Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 березня 2025 року Справа №200/9159/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу правову допомогу,
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі № 200/9159/24 позов Маріупольського комунального підприємства зеленого будівництва до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 14.11.2024 № 91/05-99-04-11 щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку Маріупольським комунальним підприємством Зеленого будівництва.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Донецькій області повторно розглянути заяву Маріупольського комунального підприємства зеленого будівництва № 72 від 08.10.2024 (№15712 від 09.10.2024, реєстраційний індекс 15712/6), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
03 березня 2025 року до суду надійшла заява представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу, де викладено прохання ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ГУ ДПС у Донецькій області на користь Маріупольського комунального підприємства зеленого будівництва витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування цієї заяви позивач зазначив, що у позові було наведено орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу й на виконання вимог ч. 7 ст.139 КАС України позивач надає докази понесення заявлених витрат.
ГУ ДПС у Донецькій області подано заперечення на заяву про надання доказів про витрати, пов'язані із розглядом справи, де зазначено, що відповідач заперечує проти задоволення вказаної заяви, вважає, що відповідні витрати не підтверджені належним чином та є неспівмірними зі складністю справи.
Дослідивши заяву та долучені до неї документи, суд вважає за необхідне залишити її без розгляду, беручи до уваги наступне.
За приписами частини 3 статті 252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Враховуючи приписи статті 252 КАС України, суд вважає, що оскільки, справа розглядалася в порядку письмового провадження без виклику осіб, та немає необхідності заслухати учасників справи, відтак, розглядає клопотання про ухвалення додаткового рішення в тому самому порядку, що й судове рішення, зокрема, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Як вбачається із матеріалів доданих до заяви, на обґрунтування понесених судових витрат на правову допомогу, представником позивача надано суду: 1) копію договору про надання правової (правничої) допомоги з додатками від 16.12.2024 № 1; 2) акт прийому передачі наданих послуг від 31.12.2024 № 2/2; 3) акт прийому передачі наданих послуг від 27.02.2025 № 1/02; 4) рахунок-фактура від 31.12.2024 № 23; 5) рахунок-фактура від 27.02.2025 № 2; 6) платіжним дорученням від 28.02.2025 № 3; 7) платіжним дорученням від 28.02.2025 № 8.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. (частини 1, 2 статті 134 КАС України)
Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Абзацом 1 ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За приписами ч.3 ст.143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 цієї статті).
З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі.
За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви "про це" до закінчення судових дебатів.
Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).
Вирішуючи питання строкових меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, суд зауважує, що вказівка у ч.7 ст.139, ч.3 ст.143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду, викладеним в ухвалі від 07.07.2023 у справі 340/2823/21.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, що наведений у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, вимога частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (зміст якої кореспондує положенням частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Окрім того, у постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі №340/4492/22 міститься такий правовий висновок: «Колегія суддів вважає, що безперечно, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб не дає особі цілковитого розуміння, у який саме день розгляд справи буде закінчено, однак, не позбавляє особу права подати відповідну заяву зокрема одночасно із поданням позову, відповіді на відзив, особливо після отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, у якій зазначено про обрану форму адміністративного судочинства - спрощене позовне провадження без виклику осіб або з таким викликом. Це обґрунтовується тим, що вже на цьому етапі, виходячи, навіть, з умов договору про надання правничої допомоги, сторона вже має бути обізнана про те, які докази вона має можливість подати, а які - ні через наявність певних причин.».
Повертаючись до обставин цієї справи, суд звертає увагу, що у позовній заяві власне позивачем зазначено, що розрахунок витрат на професійну правову допомогу буде надано пізніше у судовому засіданні.
Однак, ані після отримання ухвали про відкриття спрощеного (письмового) позовного провадження, ані у відповіді на відзив, заява у порядку ст. 139 КАС України позивачем подана не була.
Водночас, суд наголошує на тому, що відповідно до позиції об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 - саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.
Наведені вище висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 26.07.2023 у справі № 160/16902/20, яку, як і інші наведені правові позиції Верховного Суду, відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України суд враховує під час їх застосування до спірних правовідносин.
Отже, ураховуючи, що позивач не звертався до суду із заявою про надання доказів для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі, то суд не вбачає підстав для ухвалення додаткового судового рішення у справі, а тому заяву представника позивача належить залишити без розгляду.
Керуючись статтями 14, 44,167, 243, 248, 250 КАС України, суд
Заяву представника позивача - адвоката Філипенка Євгена Сергійовича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Буряк