Іменем України
13 березня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 4823/663/24
Апеляційне провадження № 22ск/4823/4/25
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючої-судді: Шитченко Н.В.,
із секретарем: Зіньковець О.О.,
позивач: Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справу за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 401449773 від 29 травня 2013 року.
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила поновити строк на оскарження рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14 та скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі ПАТ «Альфа-Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 401449773 від 29 травня 2013 року.
Мотивуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 зазначала, що приватним виконавцем відкрито виконавче провадження про стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») заборгованості за кредитним договором. Виконавчим документом за цим провадженням є виконавчий лист на примусове виконання рішення третейського суду на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14 про стягнення з неї на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 401449773 від 29 травня 2013 року у сумі 50 706,58 грн та судових витрат зі сплати третейського збору в сумі 400 грн.
Заявниця стверджувала, що не брала участі у розгляді справи № 161-9/212//14 у третейському суді, справа розглядалась без виклику та участі сторін, про рішення третейського суду їй не було відомо, тобто третейський суд вирішив питання про права та обов'язки особи, яка не брала участі у справі. Про рішення третейського суду ОСОБА_1 стало відомо лише 16 серпня 2024 року після отримання від Новозаводського районного суду м. Чернігова його сканованої копії у відповідь на адвокатський запит представника заявниці.
ОСОБА_1 вважає, що спір виник щодо заборгованості за споживчим кредитом, який, ураховуючи положення п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», не підвідомчий третейському суду.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року відкрито провадження у цій справі.
Відповідно до акту, складеного судовим розпорядником Чернігівського апеляційного суду 06 лютого 2025 року, запит про надання для огляду третейської справи № 161-9/212/14 за відомим місцем знаходження третейського суду (м. Чернігів, просп. Перемоги, 62) не вручено. За повідомленням вахтера приміщення третейський суд за зазначеною адресою діяльність не здійснює, під час воєнних дій всі справи передано до державного архіву (а.с. 122).
Іншим актом, складеним судовим розпорядником Чернігівського апеляційного суду 07 лютого 2025 року, підтверджено, що запит про надання для огляду третейської справи № 161-9/212/14 за відомим місцем знаходження Державного архіву Чернігівської області (м. Чернігів, вул. Мстиславська, 2) не вручено. За повідомленням директора Державного архіву Чернігівської області Воробей Р.Б., за період з 2022 року по теперішній час третейський суд не передавав до архіву жодної справи, місцезнаходження третейського суду їй не відомо (а.с. 126).
Як свідчить відповідь з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1105888 від 10 лютого 2025 року, Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнський фінансовий союз», місцезнаходження якої: м. Чернігів, просп. Перемоги, 62, перебуває в стані припинення (а.с. 128).
За повідомленням директора Державного архіву Чернігівської області від 10 лютого 2025 року за вих. № Р-251, документи Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз» на зберігання до архіву не надходили і про їхнє місцезнаходження архів відомостей не має. З цих підстав, архів не може надати засвідчені копії матеріалів третейської справи № 161-9/212/14 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 (а.с. 130).
На запит апеляційного суду, Новозаводський районний суд м. Чернігова надав цивільну справу № 751/3457/14 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника заявниці та дослідивши матеріали справи № 751/3457/14, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 29 травня 2013 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 401449773, за умовами якого позичальник отримала кредит в сумі 49 741,21 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% річних та датою остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та комісійної винагороди за надання (інформації) виписок за рахунком, 30 травня 2016 року (а.с. 55).
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнській фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14 позов ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 401449773 від 29 травня 2013 року задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 401449773 від 29 травня 2013 року, а саме: за кредитом - 47 364,89 грн; за відсотками - 1,98 грн; за комісією - 2 312,98 грн; штраф - 1 026,73 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» судові витрати, а саме витрати зі сплати третейського збору у сумі 400,00 грн (а.с. 53-54).
15 квітня 2014 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до Новозаводського районного суду м. Чернігова з заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнській фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 401449773 у сумі: за кредитом - 47364,89 грн, по відсотках 1,98 грн, по комісії - 2 312,98 грн, штраф - 1 026,73 грн, та судові витрати, а саме витрати по сплаті третейського збору в сумі - 400 грн.
До указаної заяви ПАТ «Альфа-Банк» було додано, у тому числі, рішення третейського суду від 18 лютого 2014 року (а.с. 52).
