про повернення позовної заяви
14 березня 2025 року Справа № 580/2040/25
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Руденко А. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
25.02.2025 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 25.02.2021 по 08.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2021-2023 роки»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 грошового забезпечення з 25.02.2021 по 08.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021- 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законами України “Про Державний бюджет України на 2021-2023 роки» станом на 1 січня кожного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, та провести ix виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою від 03.03.2025 суддя залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 та надав строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
13.03.2025 позивач на виконання вимог ухвали від 03.03.2025 подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій посилається на рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 та № 9-рп/2013, в яких суд дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату пpaцi не обмежуються будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати. Також вказує, що у витязі з наказу військової частини НОМЕР_2 про звільнення від 08.05.2023 № 137 він не міг ознайомитися з усіма складовими розрахунку при звільненні, позаяк у наказі відсутні розміри основних видів грошового забезпечення, таких як оклад за військовим званням та посадовий оклад за посадою. Тобто, наголошує, що йому достеменно не було відомо розмір нарахованого грошового забезпечення та інших належних виплат при звільненні. Також вказує, що не мав підстав для сумнівів у добросовісності відповідача при здійсненні такого розрахунку. При зверненні до військової частини НОМЕР_2 у січні 2025 року отримав довідку, що включає розрахунок нарахованого грошового забезпечення за спірний період в розрізі основних та додаткових видів грошового забезпечення, тому вважає, що саме з дня отримання зазначеної довідки дізнався про порушення своїх прав, а не в день звільнення. Просить прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження по справі.
Розглянувши подану позивачем заяву в порядку усунення недоліків, суддя зазначає таке.
Спірним у цій справі періодом, за який виникли правовідносини щодо нарахування позивачу грошового забезпечення у належному, на його думку, розмірі є період з 25.02.2021 по 08.05.2023.
При цьому суддя врахував, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Ч. 3 ст. 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII у редакції, яка діяла до 19.07.2022, передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни, зокрема до Кодексу законів про працю України.
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: “Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним частини другої статті 233 КЗпП України, не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Суддя врахував, що ч. 1 ст. 233 КЗпП України регулює правові відносини про вирішення трудового спору, у цьому випадку щодо виплати щомісячного грошового забезпечення позивача за спірний період та встановлює, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Ч. 2 ст. 233 КЗпП України, в свою чергу, регулює відносини, зокрема, у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, та встановлює тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
При цьому, при звільненні з військової служби військовослужбовець має право на отримання таких виплат: грошового забезпечення; грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (на практиці мобілізованим не виплачується); одноразової грошової допомоги мобілізованим; грошової компенсації за невикористану щорічну та додаткові відпустки; одноразової грошової допомоги; грошової допомоги для оздоровлення; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Слід розмежовувати поняття «щомісячне грошове забезпечення» та «суми, що належать працівникові при звільненні».
Таким чином, строк звернення до суду хоч і є в обох випадках однаковим - 3 місяці, однак у випадку спірних виплат щомісячного грошового забезпечення такий строк обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з дня виплати таких спірних сум. Разом з тим, щодо спірних виплатах сум при звільненні такий строк обраховується з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Тобто, законодавець, встановивши різний початок перебігу строку звернення до суду, розмежував поняття у спірному випадку «щомісячне грошове забезпечення» та «суми, що належать працівникові при звільненні».
Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд і запобігає зловживанням при зверненні до суду. Його відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах для відповідача.
Як встановив суддя, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 08.05.2023 № 137 виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 08.05.2023.
Таким чином, суддя врахував, що позивач був звільнений із служби у військовій частині НОМЕР_2 у травні 2023 року, тобто під час дії статті 233 КЗпП України в новій редакції.
Позивач просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення в належному, на його думку, розмірі за період з 25.02.2021 по 08.05.2023, тобто протягом більше 2 років, під час яких позивач щомісячно отримував грошове забезпечення та відповідно був обізнаний про його розмір та складові.
Крім того, маючи сумніви щодо правильності нарахування складових його грошового забезпечення за спірний період, позивач мав реальну та об'єктивну можливість після отримання грошового забезпечення за відповідний місяць виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації щодо розміру та порядку обрахування виплачених йому складових грошового забезпечення, зокрема, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2021-2023 роки».
Отже, з дня отримання виплати, працівник (службовець) вважається таким, що повинен дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Винятком з цього правила є випадок, коли особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових грошового забезпечення звернулась до роботодавця із заявою про надання відповідної інформації.
У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву.
Слід врахувати, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку через власну пасивну поведінку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду.
У свою чергу, суддя зауважує, що отримання у лютому 2025 року на звернення позивача через майже два роки після звільнення з військової служби у військовій частині НОМЕР_2 довідки про розмір нарахованого йому грошового забезпечення не змінює моменту, з якого позивач мав реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірному випадку.
Посилання позивача на висновок Конституційного Суду України у рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 та № 9-рп/2013 суддя вважає безпідставним, враховуючи, що Суд дійшов висновку про те, що звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати не обмежуються будь-яким строком, під час дії статті 233 КЗпП України в редакції до внесення змін Законом № 2352-IX. Враховуючи, що Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, тому змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення заробітної плати.
Посилання позивача на продовження проходження ним військової служби за контрактом з 09.05.2023 у військовій частині НОМЕР_3 після звільнення 08.05.2023 із служби у військовій частині НОМЕР_2 , суддя вважає безпідставним, оскільки зазанчене не змінює того, що під час проходження ним служби у військовій частині НОМЕР_2 за спірний період з 25.02.2021 по 08.05.2023, отримуючи щомісяця грошове забезпечення, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права з дня отримання таких виплат за відповідний місяць.
Інших поважних підстав для поновлення строку представник позивача у заяві не вказав.
Тому позивач, звернувшись до суду 25.02.2025, пропустив тримісячний строк звернення до суду з цим позовом відповідно до вимог ст. 233 Кодексу законів про працю України.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Поняття “особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Враховуючи викладене, суддя вважає, що позивач не надав належних доказів існування причин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.
Ураховуючи зазначене, суддя дійшов висновку про відсутність поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку в зазначеній вище частині позовних вимог за спірний період.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.10.2024 у справі № 200/5937/23.
Суддя зазначає, що вказані позивачем причини пропуску не є тими об'єктивно непереборними обставинами, які перешкоджали йому звернутися до суду з цим позовом у встановлений законом строк.
Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням при зверненні до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
З огляду на що, суддя не встановив наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку.
З урахуванням наведеного, суддя не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 169, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суддя
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
СуддяАлла РУДЕНКО