже суму неправомірної вигоди, то вони зроблять це за нього, назвавши занадто велику суму грошових коштів. Після даних погроз, ОСОБА_8 повідомив, що станом на 27.01.2025 останній володіє грошовими коштами у розмірі 5000 доларів США, після чого ОСОБА_9 та ОСОБА_4 зазначили, що даної суми грошових коштів буде достатньо для здійснення ними впливу на посадових осіб ВЛК, щодо визнання ОСОБА_8 непридатним або обмежено придатним до несення військової служби з подальшим сприянням у переміщенні останнього до тилової військової частини для подальшого несення служби та вказали йому очікувати на їх подальші вказівки.
Після цього, 31.01.2025 о 10:00 год., продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_9 надіслав ОСОБА_8 повідомлення в якому вказав останньому отримати у власній військовій частині повторне направлення на проходження ВЛК, після чого він та ОСОБА_4 посприяють в проходженні ОСОБА_8 медичного огляду без черги. Крім цього, ОСОБА_9 вказав про те, що при отриманні направлення ОСОБА_8 має одразу повідомити йому інформацію про ВЛК, яке буде вказане у документі.
04.02.2025 ОСОБА_8 , діючи за вказівками ОСОБА_9 та ОСОБА_4 отримав у військовій частині НОМЕР_1 , де він проходить службу, направлення на проходження ВЛК у АДРЕСА_4 , про що повідомив ОСОБА_9 за допомогою текстових повідомлень у мобільному застосунку «WhatsApp».
04.02.2025 о 18:40 год., ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди, в ході телефонної розмови з ОСОБА_8 , висунув вимогу в негайному переданні останнім неправомірної вигоди, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 готовий виїжджати до м. Снігурівка Миколаївської області, для вирішення питання щодо проходження ОСОБА_8 . ВЛК.
Крім цього, в ході цієї розмови, ОСОБА_9 повідомив, що він та ОСОБА_4 не зможуть вирішити питання щодо визнання ОСОБА_8 непридатним до несення військової служби, однак гарантовано останній буде визнаний обмежно придатним до несення військової служби та буде переведений до м. Одеса у іншу військову частину, за що ОСОБА_8 має зараз передати неправомірну вигоду частинами, а саме передати зараз грошові кошти в сумі 2000 доларів США та 2000 доларів США вже після оформлення відповідного переведення, на що ОСОБА_8 повідомив, що він зараз перебуває поза межами міста Одеси, а грошові кошти знаходяться за місцем його проживання.
Того ж дня, о 20:20 год. ОСОБА_8 здійснив телефонний дзвінок ОСОБА_9 , поруч з яким перебував ОСОБА_4 . В ході вказаної телефонної розмови, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, шляхом одержання неправомірної вигоди, в грубій формі, використовуючи погрози та ненормативну лексику, неодноразово виказав ОСОБА_8 вимогу негайної передачі неправомірної вигоди та прибуття останнього до м. Одеса з метою особистої зустрічі з ОСОБА_4 та ОСОБА_9 та зазначив, що в разі відмови ОСОБА_8 передавати грошові кошти - останній буде позбавлений можливості отримати за результатами проходження ВЛК висновок про обмежену придатність, що в свою чергу унеможливить його переведення до будь-яких інших тилових військових частин.
На вказані незаконні погрози ОСОБА_4 та ОСОБА_9 ОСОБА_8 повідомив, що на даний час він не має можливості прибути в м. Одеса і запевнив, що наступного дня він прибуде на їх вимогу та передасть визначені ними грошові кошти.
Надалі, 05.02.2025 о 09:06 год., ОСОБА_8 здійснив телефонний дзвінок ОСОБА_9 та повідомив про те, що прибув у м. Снігурівка, Миколаївської області для проходження ВЛК. В свою чергу, ОСОБА_9 наказав ОСОБА_8 йти у лікарню та реєструватись для проходження ВЛК.
В подальшому, 05.02.2025 о 12:23 год. ОСОБА_9 в ході телефонної розмови, повідомив про те, що він та ОСОБА_4 все вирішили та наказав ОСОБА_8 пройти до лікаря-офтальмолога ВЛК у м. Снігурівка, Миколаївської області, вказати йому про те, що ОСОБА_8 прийшов «від ОСОБА_10 » та після цього зазначений лікар проставить у медичних документах відповідні відмітки.
Після цього, 05.02.2025 о 12:48 год. ОСОБА_9 в телефонній розмові, повідомив, що завдяки його та ОСОБА_4 впливу, ОСОБА_8 за результатами проходження лікаря-офтальмолога визнаний обмежено придатним та має їхати в м. Одесу для особистої зустрічі з ним.
У подальшому, того ж дня, о 18:38 год. ОСОБА_9 на автомобілі марки «Hyundai» моделі «Tucson», з державним номером НОМЕР_2 прибув за адресою: м. Одеса, вул. Артура Савельєва, 1б, де останній зустрівся із ОСОБА_8 та наказав йому сідати у вказаний автомобіль.
