Справа № 420/38124/24
14 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі міста Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. Косовська, 2-Д, м. Одеса, 65022), Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. Косовська, 2-Д, м. Одеса, 65022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі міста Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі УСЗН в Хаджибейському районі), Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі Департамент), в якому позивач просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення УСЗН в Хаджибейському районі №287 від 12.06.2024 року «про призначення/ перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі»; - зобов'язати Департамент призначити та виплатити йому - ОСОБА_1 , компенсацію як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), з місяця подання позивачем заяви про намір отримати компенсацію - з травня 2024 року.
Позивач зазначив, що його дружина ОСОБА_2 повністю залежна від сторонньої допомоги, яку їй надав та продовжує надавати виключно він.
Медичним висновком КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №16» Одеської міської ради про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №19/88 від 01.05.2024 року підтверджується, що його дружина потребує стороннього догляду на непрофесійній основі.
У зв'язку з викладеним 29.05.2024 року він звернувся до УСЗН в Хаджибейському районі із заявою про призначення йому компенсації, як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Однак, рішенням УСЗН в Хаджибейському районі №287 від 12.06.2024 року відмовлено в призначенні такої компенсації.
Прийняте рішення №287 від 12.06.2024 року позивач вважає необґрунтованим, оскільки у ньому не зазначено, які саме фактичні підстави слугували його прийняттю.
При цьому, оскаржуване рішення суперечить медичним показникам та медичним документам ОСОБА_2 , які були надані відповідачу, що підтверджується наданими доказами, та які уповноважений орган зобов'язаний був врахувати при вирішенні питання про потребу в отриманні соціальних послуг особою та призначенні компенсації. Відповідачем не наведено жодних мотивів неприйняття до уваги медичних документів ОСОБА_2 при вирішенні питання призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Крім того, спірне рішення не містить жодних посилань на нормативно-правовий акт, який визначає, що у разі визначення ступеня індивідуальних потреб (77,5 балів і вище) спірна компенсація не призначається.
Позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 16.12.2024 позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 25.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в електронній формі.
Представник відповідача Департаменту подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що за результатом комплексного визначення індивідуальних потреб за шкалою оцінки можливості виконання елементарних та складних дій ОСОБА_2 отримала 77,5 балів, що не надає можливості призначення спірної компенсації.
Законодавством не передбачено, що результати комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, мають відповідати висновку лікарської комісії, адже з цією метою створюється спеціальна комісія.
Висновком лікарської комісії встановлюється факт наявності у людини похилого віку певних порушень, і цей документ за своєю суттю є лише підставою для звернення особи із заявою про отримання компенсації. Компенсація за відповідний вид соціальних послуг може бути призначена особі лише за умови дотримання норм та процедур, визначених у Порядку №859.
При цьому, з аналогічних справ склалась відповідна судова практика. Так, наприклад, в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.2024 по справі №340/3168/24 зазначено, що відповідно до ст.21 Закону №2671-VIII рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймає структурний підрозділ з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг, передбачених п.2, 3 ч.1 ст.11 цього Закону.
Представник відповідача вважає рішення Управління №287 від 12.06.2024 року таким, що відповідає вимогам закону, а підстави для його скасування відсутні.
Серед іншого представник зазначив, що належним відповідачем по справі є саме Департамент, оскільки УСЗН в Хаджибейському районі є територіальним структурним підрозділом Департаменту без права юридичної особи.
Відповідач УСЗН в Хаджибейському районі у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позов, інших заяв та клопотань від відповідача не надходило (згідно автоматизованої системи діловодства Одеського окружного адміністративного суду вхідної кореспонденції по справі станом на 14.03.2025 року не зареєстровано).
Справа розглянута у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є чоловіком ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 10.06.2000 року.
Подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 04.10.2000.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено 2 групу інвалідності строком до 01.04.2025, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №885236 від 04.03.2024 року.
ОСОБА_2 також встановлено 2 групу інвалідності загального захворювання строком до 01.02.2022 року згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №164731 від 12.01.2021 року.
Відповідно до висновку №19/88 від 01.05.2024 року про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі за формою №080-4/о, складений КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №16» Одеської міської ради, ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
29.05.2024 року позивач звернувся до УСЗН в Хаджибейському районі із заявою про згоду на надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі дружині ОСОБА_2 та проханням призначити компенсацію за надання соціальних послуг на непрофесійній основі.
Комісія здійснила оцінку показників ОСОБА_2 , за якими здійснюється комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг.
За результатами оцінки складено висновок від 10.06.2024 року про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг відносно ОСОБА_2 , згідно якого встановлено, що особа не потребує надання соціальних послуг з догляду. Сума балів становить 77.5, група рухової активності.
Також комісією складено акт проведення обстеження сім'ї №494 від 10.04.2024 року, згідно якого встановлено, що термін дії довідки МСЕК відносно ОСОБА_2 закінчився. Зі слів ОСОБА_2 їй періодично з 2022 року надаються соціальні послуги з догляду її чоловіком (позивачем по справі). В акті зазначено висновок комісії, що ОСОБА_2 не потребує надання соціальних послуг з догляду.
