Справа № 420/28795/24
13 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якому просить:
- визнати протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, щодо невизнання права на встановлення статусу "особи з інвалідністю внаслідок війни" та видачі "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" й відмови у наданні статусу "особи з інвалідністю внаслідок війни" та видачі "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,;
- зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради надати статус "особи з інвалідністю внаслідок війни" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно п.2. ч.2. ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з дня порушення права - 06.09.2024 року;
- зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни", відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою КМУ № 302 від 12.05.1994 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 30 серпня 1996 року проходив службу в органах внутрішніх справ, наказом Головного управління МВС України в Одеській області від 29 листопада 2012 року №624о/с звільнений у запас ЗСУ за ст. 64 п. "б" через хворобу.
Згідно свідоцтва про хворобу від 26.11.2012 №1379/2, виданого ВЛК Головного управління МВС України в Одеській області, захворювання (травма) пов'язана з виконанням службових обов'язків.
Травма отримана позивачем при виконанні службових обов'язків в рамках проведення заходів по розшуку й затриманню по "гарячих слідах" осіб, якими скоєно злочин. В результаті травмування позивач в період з 30 квітня по 29 травня 2001 року перебував в реанімаційному відділенні МКЛ-1 м. Одеси.
Згідно Акту про нещасний випадок (у тому числі поранення) форми Н-1, винесено висновок: «нещасний випадок стався в період проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов'язків».
Згідно довідки до акта огляду МСЕК від 25.02.2013 серії 10ААА №968201, за результатами першого огляду тимчасово встановлено 2 групу інвалідності у зв'язку із травмою, пов'язаною з виконанням службових обов'язків, визначено термін наступного переогляду та подальшими переоглядами.
Згідно довідки до акта огляду МСЕК від 08.07.2024 серії 12ААД №073936, за результатами повторного (наступного) огляду встановлено 2 групу інвалідності у зв'язку із травмою, пов'язаною з виконанням службових обов'язків, інвалідність встановлена безстроково.
За вказаних обставин МВС та Пенсійним фондом України призначено пенсію, 07 серпня 2024 року видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 з терміном дії "довічно" у зв'язку із призначенням пенсії по інвалідності, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи.
Позивач вважає, що він має право на статус особи з інвалідністю внаслідок війни згідно пункту 2 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII, а саме: як особа начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, яка стала інвалідом внаслідок травми, одержаної під час виконання службових обов'язків, зокрема, ЗЧМТ, забій головного мозку, забиту рану голови, 30 квітня 2001 року, внаслідок чого медико-соціальною експертною комісією встановлено позивачу довічно 2 групи інвалідності у зв'язку із травмою, пов'язаною з виконанням службових обов'язків.
Ухвалою від 18.09.2024 року відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
27.09.2024 року від представника відповідача надійшов відзив, в якому зазначено, що відповідно до наданих документів ОСОБА_1 був старшим інспектором з особливих доручень відділу моніторингу та юридичного забезпечення УДАІ ГУМВС України в Одеській області, майор міліції. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 08.07.2024 серії 12ААД № 073946 позивача визнано особою з інвалідністю, травма пов'язана з виконанням службових обов'язків, яка отримана в 2001 році. Відповідно до свідоцтва про хворобу від 26.11.2012 № 1379/2 медичною (військово-лікарською) комісією ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1 визнано непридатним до служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.
Відповідач вказав, що для надання особі статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до норм Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" необхідною є наявність таких умов як отримання інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, що були одержані під час захисту Батьківщини та/або виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті, а також з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Віднесення особи до категорії «особа з інвалідністю внаслідок війни» відповідно до статті 7 Закону безпосередньо пов'язано з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у статті 4 Закону.
Статтею 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Відповідач зазначив, що інвалідність позивача не пов'язана з виконанням службових обов'язків в контексті статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (під час воєнних дій), а одержана внаслідок проходження служби в органах внутрішніх справ.
Відповідно до наданої довідки МСЕК позивачу встановлено 2 групу інвалідності, причиною зазначено травму, пов'язану з виконанням службових обов'язків. Враховуючи вищевикладене, травма, яку отримав ОСОБА_1 під час проходження служби в органах внутрішніх справ та внаслідок якої встановлено інвалідність, не пов'язана з участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, тому не є достатньою підставою для надання позивачу статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни», у зв'язку з чим заявнику була надана відповідь про відсутність підстав для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 30.08.1996 по 30.11.2012.
Позивач звільнений з органів внутрішніх справ з 30.11.2012 року на підставі наказу начальника Головного управління МВС України в Одеській області № 624 о/с від 29.11.2012 року у запас ЗСУ за ст. 64 п. «б» через хворобу.
Відповідно до Акту розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 21.11.2012, Акту № 1 про нещасний випадок (у тому числі поранення) форми Н-1, затвердженого 21.11.2012 року, 30.04.2001 року о 22:00 годині під нас несення служби ОСОБА_1 у форменому одязі, з табельною вогнепальною зброєю, разом з старшим інспектором ДПС ОБ ДПС ДАТ ОМУ УМВС Україна в Одеській області старшим лейтенантом міліції Русовим А.М. на службовому автомобілі ВАЗ 2106 номерний знак НОМЕР_3 , черговим по ВДАІ ОМУ були направлені на вул. Балківську, де було помічено автомобіль, схожий на той, який знаходився в розшуку Центральним РВ ОМУ УМВС у зв'язку з пограбуванням. Під час руху з ввімкненими проблисковими маячками червоного кольору та звуковою сигналізацією на перехресті вул. Водопровідна - вул. Лопатто в м. Одеса при повороті на вул. Лопатто на зелений сигнал світлофору з додатковою секцією при закінченні маневру автомобіль Тойота Корола номерний знак НОМЕР_4 здійснив зіткнення з патрульним автомобілем, рухаючись на червоний сигнал світлофору. ОСОБА_1 знаходився на правому передньому сидінні службового автомобіля, отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забиття головного мозку 1-го ступеню, забитої рани голови, з якими був госпіталізований до МКЛ-1 м. Одеса, де знаходився на лікуванні з 30 квітня по 29 травня 2001 року. На підставі акту № 82 - Д/2190 судово-медичного обстеження Одеського обласного бюро СМЕ від 31.05.2001 року тілесні ушкодження ОСОБА_1 відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Згідно вказаного Акту про нещасний випадок (у тому числі поранення) форми Н-1, винесено висновок: «нещасний випадок стався в період проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов'язків».