Після цього, 05.02.2025 близько 18:40 хвилин ОСОБА_9 , перебуваючи у автомобілі марки «Hyundai» моделі «Tucson», з державним номером НОМЕР_2 , реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на одержання неправомірної вигоди, шляхом впливу на посадових осіб ВЛК, щодо визнання ОСОБА_8 обмежено придатним до несення військової служби з подальшим сприянням у переміщенні останнього до тилової військової частини для подальшого несення служби, виказав останньому вимогу в передачі йому неправомірної вигоди для нього та ОСОБА_4 в розмірі 4000 доларів США. На вказане ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_9 про те, що не має при собі даної суми, та може надати лише 2000 доларів США, які було попередньо обумовлено у телефонній розмові.
Почувши вказану відповідь, ОСОБА_9 вказав, що він та ОСОБА_4 , зробили те, що обіцяли, а саме допомогли ОСОБА_8 пройти ВЛК, за результатами якої він отримав висновок про обмежену придатність до військової служби та в подальшому вони допоможуть отримати ОСОБА_8 рекомендаційний лист про переміщення для подальшого проходження військової служби у м. Одеса, тому він зобов'язаний передати їм повну суму в розмірі 4000 доларів США.
У відповідь на вказане, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_9 , що може принести решту неправомірної вигоди в розмірі 2000 доларів США, наступного ранку, на що ОСОБА_9 погодився.
Таким чином, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , умисно та протиправно, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, близько 18 год. 50 хв. 05.02.2025, перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Артура Савельєва, 1б у транспортному засобі марки «Hyundai» моделі «Tucson», з державним номером НОМЕР_2 , одержали через ОСОБА_9 від ОСОБА_8 , для себе раніше обумовлену неправомірну вигоду, а саме грошові кошти в сумі 2000 (дві тисячі) доларів США, що відповідно до курсу гривні затвердженого Національним банком України станом на 05.02.2025 становить 83 500 (вісімдесят три тисячі п'ятсот) гривень за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на невстановлених досудовим розслідуванням службових осіб військово-лікарської комісії, щодо визнання ОСОБА_8 обмежено придатним до несення військової служби з подальшим сприянням у переміщенні останнього до тилової військової частини для подальшого несення служби.
26.02.2025 ОСОБА_4 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
2. Щодо обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття «обґрунтованої підозри», слідчий суддя, враховуючи ст. 8, 9 КПК, керується усталеною практикою ЄСПЛ, згідно з якою обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», п. пунктом 175; рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). Водночас факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Підозра ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема:
- протоколом прийняття заяви у ОСОБА_8 про вчинене кримінальне правопорушення від 28.01.2025;
- протоколами допиту свідка ОСОБА_8 від 28.01.2025, 05.02.2025 та 28.02.2025;
- протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 від 26.02.2025;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності в тому числі матеріалами НСРД.
На переконання слідчого судді, дії, які ставляться у вину підозрюваному ОСОБА_4 підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто є кримінально караними. Тому немає підстав для висновків, що такі дії не можуть становити жодного злочину. Водночас, описана у клопотанні слідчого та повідомленні про підозру фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором матеріалами досудового розслідування вказують на наявність вагомих доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з відповідним кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, і такі докази є достатніми щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Разом із тим, слідчий суддя зазначає, що на цьому етапі провадження він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності чи достовірності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є ймовірною та встановлених обставин достатньо для виправдання подальшого розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження з ціллю висунення обвинувачення або спростування підозри.
3. Щодо обставин, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК.
Слідчий суддя звертає увагу на положення ч. 1 ст. 177 КПК, відповідно до яких метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ряду спроб, які визначені у цій нормі як ризики.
Отже, метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення названих ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення підозрюваним відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб. Водночас, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Виходячи саме з такого розуміння положень ч. 1 ст. 177 КПК слідчий суддя буде розглядати питання щодо наявності заявлених у клопотанні детектива ризиків.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду
На переконання слідчого судді, заявлений слідчим ризик переховування ОСОБА_4 обумовлюється можливістю притягнення його до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для підозрюваного наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , є тяжким корупційним, санкція якого, передбачає покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.
Важливим аспектом є також те, що звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м'якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину КК не передбачено (ст. 69, 75 КК), окрім як під час здійснення провадження на підставі угоди.
Отже, зазначені обставини, у своїй сукупності, вказують на те, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі та зіставляючи можливі негативні наслідки для себе у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін із можливістю уникнення ним покарання шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду, може безперешкодно залишити територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Наведені вище фактичні обставини цього кримінального провадження, дають слідчому судді підстави дійти висновку про існування вагомого ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/або суду.
Щодо ризику незаконно впливу на свідків у кримінальному провадженні
Враховуючи також те, що, підозрюваному при ознайомлені з матеріалами кримінального провадження стануть відомі анкетні дані свідків, які в подальшому, будуть допитуватися безпосередньо судом, у випадку направлення обвинувального акту до суду, слідчий суддя приходить до переконання про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу на потерпілого та свідків, схиляючи її до надання неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Водночас, слідчий суддя бере до уваги, встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК)
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Отже, викладені вище обставини свідчить про те, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується
Існування цього ризику на переконання слідчого судді не знайшло свого підтвердження, адже наведені слідчим на його обґрунтування доводи не є вагомими, оскільки підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, та наразі органом досудового розслідування перевіряється його систематичність дій та причетність ї до вчинення злочину.