12.06.2024 УСЗН в Хаджибейському районі прийнято рішення №287 про відмову в призначенні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, яким відмовлено заявнику ОСОБА_1 у призначенні компенсації. У рішенні зазначено, що останній не має права на компенсацію по рішенню акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Закон України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 №2671-VIII (далі Закон №2671-VIII) визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Згідно з п.17 ст.1 Закону №2671-VIII передбачено, що соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім'ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.3 ст.13 Закону №2671-VIII до надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, крім визначених частиною другою цієї статті, громадські об'єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності.
Згідно з п.1,4 ч.6 ст.13 Закону №2671-VIII фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є: особами з інвалідністю I групи; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися.
Відповідно до абз. 1,4,5,8 ч.7 ст.13 Закону №2671-VIII фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.
Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується фізичним особам - надавачам соціальних послуг, які не перебувають у трудових відносинах, не є фізичними особами - підприємцями, не провадять незалежної професійної діяльності (наукової, літературної, артистичної, художньої, освітньої або викладацької, а також медичної, юридичної практики, у тому числі адвокатської, нотаріальної діяльності тощо), не перебувають на обліку як безробітні.
Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується відповідно до тристороннього договору про надання соціальних послуг з догляду, що укладається у письмовій формі між фізичною особою - надавачем соціальних послуг з догляду, отримувачем соціальних послуг з догляду або його законним представником та структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міської ради міст обласного значення, рад об'єднаних територіальних громад.
Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації за догляд затверджує Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року №859 затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого (далі Порядок №859) який встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім'ї, які спільно з нею проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки та є, зокрема: - особами з інвалідністю I групи; - невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися.
Відповідно до п.3 Порядку №859 компенсація призначається і виплачується структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (далі уповноважені органи) за місцем проживання/перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Таким чином, УСЗН в Хаджибейському районі є уповноваженим органом з призначення і виплати компенсації на підставі Порядку №859.
Згідно з п.6 Порядку №859 для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги, подаються до уповноваженого органу заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та документи/відомості у паперовій або електронній формі, зазначені в пункті 7 цього Порядку.
За змістом п.7 Порядку №859 уповноважений орган протягом двох робочих днів після отримання заяв про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги здійснює комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, за показниками згідно з додатком.
Комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, здійснюється фахівцями уповноваженого органу разом із представниками закладу охорони здоров'я, надавачів соціальних послуг із залученням особи, яка потребує надання соціальних послуг, та/або її законного представника.
За результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, уповноваженим органом готується висновок за формою згідно з додатком.
Особа потребує надання соціальних послуг, якщо за результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, їй установлено IV чи V групу рухової активності.
Додатком до Порядку №859, визначено показники, за якими здійснюється комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, а саме: ступінь індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг (таблиця 1), визначається на підставі оцінки можливості виконання елементарних та складних дій: IV група рухової активності: 5 ступінь включає 54 - 62 балів за шкалами оцінки виконання елементарних та складних дій; 6 ступінь включає 43 - 53 балів; 7 ступінь включає 32 - 42 балів; V група рухової активності: 8 ступінь включає 25 - 31 балів за шкалами оцінки виконання елементарних та складних дій; 9 ступінь включає 12 - 24 балів; 10 ступінь включає 0 - 11 балів.
Згідно із формою Висновку про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, затвердженою в додатку до Порядку №859: 1) якщо за результатами комплексного визначення індивідуальних потреб сума балів становить більше ніж 54 бали, особа не потребує надання соціальних послуг з догляду; 2) якщо сума балів становить від 54 до 0 балів - потребує.
Також пунктом 14 Порядку №859 передбачено, що для підтвердження факту спільного проживання з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та догляду за нею складається акт про проведення обстеження сім'ї фахівцями уповноваженого органу. Форма акта про проведення обстеження сім'ї затверджується Мінсоцполітики.
За змістом пункту 14 Порядку №859 рішення про призначення компенсації або про відмову в її наданні приймається уповноваженим органом протягом 10 днів з дати подання документів, зазначених у п.7 цього Порядку, і наступного дня після його прийняття надсилається фізичній особі, яка надає соціальні послуги.
Пунктом 17 Порядку №859 визначено, що рішення уповноваженого органу про відмову у призначенні компенсації може бути оскаржено у визначеному законодавством порядку.
Оскільки рішення УСЗН в Хаджибейському районі як уповноваженого органу підлягає оскарженню на підставі Порядку №859, суд не приймає доводи відповідача, що належним відповідачем по справі є Департамент зі статусом юридичної особи.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону №2671-VIII підставою для відмови у наданні соціальних послуг є: 1) відсутність потреби у соціальних послугах за результатами оцінювання потреб особи/сім'ї; 2) ненадання надавачем соціальних послуг тих соціальних послуг, яких потребує особа.
