Справа № 420/35840/24
14 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
20 листопада 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022-2023-2024 роки як учаснику бойових дій у розмірі меншому ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту»;
зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачене суму за 2022 рік 10465грн. за 2023 рік 9465грн. за 2024 рік 15850грн щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніш виплачених сум.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалами Одеського окружного адміністративного суду:
- від 25.11.2024 року позовну заяву залишено без руху;
- від 16.12.2024 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині позовних вимог, що стосуються виплат за 2022 та 2023 роки, визнавши поважними причини його пропуску; позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України.
В обґрунтування вимог позову зазначено, що позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, перебуває на обліку ГУПФУ Пересипського району в м.Одесі та у відповідності до ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року №3-р/2020 має право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня в 2022-2023-2024 роках в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Проте відповідачем протиправно виплачена допомога у 2022-2024 року згідно постанов КМ України №540 від 07.05.2022 року, №754 від 21.07.2023 року та від02.04.2024 року №369 у менших сумах, ніж 5 мінімальних пенсій за віком. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними.
30.12.2024 року ГУПФ України в Одеській області подало суду відзив на позовну заяву, у якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначило, що 15.04.2023 року набрав чинності Закон, що замінює виплату до 5 травня на виплату до Дня Незалежності. Відповідно, особи, які мають право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня, отримають свої виплати до Дня незалежності, тобто до 24 серпня 2023 року. Законом України від 20.03.2023 № 2983-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських
переслідувань" ч. 5 ст. 14 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено в наступній редакції: “Щороку до Дня Незалежності України учасникам війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України". Отже, законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової допомоги, передбаченої Законом № 3551. Надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в п. 2 та п 3 ст.116 Конституції України. Ч.5 ст. 14 Закону № 3551 в редакції Закону № 2983 є чинною, а відтак підлягає обов'язковому застосуванню. Доводи позивача у позовній заяві зводяться до неправомірності дій Кабінету Міністрів України, що полягають у прийнятті постанов про порядок та розмірі виплати разової грошової допомоги.
27.01.2025 року позивач подала відповідь на відзив, у якій, зокрема, зазначила, що відповідач повинен виплачувати грошову допомогу в розмірі 5 мінімальних пенсій до 5 травня кожний рік як зазначено ЗУ «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».
Розглянувши наявні матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 24.10.2008 року (а.с.7) та перебуває на обліку в ГУПФ України в Одеській області.
ГУПФ України в Одеській області було виплачено позивачу (а.с.12):
- у травні 2022 року - 1491грн. - разова грошова допомога до 5 травня відповідно до постанови Кабінету Міністра України від 07.05.2022 року №540;
- у серпні 2023 року - 1000грн. - разова грошова виплата до Дня Незалежності України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 року №754;
- у серпні 2024 року - 1000грн. - разова грошова виплата до Дня Незалежності України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2023 року №1396.
18.09.2024 року позивач звернулась до відповідача із заявою, у якій просила виплатити їй щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня за 2022-2023-2024 роки як учаснику бойових дій у розмірі 5-ть мінімальних пенсій за віком, так як зазначену допомогу вона не отримувала (а.с.14).
02.10.2024 року ГУПФ України в Одеській області надано відповідь на цю заяву, в якій відповідач повідомив, що в червні 2022 року позивачу виплачено грошову допомогу в розмірі 1491грн. на підставі постанови КМУ №540 від 07.05.2022 року; в серпні 2023 - 1000грн. на підставі постанови КМУ №754 від 21.07.2023 року; в серпні 2024 року - 1000грн. згідно постанови КМУ №369 від 02.04.2024 року (а.с.11).
Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернулася до суду з позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я є Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. (далі - Закон № 3551-ХІІ).
Згідно зі ст. 4 Закону № 3551-ХІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Статтею 5 Закону № 3551-ХІІ визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Щорічна виплата до Дня Незалежності України надається у порядку визначеному статтями 12-16, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 6 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань».
Частиною другою статті 95 Конституції України визначено, що виключно Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік визначаються будь-які видатки держави, розмір і цільове спрямування цих видатків, виходячи з фінансових можливостей держави.
