Справа № 760/15755/24 Головуючий у 1 інстанції: Застрожнікова К.С.
Провадження №22-ц/824/2112/2025 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
5 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Євграфової Є.П., Писаної Т.О.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про скасування арешту на майно,-
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про скасування арешту на майно.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року у відкритті провадження по справі було відмовлено.
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції зазначив, що арешт накладено на нерухоме майно позивача в межах процедури виконавчого провадження, в якому він є боржником.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, 30 липня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції справу направити для продовження розгляду до суджу першої інстанції.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що ухвала суду була постановлена з порушеннями норм матеріального та процесуального права.
Пред'являючи позов у порядку позовного провадження про скасування арешту, позивач виходив з того, що відповідачем було порушено його право власності.
Вважає, що відповідно до позиції Верховного Суду у справі №2-751/2007 від 13.01.2021 він обрав найбільш ефективний спосіб захисту свого порушеного права, звертаючись до суду з позовом про зняття арешту з майна.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, позивач не скористався своїм правом для подачі відзиву.
Сторони в судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу які з'явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та наявні у справі докази колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що в першому відділі державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі від заробітну (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з 02.10.2019 і до досягнення дитино повноліття. Підстава стягнення: судовий наказ № 2-н/760/502/19, виданий 28.10.2019 Солом'янським районним судом міста Києва.
05.10.2023 державним виконавцем Кифірюком А.І. винесена постанова про арешт майна боржника, відповідно до якої для забезпечення виконання рішення суду вирішено накласти арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , а саме: квартиру за адресою АДРЕСА_1 .
02.02.2024 державним виконавцем винесена постанова про скасування заходів примусового виконання, відповідно до якої у зв'язку із погашенням заборгованості зі сплати аліментів, скасовані заходи примусового виконання, виключено відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.
Вбачається, що 22.04.2024 боржник звернувся до Начальника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із клопотанням про зняття арешту з майна, в якому просив винести постанову про зняття арешту з належної боржникові квартири.
14.05.2024 адвокатом боржника було отримано лист за підписом Начальника відділу за вих. № 51130, відповідно до якого боржника повідомлено про неможливість зняття арешту з нерухомого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої про те що боржник, на майно якого державним виконавцем накладено арешт, не може звертатися до суду з заявою про зняття арешту з майна, оскільки в рамках виконавчого провадження він є боржником та законом для нього встановлений інший порядок вирішення даного питання (шляхом звернення до суду зі скаргою відповідно до розділу VII ЦПК України).
Вважає, що такі висновки відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, крім іншого, суддя перевіряє додержання усіх передумов відкриття провадження.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Позивач ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження - боржником.
Згідно зі ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження".
За приписами ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.
Зі змісту наведених положень Закону України "Про виконавче провадження", в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Положеннями ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.
Арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.(правова позиція Верховного Суду, висловленій у постанові від 26.09.2019 року у справі №607/3894/17.)
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що боржник, на майно якого державним виконавцем накладено арешт, не може звертатися до суду із заявою про зняття арешту з майна, оскільки у судовому процесі він є боржником та законом для нього встановлений інший порядок вирішення даного питання (шляхом звернення до суду зі скаргою відповідно до розділу VII ЦПК України).
Заява про зняття арешту подається стороною справи, якщо арешт накладений судом відповідно до глави 10 ЦПК України.
Встановлено, що арешт на майно позивача було накладено постановою державного виконавця в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 і він не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а питання про зняття арешту з майна повинно вирішуватись за скаргою, поданою у порядку, визначеному розділом VII ЦПК України. Заява про зняття арешту з майна підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, то суд першої інстанції вірно вважав необхідним відмовити у відкритті провадження у справі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 375, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 12 березня 2025 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Є.П. Євграфова
Т.О. Писана