Справа 761/4579/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1927/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
04 березня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 лютого 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Луцьк, громадянки України, українки, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваної ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого управління ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та покладено на неї такі обов'язки:
- цілодобово не залишати житло за адресою - АДРЕСА_2 ;
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну місця проживання, роботи;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- заборонити спілкування з потерпілою ОСОБА_10 ;
- носити електронний засіб контролю.
Контроль за виконанням ухвали покладено на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_7 .
Строк дії цієї ухвали встановлено по 31 березня 2025 року включно, у межах строку досудового розслідування.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні - прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 01.02.2025 року та постановити нову ухвалу, якою обрати запобіжний захід щодо підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Луцька, громадянки України, українки, з вищою освітою, пенсіонерки, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимої, у виді тримання під вартою.
На обґрунтування апеляційної скарги, прокурор зазначає, що рішення слідчого судді є незаконним і підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Апелянт вказує, що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12024110000000553 від 10.10.2024 року зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, ОСОБА_7 .
Посилається на те, що при постановленні вказаного рішення слідчим суддею не прийнято до уваги обставини, що можуть запобігти меті застосування запобіжного заходу та здійснення подальшого досудового розслідування в цілому.
Прокурор зазначає, що у даному кримінальному провадженні наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрювана, перебуваючи на волі, може перераховуватися від слідства та суду.
Про наявність даного ризику свідчить те, що ОСОБА_7 усвідомлює міру покарання, яка їй загрожує у разі доведеності її вини у вчиненні інкримінованого їй злочину, що передбачає санкцію до 12 років позбавлення волі, тому може переховуватись від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, суд не врахував наявність обґрунтованості ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки можливість вільного пересування протягом дня та можливість безперешкодного відвідування підозрюваної невстановленими досудовим розслідуванням учасниками кримінального правопорушення дасть можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Враховуючи те, що на даний час не встановлено всіх речей (речових доказів) та документів, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення, ОСОБА_7 , не перебуваючи під вартою, може знищити, сховати або надати іншим особам вказівку на знищення чи приховання речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Крім того, наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_11 може незаконно впливати на потерпілу у кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що ОСОБА_7 володіє даними щодо її місця проживання, та іншими контактними даними, фотографіями, наявні достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_7 матиме можливість впливати на учасницю процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови від наданих показань.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України підозрювана ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на теперішній час під час проведення досудового розслідування не встановлено всіх учасників, які можуть бути причетними до вчинення злочинів, їх мотиви.
Знаючи осіб, які можуть бути причетними до вчинення злочинів, ОСОБА_7 може сприяти переховуванню цих осіб, знищенню ними речових доказів, що можуть мати значення для досудового розслідування.
Крім того, на даний час перевіряється причетність ОСОБА_7 до злочинів, розкриттю та розслідуванню яких вона може перешкодити.
Прокурор у скарзі також зазначає про те, що санкція ч. 2 ст. 149 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна.
Незастосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою може сприяти прихованню чи перепродажу майна, що перебуває у її власності, з метою уникнення покарання у виді конфіскації майна.
Також, наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрювана ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки вилучені в ході досудового розслідування докази дають достатні підстави вважати, що поведінка ОСОБА_7 є антисоціальною, схильною до систематичного порушення етичних норм, правил поведінки, що склались у суспільстві.
Зважаючи на особливості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_12 , перебуваючи вдома, остання може безперешкодно продовжувати злочинну діяльність того самого напрямку.
Вилучені речові докази та наявна на даний час інформація, дають підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_7 може бути причетна до інших раніше вчинених кримінальних правопорушень, а відтак без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, остання може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор зазначає, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь - який інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_7 .
Застосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не забезпечить належної поведінки підозрюваної, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки зважаючи на особу підозрюваної та характер вчиненого правопорушення він буде недостатнім для запобігання наявним у провадженні ризикам.
Неможливе і застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки обмеження, накладені при застосуванні такого запобіжного заходу, будуть недостатніми для запобігання наявним у провадженні ризикам. Крім того, на момент повідомлення їй про підозру та звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваної саме такого запобіжного заходу.
Застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні підозрюваній цілодобово залишати житло не зможе унеможливити вчинення останньою кримінальних правопорушень (злочинів), зокрема, враховуючи характер та спосіб вчинення інкримінованого підозрюваній злочину. Викладене вище унеможливлює застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, у даному випадку наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваної, так як наявні у матеріалах справи дані підтверджують наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, такий запобіжний захід не забезпечить належного виконання підозрюваною її процесуальних обов'язків.
