Справа № 740/5249/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/351/25
Категорія - продовження строків тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
17 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю сторін кримінального провадження
обвинуваченого ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові, одночасно в режимі відеоконференції із захисником, з використанням її власних технічних засобів, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 лютого 2025 року,
Цією ухвалою обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Ніжин Чернігівської області, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженому, непрацюючому продовжений строк тримання під вартою до 18 квітня 2025 року включно, з визначенням застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 гривень.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції вказав, що тривалість тримання обвинуваченого під вартою є розумною з урахуванням особливостей розгляду вказаного кримінального провадження та в даному випадку інтерес суспільства, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтерес забезпечення права на свободу. З огляду на тяжкість та характер кримінального правопорушення, суд не знайшов підстав для задоволення клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати, змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який домашній арешт, визначивши мінімальний розмір застави, або ж застосувати положення ст. 616 КПК України, оскільки він пройшов відбір до третьої штурмової бригади НОМЕР_1 .
Аргументує тим, що ні слідчий, ні прокурор не можуть довести його вину в повному обсязі, так як у справі відсутні свідки, контрольні закупки, відбитки, при цьому наявна просто сфабрикована слідчим справа. Він має свідків незаконних дій працівників поліції, обшуки, які проводились без участі адвокатів, а також свідків щодо місця його роботи та доходів.
Повідомляє, що відповідно до ст. 81-1 КК України під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану до осіб, які відбувають покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, судом може бути застосовано умовно-дострокове звільнення для проходження ними військової служби за контрактом.
Просить суд взяти до уваги, що він не має наміру переховуватись від суду, оскільки він був в зоні бойових дій, приймав участь в обороні міста, де живуть і будуть жити його діти, онуки і він не хоче, щоб вони бачили війну і те насильство, яке буває під час захоплення міст та сіл.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги, звернули увагу на відсутність заявлених прокурором ризиків, просили зважити на всі встановлені обставини, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого та змінити тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, прокурора який заперечував проти доводів сторони захисту, звернув увагу на тяжкість обвинувачення, характер діянь у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , стадію судового розгляду кримінального провадження, що свідчить про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, як про це просить сторона захисту, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.
Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час судового розгляду регламентується положеннями статті 331 КПК України, у порядку передбаченому главою 18 цього Кодексу, з урахуванням особливостей судового розгляду кримінального провадження, а тому обґрунтованість підозри, коли складений обвинувальний акт і відбуватиметься перевірка доведеності чи недоведеності обвинувачення, апеляційним судом перевірятися не може, оскільки це буде прямим втручанням апеляційної інстанції в розгляд обвинувачення судом першої інстанції.
У провадженні Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 255-1, ч. 1 ст. 304, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 185 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у незаконному придбанні з метою збуту та зберіганні з метою збуту наркотичного засобу канабісу за попередньою змовою групою осіб.
Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Ризик, це завжди ймовірність настання того чи іншого факту, тому твердження обвинуваченого про те, що прокурором не наведено конкретних ризиків, а лише ймовірні, є безпідставним. Адже, у разі настання будь-якого з вказаних у клопотанні ризиків, це вже буде неналежна процесуальна поведінка обвинуваченого.
Колегія суддів приймає до уваги, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачене покарання до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, пов'язане із незаконним обігом наркотичного засобу, що становить надзвичайно високу суспільну небезпеку для суспільства з огляду на тенденцію поширення таких небезпечних речовин серед молоді. При цьому, враховується й складність даного кримінального провадження через те, що кримінальне правопорушення було вчинене групою осіб, у провадженні кілька обвинувачених, що ускладнює проведення судового розгляду в найкоротші строки та підвищує існування заявлених стороною обвинувачення ризиків.
На час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою, кримінальне провадження перебуває на розгляді в суді, отже, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, з урахуванням встановлених у кримінальному провадженні обставин, має місце обґрунтованість твердження сторони обвинувачення про існування ризиків ухилення ОСОБА_6 від явки до суду та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Наявність у обвинуваченого зареєстрованого місця проживання та міцних соціальних зв'язків не можуть бути визнані обставинами, які гарантуватимуть його належну процесуальну поведінку під час судового розгляду, адже наявність непогашених судимостей за вчинення аналогічних злочинів, як і кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується у даному провадженні, були вчинені за місцем проживання обвинуваченого, що ставить під сумнів виконання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
У даному кримінальному провадженні предметом вчинення кримінальних правопорушень є наркотичний засіб обмежений до обігу, що підвищує ризик втечі обвинуваченого настільки, що йому неможливо буде запобігти шляхом обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу. При цьому, стадія судового розгляду вказує на передчасність такого рішення, адже судовий розгляд триває.
Наявність вказаних прокурором ризиків була підтверджена під час обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу в ході досудового розслідування та продовження строку тримання під вартою. Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою прокурор не має доводити наявність всіх вказаних раніше ним ризиків, в той же час він має довести, що раніше заявлені ризики не зменшилися та не зникли. При цьому, сторона захисту має довести протилежне - факт зменшення раніше заявлених ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого або зникнення встановлених ризиків.
Зміст апеляційної скарги ОСОБА_6 , а також висловлені стороною захисту доводи під час апеляційного розгляду не містять ні об'єктивно підтверджених відомостей, ні доказів того, що заявлені стороною обвинувачення ризики, наявність яких була встановлена під час обрання запобіжного заходу та його продовження під час досудового розслідування, судового розгляду, зменшилися або зникли з плином часу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою суд враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування (судового розгляду) до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Інші питання під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою слідчим суддею, судом не вирішуються.
Таким чином, належне обґрунтування доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_6 застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими під час вирішення клопотання прокурора, та повністю узгоджується з вимогами ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Твердження обвинуваченого про те, що стороною обвинувачення не доведено його винуватості за пред'явленим обсягом обвинувачення, не перевіряються колегією суддів, оскільки ці питання не віднесені до повноважень суду на стадії вирішення питання про можливість продовження строку запобіжного заходу. Питання доведеності винуватості особи є стадією судового розгляду, яка завершується ухвалення вироку. У даному випадку судовий розгляд триває, докази сторін не досліджені в повному обсязі, а тому є передчасним твердження обвинуваченого про недоведеність його винуватості.
Повідомлення ОСОБА_6 про наявність в Кримінальному кодексі України статті 81-1, якою регламентуються питання щодо умовно-дострокового звільнення засуджених під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану, є недоречним, оскільки положення даної норми закону стосуються тих осіб, які відбувають покарання. ОСОБА_6 на даний час є обвинуваченим, а не засудженим, який відбуває покарання.
Щодо застосування положень ст. 616 КПК України, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини 1 цієї статті у разі введення воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, умисного вбивства двох або більше осіб або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156 - 1, 258-258 - 6, частиною четвертою статті 286 - 1 , статтею 348 Кримінального кодексу України, а також підозрюваний, обвинувачений, який згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України на момент вчинення кримінального правопорушення займав особливо відповідальне становище, має право звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед слідчим суддею або судом питання про скасування цього запобіжного заходу для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.
За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.
На адресу суду не надходило клопотання прокурора про скасування ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням тяжкості обвинувачення, обставин вчинення кримінального правопорушення, стадії розгляду кримінального провадження та даних щодо особи обвинуваченого, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими під час вирішення клопотання прокурора.
При цьому, апеляційний суд приходить до однозначного висновку, що зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 з огляду на всі вище вказані обставини.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422-1, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 лютого 2025 року, про продовження обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 строків тримання під вартою, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15