Номер провадження: 11-кп/813/1393/25
Справа № 521/14294/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
06.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 , на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у об'єднаному кримінальному провадженні №12024163470000511, внесеному до ЄРДР 17.07.2024 року, та №12024163470000631, внесеному до ЄРДР 02.09.2-24 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч.1 ст.162, ч.2 ст.194 КК України,
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою клопотання прокурора задоволено, та продовжено обвинуваченій ОСОБА_7 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 11.04.2025 року включно, із залишенням без змін раніше визначеного розміру застави 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121 120 грн.
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції послався на тяжкість інкримінованих обвинуваченій кримінальних правопорушень, а також, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливістю застосуванням більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала є необґрунтованою, та невмотивованою з огляду на наступне:
- прокурором не доведено та не надано жодного доказу на підтвердження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України;
- утримання ОСОБА_7 в установі попереднього ув'язнення порушує передбачені Конституцією України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.
На підставі наведеного захисник ОСОБА_6 , просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, або визначити, як альтернативний запобіжний захід, що буде достатнім для забезпечення її належної процесуальної поведінки - заставу у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Позиції учасників судового розгляду.
04.03.2025 року на електронну адресу Одеського апеляційного суду надійшла заява прокурора Малиновської окружної прокуратури ОСОБА_8 про розгляд справи у відсутності прокурора, проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Апеляційний суд звертає увагу що клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін не надходило, у зв'язку із чим, апеляційний суд вважає за можливе, апеляційний розгляд провести за відсутності сторін кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Мотиви апеляційного суду.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що на розгляді у Малиновському районному суді м. Одеси знаходиться об'єднане кримінальне провадження №12024163470000511, внесене до ЄРДР 17.07.2024 року, та №12024163470000631, внесене до ЄРДР 02.09.2-24 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч.1 ст.162, ч.2 ст.194 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Задовольняючи клопотання, суд першої інстанції з огляду на обставини, передбачені ст. 178 КПК України, погодився з доводами прокурора, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, на даний час не зникли та продовжують існувати.
Переглядаючи оскаржену ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним із існуючими ризиками станом на час судового розгляду, відповідає особі обвинуваченої і зможе забезпечити, на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, належне виконання нєю процесуальних обов'язків.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності існування ризиків, можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, апеляційний суд зазначає наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК України).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК України у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого.
Як вбачається з обґрунтованих висновків суду, викладених в мотивувальній частині ухвали, в даному кримінальному провадженні продовжують існувати доведені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, того, що обвинувачена ОСОБА_7 перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, які обумовлені наступним.
Зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує останній у разі визнання винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, характеру та ступеню суспільної небезпеки інкримінованого кримінального правопорушення, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваної, яка неодружена, неповнолітніх дітей на утриманні немає, офіційно не працевлаштована, у власності нерухомого або рухомого майна немає, раніше судима вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 13.02.2024 року за ч. 1 ст. 190 КК України до штрафу у розмірі 17000, 00 грн., у відношенні якої на розгляді Суворовського районного суду м. Одеси перебуває ще одне кримінальне провадження за ч. 2 ст. 309 КК України.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Так, оцінюючи фактичні обставини справи, зокрема характер інкримінованих кримінальних правопорушень, апеляційний суд констатує про наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Таким чином, твердження захисника, що ризики у кримінальному провадженні недоведені, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки наразі таких обставин не встановлено.
Крім того, застосований запобіжний захід не є для обвинуваченої безальтернативним, оскільки судом визначено розмір застави.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, врахував положення ч.5 ст. 182 КПК України, тяжкість та обставини злочинів у яких обвинувачується ОСОБА_7 , а також дані, що характеризують особу обвинуваченої, вважав, за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, передбачених КПК України в розмірі сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_7 , виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованих останній кримінальних правопорушень, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченій на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризикам, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, та в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК України.
За таких обставин, зазначені в апеляційній скарзі доводи і підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу не знайшли свого підтвердження в апеляційній інстанції, а тому ухвала суду є законною та обґрунтованою.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування ухвали при апеляційному розгляді не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого - залишенню без змін, як законна та обґрунтована.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 ,- залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у об'єднаному кримінальному провадженні №12024163470000511, внесеному до ЄРДР 17.07.2024 року, та №12024163470000631, внесеному до ЄРДР 02.09.2-24 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч.1 ст.162, ч.2 ст.194 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3