Відповідно до Свідоцтва про хворобу № 1379/2 від 26.11.2012р. ВЛК ГУ МВС України в Одеській області встановила, що ТРАВМА, ТАК, ПОВ'ЯЗАНА З ВИКОНАННЯМ СЛУЖБОВИХ ОБОВ'ЯЗКІВ. ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНЕ З ПРОХОДЖЕННЯМ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ.
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 25.02.2013 серії 10ААА №968201, за результатами першого огляду тимчасово встановлено 2 групу інвалідності у зв'язку із травмою, пов'язаною з виконанням службових обов'язків, визначено термін чергового переогляду 22.02.2014.
Згідно довідки до акта огляду МСЕК від 08.07.2024 серії 12ААД №073936, за результатами повторного (чергового) огляду встановлено 2 групу інвалідності у зв'язку із травмою, пов'язаною з виконанням службових обов'язків, інвалідність встановлена безстроково.
12.08.2024 року позивач звернувся до відповідача через Центр надання адміністративних послуг Одеської міської ради зі зверненням М1-179842-ф/о про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення/довідки.
У відповідь на звернення позивача про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, видачі посвідчення, Управління соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради було надано письмову відмову за вих. №04-М-28150/1-о від 06.09.2024 року, в якій зазначено, що віднесення особи до категорії «особа з інвалідністю внаслідок війни» відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» безпосередньо пов'язано з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у статті 4 Закону. Статтею 4 Закону встановлено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. За довідкою до акта огляду МСЕК від 26.06.2024 року серія 12 ААД № 073946 ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю, травма якої пов'язана з виконанням службових обов'язків. Враховуючи викладене, відповідач зазначив, що права на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення позивач не має.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-XII (надалі - Закон № 3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Статтею 4 Закону № 3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Перелік осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни наведено у статті 7 Закону №3551-XII.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оскільки він отримав травму під час виконання службових обов'язків, це, на його думку, є підставою для застосування до спірних правовідносин п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII.
Надаючи оцінку таким доводам позивача, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктів 1 та 2 частини 2 ст.7 Закону № 3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами (п.1); осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами (п.2).
З огляду на вказане, згідно з п.2 ч.2 ст.7 Закону 3551-XII для визначення права на встановлення статусу “особа з інвалідністю внаслідок війни» підлягає встановленню те, що, по-перше, особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, та, по-друге, те, що такій особі встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Сукупний аналіз статей Закону № 3551-XII доводить, що віднесення особи до особи з інвалідністю внаслідок війни, у тому числі відповідно до п. 2 ч. 2 ст.7 Закону №3551, безпосередньо пов'язане з визначенням самого поняття “ветеран війни», яке міститься у ст.4 цього Закону, згідно з частиною першою якої ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
З наявних у справі медичних документів вбачається, що позивач отримав травму під час виконання службових обов'язків, перебуваючи на службі в органах внутрішніх справ, але виконання службових обов'язків не було пов'язано з безпосередньою участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Зважаючи на викладене, враховуючи, що визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до “осіб з інвалідністю внаслідок війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, та травма, яку отримав позивач та внаслідок якої позивачу встановлено інвалідність, не пов'язана з участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, суд доходить висновку, що відсутні правові підстави для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 02.04.2021 у справі №0540/9350/18-а, від 30.09.2019 у справі №824/32/19-а та від 18.11.2020 у справі №1140/2362/18, що підлягають обов'язковому врахуванню судом першої інстанції в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів Верховного Суду погодилася із висновком суду апеляційної інстанції, що віднесення особи до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону № 3551-XII безпосередньо пов'язане з визначенням самого поняття “ветеран війни», яке міститься у статті 4 цього Закону, згідно з частиною першою якої ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Зважаючи на викладене, визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до “осіб з інвалідністю внаслідок війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Вказані висновки є застосовними у тому числі й до осіб, які перелічені у п.2 ч.2 ст.7 Закону № 3551-XII, про що Верховний Суд зазначив у постанові від 02.04.2021 у справі №0540/9350/18-а. З часу ухвалення вказаної постанови позиція Верховного Суду зі спірних правовідносин є незмінною.
Решта доводів і заперечень позивача висновків суду не спростовують, такі доводи суперечать викладеним вище висновкам Верховного Суду, а тому не беруться судом до уваги.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у задоволенні заяви про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення, діяв правомірно, а тому відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача надати позивачу статус "особи з інвалідністю внаслідок війни", посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни та нагрудного знаку "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За викладених обставин, суд вважає, що відповідач довів правомірність своїх дій, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (адреса: вул. Косовська, 2Д, м. Одеса, 65074, код ЄДРПОУ 36290160) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів