Номер провадження: 22-ц/813/2265/25
Справа № 522/6202/23
Головуючий у першій інстанції Чернецька Н.С
Доповідач Погорєлова С. О.
14.03.2025 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С.
за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Чернецької Н.С. 07 серпня 2024 року у сел. Велика Михайлівка Одеської області, -
встановила:
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивача - ОСОБА_2 померла. ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_2 за законом, та повинен був звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини до 26.09.2021 року. Однак, у зв'язку із погіршенням стану здоров'я позивач у встановлений законом строк до нотаріуса не звернувся. 16.08.2021 року позивачем було отримано лист від Міжнародного гуманітарного університету клініки загальної медицини з діагнозом цукровий діабет, хронічний панкреатит, хронічний холецистит. Під час проходження лікування 24.02.2022 року почалося повномасштабне вторгнення військ Російської Федерації на територію України. У зв'язку із страхом за своє життя та життя своїх онуків, ОСОБА_1 , виїхав з території України до Румунії, та знаходився там і проходив лікування до березня 2023 року. Таким чином, у зв'язку із складним станом здоров'я, та знаходженням поза межами України, ОСОБА_1 не мав об'єктивної можливості впродовж встановленого законодавством строку звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. 23.03.2023 року листом державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно після смерті ОСОБА_2 у зв'язку з пропуском строку на звернення із заявою про прийняття спадщини. Крім того, державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі було рекомендовано позивачу звернутись до суду із заявою про продовження строку для подання заяви про прийняття спадщини. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд визначити йому додатковий строк для звернення до нотаріальних органів із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 07.08.2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було надано належної уваги наданим медичним довідкам, згідно яких 16.08.2021 року (тобто, до закінчення шестимісячного строку на подання заяви про вступ у спадщину) позивачем було отримано лист від Міжнародного гуманітарного університету клініки загальної медицини з діагнозом: цукровий діабет, хронічний панкреатит, хронічний холецистит. Крім того, через стрес від смерті матері у позивача почав різко падати зір.
Також представник апелянта зазначає, що формальний підхід суду до вирішення питання про надання додаткового строку на прийняття спадщини за обставин відсутності інших спадкоємців, стану здоров'я позивача та повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України є таким, що порушує принцип справедливості.
Сторони про розгляд справи на 04.03.2025 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з'явився представник ОСОБА_1
Великомихайлівську селищну раду Роздільнянського району Одеської області було сповіщено належним чином шляхом направлення судових повісток на офіційну електронну адресу.
Колегія суддів зазначає, що суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5 ст. 14 ЦПК України).
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За правилами ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17.10.2019 року у справі № 766/14595/16, від 30.01.2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31.01.2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших.
З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17.03.2021 року у справі № 638/17145/17, від 22.03.2023 року у справі № 361/8259/18 та багатьох інших.
Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
Відповідна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 року у справі № 686/5757/23.
Як вбачається з матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Одесі, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 27.03.2021 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Отже, строк подання заяви про прийняття спадщини для спадкоємців сплив 26.09.2021 року.
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьками позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_2
22.03.2023 року позивачем було подано заяву про прийняття спадщини до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (а.с. 49).
З паспорту громадянина України для виїзду за кодон, виданого на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що протягом 2022 року позивач регулярно виїжджав за межі України, та повертався в Україну.
У матеріалах справи наявний лист Приморської державної нотаріальної контори у місці Одесі№727с/02-14 від 22.03.2023 року, згідно якого прийняти заяву позивача про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 не вбачається можливим у зв'язку із з пропуском встановленого чинним законодавством строку.
З наявних в матеріалах справи медичних документів вбачається, що ОСОБА_1 16.08.2021 року, 05.08.2021 року та 14.11.2022 року звертався за консультацією до медичних закладів.
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №71883240 від 22.03.2023 року, до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис, параметрами якого є: реєстрація спадкової справи №70424573, номер у нотаріуса: 160с/2023, місце заведення: Приморська державна нотаріальна контора у місті Одесі, спадкодавець: ОСОБА_2 .
Таким чином, на час звернення із заявою про прийняття спадщини, позивач пропустив строк на її прийняття на 2 роки.
В обґрунтування підстав поважності пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, для встановлення додаткового строку на прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилався на те, що в нього погіршився стан здоров'я - так, 16.08.2021 року позивачем було отримано лист від Міжнародного гуманітарного університету клініки загальної медицини з діагнозом цукровий діабет, хронічний панкреатит, хронічний холецистит. В подальшому стан здоров'я позивача погіршився, у зв'язку із чим він був змушений приділяти весь свій час лікуванню та не мав змоги звернутись для належного оформлення спадщини. Під час проходження лікування 24.02.2022 року, почалося повномасштабне вторгнення військ Російської Федерації на територію України, в зв'язку чим ОСОБА_1 , виїхав з території України до Румунії, та знаходився там та проходив лікування до березня 2023 року.
Однак, згідно копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , неодноразово перетинав кодон на виїзд з України та в'їзд в Україну впродовж 2022 року, тобто, ОСОБА_1 почав виїжджати за межі України вже після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи позивача щодо погіршення його стану здоров'я, оскільки ОСОБА_1 не був обмежений у русі, не визнаний інвалідом, не знаходився на протязі періоду з березня по вересень 2021 року на стаціонарному лікуванні, тобто, позивач знаходився в повній свідомості та ясності мислення, що дозволяло йому вчиняти дії, направлені на захист своїх спадкових прав.
Колегія суддів доходить висновку, що у контексті заявлених позовних вимог, факт захворювання ОСОБА_1 на цукровий діабет, хронічний панкреатит, хронічний холецистит сам по собі не може бути підставою для надання йому додаткового строку для прийняття спадщини, враховуючі тривалість пропущення строку - 2 роки.
Колегія суддів враховує, що належних та допустимих доказів погіршення стану здоров'я позивача, а також наявність інших об'єктивних та істотних перешкод для прийняття спадщини саме в період від дня відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 , і до спливу строку на подання заяви про її прийняття - 26.09.2021 року, матеріали справи не містять.
Щодо посилань у апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 на початок повномасштабного вторгнення Росії на територію України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, повномасштабне вторгнення на територію України почалося 24.02.2022 року, а строк на подання позивачем заяви про прийняття спадщини, як вже вказувалось вище, сплив 26.09.2021 року, а відтак, посилання ОСОБА_1 на вказані події, які відбулися у 2022-2023 роках, не є поважними причинами, оскільки оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття.
Крім того, колегія суддів зауважує, що під час оголошеного воєнного стану, відправлення правосуддя в Україні не зупинялося, нотаріуси продовжували та продовжують надавати нотаріальні послуги.
Позивачем не надані жодного належного доказу, що мало місце непереборні події, які не надавали можливість позивачу оформити та надати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.
Медичні документи та інші матеріали, додані до позовної заяви в якості доказів наявності підстав для встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, не спростовують можливості у ОСОБА_1 своєчасно, у передбачений законом шестимісячний строк після відкриття спадщини, звернутися із відповідною заявою особисто або через засоби поштового зв'язку до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Доказів, які б свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, обставин, що створювали об'єктивні та непереборні труднощі для позивача щодо подання такої заяви у строк з 26.03.2021 року до 26.09.2021 року матеріали справи не містять.
Отже, позивачем не доведено, що пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини відбувся з поважних причин.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, як в цілому, так і кожному окремо, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними аргументам позовної заяви, які суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 07.08.2024 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 07 серпня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 14 березня 2025 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді Є.С. Сєвєрова
О.М. Таварткіладзе