Судом встановлено, що рішенням УСЗН в Хаджибейському районі №287 від 12.06.2024 відмовлено заявнику ОСОБА_1 у призначенні компенсації, оскільки позивач не має права на компенсацію по рішенню акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Однак у разі відмови у призначенні компенсації, зміст рішення повинен диференціюватися в залежності від того, яка підстава покладена в основу прийнятого рішення, тобто містити відповідний пункт ч.1 ст.24 Закону №2671-VIII, якому не відповідає заявник.
Судом встановлено, що відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено, що підставою відмови являється рішення акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Лише у відзиві на позов представник відповідача зазначив, що за результатами комплексного визначення індивідуальних потреб ОСОБА_2 за шкалою оцінки можливості виконання елементарних та складних дій отримала суму балів більше ніж 54 бали, а саме: 77,5 балів, що стало підставою для відмови у призначенні позивачу компенсації з надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Суд не приймає викладені у відзиві доводи відповідача, що ОСОБА_2 не потребує надання соціальних послуг догляду, оскільки такі мотиви не викладені в оскаржуваному рішенні. Не наведення мотивів прийнятого рішення не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких відповідач дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.
Суд вважає, що незазначення УСЗН в Хаджибейському районі критеріїв, наведених у відповідному пункті ч.1 ст.24 Закону №2671-VIII, які стосуються заявника, а також обставин, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення - позбавило заявника можливості подання підтвердних документів для спростування виявлених підстав невідповідності.
При цьому, УСЗН в Хаджибейському районі в оскаржуваному рішенні не вказано підстав врахування/неврахування наданих позивачем документів та пояснень, не зазначено яких документів та на підтвердження яких обставин не надано.
Зокрема, в рішенні не досліджено висновок КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №16» Одеської міської ради про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі за формою №080-4/о№19/88 від 01.05.2024 року, на який посилається позивач, згідно якого ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Між тим, прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Отже, лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
Про дотримання відповідачем означеної процедури свідчитиме належна мотивація прийнятого рішення: встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення висвітлених у заяві питань; посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення; оцінка доводів та аргументів особи, що до якої приймається рішення; норми права, що застосовані, і ті, що не застосовані, з викладенням мотивів їх незастосування.
Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 02.07.2019 по справі №140/2160/18, згідно якого загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Верховний Суд у постанові від 03.04.2024 у справі №560/6217/21 дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документі, що оскаржується. За іншого підходу суб'єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування. У зв'язку з цим адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку лише тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання» свого рішення).
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Враховуючи, що суд по цій справі перевіряє легітимність прийнятого УСЗН в Хаджибейському районі рішення про відмову в призначенні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі №287 від 12.06.2024, а у вказаному рішенні відсутні мотиви його прийняття та будь-які аргументи на користь прийняття чи відхилення доводів та доказів заявника, суд дійшов висновку про невмотивованість вказаного рішення, що є достатньою підставою для його скасування.
При цьому, суд не приймає посилання представника відповідача постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.2024 у справі №340/3168/24, оскільки відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд вважає, що УСЗН в Хаджибейському районі, приймаючи оскаржуване рішення №287 від 12.06.2024, діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення компенсації позивачу, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданої ним заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення, яким відмовлено позивачу в призначенні компенсації.
Суд дійшов висновку, що рішення УСЗН в Хаджибейському районі №287 від 12.06.2024 про відмову позивачу у призначенні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі - є протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені ст.245 КАС України. Відповідно до п.4 ч.2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коди ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на заявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норм) закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням дискреційних повноважень відповідача з виставлення балів ступеня індивідуальних потреб особи відповідно до додатку до Порядку №859, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та захисту шляхом: зобов'язання УСЗН в Хаджибейському районі (суб'єкта владних повноважень, яким прийнято оскаржуване рішення) повторно розглянути заяву позивача від 29.05.2024 року про призначення йому компенсації, як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем за подання даного позову сплачено судовий збір у розмірі 1938 грн.
Проте згідно з п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру який подано фізичною особою сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, за подання даного позову через підсистему «Електронний суд» сплаті підлягав судовий збір у розмірі 968,96 грн.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає, що на користь позивачки слід стягнути судові витрати зі сплаченого судового збору у розмірі 700 грн за рахунок бюджетних асигнувань УСЗН в Хаджибейському районі - суб'єкта владних повноважень, яким приймалось оскаржуване рішення.
Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 969,04 грн він підлягає поверненню позивачу у порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі міста Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. Косовська, 2-Д, м. Одеса, 65022, код ЄДРПОУ 36290160), Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. Косовська, 2-Д, м. Одеса, 65022, код ЄДРПОУ 36290160) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі міста Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради №287 від 12.06.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі міста Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.05.2024 року про призначення йому компенсації, як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі міста Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 700 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва