Справа № 761/37144/24 Суддя в І-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/401/2025 Суддя в 2-й інстанції ОСОБА_2
05 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу з доповненнями адвоката ОСОБА_6 , подану в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2024 року,
Адвокат ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва в інтересах ОСОБА_7 зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення Генеральним прокурором ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України, за заявою ОСОБА_7 від 30.09.2024 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_7 , поданої через представника ОСОБА_6 , відмовлено. Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що фактично заява ОСОБА_7 зводиться до незгоди з діями Генерального прокурора ОСОБА_8 у зв'язку з виконанням ним своїх процесуальних обов'язків щодо підписання повідомлення про підозру ОСОБА_7 , а враховуючи, що повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри не скасовані у встановленому законом порядку, то відсутні об'єктивні підстави вважати, що заява ОСОБА_7 від 30.09.2024 в розумінні ст. 214 КПК України є заявою про вчинення Генеральним прокурором ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій вказав на незаконність оскаржуваної ухвали. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що діяння на той час Генерального прокурора ОСОБА_8 містить всі обов'язкові елементи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України, а тому за заявою ОСОБА_7 має бути проведене досудове розслідування, однак ДБР, отримавши 30.09.2024 заяву про вчинення кримінального правопорушення, в порушення ст. 214 КПК України жодного рішення у формі постанови не прийняли та не повідомили заявника про внесення відомостей до ЄРДР, чим допустили бездіяльність. Зазначив, що слідчий суддя не розглянув доводи заявника, належним чином не перевірив їх, мотивованих та обґрунтованих відповідей на їх спростування у своєму рішенні не навів, внаслідок чого постановив ухвалу з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що слідчий суддя не навів переконливих мотивів відхилення доводів заявника, а тому дійшов передчасного висновку про відсутність в заяві об'єктивних даних, які б вказували на вчинення колишнім Генеральним прокурором ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України. Крім того, обов'язок перевірки фактів, викладених у заяві, покладено на слідчого/дізнавача в рамках проведення досудового розслідування. Просив оскаржувану ухвалу скасувати, а скаргу ОСОБА_7 задовольнити, зобов'язавши уповноважених осіб ДБР внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_7 від 30.09.2024 року.
Адвокат ОСОБА_6 та уповноважена особа Державного бюро розслідувань до суду не з'явились, були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи. Їх неявка, відповідно до вимог ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_7 , поданої через представника ОСОБА_6 , слідчий суддя мотивував тим, що фактично заява ОСОБА_7 зводиться до незгоди з діями Генерального прокурора ОСОБА_8 у зв'язку з виконанням ним своїх процесуальних обов'язків щодо підписання повідомлення про підозру ОСОБА_7 , а враховуючи, що повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри не скасовані у встановленому законом порядку, то відсутні об'єктивні підстави вважати, що заява ОСОБА_7 від 30.09.2024 в розумінні ст. 214 КПК України є заявою про вчинення Генеральним прокурором ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України.
Слідчим суддею фактично визнано те, що заява ОСОБА_7 від 30.09.2024 року за своєю суттю та змістом не є заявою про вчинене кримінальне правопорушення.
Колегія суддів вважає, що такі висновки слідчого судді відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на вимогах закону.
За змістом ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Аналіз указаної норми дає підстави стверджувати те, що підставою для внесення відомостей до ЄРДР є не будь-яка заява чи повідомлення адресовані слідчому, дізнавачу чи прокурору, а лише та заява чи повідомлення, яка містить відповідну інформацію про вчинене кримінальне правопорушення. Чинний КПК України не містить вимог до форми та змісту заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення. Проте, із змісту ч. 5 ст. 214 КПК України, якою регламентовано перелік відомостей, які вносяться до ЄРДР, можливо зробити висновок про те, що заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення повинна містити виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим чи заявником, а також достатню кількість інформації, яка дає можливість здійснити попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Проаналізувавши заяву ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про те, що у цій заяві не викладені обставини, які б вказували на вчинення Генеральним прокурором ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України, що унеможливлювало виконання слідчим, прокурором вимог п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України. Із таким висновком слідчого судді погоджується і колегія суддів.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що дійсно заява ОСОБА_7 від 30.09.2024 року, копія якої долучена до матеріалів провадження, не містить викладу обставин, які дають підстави зробити висновок про наявність кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України. Фактично у заяві від 30.09.2024 заявник висловлює свою незгоду з діями Генерального прокурора ОСОБА_8 на виконання ним своїх процесуальних обов'язків щодо підписання повідомлення про підозру ОСОБА_7 , що може бути оскаржено в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Доводи адвоката ОСОБА_6 про те, що обов'язок перевірки фактів, викладених у заяві, покладено на слідчого/дізнавача в рамках проведення досудового розслідування колегія суддів вважає переконливими, оскільки обґрунтованість заяви про кримінальне правопорушення дійсно повинна перевірятися після внесення відповідних відомостей до ЄРДР, проте ця обставина не виключає того, що подана заява повинна мати ознаки заяви про кримінальне правопорушення, які вказані вище, наявність саме яких указує на необхідність внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Наведене у своїй сукупності указує на необґрунтованість вимог апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення. Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2024 року відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не знаходить, у зв'язку із чим залишає цю ухвалу без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями адвоката ОСОБА_6 , подану в інтересах ОСОБА_7 - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу з доповненнями адвоката ОСОБА_6 , подану в інтересах ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2024 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4