Згідно з підпунктом б) пункту 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України виплата щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ, яким розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 26, згідно з яким, норми і положення, зокрема, статей 12-16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; статей 6№-6? Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 № 3-рп/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України, роз'яснено повноваження Кабінету Міністрів України щодо регулювання порядку та розмірів соціальних виплат, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України на основі і на виконання Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Приймаючи вказане Рішення, Конституційний Суд України виходив з того, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції України та законів України, виходячи з фінансових можливостей держави.
Постановою Кабінету Міністрів України №540 від 07.05.2022 року «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань»» визначено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році виплачується в таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня.
Законом України від 20.03.2023 № 2983-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань" ч. 5 ст. 14 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено в наступній редакції: «Щороку до Дня Незалежності України учасникам війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України:
- №754 від 21.07.2023 року «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» визначено, що грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023 р. в такому розмірі: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень;
- №369 від 02.04.2024 року «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році» визначено, що грошова допомога виплачується до 24 серпня 2024 р. в такому розмірі: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
Водночас рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. У цьому ж Рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26, яке визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року у справі №1-247/2018(3393/18) стаття 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має застосовуватись у редакції Закону України від 25 грудня 1998 року №367-XIV «Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до ч.5 ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції від 25.12.1998 року) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
При цьому, суд звертає увагу на правові висновки Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені в постанові від 13 червня 2023 року за наслідками розгляду справи №560/8064/22, відповідно до яких визначення Урядом у своїй постанові інших (менших), ніж у Законі №3551-ХІІ, розмірів щорічної допомоги до 5 травня у 2022 році для осіб, які внаслідок виконання обов'язків оборони та захисту держави набули статусу ветеранів війни, свідчить про неналежне виконання Державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни та осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551-ХІІ та підриває довіру до Держави, оскільки порушуються сама суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту таких осіб.
З урахуванням наведеного, Судова палата Верховного Суду зазначила, що висновки, викладені в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів цієї самої палати від 01 грудня 2022 року у справі №580/2869/22 щодо правомірності нарахування та виплатити щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі, визначеному Порядком №540, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, а відтак відступила від його висновків щодо застосування положень статті 13 Закону №3551-XII, частини другої статті 20 Закону №389-VІІІ, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та Порядку №540 у подібних правовідносинах, та дійшла висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах в такий спосіб:
1) держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності без запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність (ветеранів війни, учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни), та членів їхніх сімей;
2) Бюджетним кодексом України не можна доручати Кабінету Міністрів України встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом регулювання спеціального Закону №3551-ХІІ;
3) тимчасове обмеження окремих соціальних пільг особам, які захищають або захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону №389-VIII, може відбуватись за умови внесення змін до спеціального Закону №3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій;
4) Уряд в додатку до Порядку №540 установив, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом №3551-XII, зокрема, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня, тобто визначив інші, ніж у вказаному Законі, розміри щорічної допомоги до 5 травня, що свідчить про невідповідність такого нормативного акта Кабінету Міністрів України положенням Закону №3551-XII, який має вищу юридичну силу, а відтак положення цього Порядку щодо визначення розмірів такої щорічної разової грошової допомоги не можуть бути застосовані у відносинах її виплати у 2022 році.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач отримала разову грошову допомогу до 5 травня у 2022 році 1491грн., до Дня Незалежності України в 2023 та 2024 роках у розмірі по 1000 грн., що значно менше ніж п'ять мінімальних пенсій за віком.
У зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року у справі №1-247/2018(3393/18) стаття 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має застосовуватись у редакції Закону України від 25 грудня 1998 року №367-XIV «Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, Дня Незалежності України у 2023-2024 роках в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, як учасник бойових дій, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем законність оскаржуваних дій не доведена, а його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю із внесенням редакційних правок до запропонованих позивачем вимог, викладених у позовній заяві.
Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», інших витрат для розподілу між сторонами немає.
Підстави для встановлення судового контролю, передбачені ч.ч.5,6 ст.382 КАС України, згідно п.6-1 ч.1 ст.244 КАС України наразі відсутні.
Керуючись ст. ст. 143, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у вигляді нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги 5 травня за 2022 рік, до Дня незалежності України за 2023-2024 роки як учаснику бойових дій у розмірі меншому, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачені суми грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, до Дня незалежності України за 2023-2024 роки щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених їй сум допомоги.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст.293, 295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385; адреса: вул. Канатна, буд.83, м.Одеса,65012).
Суддя М.М. Аракелян