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 квітня 2014 року відкрито провадження у справі № 751/3457/14 за наведеною заявою ПАТ «Альфа-Банк», призначено справу до розгляду на 08 травня 2014 року (а.с. 56).
16 квітня 2014 року Новозаводський районний суд м. Чернігова скерував ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження у справі № 751/3457/14 разом із копією заяви про видачу виконавчого листа, до якої було додано, у тому числі, і рішення третейського суду від 18 лютого 2014 року (а.с. 13 цивільної справи № 751/3457/14).
22 квітня 2014 року ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 особисто отримано вищезазначену судову кореспонденцію, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 57).
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 травня 2014 року задоволено заяву ПАТ «Альфа-Банк» та видано заявнику виконавчий лист на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року по цивільній справі № 161-9/212/14 Третейського суду в складі третейського судді Москаленко Н.Ю. (одноособова) за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 50 706,58 грн, судових витрат у вигляді витрат по сплаті третейського збору у сумі 400 грн (а.с. 58).
08 травня 2014 року Новозаводським районним судом м. Чернігова на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року видано виконавчий лист № 751/3457/14 про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 50 706,58 грн, судових витрат у вигляді витрат по сплаті третейського збору в сумі 400 грн.
11 жовтня 2016 року Шевченківським ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області відкрито виконавче провадження № 52656771 (а.с. 62).
04 жовтня 2017 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з заявою про заміну стягувача ПАТ «Альфа-Банк» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 751/3457/14 від 10 липня 2014 року, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 401449773 від 29 травня 2013 року на його правонаступника ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с. 60-61).
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 жовтня 2017 року призначено розгляд заяви ТОВ «ФК «ЄАПБ» про заміну сторони виконавчого провадження на 11:00 15 листопада 2017 року (а.с. 63).
15 листопада 2017 року ОСОБА_1 скерувала електронну форму звернення громадян до Новозаводського районного суду м. Чернігова, в якій зазначила про отримання 14 листопада 2017 року поштового відправлення, з якого дізналась про призначений на 11:00 15 листопада 2017 року розгляд справи № 751/3457/14, а тому не мала змоги дістатися до суду в зазначений час. Просила відкласти розгляд справи, завчасно повідомивши її про час та місце судового розгляду (а.с. 65).
Розгляд справи про заміну сторони виконавчого провадження Новозаводським районним судом м. Чернігова було відкладено на 09:00 12 грудня 2017 року (а.с. 66), про що належним чином повідомлено ОСОБА_1 , що підтверджується повідомлення про вручення їй поштового відправлення (а.с. 67).
11 грудня 2017 року ОСОБА_1 на підставі довіреності уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції (а.с. 71).
Журналом судового засідання Новозаводського районного суду м. Чернігова засвідчено, що 12 грудня 2017 року за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відкладено розгляд справи до 10:30 30 січня 2018 року у зв'язку із задоволенням клопотання останнього про необхідність ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 68).
12 грудня 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ознайомився із матеріалами справи (а.с. 70).
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 березня 2018 року задоволено заяву ТОВ «ФК «ЄАПБ» та замінено стягувача ПАТ «Альфа-Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «ЄАПБ» за правом грошової вимоги до ОСОБА_1 (а.с. 31).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, тобто спір, який або вже існує, або може виникнути у майбутньому між сторонами договору.
Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів врегульовано розділом VІІІ ЦПК України «Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів».
Відповідно до ч. 1 ст. 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем розгляду справи третейським судом (ч. 3 ст. 454 ЦПК України).
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини п'ятої, частини сьомої статті 454 Цивільного процесуального кодексу України № 2-р(II)/2022 від 06 квітня 2022 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 1 частини п'ятої, частину сьому статті 454 Цивільного процесуального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють поновлення судом строку на подання особою, яка є стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, заяви про скасування рішення третейського суду.
Заява про скасування рішення третейського суду подається стороною, третьою особою у справі, розглянутій третейським судом, протягом дев'яноста днів з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, - протягом дев'яноста днів з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом (ч. 5 ст. 454 ЦПК України).
Частиною шостою статті 454 ЦПК України передбачено, що заява про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу не може бути подана після закінчення трьох місяців, рахуючи з дня, коли сторона, що заявляє це клопотання, отримала арбітражне рішення, а у разі подання такою стороною клопотання до міжнародного комерційного арбітражу про виправлення або роз'яснення рішення чи ухвалення додаткового рішення, - з дня винесення міжнародним комерційним арбітражем рішення з цього прохання.
Згідно з ч. 7 ст. 454 ЦПК України заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною п'ятою або шостою цієї статті, повертається. Суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених п. 1-3, 6 ч. 1 ст. 186 цього Кодексу, а також у разі якщо рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу оскаржено (оспорено) з підстав, не передбачених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ч. 8 ст. 454 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 126 ЦПК України).
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 127 ЦПК України).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
У цій справі національне законодавство на час подій не обмежувало дискреційні повноваження судів щодо часу або підстав для поновлення пропущеного строку. Сама концепція «поважних причин», згідно з якою національні суди виправдали відновлення провадження у справі заявника, не є чіткою. За таких обставин для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника» (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46-48, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року).
Саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими. Національні суди зобов'язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2023 року у справі № 824/84/23, здійснюючи тлумачення положень ч. 7 ст. 454 ЦПК України, зазначив, що зазначена норма процесуального права не є імперативною, цей строк не є преклюзивним (присічним), оскільки не містить заборони на поновлення цього строку, як, наприклад, це передбачено у ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 394, ч. 3 ст. 424 ЦПК України. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ч. 1 ст. 120 ЦПК України). Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 1 та 2 ст. 126 ЦПК України). За ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Матеріалами справи підтверджено, що Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» ухвалив рішення 18 лютого 2014 року, із заявою про скасування цього рішення ОСОБА_1 звернулася до суду 23 серпня 2024 року, тобто понад встановлені у ч. 5 ст. 454 ЦПК України строки.
ОСОБА_1 посилалась на те, що не знала про розгляд третейської справи, оскільки не була належним чином повідомлена, що є її учасником, і не отримувала від третейського суду жодного процесуального документа у справі, та дізналась про ухвалення третейським судом рішення 14 серпня 2024 року після отримання сповіщення про відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження про стягнення з неї заборгованості, і лише 16 серпня 2024 року отримала на запит представника копію рішення третейського суду.
Заперечуючи проти доводів заявниці, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначило про те, що з моменту звернення ПАТ «Альфа-Банк» до третейського суду і оскарження ОСОБА_1 рішення третейського суду пройшло десять років, протягом яких здійснено безліч процесуальних дій, в тому числі, відкривались виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 та здійснювалися виконавчі дії, спрямовані на погашення боргу за кредитним договором № 401449773 від 29 травня 2013 року, відбулася заміна стягувача у виконавчому провадженні на ТОВ «ФК «ЄАПБ», про що було повідомлено сторін у справі. Така кількість вчинених процесуальних дій, на думку ТОВ «ФК «ЄАПБ», спростовує твердження заявниці про можливість ознайомлення з рішенням третейського суду лише у серпні 2024 року.
Перевіривши доводи заявниці щодо необізнаності про існування рішення третейського суду, яким з ОСОБА_1 стягнуто певну суму боргу, апеляційний суд установив, що отримати матеріали третейської справи на підтвердження цих доводів заявниці наразі неможливо через те, що юридична особа (Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській фінансовій організації «Всеукраїнський фінансовий союз») перебуває у стані припинення, за адресою реєстрації не знаходиться, контакти з її представниками установити неможливо, відповідну документацію (третейські справи) до державного архіву не передано.
Проте, з матеріалів цивільної справи № 751/3457/14 вбачається, що ОСОБА_1 ознайомилася із рішенням третейського суду 22 квітня 2014 року, отримавши від Новозаводського районного суду м. Чернігова копії заяви ПАТ «Альфа-Банк» про видачу виконавчого листа, ухвалу суду про відкриття провадження, до якої було додано, у тому числі, і копію рішення третейського суду від 18 лютого 2014 року відповідно до положень ч. 2 ст. 127 ЦПК України у редакції, чинній на час вчинення судом відповідних процесуальних дій.
Дослідивши матеріали справи № 751/3457/14 за заявою ТОВ «ФК «ЄАПБ» про заміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання оскаржуваного рішення третейського суду, суд враховує, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про розгляд і цієї справи, про що свідчить скероване нею електронне звернення громадян, а також отримане нею 28 листопада 2017 року рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. У суді першої інстанції інтереси ОСОБА_1 представляв ОСОБА_2 на підставі довіреності від 11 грудня 2017 року, який брав участь у судовому засіданні 12 грудня 2017 року і того ж дня ознайомився із матеріалами справи, які містять належним чином завірену копію оскаржуваного рішення третейського суду від 18 лютого 2014 року у справі №161-9/212/14.
Наслідки вчинення або невчинення відповідних процесуальних дій несе сторона. Суд вважає, що, уповноваживши ОСОБА_2 представляти її інтереси в судах з широким колом повноважень, які зафіксовано у довіреності, заявниця таким чином погодила, що всі вчинені ним дії є по суті її діями у цьому цивільному процесі. Отже, оскільки представник ОСОБА_1 ознайомився з усіма матеріалами цивільної справи, що засвідчено його підписом, ОСОБА_1 також є ознайомленою з цими матеріалами, в тому числі рішенням третейського суду, яке нею оскаржується. З огляду на наведене, не має значення, що ОСОБА_2 не мав право на зайняття адвокатською діяльністю, про що наголошував представник заявниці в ході розгляду цієї справи.
Суд виходить також з того, що за даними адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України у Запорізькій області ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , за наведеною адресою Новозаводський районний суд м. Чернігова направляв судову кореспонденцію. Аналогічна адреса зазначена заявницею і в заяві про оскарження рішення третейського суду.
Отже, суд вважає, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про наявність та зміст рішення третейського суду принаймні двічі, зокрема, у квітні 2014 року та грудні 2017 року.
Для поновлення значного терміну пропуску процесуального строку не достатньо зазначити, що з його копією ОСОБА_1 ознайомилась у серпні 2024 року, заявниця мала довести, що раніше, ніж 16 серпня 2024 року, вона не могла довідатися про порушення своїх прав оспорюваним рішенням третейського суду проте таких доводів та доказів матеріали справи не містять. Зважаючи на обставини цієї справи, ОСОБА_1 було відомо про звернення ПАТ «Альфа-Банк» із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду у 2014 році, вона отримала його копію; згодом - про звернення ТОВ «ФК «ЄАПБ» із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні у 2017 році. Так само заявниця не навела доводів щодо існування об'єктивних перешкод в отриманні копії рішення третейського суду раніше, ніж 16 серпня 2024 року.
Сторона стягувача слушно зазначає, що за весь період часу з моменту звернення ПАТ «Альфа Банк» з позовом до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» і до моменту звернення ОСОБА_1 до суду із цією заявою, тобто протягом десяти років, здійснювалось безліч процесуальних дій, під час яких повідомлення заявниці є обов'язковим, зокрема, розгляд Новозаводським районним судом м. Чернігова заяв про видачу виконавчого листа на виконання рішення третейського суду та заміну стягувача у виконавчому провадженні. Виконавчий лист з виконання оскаржуваного рішення третейського суду п'ять разів скеровувався до примусового виконання, а до обов'язку державного виконавця входило повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів для того, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення ЄСПЛ у справах «Олександр Шевченко проти України» (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine).
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що з квітня 2014 року або принаймні грудня 2017 року ОСОБА_1 була обізнана про наявність та зміст рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року, проте, із заявою про скасування рішення третейського суду звернулася лише 23 серпня 2024 року. Наявні у цій справі докази свідчать про відсутність обставин, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, яка звертається з заявою про скасування рішення третейського суду, та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Тобто, обставини справи свідчать про те, що заяву про скасування рішення третейського суду подано особою після закінчення строків, встановлених ч. 5 ст. 454 ЦПК України, які не підлягають поновленню, що з об'єктивних причин не було відомо суду при вирішенні питання про відкриття провадження у даній справі.
Чинним процесуальним законодавством передбачена можливість повернення заяви про скасування рішення третейського суду, яка подана після закінчення строків, встановлених ч. 5 і 6 ст. 454 ЦПК України, лише до відкриття провадження у справі за такою заявою. Разом з тим, відповідно до ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.
Ураховуючи наведене, заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року належить залишити без розгляду у зв'язку з пропуском визначеного законом процесуального строку на її подання.
Керуючись ст. 126, 127, 260, 261, 454 ЦПК України,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року - відмовити.
Заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18 лютого 2014 року у справі № 161-9/212/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 401449773 від 29 травня 2013 року - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. У разі подання апеляційної скарги, ухвала набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено 17 березня 2025 року.
Суддя: Н.В. Шитченко