Справа № 759/9489/23 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1367/2025 Доповідач: ОСОБА_2
12 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі
суддів: ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12022100080003336 від 26.11.2022 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024 року,
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Львове Бериславського району Херсонської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 31.05.2011 Бериславським районним судом Херсонської області за ч. 1 ст. 185, ст. 104 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з випробуванням іспитовим строком на 1 рік;
- 09.02.2012 Бериславським районним судом Херсонської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі;
- 10.06.2020 Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з випробуванням іспитовим строком на 2 роки;
- 23.05.2022 Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України та призначено покарання:
- за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;
- за ч. 4 ст. 187 КК України у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;
на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, обвинуваченому ОСОБА_7 призначено покарання у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;
згідно зі ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_7 покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте ним покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 23.05.2022 та визначити йому остаточне покарання у виді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;
залишено без змін обраний відносно ОСОБА_7 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» до вступу вироку в законну силу;
строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_7 визначено рахувати з 26 листопада 2022 року;
вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Відповідно до вироку, ОСОБА_7 25.11.2022, у проміжок часу з 07.25 годин до 19.25 годин, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_9 , що за адресою: АДРЕСА_3 , під приводом піклування та надання допомоги як особі похилого віку, отримав від неї мобільний телефон та пенсійну банківську карту з метою налаштування функції смс-банкінгу, після чого у нього виник злочинний умисел на вчинення умисного вбивства ОСОБА_9 , з метою заволодіння майном останньої, реалізуючи який, діючи умисно, з корисливих мотивів, посягаючи на найвищу соціальну цінність - життя людини, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, пройшов з ОСОБА_9 до однієї з кімнат, де користуючись тим, що вона є особою похилого віку, яка не може чинити будь-якого активного фізичного опору, застосував фізичну силу та повалив ОСОБА_9 на ліжко, після чого, з метою протиправного заподіяння смерті, почав здавлювати шию потерпілої руками упродовж кількох хвилин, у результаті чого від механічної асфіксії внаслідок задушення руками остання перестала подавати ознаки життя та померла.
Після вчинення вбивства, ОСОБА_7 , продовжуючи злочинні дії відповідно до злочинного умислу, з метою особистого збагачення, заволодів майном ОСОБА_9 , що знаходилось у вказаній квартирі, а саме: мобільним телефоном з сім-карткою, багатофункціональною електронною пластиковою карткою «Муніципальна картка «Картка киянина» та телевізором, на загальну суму 1970 гривень, після чого, зачинивши вхідні двері квартири на замок ключем, який самовільно взяв у квартирі, з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
В апеляційній скарзі захисника вказано, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, а кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 закриттю, оскільки висновки суду про вчинення останнім інкримінованих йому кримінальних правопорушень не підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами. Зокрема вказав, що під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_7 обмовив себе, будучи заляканим працівниками поліції, які його катували та вказали, що він має говорити та показувати під час його проведення, а щодо вилучених речей, то обвинувачений зазначив, що мобільний телефон та «картку Киянина» віддала йому сама потерпіла, а сережку він колись знайшов та повернув ОСОБА_9 , однак та сказала, щоб він залишив її собі. Також зазначив, що мотиву вбивати ОСОБА_9 обвинувачений не мав, викрадений телефон, картка та сережка особливої матеріальної цінності не становлять, а викрадений телевізор так і не знайшли. Звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б об'єктивно пов'язували обвинуваченого з вбивством, зокрема на тілі потерпілої немає ДНК обвинуваченого, а на обвинуваченому немає ДНК потерпілої. Вказав, що покази свідка ОСОБА_10 можуть мати істотне значення, оскільки вона вказала, що бачила потерпілу з іншим чоловіком, а не ОСОБА_7 , однак суд не взяв до уваги вказане. Вважає, що наведені обставини в сукупності свідчать про недоведеність вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Відтак просив вирок суду першої інстанції скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв'язку з не доведенням того, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисника та просили її задовольнити; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ст. 409 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є, у тому числі, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 412 КПК істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно з п. 2 ч. З ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи винуватою мають бути зазначені: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів та інші дані.
Вказаних вимог закону судом першої інстанції дотримано не було.
Як вбачається з вироку Святошинського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024 року, ОСОБА_7 був визнаний винуватим та засуджений за умисне вбивство, вчинене з корисливих мотивів та за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаному із заподіяннями тяжких тілесних ушкоджень (розбій). Його дії судом були кваліфіковані за п. 6 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК України.
Однак, мотивувальна частина оскаржуваного вироку не містить зазначення формулювання обвинувачення за ч. 4 ст. 187 КК України, яке визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, а лише зазначено обвинувачення за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.
Наведене указує на те, що судом першої інстанції в порушення п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України не було сформульоване обвинувачення за ч. 4 ст. 187 КК України, визнане судом доведеним. Це порушення вимог КПК України перешкодило суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому це порушення визнається істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Таким чином, при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_7 судом допущене істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до порушення права обвинуваченого ОСОБА_7 на захист, що тягне за собою безумовне скасування судового рішення.
При цьому, враховуючи сутність зазначеного порушення вимог кримінального процесуального закону, які унеможливлюють ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, оскільки формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним відноситься до компетенції суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне призначати новий розгляд вказаного кримінального провадження у суді першої інстанції, частково задовольнивши вимоги апеляційної скарги захисника обвинуваченого.
Із урахуванням викладеного, вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 не може вважатись законним, обґрунтованим і вмотивованим та підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
При новому судовому розгляді необхідно усунути зазначені порушення, перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого, та в залежності від встановленого постановити законне і обґрунтоване рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінального процесуального закону.
Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечення можливості проведення нового розгляду судом першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024 рокущодо ОСОБА_7 скасувати.
Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 продовжити на 60 днів, а саме до 10 травня 2025 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4