Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 березня 2025 року Справа№200/9161/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
31 грудня 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), надісланий засобами поштового зв'язку 28 грудня 2024 року, в якому позивач просив:
1. визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2022 роки;
2. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2014-2018 роки, передбачену ст. 10-1 та ч. 3 ст. 15 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011), з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова КМУ № 889), та індексації грошового забезпечення;
3. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2019-2022 роки, передбачену ст. 10-1 та ч. 3 ст. 15 Закону № 2011, з урахуванням індексації грошового забезпечення;
4. визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо неврахування щомісячної додаткової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2022 роки;
5. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 889, та індексації грошового забезпечення;
6. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2022 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.
02 січня 2025 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи; витребував докази.
Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі сторони повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).
З клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін учасники справи до суду не зверталися, а тому на підставі ч. 5 ст. 260 КАС справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС при розгляді справи за правилами прощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Як на час прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі, так і на час розгляду справи по суті триває широкомасштабна військова агресія російської федерації, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».
Указом Президента України від 14 січня 2025 року № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в 2014-2022 роках проходив військову службу в підрозділах, підпорядкованих ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та ІНФОРМАЦІЯ_6 , де і перебував на всіх видах забезпечення.
Вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягали у неврахуванні щомісячної додаткової винагороди та індексації при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2022 роки, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Позивач покликався на норми ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011), постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова КМУ № 889), висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17, висновки Верховного Суду, наведені в постановах від 26 лютого 2021 року у справі № 620/3346/19, від 21 квітня 2021 року № 380/2427/20, і доводив, що щомісячна додаткова винагорода була встановлена рішенням Уряду, мала постійний характер, відповідала ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а тому мала бути врахована у складі місячного грошового забезпечення для обчислення допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Також позивач покликався на норми ч. ч. 3-4 ст. 9 Закону № 2011, ст. 18, ч. 2 ст. 19 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017), ст. ст. 1, 2, 6 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282), п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, (далі - Порядок № 1078), висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 19 березня 2020 року у справі № 820/5286/17, і доводив, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня грошового забезпечення внаслідок його знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення для обчислення грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Просив задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав; доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законодавством.
Зазначив, що нарахування та виплата позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань проведені з дотриманням вимог законодавства.
Відповідач покликався на норми ч. 4 ст. 9 Закону № 2011, ст. 51 Бюджетного кодексу України, п. п. 2, 5, 6 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ № 1294), п. п. 33.1, 33.2, 33.3 розділу ХХХІІІ, п. п. 30.1, 30.3 розділу ХХХ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оброни України від 11 червня 2008 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329, (далі - Інструкція № 260) і доводив, що до 01 березня 2018 року розмір допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань обчислювався із місячного грошового забезпечення, у складі якого не враховувалися будь-які винагороди (як одноразові, так і щомісячні); розмір цих допомог не міг бути більшим, ніж місячне грошове забезпечення, однак міг бути меншим за місячне грошове забезпечення (в межах фонду грошового забезпечення, наданого з Державного бюджету України для Міністерства оборони України для утримання військовослужбовців).
Також відповідач покликався на норми ч. 4 ст. 9 Закону № 2011, ст. 51 Бюджетного кодексу України, п. п. 3, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ № 704), п. п. 1, 7, 9 розділу ХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, (далі - Порядок № 260) і зазначив, що з 01 березня 2018 року матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань нараховувалась та виплачувалась позивачеві не з розміру складових грошового забезпечення, а в сумах, установлених за рішенням Міністра оборони України.
Відповідач наголошував на відсутності підстав для включення індексації до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, оскільки відповідно до норм ч. 4 ст. 9 Закону № 2011, п. п. 1, 2, 5, 6 Постанови КМУ № 1294, п. п. 2, 3, 5, 6 Постанови КМУ № 704, п. п. 33.1, 33.2, 33,3 розділу ХХХІІІ, п. п. 30.1, 30.3 розділу ХХХ Інструкції № 260, п. п. 1, 7, 9 розділу ХХІV, п. п. 1, 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260 індексація не є складовою грошового забезпечення і на неї не нараховується єдиний внесок.
Просив відмовити в позові.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ухвалою від 02 січня 2025 року суд витребував у відповідача послужний список ОСОБА_1 ; наказ про зарахування позивача до списків особового складу та на всі види забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) чи органів, правонаступником яких є ІНФОРМАЦІЯ_2 ; наказ про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_8 ; архівні довідки про грошове забезпечення позивача за 2014-2022 роки із зазначенням сум грошового забезпечення (в розрізі його окремих складових), які були нараховані та фактично виплачені позивачеві; докази нарахування та виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за 2014-2022 роки; докази нарахування та виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 21 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року та з 01 березня 2018 року по 31 липня 2022 року на виконання рішення суду у справі № 200/1643/24; інформацію про те, чи здійснював ІНФОРМАЦІЯ_2 перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 21 вересня 2016 року по 31 липня 2022 року з урахуванням індексації, нарахованої та виплаченої на виконання рішення суду у справі № 200/1643/24, зокрема, чи здійснювався перерахунок розмірів грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, (якщо так, то надати докази на підтвердження цієї інформації); розрахунок грошової допомоги на оздоровлення, яка була нарахована та виплачена позивачеві за 2014-2022 роки, із зазначенням складових грошового забезпечення та їх розміру, які були враховані при обчисленні розміру такої допомоги; розрахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка була нарахована та виплачена позивачеві за 2014-2022 роки, із зазначенням складових грошового забезпечення та їх розміру, які були враховані при обчисленні розміру такої допомоги.
В повному обсязі витребувані докази відповідач суду не надав, про причини, що унеможливили їх подання, суд не повідомив, а тому справа розглянута по суті за наявними у ній матеріалами.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
З 14 лютого 2017 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в паспорті.
Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Управлінням персоналу штабу Військової частини НОМЕР_4 08 червня 2015 року.
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_10 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) зареєстрований як юридична особа.
В структуру ІНФОРМАЦІЯ_3 входять відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи, в тому числі ІНФОРМАЦІЯ_11 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_12 ), ІНФОРМАЦІЯ_13 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_14 ).
ІНФОРМАЦІЯ_2 є правонаступником ІНФОРМАЦІЯ_15 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
В 2014-2023 роках ОСОБА_1 проходив військову службу в підрозділах ІНФОРМАЦІЯ_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_16 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_17 ), ІНФОРМАЦІЯ_18 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_19 ) та у підрозділах ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_20 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_21 ), ІНФОРМАЦІЯ_22 , ІНФОРМАЦІЯ_23 ), де і перебував на всіх видах забезпечення.
Накази про проходження позивачем військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_24 та підпорядкованих йому підрозділах до 22 вересня 2016 року суду не надані.
Разом з цим наявні у справі письмові докази, зокрема архівні відомості про нарахування та виплату грошового забезпечення, свідчать про те, що з 06 грудня 2013 року по 16 січня 2015 року позивач проходив військову службу на посаді заступника військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_17 , з 17 січня 2015 року по 10 грудня 2015 року - на посаді військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_25 , що не оспорюється відповідачем.
Згідно з витягом з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_7 (по стройовій частині) від 22 вересня 2016 року № 211 підполковника ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 09 вересня 2016 року № 427 на посаду військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_25 , вирішено вважати таким, що справи та посаду прийняв і з 22 вересня 2016 року приступив до виконання обов'язків за посадою.
Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 (по стройовій частині) від 20 березня 2022 року № 69 підполковник ОСОБА_1 , начальник ІНФОРМАЦІЯ_8 , увільнений та призначений наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 17 березня 2022 року № 169 на посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_26 , виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 20 березня 2022 року.
В наказі начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 (по стройовій частині) від 20 березня 2022 року № 69, з-поміж іншого, зазначено, що щорічна основна відпустка за 2022 рік позивачу не надавалась, грошову допомогу на оздоровлення він не отримував; також позивач не отримував матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 21 березня 2022 року № 83 підполковник ОСОБА_1 , призначений наказом командувача Сухопутний військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 17 березня 2022 року № 169 на посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_26 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 21 березня 2022 року зарахований до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_26 .
Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 22 березня 2022 року № 84 підполковника ОСОБА_1 , який прийняв справи і посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_26 , вирішено вважати таким, що з 22 березня 2022 року приступив до виконання обов'язків за цією посадою.
Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 08 липня 2023 року № 193, полковник ОСОБА_1 , начальник ІНФОРМАЦІЯ_26 , призначений наказом директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (по особовому складу) від 30 травня 2023 року № 126 на посаду старшого наукового співробітника науково-дослідного відділу навчально-наукового центру оборонного менеджменту Національного університету оброни України імені Івана Черняховського, з 08 липня 2023 року виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
В наказі ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 08 липня 2023 року № 193, крім іншого, вказано, що щорічна основна відпустка за 2022 рік позивачу не надавалась.
На підставі архівних відомостей суд встановив такі обставини щодо нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення за 2014-2022 роки.
в січні 2014 року позивачу нараховано грошове забезпечення в сумі 4 174,37 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 086,00 грн, оклад за військовим званням - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 363,30 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 660,19 грн, премія - 819,75 грн, винагорода - 1 120,13 грн;
в лютому 2014 року грошове забезпечення становило 5 342,16 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 086,00 грн, оклад за військовим званням - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 363,30 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 787,15 грн, премія - 977,40 грн, винагорода - 2 003,31 грн;
в березні 2014 року - 5 416,62 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 086,00 грн, оклад за військовим званням - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 363,30 грн, надбавка за таємність - 46,54 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 787,15 грн, премія - 977,40 грн, винагорода - 2 031,23 грн;
в квітні 2014 року - 5 515,92 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 086,00 грн, оклад за військовим званням - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 363,30 грн, надбавка за таємність - 108,60 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 787,15 грн, премія - 977,40 грн, винагорода - 2 068,47 грн;
в травні 2014 року - 5 542,72 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 086,00 грн, оклад за військовим званням - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 363,30 грн, надбавка за таємність - 108,60 грн, надбавка за виконання особливих завдань - 787,15 грн, премія - 977,40 грн, індексація - 26,80 грн, винагорода - 2 068,47 грн;
в червні 2014 року - 5 542,72 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 086,00 грн, оклад за військовим званням - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 363,30 грн, надбавка за таємність - 108,60 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 787,15 грн, премія - 977,40 грн, індексація - 26,80 грн, винагорода - 2 068,47 грн;
в липні 2014 року - 5 674,26 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 086,00 грн, оклад за військовим званням - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 363,30 грн, надбавка за таємність - 108,60 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 787,15 грн, премія - 977,40 грн, індексація - 158,34 грн, винагорода - 2 068,47 грн;
в серпні 2014 року - 5 459,09 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 086,00 грн, оклад за військовим званням - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 363,30 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 787,15 грн, премія - 977,40 грн, індексація - 116,93 грн, винагорода - 2 003,31 грн;
у вересні 2014 року - 5 824,88 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 086,00 грн, оклад за військовим званням - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 363,30 грн, надбавка за таємність - 217,20 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 787,15 грн, премія - 977,40 грн, індексація - 135,20 грн, винагорода - 2 133,63 грн;
в жовтні 2014 року - 50 499,51 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 086,00 грн, оклад за військовим званням - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 363,30 грн, надбавка за таємність - 108,60 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 4 722,90 грн, премія - 977,40 грн, індексація - 135,20 грн, винагорода АТО - 33 876,80 грн, підйомна допомога - 4 674,39 грн, винагорода - 4 429,92 грн;
в листопаді 2014 року - 13 735,86 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 086,00 грн, оклад за військовим званням - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 363,30 грн, надбавка за таємність - 108,60 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 1 574,30 грн, премія - 977,40 грн, індексація - 185,14 грн, винагорода АТО - 8 775,36 грн, винагорода - 2 540,76 грн;
в грудні 2014 року - 23 234,69 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 086,00 грн, оклад за військовим званням - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 363,30 грн, надбавка за таємність - 108,60 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 1 285,68 грн, премія - 977,40 грн, одноразова премія - 5 515,92 грн, індексація - 219,24 грн, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 3 447,45 грн, грошова допомога на оздоровлення - 3 447,45 грн, винагорода АТО - 4 291,06 грн, винагорода - 2 367,59 грн;
в січні 2015 року - 9 390,58 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 086,00 грн, оклад за військовим званням - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 363,30 грн, надбавка за таємність - 108,60 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 1 142,64 грн, премія - 977,40 грн, індексація - 246,04 грн, винагорода АТО - 3 059,84 грн, винагорода - 2 281,76 грн;
в лютому 2015 року - 2 293,56 грн, в тому числі надбавка за таємність - 56,05 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 431,66 грн, премія - 504,46 грн, винагорода АТО - 218,56 грн, винагорода - 1 082,83 грн;
в лютому 2015 року - 7 491,07 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 086,00 грн, оклад за військовим званням - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 363,30 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 781,76 грн, премія - 472,94 грн, індексація - 289,88 грн, винагорода АТО - 3 194,32 грн, винагорода - 1 197,87 грн;
в березні 2015 року - 11 883,26 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 086,00 грн, оклад за військовим званням - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 363,30 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 1 408,35 грн, премія - 977,40 грн, індексація - 337,39 грн, винагорода АТО - 5 209,79 грн, винагорода - 2 378,03 грн;
в квітні 2015 року - 13 282,81 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 126,58 грн, оклад за військовим званням - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 375,47 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 1 582,86 грн, премія - 983,33 грн, індексація - -43,41 грн, винагорода АТО - 6 638,43 грн, винагорода - 2 494,55 грн;
в травні 2015 року - 13 470,86 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 120,00 грн, оклад за військовим званням - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 373,50 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 1 592,97 грн, премія - 1 008,00 грн, індексація - 146,99 грн, винагорода АТО - 6 577,86 грн, винагорода - 2 526,54 грн;
в червні 2015 року - 12 658,85 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 120,00 грн, оклад за військовим званням - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 373,50 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 1 514,08 грн, премія - 1 008,00 грн, індексація - 118,31 грн, винагорода АТО - 5 915,61 грн, винагорода - 2 484,35 грн;
в липні 2015 року - 13 190,69 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 120,00 грн, оклад за військовим званням - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 458,58 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 1 641,34 грн, премія - 1 008,00 грн, індексація - 118,31 грн, винагорода АТО - 6 865,06 грн, винагорода - 2 574,40 грн;
в серпні 2015 року - 14 100,71 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 120,00 грн, оклад за військовим званням - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 435,75 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 1 680,75 грн, премія - 1 008,00 грн, індексація - 118,31 грн, винагорода АТО - 6 991,20 грн, винагорода - 2 621,70 грн;
у вересні 2015 року - 20 584,00 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 120,00 грн, оклад за військовим званням - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 435,75 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 1 680,75 грн, премія - 1 008,00 грн, винагорода АТО - 6 991,20 грн, підйомна допомога - 6 601,60 грн, винагорода - 2 821,70 грн;
в жовтні 2015 року - 12 593,12 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 120,00 грн, оклад за військовим званням - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 435,75 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 1 540,70 грн, премія - 1 008,00 грн, винагорода АТО - 5 826,00 грн, винагорода - 2 537,67 грн;
в листопаді 2015 року - 14 271,16 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 120,00 грн, оклад за військовим званням - 164,00 грн, надбавка за вислугу років - 448,79 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 1 725,06 грн, премія - 1 008,00 грн, винагорода АТО - 7 129,85 грн, винагорода - 2 675,46 грн;
в грудні 2015 року - 18 121,43 грн, в тому числі надбавка за виконання особливо важливих завдань - 1 650,31 грн, премія - 1 333,16 грн, індексація - -354,93 грн, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 3 539,25 грн, грошова допомога на оздоровлення - 4 363,00 грн, винагорода АТО - 4 441,44 грн, винагорода - 3 129,20 грн;
в жовтні 2016 року - 3 889,17 грн, в тому числі посадовий оклад - 373,33 грн, оклад за військовим званням - 43,33 грн, надбавка за вислугу років - 145,83 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 253,13 грн, премія - 1 411,20 грн, винагорода АТО - 360,00 грн, винагорода - 1 302,35 грн;
в листопаді 2016 року - 12 955,60 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 120,00 грн, оклад за військовим званням - 130,00 грн, надбавка за вислугу років - 437,50 грн, надбавка за таємність - 112,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 843,75 грн, премія - 4 704,00 грн, винагорода АТО - 1 200,00 грн, винагорода - 4 408,35 грн;
в грудні 2016 року - 16 955,60 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 120,00 грн, оклад за військовим званням - 130,00 грн, надбавка за вислугу років - 437,50 грн, надбавка за таємність - 112,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 843,75 грн, премія - 4 704,00 грн, одноразова премія - 4 000,00 грн, винагорода АТО - 1 200,00 грн, винагорода - 4 408,35 грн;
в січні 2017 року - 12 723,34 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 120,00 грн, оклад за військовим званням - 130,00 грн, надбавка за вислугу років - 437,50 грн, надбавка за таємність - 112,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 843,75 грн, премія - 4 704,00 грн, винагорода АТО - 967,74 грн, винагорода - 4 408,35 грн;
в лютому 2017 року - 12 684,63 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 120,00 грн, оклад за військове звання - 130,00 грн, надбавка за вислугу років - 437,50 грн, надбавка за таємність - 112,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 843,75 грн, премія - 4 704,00 грн, винагорода АТО - 929,03 грн, винагорода - 4 408,35 грн;
в березні 2017 року - 14 155,60 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 120,00 грн, оклад за військовим званням - 130,00 грн, надбавка за вислугу років - 437,50 грн, набавка за таємність - 112,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 843,75 грн, премія - 4 704,00 грн, винагорода АТО - 2 400,00 грн, винагорода - 4 408,35 грн;
в квітні 2017 року - 14 155,60 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 120,00 грн, оклад за військовим званням - 130,00 грн, надбавка за вислугу років - 437,50 грн, надбавка за таємність - 112,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 843,75 грн, премія - 4 704,00 грн, винагорода АТО - 2 400,00 грн, винагорода - 4 408,35 грн;
в травні 2017 року - 15 255,60 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 120,00 грн, оклад за військовим званням - 130,00 грн, надбавка за вислугу років - 437,50 грн, надбавка за таємність - 112,00 грн, премія - 4 704,00 грн, винагорода АТО - 3 500,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 843,75 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 4 408,35 грн;
в червні 2017 року - 15 255,60 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 120,00 грн, оклад за військовим званням - 130,00 грн, надбавка за вислугу років - 437,50 грн, надбавка за таємність - 112,00 грн, премія - 4 704,00 грн, винагорода - 3 500,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 843,75 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 4 408,35 грн;
в липні 2017 року - 15 138,93 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 120,00 грн, оклад за військовим званням - 130,00 грн, надбавка за вислугу років - 437,50 грн, надбавка за таємність - 112,00 грн, премія - 4 704,00 грн, винагорода АТО - 3 383,33 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 843,75 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 4 408,35 грн;
в серпні 2017 року - 22 602,85 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 120,00 грн, оклад за військовим званням - 130,00 грн, надбавка за вислугу років - 437,50 грн, надбавка за таємність - 112,00 грн, премія - 4 704,00 грн, допомога на оздоровляння - 7 347,25 грн, винагорода АТО - 3 500,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 843,75 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 4 408,35 грн;
у вересні 2017 року - 11 755,60 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 120,00 грн, оклад за військовим званням - 130,00 грн, надбавка за вислугу років - 437,50 грн, надбавка за таємність - 112,00 грн, премія - 4 704,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 843,75 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 4 408,35 грн;
в жовтні 2017 року - 16 255,60 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 120,00 грн, оклад за військовим званням - 130,00 грн, надбавка за вислугу років - 437,50 грн, надбавка за таємність - 112,00 грн, премія - 4 704,00 грн, винагорода АТО - 4 500,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 843,75 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 4 408,35 грн;
в листопаді 2017 року - 17 255,60 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 120,00 грн, оклад за військовим званням - 130,00 грн, надбавка за вислугу років - 437,50 грн, надбавка за таємність - 112,00 грн, премія - 4 704,00 грн, одноразова премія - 1 000,00 грн, винагорода АТО - 4 500,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 843,75 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 4 408,35 грн;
в грудні 2017 року - 26 602,85 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 120,00 грн, оклад за військовим званням - 130,00 грн, надбавка за вислугу років - 437,50 грн, надбавка за таємність - 112,00 грн, премія - 4 704,00 грн, одноразова премія - 3 000,00 грн, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 7 347,25 грн, винагорода АТО - 4 500,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 843,75 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 4 408,35 грн;
в січні 2018 року - 16 110,44 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 120,00 грн, оклад за військовим званням - 130,00 грн, надбавка за вислугу років - 437,50 грн, надбавка за таємність - 112,00 грн, премія - 4 704,00 грн, винагорода АТО - 4 354,84 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 843,75 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 4 408,35 грн;
в лютому 2018 року - 13 933,02 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 120,00 грн, оклад за військовим званням - 130,00 грн, надбавка за вислугу років - 437,50 грн, надбавка за таємність - 112,00 грн, премія - 4 704,00 грн, винагорода АТО - 2 177,42 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 843,75 грн, щомісячна додаткова грошва винагорода - 4 408,35 грн;
в березні 2018 року - 15 986,80 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 120,00 грн, оклад за військовим званням - 130,00 грн, надбавка за вислугу років - 437,50 грн, надбавка за таємність - 112,00 грн, премія - 4 536,00 грн, винагорода АТО - 4 500,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 843,75 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 4 307,55 грн;
в квітні 2018 року - 17 404,63 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 046,50 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, премія - 1 570,48 грн, винагорода АТО - 4 500,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 981,65 грн;
в травні 2018 року - 17 254,63 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 40,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 046,50 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, винагорода АТО - 4 350,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 981,65 грн;
в червні 2018 року - 13 746,15 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 046,50 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, премія - 2 412,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 981,65 грн;
в липні 2018 року - 18 909,05 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 046,50 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, премія - 2 412,00 грн, одноразова премія - 300,00 грн, винагорода АТО - 4 862,90 грн, надбавка за особливості проходження служби - 981,65 грн;
в серпні 2018 року - 31 847,14 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 046,50 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, премія - 2 412,00 грн, грошова допомога на оздоровлення - 13 746,15 грн, винагорода АТО - 4 354,84 грн, надбавка за особливості проходження служби - 981,65 грн;
у вересні 2018 року - 13 746,15 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 046,50 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, премія - 2 412,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 981,65 грн;
в жовтні 2018 року - 18 096,15 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 046,00 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, премія - 2 412,00 грн, винагорода АТО - 4 350,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 981,65 грн;
в листопаді 2018 року - 18 246,15 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, набавка за вислугу років - 3 046,50 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, премія - 2 412,00 грн, винагорода АТО - 4 500,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 981,65 грн;
в грудні 2018 року - 19 434,28 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 4 062,00 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, премія - 2 412,00 грн, індексація - 71,08 грн, винагорода АТО - 4 500,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 1 083,20 грн;
в січні 2019 року - 18 689,58 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, премія - 2 412,00 грн, індексація - 71,08 грн, винагорода АТО - 4 500,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 1 015,50 грн;
в лютому 2019 року - 21 271,09 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, премія - 1 876,00 грн, індексація - 71,08 грн, винагорода АТО - 2 032,26 грн, надбавка за особливості проходження служби - 6 600,75 грн;
в березні 2019 року - 23 802,22 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військове звання - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, премія - 1 876,00 грн, індексація - 134,47 грн, винагорода АТО - 4 500,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 6 600,75 грн;
в квітні 2019 року - 24 802,22 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, премія - 1 876,00 грн, індексація - 134,47 грн, винагорода АТО - 5 500,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 6 600,75 грн;
в травні 2019 року - 24 807,22 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, премія - 1 876,00 грн, індексація - 134,47 грн, винагорода АТО - 5 500,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 6 600,75 грн;
в червні 2019 року - 26 568,58 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 5 416,00 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, премія - 1 875,00 грн, індексація - 134,47 грн, винагорода АТО - 5 032,26 грн, надбавка за особливості проходження служби - 6 803,85 грн;
в липні 2019 року - 19 591,14 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 3 385,00 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, премія - 1 876,00 грн, індексація - 206,72 грн, винагорода АТО - 216,67 грн, надбавка за особливості проходження служби - 6 600,75 грн;
в серпні 2019 року - 47 042,22 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, премія - 1 876,00 грн, одноразова премія - 2 000,00 грн, індексація - 206,72 грн, грошова винагорода для оздоровлення - 19 167,75 грн, винагорода АТО - 6 500,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 6 600,75 грн;
у вересні 2019 року - 21 680,92 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, премія - 1 876,00 грн, індексація - 206,72 грн, винагорода АТО - 2 306,46 грн, надбавка за особливості проходження служби - 6 600,75 грн;
в жовтні 2019 року - 23 284,42 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 365,00 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, премія - 1 876,00 грн, винагорода АТО - 4 116,67 грн, надбавка за особливості проходження служби - 6 600,75 грн;
в листопаді 2019 року - 25 874,47 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 365,00 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, премія - 1 876,00 грн, індексація - 206,72 грн, винагорода АТО - 6 500,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 6 800,75 грн;
в грудні 2019 року - 45 042,22 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, премія - 1 876,00 грн, індексація - 206,72 грн, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 19 167,75 грн, винагорода АТО - 6 500,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 6 800,75 грн;
в січні 2020 року - 25 884,26 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, премія - 1 876,00 грн, індексація - 216,51 грн, винагорода АТО - 6 500,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 6 600,75 грн;
в лютому 2020 року - 22 319,74 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, премія - 1 876,00 грн, індексація - 216,51 грн, винагорода АТО - 2 935,48 грн, надбавка за особливості проходження служби - 6 600,75 грн;
в березні 2020 року - 25 884,26 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, премія - 1 876,00 грн, індексація - 216,51 грн, винагорода АТО - 6 500,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 6 600,75 грн;
в квітні 2020 року - 25 884,26 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, премія - 1 876,00 грн, індексація - 216,51 грн, винагорода АТО - 6 500,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 6 600,75 грн;
в травні 2020 року - 25 884,26 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, премія - 1 876,00 грн, індексація - 216,51 грн, винагорода АТО - 6 500,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 6 600,75 грн;
в червні 2020 року - 25 884,26 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, премія - 1 876,00 грн, індексація - 216,51 грн, винагорода АТО - 6 500,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 6 600,75 грн;
в липні 2020 року - 25 884,26 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 6 600,75 грн, премія - 1 876,00 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, винагорода 2 лінія ООС - 6 500,00 грн, індексація - 216,51 грн;
в серпні 2020 року - 25 894,04 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 6 600,75 грн, премія - 1 876,00 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, винагорода 2 лінія ООС - 6 500,00 грн, індексація - 226,29 грн;
у вересні 2020 року - 19 813,39 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військове звання - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 6 600,75 грн, премія - 1 876,00 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, винагорода 2 лінія ООС - 419,35 грн, індексація - 226,29 грн;
в жовтні 2020 року - 25 460,71 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 6 600,75 грн, премія - 1 876,00 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, винагорода 2 лінія ООС - 6 066,67 грн, індексація - 226,29 грн;
в листопаді 2020 року - 45 061,79 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 6 600,75 грн, премія - 1 876,00 грн, надбавка за таємність - 536,00 грн, винагорода 2 лінія ООС - 6 500,00 грн, грошова допомога на оздоровлення - 19 167,75 грн, індексація - 226,29 грн;
в грудні 2020 року - 25 141,37 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 6 600,75 грн, премія - 1 876,00 грн, винагорода 2 лінія ООС - 6 283,33 грн, індексація - 226,29 грн;
в січні 2021 року - 25 365,56 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 6 600,75 грн, премія - 1 876,00 грн, винагорода 2 лінія ООС - 6 500,00 грн, індексація поточна - 233,81 грн;
в лютому 2021 року - 25 463,17 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 6 600,75 грн, премія - 1 876,00 грн, винагорода 2 лінія ООС - 6 500,00 грн, індексація - 331,42 грн;
в березні 2021 року нараховано грошове забезпечення в сумі 21 516,74 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 6 600,75 грн, премія - 1 876,00 грн, винагорода 2 лінія ООС - 2 553,57 грн, індексація - 331,42 грн;
в квітні 2021 року - 26 954,17 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 6 600,75 грн, премія - 1 876,00 грн, винагорода 2 лінія ООС - 6 500,00 грн, індексація - 1 491,00 грн, одноразова грошова допомога до 5 травня - 1 491,00 грн;
в травні 2021 року - 25 547,16 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за особові умови проходження служби - 6 600,75 грн, премія - 1 876,00 грн, винагорода 2 лінія ООС - 6 500,00 грн, індексація - 415,41 грн;
в червні 2021 року - 25 337,48 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 6 600,75 грн, премія - 1 876,00 грн, винагорода 2 лінія ООС - 6 290,32 грн, індексація - 415,41 грн;
в липні 2021 року - 25 113,83 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 6 600,75 грн, премія - 1 876,00 грн, винагорода 2 лінія ООС - 6 066,67 грн, індексація - 415,41 грн;
в серпні 2021 року нараховано грошове забезпечення в сумі 21 493,32 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 6 600,75 грн, премія - 1 876,00 грн, надбавка за таємність - 224,77 грн, винагорода 2 лінія ООС - 2 096,77 грн, індексація - 540,03 грн;
у вересні 2021 року - 19 171,78 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 6 600,75 грн, премія - 1 876,00 грн, індексація - 540,03 грн;
в жовтні 2021 року - 44 351,60 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 6 600,75 грн, премія - 1 875,00 грн, винагорода 2 лінія ООС - 2 600,00 грн, грошова допомога на оздоровлення - 18 631,75 грн, матеріальна допомога в розмірі ОВЗ - 1 410,00 грн, премія святкова - 2 538,07 грн, індексація - 540,03 грн;
в листопаді 2021 року - 21 268,55 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 6 600,75 грн, премія - 1 876,00 грн, винагорода 2 лінія ООС - 2 096,77 грн, індексація - 540,03 грн;
в грудні 2021 року - 30 075,01 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 6 600,75 грн, премія - 1 876,00 грн, винагорода 2 лінія ООС - 10 903,23 грн, індексація - 540,03 грн;
в січні 2022 року - 25 694,94 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 6 600,75 грн, премія - 1 876,00 грн, винагорода 2 лінія ООС - 6 500,00 грн, індексація - 563,19 грн;
в лютому 2022 року - 22 340,10 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 6 600,75 грн, премія - 1 876,00 грн, винагорода 2 лінія ООС - 3 145,16 грн, індексація - 563,19 грн;
в березні 2022 року - 62 128,53 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 360,00 грн, оклад за військовим званням - 1 410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 385,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 6 600,75 грн, премія - 7 504,00 грн, премія захисникам - 29 550,69 грн, індексація - 672,35 грн;
в квітні 2022 року - 11 485,09 грн, в тому числі посадовий оклад - 3 458,06 грн, оклад за військовим званням - 909,68 грн, надбавка за вислугу років - 2 183,87 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 4 258,55 грн, премія - 4 841,29 грн, премія захисникам - -4 838,71 грн, індексація - 672,35 грн;
в квітні 2022 року - 20 178,74 грн, в тому числі посадовий оклад - 2 127,73 грн, оклад за військовим званням - 520,64 грн, надбавка за вислугу років - 1 324,19 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 2 582,18 грн, премія - 2 978,84 грн, премія захисниками - 10 645,16 грн;
в травні 2022 року - 84 963,35 грн, в тому числі посадовий оклад - 6 060,00 грн, оклад за військовим званням - 1 480,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 770,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 7 351,50 грн, премія - 8 484,00 грн, грошова допомога на оздоровлення - 27 145,50 грн, премія захисникам - 30 000,00 грн, індексація - 672,35 грн;
в червні 2022 року - 59 549,51 грн, в тому числі посадовий оклад - 6 060,00 грн, оклад за військовим званням - 1 480,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 770,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 7 351,50 грн, премія - 8 484,00 грн, премія захисникам - 30 000,00 грн, індексація - 913,01 грн, одноразова грошова допомога до 5 травня - 1 491,00 грн;
в липні 2022 року - 58 162,71 грн, в тому числі посадовий оклад - 6 060,00 грн, оклад за військовим званням - 1 480,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 770,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 7 351,50 грн, премія - 8 484,00 грн, премія захисникам - 30 000,00 грн, індексація - 1 017,21 грн;
в серпні 2022 року - 57 363,10 грн, в тому числі посадовий оклад - 6 060,00 грн, оклад за військовим званням - 1 480,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 770,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 7 351,50 грн, премія - 8 484,00 грн, утримання премії - -848,40 грн, премія захисникам - 30 000,00 грн, індексація - 1 066,00 грн;
у вересні 2022 року - 58 427,30 грн, в тому числі посадовий оклад - 6 060,00 грн, оклад за військовим званням - 1 480,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 770,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 7 351,50 грн, премія - 8 484,00 грн, премія захисникам - 30 000,00 грн, індексація - 1 281,80 грн;
в жовтні 2022 року - 58 427,30 грн, в тому числі посадовий оклад - 6 060,00 грн, оклад за військовим званням - 1 480,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 770,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 7 351,50 грн, премія - 8 484,00 грн, премія захисникам - 30 000,00 грн, індексація - 1 281,80 грн;
в листопаді 2022 року - 86 879,55 грн, в тому числі посадовий оклад - 6 060,00 грн, оклад за військовим званням - 1 480,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 770,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 7 351,50 грн, премія - 8 484,00 грн, матеріальна допомога в розмірі ОВЗ - 1 480,00 грн, підйомна допомога - 26 972,25 грн, премія захисникам - 30 000,00 грн, індексація - 1 281,80 грн;
в грудні 2022 року - 58 570,30 грн, в тому числі посадовий оклад - 6 060,00 грн, оклад за військовим званням - 1 480,00 грн, надбавка за вислугу років - 3 770,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 7 351,50 грн, премія - 8 484,00 грн, премія захисникам - 30 000,00 грн, поточна - 1 424,80 грн.
Також суд встановив, що 24 жовтня 2024 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/1643/24, яким позов ОСОБА_1 задовольнив повністю:
- визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 21 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця індексації - січня 2008 року;
- зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 21 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця індексації - січня 2008 року;
- визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо неврахування вимог абз. абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2022 року;
- зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату з урахуванням вже виплачених сум індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2022 року з урахуванням абз. абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078.
Рішення суду у справі № 200/1643/24 набрало законної сили 26 листопада 2024 року на підставі ст. 255 КАС.
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 02 грудня 2024 року, яка зареєстрована 03 грудня 2024 року за вхідним № 9137, ІНФОРМАЦІЯ_2 надав відповідь листом від 13 грудня 2024 року № 09/02/1326, в якому повідомив таке:
- з питання нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди з 2014 року по 28 лютого 2018 року відповідач з посиланням на норми ч. 4 ст. 9 Закону № 2011, ст. Бюджетного кодексу України, п. 2, пп. 3 п. 5, п. 6 Постанови КМУ № 1294, п. п. 33.1, 33.2, 33.3 розділу XXXIII, п. п. 30.1, 30.3 розділу ХХХ Інструкції № 260 зазначив, що керівникам державних органів надано право в межах фонду грошового забезпечення надавати військовослужбовцям грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення; Інструкцією № 260 визначений розмір цих допомог без врахування в місячне грошове забезпечення будь-яких винагород (одноразових або щомісячних); згідно з Постановою КМУ № 1294 розмір цих допомог не повинен бути більшим, ніж місячне грошове забезпечення, тобто розмір цих допомог може бути меншим, ніж місячне грошове забезпечення (в межах фонду грошового забезпечення, наданого з Державного бюджету України для Міністерства оборони України для утримання військовослужбовців).
Відтак, ІНФОРМАЦІЯ_2 вважає, що грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань нараховані і виплачені ОСОБА_1 з дотриманням вимог законодавства і не підлягають перерахунку.
- з приводу розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з 01 березня 2018 року по 2024 рік відповідач з посиланням на норми ч. 4 ст. 9 Закону № 2011, ст. 51 Бюджетного кодексу України, п. 3, пп. 3 п. 5 Постанови КМУ № 704, п. п. 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку № 260 зазначив, що розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України; вимога «в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення» передбачає виплату допомоги і в зменшеному розмірі, який встановлюється щорічно за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України наданого з Державного бюджету України.
ІНФОРМАЦІЯ_2 зауважив, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань нарахована і виплачена ОСОБА_1 не з розміру складових грошового забезпечення, а в сумах, що були встановлених за рішенням Міністра оборони України.
- з приводу включення індексації в розмір місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, відповідач з посиланням на норми ч. 4 ст. 9 Закону № 2011, п. п. 1, 2, 5, 6 Постанови КМУ № 1294, п. п. 2, 3, 5 Постанови КМУ № 704, п. п. 33.1, 33.2, 33.3 розділу XXXIII, п. п. 30.1, 30.3 розділу ХХХ Інструкції № 260, п. п. 1, 7, 9 розділу XXIV, п. п. 1, 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260 зазначив, що індексація грошового забезпечення в абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011 встановлена для виплати як окремий вид доходу, який не входить в ч. 2 ст. 9 цього Закону (до складу грошового забезпечення); у зв'язку з тим, що індексація не входить до складу грошового забезпечення, на її суми не нараховується єдиний внесок, а тому відсутні підстави для її врахування у складі місячного грошового забезпечення для обчислення грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
На виконання ухвали від 02 січня 2025 року відповідач надав суду пояснення від 09 січня 2025 року № 09/02/41 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, які за змістом аналогічні тим, що викладені в листі ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13 грудня 2024 року № 09/02/1326, адресованому позивачу.
Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Висновки суду по суті позовних вимог.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просить визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2022 роки.
На підставі архівних відомостей суд встановив, що ОСОБА_1 нарахована і виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2014 рік (в грудні 2014 року), за 2015 рік (в грудні 2015 року), за 2017 рік (в серпні 2017 року), за 2018 рік (в серпні 2018 року), за 2019 рік (в серпні 2019 року), за 2020 рік (в листопаді 2020 року), за 2021 рік (в жовтні 2021 року), за 2022 рік (в травні 2022 року), а також матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік (в грудні 2014 року), за 2015 рік (в грудні 2015 року), за 2017 рік (в грудні 2017 року), за 2019 рік (в грудні 2019 року).
Грошова допомога на оздоровлення за 2016 рік та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2018, 2020, 2021, 2022 роки позивачу не нараховувались і не виплачувались.
Дії (бездіяльність) відповідача (чи органів, правонаступником яких є відповідач), щодо ненарахування і невиплати грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2018, 2020, 2021, 2022 роки позивачем не оскаржуються; правомірність таких дій (бездіяльності) не є предметом спору у справі, що розглядається.
Відтак, для вирішення публічно-правового спору, що виник між сторонами, суду належить перевірити на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС, дії відповідача, які полягали у нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2014, 2015, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014, 2015, 2017, 2019 роки без урахування у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір цих допомог, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації.
При вирішенні питання про наявність/відсутність підстав для врахування щомісячної додаткової грошової винагороди у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення, суд виходить з такого.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України установлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Ст. 40 Закону № 2232 визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються, зокрема, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ч. 2 ст. 1-2 Закону № 2011 у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни.
Грошове забезпечення військовослужбовців визначає ст. 9 Закону № 2011.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2011 до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абз. 1 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011 установлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно з абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, […](абз. 2 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011).
Згідно з ч. 1 ст. 10-1 Закону № 2011 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону № 2011 військовослужбовцям виплачуються допомога на оздоровлення […] в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Як було вказано вище, нормою абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011 Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями встановлювати розміри грошове забезпечення.
07 листопада 2007 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - Постанова КМУ № 1294).
Постанова КМУ № 1294 набрала чинності 01 січня 2008 року і втратила чинність 01 березня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ № 704).
П. 1 Постанови КМУ № 1294 (тут і далі - в редакціях, що були чинними в період з 01 січня 2014 року по 01 березня 2018 року) було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, […] складається з посадового окладу, окладу за військовим ([…]) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до абз. 1 п. 2 Постанови КМУ № 1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, […] здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, […], (далі - державні органи).
П. 3 Постанови КМУ № 1294 затверджені:
[…]
схеми посадових окладів осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатками 9-23;
схеми окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатком 24;
додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатками 25-28, 33.
Згідно з пп. 3 п. 5 Постанови КМУ № 1294 керівникам державних органів, з-поміж іншого, надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), […] матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
11 червня 2008 року відповідно до Постанови КМУ № 1294 Міністерство оборони України видало наказ № 260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329, (далі - Наказ Міноборони № 260 2008 року).
П. 1 Наказу Міноборони № 260 2008 року затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція № 260).
Згідно з п. 1.1 розділу I Інструкції № 260 (тут і далі - в редакції, чинній в період з 01 січня 2014 року по 20 липня 2018 року), ця Інструкція визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, […].
Відповідно до п. 1.2 розділу І Інструкції № 260 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.
Згідно з пп. 1.3.1 п. 1.3 розділу І Інструкції № 260 грошове забезпечення згідно з цією Інструкцією виплачується: військовослужбовцям, які займають посади, передбачені штатами та штатними розписами (далі - штати) у апараті Міністерства оборони України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини).
Відповідно до п. 1.9 розділу І Інструкції № 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.
Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно.
[…]
Правила виплати грошової допомоги для оздоровлення були визначені нормами розділу ХХХ Інструкції № 260.
Згідно з п. 30.1 розділу XXX Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
За правилами, наведеними в п. 30.2 розділу ХХХ Інструкції № 260, грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Абз. 1 п. 30.3 розділу ХХХ Інструкції № 260 було установлено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до п. 30.7 розділу ХХХ Інструкції № 260 у разі переміщення військовослужбовців по службі в інші військові частини в наказі командира частини про виключення зі списків особового складу зазначаються відомості про надання грошової допомоги на оздоровлення.
Витяг з наказу разом з особовою справою надсилається у військову частину за новим місцем служби.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ № 704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року.
На підставі Постанови КМУ № 704 визнана такою, що втратила чинність, зокрема Постанова КМУ № 1294.
П. 1 Постанови КМУ № 704, крім іншого, затверджені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схема тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту згідно з додатком 2; схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 15; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком.
П. 2 Постанови КМУ № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, […] складається з посадового окладу, окладу за військовим ([…]) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
П. 3 Постанови КМУ № 704 визначено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, […] належить здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, […] (далі - державні органи).
Пп. 3 п. 5 Постанови КМУ № 704 керівника державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), […] матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з п. 7 Постанови КМУ № 704 видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів.
Відповідно до абз. 1 п. 8 Постанови КМУ № 704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
07 червня 2018 року відповідно до ст. 9 Закону № 2011 та Постанови КМУ № 704 Міністерство оборони України видало наказ № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, (далі - Наказ Міноборони № 260 2018 року).
П. 1 Наказу Міноборони № 260 2018 року затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
На підставі п. 1 Наказу Міноборони № 260 2018 року, крім іншого, визнаний таким, що втратив чинність, Наказ Міноборони № 260 2008 року, яким затверджена Інструкція № 260.
Згідно з абз. 1 п. 1 розділу І Порядку № 260 цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Відповідно до п. 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає:
щомісячні основні види грошового забезпечення;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Згідно з п. 3 розділу І Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);
накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;
накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;
накази про присвоєння військових звань;
грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до п. 4 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає:
посадовий оклад;
оклад за військовим званням;
надбавку за вислугу років;
підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний;
надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання;
доплати за науковий ступінь та за вчене звання;
премію;
морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування;
одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби;
інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
За правилами, наведеними в п. 8 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Виплата грошової допомоги для оздоровлення регламентована нормами розділу ХХІІІ Порядку № 260.
Відповідно до п. 1 розділу ХХІІІ Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
За правилами, наведеними в п. 2 розділу ХХІІІ Порядку № 260, грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
Згідно з абз. 1 п. 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
22 вересня 2010 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства оброни України» (далі - Постанова КМУ № 889), яка набрала чинності 02 жовтня 2010 року.
П. 1 Постанови КМУ № 889 (в її первісній редакції) установлено з 01 жовтня 2010 року військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, […], щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
П. 2 Постанови КМУ № 889 (в її первісній редакції) було передбачено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої п. 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, […] за погодженням з Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
В період виникнення спірних правовідносин Постанова КМУ № 889 діяла в редакціях від 11 червня 2013 року, 20 лютого 2014 року, 18 червня 2014 року, 03 липня 2014 року, 28 серпня 2014 року, 01 січня 2016 року, 27 лютого 2016 року.
Пп. 2 п. 1 Постанови КМУ № 889 (в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) була установлена щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у пп. 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби):
[…]
з 01 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 01 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 01 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
П. 2 Постанови КМУ № 889 було передбачено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, […] за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
15 листопада 2010 року відповідно до Постанови КМУ № 889 Міністерство оборони України видало наказ № 595 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2010 року № 1194/18489, (далі - Наказ Міноборони № 595).
П. 1 Наказу Міноборони № 595 затверджена Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція № 595).
Згідно з п. 3 Наказу Міноборони № 595 цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01 жовтня 2010 року.
В період виникнення спірних правовідносин Інструкція № 595 діяла в редакціях від 07 березня 2014 року, від 19 вересня 2014 року, з 07 квітня 2015 року, з 23 червня 2015 року, з 04 грудня 2015 року.
Згідно з п. 1 Інструкції № 595 (тут і далі - в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин), ця Інструкція визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).
Відповідно до пп. 2.2 п. 2 Інструкції № 595 виплата винагороди здійснюється в таких розмірах на місяць: військовослужбовцям (крім зазначених у підпунктах 2.1 цього пункту):
[…]
з 01 січня 2014 року - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Згідно з п. 3 Інструкції № 595 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
За правилами, наведеними в абз. 1 п. 4 Інструкції № 595, виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).
Згідно з п. 5 Інструкції № 595 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Відповідно до п. 6 Інструкції № 595 військовослужбовцям, які вибувають із військової частини раніше дня, установленого для виплати грошового забезпечення, належні суми винагороди виплачуються до дня їх виключення зі списків особового складу частини.
За правилами, наведеними в п. 8 Інструкції № 595, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з п. 9 Інструкції № 595 розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
24 жовтня 2016 року відповідно до Постанови КМУ № 889 Міністерство оборони України видало наказ № 550 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2016 року № 1470/29600, (далі - Наказ Міноборони № 550).
П. 1 Наказу Міноборони № 550 затверджена Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція № 550).
П. 2 Наказу Міноборони № 550 визнаний таким, що втратив чинність Наказ Міноборони № 595, яким була затверджена Інструкція № 595.
Відповідно до п. 1 Інструкції № 550 ця Інструкція визначала порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).
Згідно з пп. 2 п. 1 Інструкції № 550 виплата винагороди здійснюється в таких розмірах на місяць: військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п. 3 Інструкції № 550 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Абз. 1 п. 4 Інструкції № 550 передбачав, що виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).
Згідно з п. 5 Інструкції № 550 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Відповідно до п. 6 Інструкції № 550 військовослужбовцям, які вибувають із військової частини раніше дня, установленого для виплати грошового забезпечення, належні суми винагороди виплачуються до дня їх виключення зі списків особового складу частини.
За правилами, наведеними в п. 8 Інструкції № 550, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з п. 9 Інструкції № 550 розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
На підставі Постанови КМУ № 704, яка набрала чинності 01 березня 2018 року, Постанова КМУ № 889 визнана такою, що втратила чинність.
На підставі п. 1 Наказу Міноборони № 260 2018 року визнаний таким, що втратив чинність, Наказ Міноборони № 550, яким затверджена Інструкція № 550.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17 навела такі висновки:
«[…]
57. Велика Палата Верховного Суду системно тлумачить викладені правові норми та звертає увагу на те, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів.
58. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
59. 22 вересня 2010 року Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади прийняв постанову, якою з 01 жовтня 2010 року установив щомісячну додаткову грошову винагороду. Як слідує зі змісту подальших змін до цієї постанови, перелік військовослужбовців та інших осіб, яким відповідно до пункту 1 цієї постанови встановлювалася винагорода, розширено.
60. Зі змісту Постанови КМУ № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
61. Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.
[…]
62. Відповідно до змісту Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 (у редакції, чинній на час затвердження Інструкції № 550), одним з основних завдань Міністерства оборони України як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, було встановлення порядку грошового забезпечення.
63. Зазначене повноваження Міністерства оборони України корелює із п. п. 1 Інструкцій № 550 та № 595.
64. Водночас Велика Палата Верховного Суду наголошує, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
65. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
66. Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011 та Постанови КМУ № 889, а не Інструкцій № 595 та № 550.
67. Нормами Закону № 2011 також встановлено право військовослужбовців на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
68. З наведених вище мотивів до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції № 260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.
69. Відтак щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
[…]».
Суд бере до уваги, що Законом № 2011 встановлено право військовослужбовців на отримання певних видів одноразової допомоги, розмір яких визначений безпосередньо цим Законом (в розмірі місячного грошового забезпечення). До таких допомог належать підйомна допомога (ст. 9), допомога на оздоровлення (ст. 10-1), допомога при звільненні (ст. 15).
Виходячи з того, що розмір грошової допомоги на оздоровляння визначений безпосередньо ч. 1 ст. 10-1 Закону № 2011 (в розмірі місячного грошового забезпечення), при вирішенні питання щодо наявності підстав для врахування щомісячної додаткової грошової допомоги у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення, належить застосовувати норми Закону № 2011 та Постанови КМУ № 889, а не норми п. 8 Інструкції № 595 та п. 8 Інструкції № 550, (відповідно до яких винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення), та не норми абз. 1 п. 30.3 розділу ХХХ Інструкції № 260, (відповідно до якого розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги).
Такий висновок суду ґрунтується на тому, що норми п. 8 Інструкції № 595, п. 8 Інструкції № 550, абз. 1 п. 30.3 розділу ХХХ Інструкції № 260, тобто підзаконних нормативно-правових актів, обмежують надане військовослужбовцям законом (ч. 1 ст. 10-1 Закону № 2011) право на отримання грошової допомоги на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Архівні відомості про грошове забезпечення ОСОБА_1 свідчать, що під час проходження військової служби в період чинності Постанови КМУ № 889 він кожного місяця отримував щомісячну додаткову грошову винагороду, тобто ця винагорода мала постійний характер.
Відтак, позивач має право на грошову допомогу на оздоровлення за 2014, 2015, 2017 року в розмірі місячного грошового забезпечення, у складі якого врахована щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою КМУ № 889.
З мотивів, які наведені вище, суд відхиляє заперечення відповідача щодо відсутності підстав для обчислення розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2014, 2015, 207 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, які ґрунтуються на нормах підзаконних нормативно-правових актів.
Аналіз архівних відомостей за 2014, 2015, 2017 роки свідчить, що грошова допомога на оздоровлення за ці роки нарахована позивачеві без урахування щомісячної грошової винагороди у складі місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої допомоги, що визнається відповідачем.
З огляду на встановлені фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин, діючи на підставі ч. 2 ст. 9 КАС, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_27 , як правонаступника ІНФОРМАЦІЯ_7 та підпорядкованих йому підрозділів, які полягали у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2014, 2015, 2017 роки без урахування щомісячної додаткової винагороди у складі грошового забезпечення, з якого обчислений розмір цієї допомоги.
Разом з цим не підлягають задоволенню як безпідставні позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки.
Такий висновок суду ґрунтується на тому, що:
1. грошова допомога на оздоровлення за 2016 рік ОСОБА_1 взагалі не нараховувалась і не виплачувалась; питання правомірності дій (бездіяльність) щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік не є предметом спору у справі, що розглядається;
2. грошова допомога на оздоровлення за 2018 рік нарахована і виплачена ОСОБА_1 в серпні 2018 року, за 2019 рік - в серпні 2019 року, за 2020 рік - в листопаді 2020 року, за 2021 рік - в жовтні 2021 року, за 2022 рік - в травні 2022 року, тобто на момент нарахування і виплати грошової допомоги на оздоровлення за ці роки Постанова КМУ № 889 втратила чинність, а щомісячна додаткова грошова винагорода позивачу не нараховувалась і не виплачувалась, що виключало можливість врахування цієї винагороди у складі грошового забезпечення, з якого обчислювалась грошова допомога на оздоровлення.
При вирішенні питання про наявність/відсутність підстав для врахування щомісячної додаткової грошової винагороди у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2011 до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абз. 1 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011 установлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно з абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абз. 2 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011).
П. 1 Постанови КМУ № 1294 (тут і далі - в редакціях, що були чинними в період з 01 січня 2014 року по 01 березня 2018 року) було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, […] складається з посадового окладу, окладу за військовим ([…]) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до абз. 1 п. 2 Постанови КМУ № 1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, […] здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, […], (далі - державні органи).
Згідно з пп. 3 п. 5 Постанови КМУ № 1294 керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), […] матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Правила виплати матеріальної допомоги визначали норми розділу ХХХІІІ Інструкції № 260.
Згідно з п. 33.1 розділу ХХХІІІ Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п. 33.2 розділу ХХХІІІ Інструкція № 260 матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Абз. 1 п. 33.3 розділу ХХХІІІ Інструкції № 260 було передбачено, що розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги (абз. 2 п. 33.3 розділу ХХХІІІ Інструкції № 260).
Відповідно до п. 33.9 розділу ХХХІІІ Інструкції № 260 у разі переміщення військовослужбовців по службі в інші військові частини в грошовому атестаті (розрахунковій книжці) зазначається, у якому розмірі та за який період військовослужбовцю виплачена матеріальна допомога.
Якщо матеріальна допомога не надавалася, робиться запис: «Матеріальна допомога за ______ рік не виплачувалася».
Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань врегульована нормами розділу XXIV Порядку № 260.
Згідно з п. 1 розділу XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
За правилами, наведеними в абз. 1 п. 7 розділу XXIV Порядку № 260, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (абз. 3 п. 7 розділу XXIV Порядку № 260).
Відповідно до п. 8 розділу XXIV Порядку № 260 матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям, накази про звільнення яких підписано минулого року, але не виключеним зі списків військової частини, в поточному році не надається.
П. 9 розділу XXIV Порядку № 260 передбачено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
За правилами, наведеними в п. 8 Інструкції № 595, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Аналогічна норма містилась в п. 8 Інструкції № 550.
Суд відзначає, що, на відміну від грошової допомоги на оздоровлення, Закон № 2011 безпосередньо не встановлює право військовослужбовців на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та не визначає її розмір.
Пп. 3 п. 5 Постанови КМУ № 1294 керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Тобто Постанова КМУ № 1294 також не визначає розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, однак «окреслює рамки», яких вона надається (допомога надається у межах асигнувань, що виділяються на утримання державного органу; розмір допомоги не може перевищувати місячного грошового забезпечення військовослужбовця).
Відтак, норма абз. 2 п. 33.3 розділу ХХХІІІ Інструкції № 260 в частині виключення винагород, до яких належить в тому числі щомісячна додаткова грошова винагорода, зі складу місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, не суперечить нормативно-правовим актам, що мають вищу юридичну силу, в тому числі Закону № 2011, Постановам КМУ № 1294 і № 889.
Як було зазначено вище, Закон № 2011 взагалі не передбачає право військовослужбовців на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. Кабінет Міністрів України, діючи на підставі абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011, пп. 3 п. 5 Постанови № 1294 визначив лише граничний розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення).
Отже, норми абз. 2 п. 33.3 розділу ХХХІІІ Інструкції № 260, п. 8 Інструкції № 595 та п. 8 Інструкції № 550 не обмежують (не звужують) право військовослужбовця на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в належному розмірі.
Зважаючи на відмінності в правовому регулюванні визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, (розмір якої визначений безпосередньо ст. 15 Закону № 2011), та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, (розмір якої визначений п. 33.3 розділу ХХХІІІ Інструкції № 260), суд відхиляє доводи позивача щодо наявності підстав для врахування у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди, які ґрунтуються на висновках Великої Палати Верховного, викладених в постановах від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17, та висновках Верховного Суду, викладених в постановах від 26 лютого 2021 року у справі № 620/3346/19, від 21 квітня 2021 року № 380/2427/20.
З огляду на встановлені фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_27 щодо неврахування щомісячної додаткової винагороди при обрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2022 роки.
Такий висновок суду ґрунтується на тому, що:
1. матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2018, 2020, 2021, 2022 роки ОСОБА_1 взагалі не нараховувалась і не виплачувалась; питання правомірності дій (бездіяльність) щодо ненарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за ці роки не є предметом спору у справі, що розглядається;
2. матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2014, 2015, 2017 роки нарахована і виплачена позивачеві без урахування щомісячної додаткової винагороди, що повною мірою відповідає приписам абз. 2 п. 33.3 розділу ХХХІІІ Інструкції № 260, п. 8 Інструкції № 595 та п. 8 Інструкції № 550, які не суперечили нормативно-правовим актам, що мають вищу юридичну силу, та не обмежували право позивача на належний розмір цієї допомоги;
3. матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік нарахована і виплачена позивачеві в грудні 2019 року, тобто на момент нарахування та виплати цієї допомоги Постанова КМУ № 889 втратила чинність, а щомісячна додаткова грошова винагорода позивачу не нараховувалась і не виплачувалась. До того ж пп. 3 п. 5 Постанови КМУ № 704 та абз. 3 п. 7 розділу XXIV Порядку № 260 містять правові норми, аналогічні тим, що раніше містились в пп. 3 п. 5 Постанови КМУ № 1294 та абз. 2 п. 33.3 розділу ХХХІІІ Інструкції № 260, (оцінку яким суд дав вище).
При вирішенні питання про наявність/відсутність підстав для врахування індексації у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, суд виходить з такого.
Абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011 установлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначає Закон України від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017).
Ст. 18 Закону № 2017 передбачає певні державні соціальні гарантії.
Так, відповідно до ст. 18 Закону № 2017 законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо:
[…]
індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін;
[…].
Порядок визначення та застосування державних соціальних гарантій в реалізації державної соціально-економічної політики передбачений ст. 19 Закону № 2017.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону № 2017 державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями ч. 6 ст. 95 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями ст. 2 Закону № 1282 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 6 Закону № 1282).
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Порядок № 1078 визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
Згідно з п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
П. 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п. 1-1 цього Порядку.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Ураховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017, Закону № 1282 та Порядку № 1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань тощо.
Подібні висновки наведені Верховним Судом в постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 638/9697/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 638/5794/17, від 19 березня 2020 року у справі № 820/5286/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 240/10130/19, від 21 грудня 2021 року у справі № 820/3423/18, від 30 листопада 2023 року у справі № 380/21619/21 та інших.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд зауважує, що грошове забезпечення ОСОБА_1 в період проходження ним військової служби підлягало індексації.
На підставі архівних відомостей суд встановив такі обставини щодо нарахування та виплати позивачеві індексації грошового забезпечення під час проходження ним військової служби в 2014-2022 роках.
В 2014 році позивачу нарахована і виплачена індексація, а саме: в січні - 0,00 грн, в лютому - 0,00 грн, в березні - 0,00 грн, в квітні - 0,00 грн, в травні - 26,80 грн, в червні - 26,80 грн, в липні - 158,34 грн, в серпні - 116,93 грн, у вересні - 135,20 грн, в жовтні - 135,20 грн, в листопаді - 185,14 грн, в грудні - 219,24 грн, (місяць нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і грошової допомоги на оздоровлення за 2014 рік).
В 2015 році позивачу нарахована і виплачена індексація, а саме: в січні - 246,04 грн, в лютому - 289,88 грн, в березні - 337,39 грн, в квітні - -43,41 грн, в травні - 146,99 грн, в червні - 118,31 грн, в липні - 118,31 грн, в серпні - 118,31 грн, у вересні - 0,00 грн, в жовтні - 0,00 грн, в листопаді - 0,00 грн, в грудні - -354,93 грн, (місяць нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік).
В 2016 році позивачу нарахована і виплачена індексація, а саме: в жовтні - 0,00 грн, в листопаді - 0,00 грн, в грудні - 0,00 грн.
В 2017 році позивачу нарахована і виплачена індексація, а саме: в січні - 0,00 грн, в лютому - 0,00 грн, в березні - 0,00 грн, в квітні - 0,00 грн, в травні - 0,00 грн, в червні - 0,00 грн, в липні - 0,00 грн, в серпні - 0,00 грн, (місяць нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік), у вересні - 0,00 грн, в жовтні - 0,00 грн, в листопаді - 0,00 грн, в грудні - 0,00 грн, (місяць нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік).
В 2018 році позивачу нарахована і виплачена індексація, а саме: в січні - 0,00 грн, в лютому - 0,00 грн, в березні - 0,00 грн, в квітні - 0,00 грн, в травні - 0,00 грн, в червні - 0,00 грн, в липні - 0,00 грн, в серпні - 0,00 грн, (місяць нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік), у вересні - 0,00 грн, в жовтні - 0,00 грн, в листопаді - 0,00 грн, в грудні - 71,08 грн.
В 2019 році позивачу нарахована і виплачена індексація, а саме: в січні - 71,08 грн, в лютому - 71,08 грн, в березні - 134,47 грн, в квітні - 134,47 грн, в травні - 134,47 грн, в червні - 134,47 грн, в липні - 206,72 грн, в серпні - 206,72 грн, (місяць нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік), у вересні - 206,72 грн, в жовтні - 0,00 грн, в листопаді - 0,00 грн, в грудні - 206,72 грн, (місяць нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік).
В 2020 році позивачу нарахована і виплачена індексація, а саме: в січні - 216,51 грн, в лютому - 216,51 грн, в березні - 216,51 грн, в квітні - 216,51 грн, в травні - 216,51 грн, в червні - 216,51 грн, в липні - 216,51 грн, в серпні - 226,29 грн, у вересні - 226,29 грн, в жовтні - 226,29 грн, в листопаді - 226,29 грн, (місяць нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік), в грудні - 226,29 грн.
В 2021 році позивачу нарахована і виплачена індексація, а саме: в січні - 233,81 грн, в лютому - 331,42 грн, в березні - 331,42 грн, в квітні - 1 491,00 грн, в травні - 415,41 грн, в червні - 415,41 грн, в липні - 415,41 грн, в серпні - 540,03 грн, у вересні - 540,03 грн, в жовтні - 540,03 грн, (місяць нарахування і виплати грошової допомоги на оздоровляння за 2021 рік), в листопаді - 540,03 грн, в грудні - 540,03 грн.
В 2022 році позивачу нарахована і виплачена індексація, а саме: в січні - 563,19 грн, в лютому - 563,19 грн, в березні - 672,35 грн, в квітні - 672,35 грн, в травні 2022 року - 672,35 грн, (місяць нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік).
Крім того, таким, що набрало законної сили, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 200/1643/24 на ІНФОРМАЦІЯ_2 покладений обов'язок:
- нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року;
- здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату з урахуванням вже виплачених сум індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2022 року з урахуванням абз. абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078.
Ухвалою від 02 січня 2025 року, серед іншого, суд витребував у відповідача докази нарахування та виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 21 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року та з 01 березня 2018 року по 31 липня 2022 року на виконання рішення суду у справі № 200/1643/24; інформацію про те, чи здійснював ІНФОРМАЦІЯ_2 перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 21 вересня 2016 року по 31 липня 2022 року з урахуванням індексації, нарахованої та виплаченої на виконання рішення суду у справі № 200/1643/24, зокрема, чи здійснювався перерахунок розмірів грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, (якщо так, то надати докази на підтвердження цієї інформації).
Докази, які б свідчили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 виконав рішення суду у справі № 200/1643/24, суду не надані.
Суд встановив, що ОСОБА_1 нарахована і виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2014 рік (в грудні 2014 року), за 2015 рік (в грудні 2015 року), за 2017 рік (в серпні 2017 року), за 2018 рік (в серпні 2018 року), за 2019 рік (в серпні 2019 року), за 2020 рік (в листопаді 2020 року), за 2021 рік (в жовтні 2021 року), за 2022 рік (в травні 2022 року) та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік (в грудні 2014 року), за 2015 рік (в грудні 2015 року), за 2017 рік (в грудні 2017 року), за 2019 рік (в грудні 2019 року).
Розміри вказаних допомог обчислені без урахування індексації грошового забезпечення, що визнається сторонами.
При цьому грошова допомога на оздоровлення за 2016 рік та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2018, 2020, 2021, 2022 роки позивачу взагалі не нараховувались і не виплачувались.
Як було вже зазначено судом, правомірність дій (бездіяльності) відповідача щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2018, 2020, 2021, 2022 роки позивачем не оскаржується і не є предметом спору у справі, що розглядається.
За цих обставин не підлягають задоволенню як безпідставні позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-правових питань за 2016, 2018, 2020, 2021, 2022 роки.
Також суд зауважує, що питання правомірності дій (бездіяльності) відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення не є предметом спору у справі, що розглядається.
Суд встановив, що в грудні 2015 року позивачу нараховані і виплачені грошова допомога на оздоровлення за 2015 рік та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік. При цьому, які свідчать архівні відомості, в грудні 2015 року індексація грошового забезпечення позивача не проводилась, натомість мало місце відрахування (утримання) 354,93 грн індексації.
Докази визнання протиправними дій (бездіяльності) ІНФОРМАЦІЯ_7 (його підпорядкованих підрозділів) або ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ненарахування та невиплати позивачеві індексації за грудень 2015 року (рішення суду, яке набрало законної сили), суду не надані.
З огляду на те, що в грудні 2015 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась і не виплачувалась, відсутні підстави для визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягали в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік, (які були нараховані і виплачені в грудні 2015 року), без урахування індексації у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір цих допомог.
Як свідчать архівні відомості, в грудні 2014 року позивачу нарахована і виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2014 рік. Також в грудні 2014 позивачу нарахована і виплачена індексація (219,24 грн), яка не була врахована у складі грошового забезпечення, з якого обчислена грошова допомога на оздоровлення.
В серпні 2017 року позивачу нарахована і виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2017 рік. В серпні 2017 року індексація позивачеві не була нарахована і виплачена. Водночас таким, що набрало законної сили, рішенням суду у справі № 200/1643/24 на ІНФОРМАЦІЯ_2 покладений обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію за період з 21 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, тобто таким, що набрало законної сили, рішенням суду підтверджено право позивача на індексацію, в тому числі за серпень 2017 року.
В серпні 2018 року позивачу нарахована і виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2018 рік. В серпні 2018 року індексація позивачеві не була нарахована і виплачена. Однак таким, що набрало законної сили, рішенням суду у справі № 200/1643/24 на ІНФОРМАЦІЯ_2 покладений обов'язок здійснити позивачу перерахунок та виплату індексації з урахуванням вже виплачених сум за період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2022 року з урахуванням абз. абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078. (При цьому внаслідок підвищення грошового забезпечення на підставі Постанови КМУ № 704 підвищення доходу позивача в березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року не перевищило суму можливої індексації в березні 2018 року, тобто з 01 березня 2018 року у нього виникло право на отримання індексації-різниці відповідно до абз. абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078).
В серпні 2019 року позивачу нарахована і виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2019 рік. В серпні 2019 року позивачу нарахована і виплачена поточна індексація (206,72 грн), яка не була врахована у складі грошового забезпечення, з якого обчислена грошова допомога на оздоровлення. Крім того, рішенням суду у справі № 200/1643/22 на ІНФОРМАЦІЯ_2 покладений обов'язок здійснити позивачу перерахунок та виплату індексації з урахуванням вже виплачених сум за період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2022 року з урахуванням абз. абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078.
В листопаді 2020 року позивачу нарахована і виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2020 рік. В листопаді 2020 року позивачу нарахована і виплачена поточна індексація (226,29 грн), яка не була врахована у складі грошового забезпечення, з якого обчислена грошова допомога на оздоровлення. До того ж рішенням суду у справі № 200/1643/22 на ІНФОРМАЦІЯ_2 покладений обов'язок здійснити позивачу перерахунок та виплату індексації з урахуванням вже виплачених сум індексації за період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2022 року з урахуванням абз. абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078.
В жовтні 2021 року позивачу нарахована і виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2021 рік. В жовтні 2021 року позивачу нарахована і виплачена поточна індексація (540,03 грн), яка не врахована у складі грошового забезпечення, з якого обчислена допомога на оздоровлення. Крім того, рішенням суду у справі № 200/1643/22 на ІНФОРМАЦІЯ_2 покладений обов'язок здійснити позивачу перерахунок та виплату індексації з урахуванням вже виплачених сум за період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2022 року з урахуванням абз. абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078.
В травні 2022 року позивачу нарахована і виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік. В травні 2022 року позивачу нарахована і виплачена поточна індексація (672,35 грн), яка не була врахована у складі грошового забезпечення, з якого обчислена допомога на оздоровлення. До того ж рішенням суду у справі № 200/1643/22 на ІНФОРМАЦІЯ_2 покладений обов'язок здійснити позивачу перерахунок та виплату індексації з урахуванням вже виплачених сум за період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2022 року з урахуванням абз. абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078.
В грудні 2014 року позивачу нарахована і виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік. Також в грудні 2014 р позивачу нарахована і виплачена індексація (219,24 грн), яка не була врахована у складі грошового забезпечення, з якого обчислена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
В грудні 2017 року позивачу нарахована і виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік. В грудні 2017 року позивачу не була нарахована і виплачена індексація. Разом з тим рішенням суду у справі № 200/1643/24 на ІНФОРМАЦІЯ_2 покладений обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію за період з 21 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, тобто таким, що набрало законної сили, рішенням суду підтверджено право позивача отримання індексації, в тому числі за грудень 2017 року.
В грудні 2019 року позивачу нарахована і виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік. В грудні 2019 року позивачу нарахована і виплачена поточна індексація (206,72 грн), яка не була врахована у складі грошового забезпечення, з якого обчислена допомога для вирішення соціально-побутових питань. Крім того, рішенням суду у справі № 200/1643/24 на ІНФОРМАЦІЯ_2 покладений обов'язок здійснити позивачу перерахунок та виплату індексації з урахуванням вже виплачених сум за період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2022 року з урахуванням абз. абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078.
З огляду на встановлені фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин, діючи на підставі ч. 2 ст. 9 КАС, з метою повного захисту порушеного права позивача суд дійшов висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог та визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягали в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2014, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки без урахування індексації у складі грошового забезпечення, з якого обчислений розмір цієї допомоги; а також дій ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягали у нарахуванні та виплаті позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014, 2017, 2019 роки без урахування індексації у складі грошового забезпечення, з якого обчислений розмір цієї допомоги.
Вихід за межі позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача, які полягали у нарахуванні та виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік без урахування індексації у складі грошового забезпечення, з якого обчислений розмір цієї допомоги, обумовлений необхідністю повного захисту права ОСОБА_1 на отримання належного розміру цієї допомоги за весь період проходження військової служби.
При обранні належного способу захисту порушеного права позивача суд зважає на його ефективність.
Відтак, діючи на підставі ч. 2 ст. 9 КАС, з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача на отримання грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в належному розмірі, обчисленому з дотриманням вимог законодавства, суд вважає за необхідне застосувати такий спосіб захисту як зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 :
- здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2014 і 2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого проводилось обчислення розміру такої допомоги, та провести її виплату з урахуванням фактично виплачених сум;
- здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у складі місячного грошового забезпечення, з якого проводилось обчислення розміру такої допомоги, та провести її виплату з урахуванням фактично виплачених сум;
- здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки з урахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого проводилось обчислення розміру такої допомоги, та провести її виплату з урахуванням фактично виплачених сум;
- здійснити ОСОБА_1 перерахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014, 2017, 2019 роки з урахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого проводилось обчислення розміру такої допомоги, та провести її виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
З мотивів, наведених судом вище, в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Суд надав оцінку основним доводам і запереченням сторін. Решта доводів і заперечень сторін не спростовують висновків суду по суті позовних вимог.
Щодо строку звернення до адміністративного суду.
Строк звернення до адміністративного суду визначає ст. 122 КАС.
Так, згідно з ч. 1 ст. 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами, наведеними у ч. 5 ст. 122 КАС, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Положення ст. 122 КАС не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
У той же час ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, було установлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положень вказаної норми надав Конституційний Суд України в рішеннях від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 та № 9-рп/2013.
Так, в рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 Конституційний Суд України навів висновок про те, що положення ч. 2 ст. 233 КЗпП у системному зв'язку з положеннями ст. ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з п. 2.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у ч. 2 ст. 233 КЗпП, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Таким чином, при вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом про нарахування та виплату грошового забезпечення (його окремих видів) належить застосовувати норми ст. 233 КЗпП, а не ч. 5 ст. 122 КАС.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352) внесені зміни до КЗпП.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Закону № 2352 цей Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 19 липня 2022 року.
На підставі пп. 18 п. 1 розділу І Закону № 2352 назва та частини 1 і 2 ст. 233 КЗпП викладені в такій редакції:
«Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
На підставі пп. 19 п. 1 розділу І Закону № 2352 текст ст. 234 КЗпП викладений в такій редакції:
«У разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (ст. 116), минуло не більше одного року».
Отже, внаслідок набрання чинності Законом № 2352, яким внесені зміни до ст. ст. 233, 234 КЗпП, зазнало змін правове регулювання правовідносин, які виникли з питань нарахування і виплати заробітної плати.
Зокрема, з 19 липня 2022 року в КЗпП відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату, без обмеження будь-яким строком.
При цьому, ст. 233 КЗпП в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, окремо взагалі не врегульовує питання щодо строку звернення до суду працівника з позовом про стягнення заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці.
Натомість, ч. 1 ст. 233 КЗпП в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, встановлений загальний строк звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору, який становить три місяця з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Ч. 2 ст. 233 КЗпП, в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, встановлені спеціальні строки звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору:
у справах про звільнення працівника - місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення;
у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Закон № 2352 не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії у часі.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1/99-рп, ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності.
З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Тобто, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку. При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.
Таке правозастосування узгоджується з нормою ч. 4 ст. 3 КАС, відповідно до якої закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на території України був запроваджений карантин.
Дія карантину неодноразово продовжувалась.
30 червня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Згідно з цією постановою з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, був відмінений.
Таким чином, починаючи з 01 липня 2023 року на території України карантин не діє.
При цьому п. 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Верховний Суд в постанові від 30 січня 2025 року у справі № 640/18806/24 навів такі висновки щодо застосування строку звернення до суду за період до 19 липня 2022 року:
«[…]
34. Водночас у зазначених положеннях КАС відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
35. У постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов'язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначає, що положення ст. 122 КАС не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час недопуску до продовження виконання повноважень) у разі порушення законодавства про оплату праці. В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП, у якому визначені основні трудові права працівника.
36. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що норма ст. 233 КЗпП є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
37. Так, відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 233 КЗпП (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом № 2352), «працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком».
38. Законом № 2352, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, ч. 1 ст. 233 КЗпП викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч. 2 статті».
39. Верховний Суд 06 квітня 2023 року ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи № 260/3564/22, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, предметом спору якої також є недотримання законодавства про оплату праці. У вказаному рішенні сформовано наступні висновки: «До 19 липня 2022 року КЗпП не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії ч. 1 ст. 233 КЗпП в редакції Закону № 2352 тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».
40. Отже, у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії ч. 1 ст. 233 КЗпП в редакції Закону № 2352 лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
41. У цій справі судом встановлено, що ОСОБА_1 у жовтні 2022 року звернувся до суду із позовом про виплату йому індексації грошового забезпечення за період з листопада 2011 року по лютий 2018 року, тому у цій справі до вимог за вказаний період застосуванню підлягає ч. 2 ст. 233 КЗпП у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом № 2352, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
42. Також колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
43. У постановах Верховного Суду, на які посилається касатор у касаційній скарзі, від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 27 квітня 2023 року у справі № 420/14777/22, а також постановах Верховного Суду від 02 березня 2023 року у справі № 460/14618/21, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 27 квітня 2023 року у справі № 420/14777/22 та № 300/4201/22, зазначено, що карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651). Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених ст. 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
44. З огляду на вказане, висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин ч. 5 ст. 122 КАС та пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень ч. 2 ст. 233 КЗпП (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком. Також станом на час звернення позивача до суду діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, що є безумовною підставою для продовження строків, визначених ст. 233 КЗпП, на строк дії такого карантину.
[…]».
Вирішуючи питання строку звернення до суду за спірний період, який починається з 19 липня 2022 року, Верховний Суд в постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 400/5432/24 сформулював такі висновки:
«[…]
25. Так, відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 233 КЗпП (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом № 2352) «працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком».
26. Законом № 2352, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, ч. 1 ст. 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч. 2 цієї статті.
[…]
28. Верховний Суд звертає увагу на те, що приписи ч. 1 ст. 233 КЗпП пов'язують відлік тримісячного строку звернення до суду з днем, коли особа (працівник, службовець) дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
29. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до абз. 3 п. 9 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий.
30. Отже, позивач мав бути обізнаний про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення не пізніше першого числа місяця, що слідує за наступним від оплаченого, тому тримісячний строк звернення до суду щодо виплати йому утриманого військового збору за січень 2024 року спливає через три місяці з дня, коли він дізнався про порушення свого права (01 березня 2024 року), тобто 01 червня 2024 року.
31. Ураховуючи наведене, Верховний Суд уважає безпідставними посилання касатора на те, що про порушення своїх прав щодо отримання грошового забезпечення в належному розмірі він дізнався лише з листа військової частини НОМЕР_2 від 01 травня 2024 року № 1330, оскільки про розмір виплаченого йому грошового забезпечення він дізнавався щомісячно, і не був позбавлений права під час проходження військової служби на звернення до відповідача про надання йому роз'яснень щодо складових виплаченого йому грошового забезпечення та проведених утримань податку та інших обов'язкових платежів.
[…]
33. Отже, у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії ч. 1 ст. 233 КЗпП в редакції Закону № 2352 лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
34. Таким чином, до вимог про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 стосовно утримання військового збору з доходів у вигляді грошового забезпечення, виплаченого ОСОБА_1 в період дії правового режиму воєнного стану у період його безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, з 24 лютого 2022 року по 19 липня 2022 року та зобов'язання відповідача виплатити позивачу утриманий військовий збір при виплаті доходів у вигляді грошового забезпечення за вказаний період застосуванню підлягають приписи ч. 2 ст. 233 КЗпП України - у редакції до змін, внесених згідно із Законом № 2352, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
35. До вимог щодо визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 стосовно утримання військового збору з доходів у вигляді грошового забезпечення, виплаченого ОСОБА_1 в період дії правового режиму воєнного стану у період його безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, з 19 липня 2022 року […] застосуванню підлягають приписи ч. 1 ст. 233 КЗпП у редакції після 19 липня 2022 року, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
[…]».
Спірні правовідносини виникли щодо нарахування та виплати позивачеві грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2022 роки, остання з яких була виплачена в травні 2022 року.
Отже, при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з цим позовом належить застосовувати норму ч. 2 ст. 233 КЗпП в редакції до внесення змін Законом № 2352, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин і передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС).
З огляду на предмет спору позивач звільнений від сплати судового збору в силу положень п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Докази здійснення інших судових витрат позивачем не надані, а тому вони не підлягають розподілу.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягали у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2014, 2015, 2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у складі грошового забезпечення, з якого обчислений розмір цієї допомоги.
3. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягали в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2014, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки без урахування індексації у складі грошового забезпечення, з якого обчислений розмір цієї допомоги.
4. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягали у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014, 2017, 2019 роки без урахування індексації у складі грошового забезпечення, з якого обчислений розмір цієї допомоги.
5. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_10 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2014 і 2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого проводилось обчислення розміру такої допомоги, та провести її виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
6. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_10 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у складі місячного грошового забезпечення, з якого проводилось обчислення розміру такої допомоги, та провести її виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
7. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_10 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки з урахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого проводилось обчислення розміру такої допомоги, та провести її виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
8. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_10 здійснити ОСОБА_1 перерахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014, 2017, 2019 роки з урахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого проводилось обчислення розміру такої допомоги, та провести її виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
9. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
10. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
11. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
12. Повне судове рішення складено 13 березня 2025 року.
Суддя Т.О. Кравченко