4. Щодо запобіжного заходу, який застосовується
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності вищезазначених ризиків, наведених у ст. 177 КПК, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: (1) те, що надані докази про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень є вагомими; (2) те, що покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється є тяжким; (3) стан його здоров'я з урахуванням наданих підозрюваним та захисниками доводів щодо наявних у підозрюваного захворювань; (4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного.
Отже, з урахуванням вищезазначених обставин та положень процесуального законодавства слідчий суддя доходить висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
5. Щодо можливості застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою або більш м'якого запобіжного заходу
На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описані вище ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваного, застосування застави як основного запобіжного заходу буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.
До аналогічних висновків слідчий суддя доходить і при аналізі інших більш м'яких запобіжних заходів. Зокрема, домашній арешт, в тому числі цілодобовий, не зможе забезпечити обмеження підозрюваного в доступі до технічних пристроїв, що уможливить його спілкування з іншими особами (в т.ч. учасниками кримінального провадження), що також може зашкодити дієвості кримінального провадження на даному його етапі. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов'язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Крім того, слідчим суддею не встановлено законодавчих обмежень щодо застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, оскільки п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Як вказувалось вище, за інкримінований підозрюваному злочин передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.
Таким чином на переконання слідчого судді застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, з огляду на вагомі обставини, що доводять ризик переховування від органу досудового розслідування та суду, про які було зазначено вище.
6. Щодо альтернативного запобіжного заходу
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
У клопотанні слідчий, а в судовому засіданні прокурор, посилаючись на майновий стан підозрюваного, з метою гарантування належного виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, просили визначити заставу у розмірі 661 (шістсот шістдесят одного) розмірів прожиткового мінімуму.
Визначаючи розмір застави, який необхідно встановити, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Мангурас проти Іспанії», «Істоміна проти України», гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи особу самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у разі неявки в судове засідання, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув'язнення.
Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.
Як встановлено вище, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, відповідно до абз. 2 ч. 5 вказаної статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Зважаючи на тяжкість та характер злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , роль останнього у його вчиненні, обставини кримінального правопорушення та індивідуальні особливості підозрюваного, слідчий суддя доходить висновку, що застава у сумі до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.
Визначаючи розмір застави слідчий суддя приймає до уваги обставини вчинення злочину. Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчинені злочину, який вчинено перебуваючи на військовій службі у ВМС ЗС України, із використанням ним свого службового становища, унаслідок чого дії підозрюваного в очах громадськості дискредитують діяльність всього ВМС ЗС України, тим більше в умовах воєнного стану, підривають авторитет та довіру до його працівників, що сприяє формуванню негативної суспільної думки щодо його діяльності, а також може призвести до стрімкого зростання рівня недовіри до таких працівників.
Тому, слідчий суддя вважає за доцільне визначити заставу у розмірі, який перевищує встановлений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, оскільки в цьому випадку кримінальне провадження здійснюється не у зв'язку із вчиненням загально-кримінального злочину, мова йде про тяжкий корупційний злочин, вчинений, за версією обвинувачення, діючим військовослужбовцем ВМС ЗС України, з використанням наданої йому влади і становища, який з метою особистого збагачення організував схему отримання неправомірної вигоди від військовослужбовців за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на невстановлених досудовим розслідуванням посадових осіб Збройних Сил України, щодо переміщення військовослужбовця з бойової військової частини до тилової військової частини для подальшого несення служби, в умовах воєнного стану, коли Країна кожного дня відстоює свою незалежність та територіальну цілісність, а інкриміновані дії підозрюваного слідчий суддя розцінює як цинічними та такими які йдуть на користь ворога.
Зазначені вище обставини на думку слідчого судді є виключним випадком, для визначення розміру застави, який перевищує 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
З урахуванням всіх досліджених даних в тому числі щодо фінансового стану підозрюваного, як вбачається з матеріалів клопотання підозрюваному належить на праві власності: автомобіль марки Toyota Yaris, 2010 року випуску; земельна ділянка площею 1,8 га.з кадастровим номером 5121883800:01:002:0403; дружина підозрюваного є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , цинічність його дій, як військовослужбовця, врахувавши обставини цього кримінального провадження та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до нього а якості альтернативного запобіжного заходу у виді застави визначивши її у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
На переконання слідчого судді, з урахуванням тяжкості, специфіки злочину та його цинізму у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 даних про його особу та рівня майнового стану, такий розмір застави на достатньому та необхідному рівні зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти ризикам кримінального провадження та не буде непомірним для нього. Визначений розмір застави є розумним з огляду на обставини кримінального правопорушення.
За описаних вище обставин запобіжний захід у виді застави у зазначеному розмірі буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялися б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов'язків.
7 . Щодо обов'язків передбачених статтею 194 КПК, які будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання
Відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти обов'язки, передбачені цією нормою, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні за обставин кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.
Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.
Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 25.04.2025 року, в межах строку досудового розслідування.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 до 25.04.2025 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні за обставин кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання
Слідчий суддя ОСОБА_1