Посилається на те, що у сторони обвинувачення є всі достатні та обгрунтовані підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, які зазначені у ст. 177 КПК України, що зумовлено виконанням передбаченого ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити її з наведених в ній підстав, доводи захисника ОСОБА_8 та підозрюваної ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні слідчого управління ГУНП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12024110000000553 від 10.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_7 за попередньою змовою із невстановленими в ході досудового розслідування особами, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у невстановленому досудовим слідством місці, переслідуючи корисливу мету у вигляді одержання стабільних незаконних прибутків від вербування та переміщення людей з метою їх експлуатації, керуючись метою вчинення злочинів, спрямованих на порушення конституційних прав людини - особисту волю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вирішила зайнятись злочинною діяльністю, пов'язаною з пошуком, вербуванням та переміщенням осіб з уразливим станом через збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин через державний кордон України на територію інших держав, з метою їх експлуатації, шляхом втягнення у злочинну діяльність, яка полягала в наданні послуг сексуального характеру.
У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 10.11.2024 року, у невстановленому місці ОСОБА_12 , маючи умисел, направлений на вербування та переміщення людини, з метою її сексуальної експлуатації для отримання стабільного прибутку від такої діяльності, переслідуючи корисливі мотиви, діючи за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, створила групу у «Telegram» з назвою « ОСОБА_13 » з абонентським номером мобільного телефону НОМЕР_1 , де шляхом матеріальної зацікавленості, заохочувала осіб жіночої статі до роботи з високим заробітком за межами території України.
07.10.2024 року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, шукала у мережі «Інтернет» джерела для заробітку, після чого натрапила на групу у «Telegram» під назвою « ОСОБА_13 ».
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , маючи на меті вербування осіб з метою подальшої сексуальної експлуатації, використовуючи створений нею обліковий запис в призначеному для обміну повідомленнями в мережі «Інтернет» мобільного додатку «Telegram», що закріплений за абонентським номером НОМЕР_1 , представившись особою на ім'я « ОСОБА_14 », надіслала ОСОБА_10 запрошення у «Telegram-групу» з назвою « ОСОБА_15 », повідомила умови роботи, які полягають у наданні сексуальних послуг за межами території України.
ОСОБА_12 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на вербування людини, з метою її сексуальної експлуатації, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, будучи обізнаною, що ОСОБА_10 перебуває в уразливому стані, який виник внаслідок збігу складних життєвих обставин, схилила останню до працевлаштування у сфері надання сексуальних послуг за межами території України, висунувши потерпілій умови, згідно яких вона повинна виїхати за межі території України до м. Варшава Республіки Польща за свої кошти, після чого їй куплять білет до м. Дубай в Об'єднаних Арабських Еміратах.
В цей час ОСОБА_10 , маючи на меті працевлаштування з метою отримання прибутку, будучи не обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_7 , ознайомилася з умовами роботи та погодилася на них.
В подальшому, 22.01.2025 року ОСОБА_10 придбала квиток на 30.01.2025 року на проїзд до м. Варшави Республіки Польща з м. Києва та використовуючи створений нею обліковий запис в призначеному для обміну повідомленнями в мережі «Інтернет» мобільного додатку «Telegram», надіслала його ОСОБА_7 за абонентським номером НОМЕР_1 , після чого остання надала ОСОБА_10 інструкції щодо подальшого переміщення останньої до м. Дубай в Об'єднаних Арабських Еміратах, зокрема пояснивши, що витрати, пов'язані з подальшим переміщенням з Республіки Польща до Об'єднаних Арабських Еміратів покриватимуться за рахунок ОСОБА_7 .
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 шляхом надіслання повідомлень у додатку «Telegram», контролювала переміщення ОСОБА_10 на автобусі, що вибув 30.01.2025 року о 08:55 год. з м. Києва до міжнародного пункту пропуску с. Угрин Львівської області та просила надіслати фото-підтвердження перебування на пункті пропуску через державний кордон та о 00:40 год. попросила потерпілу надіслати номер її мобільного телефону, щоб зв'язати з «менеджером», який зустрічатиме її по приїзду до м. Дубай.
Надалі, о 01:44 год. у додатку «Telegram» на мобільний телефон ОСОБА_10 написав «менеджер» у додатку «Telegram», під нікнеймом « ОСОБА_16 », повідомив, що зустріне її у м. Дубай та надіслав електронний квиток на авіа рейс FZ 1836, що мав вилетіти з м. Варшава о 08:45 год. до м Дубай.
Отже, достовірно розуміючи, що ОСОБА_10 , маючи комплекс негативних психоемоційних змін у вигляді сталої психоемоційної напруги з підвищеною тривожністю, розгубленістю почуттів, нестійким настроєм, переживанням почуттів образливості та приниженої гідності, виявляючи ознаки психологічних страждань (переживань) внаслідок її вербування та працевлаштування з метою сексуальної експлуатації, погодилася на вказані умови, ОСОБА_7 , вчинила за попередньою змовою групою осіб її вербування з метою подальшої сексуальної експлуатації.
31.01.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.
01.02.2025 року (клопотання датоване 31.01.2025 року) старший слідчий слідчого управління ГУНП в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , звернулась до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування вимог даного клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий зазначила, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12024110000000553 від 10.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.
ОСОБА_7 підозрюється у вербуванні, вчиненому з метою експлуатації з використанням уразливого стану потерпілої, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, зокрема: матеріалами виконаного доручення (в порядку ст. 40 КПК України) із зазначенням осіб, причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення; протоколом огляду Телеграм каналу «Туры для девушек от Анны Высоцкой»; протоколом огляду Інтернет ресурсів з рекламними оголошеннями щодо роботи; протоколами допиту ОСОБА_10 ; протоколом допиту ОСОБА_17 , протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_10 із листуванням, в якому здійснюють вербування останньої; протоколами допиту ОСОБА_18 ; протоколами за результатами проведення НСРД; висновком судово-психіатричного експерта щодо стану потерпілої ОСОБА_10 ; протоколом проведення обшуку у квартирі, що перебуває у користуванні ОСОБА_19 ; іншими доказами та матеріалами, отриманими в установленому законом порядку під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Слідча посилалась на те, що підставою застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_7 згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку слідчої, існують ризики того, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
При цьому, слідча зазначала, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам.
Посилалась на те, що застосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не забезпечить належної поведінки підозрюваної, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки зважаючи на особу підозрюваної та характер вчиненого правопорушення, він буде недостатнім для запобігання наявним у провадженні ризикам.
Неможливе і застосування до підозрюваної і запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки обмеження, накладені при застосуванні такого запобіжного заходу, будуть недостатніми для запобігання наявним у провадженні ризикам. Крім того, на момент повідомлення їй про підозру та звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваної саме такого запобіжного заходу.
Застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні підозрюваній цілодобово залишати житло не зможе унеможливити вчинення останньою кримінальних правопорушень (злочинів), зокрема, враховуючи характер та спосіб вчинення інкримінованого підозрюваній злочину. Викладене вище унеможливлює застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
На думку органу досудового розслідування єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також у клопотанні зазначено про те, що відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, розмір якої, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, має бути визначений в розмірі, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
З урахуванням обставин справи, розмір застави у відношенні ОСОБА_7 необхідно визначити у розмірі тисячу шістсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить чотири мільйони вісімсот сорок чотири тисячі вісімсот гривень.
Ураховуючи вищевикладене, в органу досудового розслідування є всі достатні та обгрунтовані підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначених у ст. 177 КПК України, тому ОСОБА_7 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що зумовлено виконанням передбаченого ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого управління ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та покладено на неї такі обов'язки:
- цілодобово не залишати житло за адресою - АДРЕСА_2 ;
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну місця проживання, роботи;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- заборонити спілкування з потерпілою ОСОБА_10 ;
- носити електронний засіб контролю.
Контроль за виконанням ухвали покладено на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_7 .
Строк дії цієї ухвали встановлено по 31 березня 2025 року включно, у межах строку досудового розслідування.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність прокурором наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, доведеності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, та недоведеності ризиків, передбачених п.п. 2-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, при цьому виходив з того, що достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, є цілодобовий домашній арешт, а необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурором належними та допустимими доказами не доведена.
При цьому, слідчим суддею також враховано характеристику особи підозрюваної, яка має сім'ю, постійне місце проживання, досягла пенсійного віку та не має судимостей, що на думку слідчого судді зменшує ступінь суспільної небезпечності особи підозрюваної та спростовує доводи досудового слідства, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не здатний досягти дієвості даного кримінального провадження.
Слідчий суддя дійшов висновку, що за результатами розгляду клопотання слідчим та прокурором не наведено переконливих доводів, які б давали підстави вважати, що внаслідок застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, підозрювана не буде виконувати покладені на неї процесуальні обов'язки.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно частин 1-4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та можливість застосування щодо неї запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого 2 ст. 149 КК України, підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами.
Так, відповідно до матеріалів провадження, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, зокрема: матеріалами виконаного доручення (в порядку ст. 40 КПК України) із зазначенням осіб, причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення; протоколом огляду Телеграм каналу «Туры для девушек от Анны Высоцкой»; протоколом огляду Інтернет ресурсів з рекламними оголошеннями щодо роботи; протоколами допиту ОСОБА_10 ; протоколом допиту ОСОБА_17 ; протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_10 із листуванням, в якому здійснюють вербування останньої; протоколами допиту ОСОБА_18 ; протоколами за результатами проведення НСРД; висновком судово-психіатричного експерта щодо стану потерпілої ОСОБА_10 ; протоколом проведення обшуку у квартирі, що перебуває у користуванні ОСОБА_19 ; іншими доказами та матеріалами, отриманими в установленому законом порядку під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеним вказаний у клопотанні слідчого ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Слідчим суддею зазначено, що вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваної, слідчий суддя відмічає, що ризиком у цьому випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваної, має дійти обгрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Надаючи оцінку можливості підозрюваної переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважав такі дії цілком вірогідними з огляду на покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого злочину.
Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ «Бекчієв проти Молдови» ризик переховування має оцінюватись з урахуванням характеру людини, його моральних принципів, місця проживання, місця роботи, статків, сімейних стосунків, відносин з державою.
З огляд на наведене, слідчий суддя обґрунтовано зазначив про те, що на користь існування наведеного ризику свідчить відсутність у підозрюваної певних вагомих стримуючих факторів, які б могли зупинити підозрювану від вчинення дій з метою переховування.
При цьому, слідчий суддя дійшов до висновку про те, що під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням даних про особу підозрюваної та конкретних обставин інкримінованого їй кримінального правопорушення, інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, наведеним слідчим у клопотанні, та не забезпечать виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків.
З такими висновками погоджується колегія суддів, та звертає увагу на недоведеність слідчим у клопотанні та прокурором під час апеляційного розгляду тих обставин, що заявлені органом досудового розслідування ризики мають такий ступінь небезпеки, якому зможе запобігти лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість покарання, яке загрожує останній у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого злочину, дані про особу підозрюваної, яка має сім'ю, постійне місце проживання, її пенсійний вік, відсутність судимостей, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із покладенням на підозрювану обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин щодо неможливості застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу ніж винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою, обґрунтовано застосував щодо підозрюваної більш м'який запобіжний захід, а саме, у виді цілодобового домашнього арешту.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого їй кримінального правопорушення та наявності ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, який, на думку колегії суддів, співмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваної, тяжкістю злочину, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не вбачає.
При цьому, апеляційна скарга прокурора не містить та прокурором не наведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення та особи підозрюваної, запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту не зможе запобігти встановленим у кримінальному провадженні ризикам.
Як встановлено колегією суддів, ні в самому клопотанні слідчого, ні прокурором в судовому засіданні, не було наведено переконливих та достатніх підстав для підтвердження необхідності застосування до ОСОБА_7 такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Зокрема, клопотання слідчого не містить переконливого обґрунтування припущень про наявність у підозрюваної наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту узгоджується з матеріалами справи та відповідає законній меті застосування запобіжного заходу.
ЄСПЛ наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (див. рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), № 38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями).
З урахуванням положень ст.ст. 177, 178 КПК України, п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, слідчому судді належало з'ясувати чи тримання підозрюваного під вартою є тим запобіжним заходом, який забезпечив би його належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків, та чи не було можливості обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого запобіжного заходу, що і було зроблено слідчим суддею, з обґрунтуванням прийнятого рішення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, в даному провадженні існують підстави для застосування до підозрюваного більш м'якого, окрім виняткового, запобіжного заходу, враховуючи дані про особу ОСОБА_7 , в їх сукупності, при цьому, застосування до підозрюваної такого запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт із покладенням на підозрювану обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, з урахуванням змісту повідомленої ОСОБА_7 підозри, ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, особи підозрюваної, а також враховуючи обставини кримінального провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, якою до підозрюваної ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту - без змін, оскільки, на думку колегії, саме такий запобіжний захід у повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 181, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 лютого 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4