Номер провадження: 22-ц/813/1451/25
Справа № 522/7662/23
Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В.
Доповідач Дришлюк А. І.
14.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в межах розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Соловйова Віктора Вікторовича на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
У провадженні Одеського апеляційного суду знаходилася апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Соловйова Віктора Вікторовича на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Постановою Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Соловйова Віктора Вікторовича - задоволена частково, оскаржуване рішення - скасоване, в задоволенні позовних вимог - відмовлено.
10.02.2025 через підсистему Електронний суд адвокат Соловйов Віктор Вікторович подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 4421,07 грн, сервісного збору в сумі 79,58 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 19 580 грн. В обґрунтування клопотання представник послався на те, що 09.02.2024 між апелянткою та адвокатом Соловйовим В.В. був укладений договір про надання правничої допомоги. Після ухвалення судом постанови, 07 лютого 2025 року ОСОБА_2 та адвокат Соловйов В.В. склали та підписали Акт виконаних робіт, з якого вбачається, яка правнича допомога була надана адвокатом. На виконання умов договору Клієнт сплатив Адвокату Гонорар в розмірі 7580 грн, що підтверджується квитанцією від 09.02.2024 та в розмірі 12000 грн, що підтверджується квитанцією від 02.05.2024, а усього 19580 грн. Тому представник просить задовольнити заяву.
За положеннями ст. 246 ЦПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Сторони в судове засідання не викликалися.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та заяву про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заяви з таких підстав.
Між ОСОБА_2 та адвокатом Соловйовим В.В. 09.02.2024 був укладений договір про надання правничої допомоги в цивільній справі № 522/7662/23 за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Відповідно до п. 5.1 договору сторони узгодили оплату правничої допомоги: 7580 грн в день підписання договору та 12000 грн клієнт сплачує у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та необхідності оскаржувати таке рішення суду. Сторони узгодили, що оплата може бути проведена від імені чоловіка клієнтки - ОСОБА_4 .
07.02.2025 був складений Акт виконаних робіт за договором від 09.02.2024, відповідно до якого адвокат надав клієнту правничу допомогу в такому обсязі:
консультація Адвокатом Клієнта в рамках якої Клієнт пояснив Адвокату, що до неї звернувся представник ОСОБА_3 , адвокат Дударенко Сергій та пояснив, що у Приморському районному суді м. Одеси знаходиться справа № 522/7662/23 за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування. Він пояснив, що предметом позову є визнання права власності на спадкування на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала дядьку позивача. Адвокат Дударенко Сергій просив Клієнта прибути у судове засідання в якості свідка та надати пояснення, що вона та її чоловік є власниками по 1/2 частини квартири за такою самою адресою, і що це дві різні квартири у двох різних будинках. На підтвердження надав копію позовної заяви для ознайомлення;
вивчення Адвокатом наданої позовної заяви ОСОБА_3 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.;
консультація Адвокатом Клієнта, в рамках якої Адвокатом було запропоновано Клієнту надати до Приморського районного суду м. Одеси заяву про те, що ОСОБА_2 не може прибути до суду в якості свідка, оскільки знаходиться за межами України та звернути суду увагу на те, що можливим рішенням суду про визнання права власності на квартиру за однаковим номером можуть бути порушені права та законні інтереси ОСОБА_2 ;
підготовка та реєстрація в Приморському районному суді м. Одеси заяви від імені адвоката Соловйова В.В. в інтересах ОСОБА_2 від 30.04.2024 по справі 522/7662/23;
підготовка та реєстрація в Приморському районному суді м. Одеси заяви від імені адвоката Соловйова В.В. в інтересах ОСОБА_2 про надання можливості ознайомитися із матеріалами справи, в задоволенні якої судом було відмовлено;
консультація Адвокатом Клієнта де Адвокат пояснив, що згідно відомостей з Єдиного реєстру судових рішень вбачається, що 30.04.2024 Приморським районним судом м. Одеси позов ОСОБА_3 був задоволений. Було запропоновано Клієнту оскаржити таке рішення суду;
підготовка апеляційної скарги на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2024 року та подача її до апеляційного суду;
підготовка та подача до суду апеляційної інстанції заяви про усунення недоліків щодо доплати судового збору;
підготовка та подача до суду апеляційної інстанції клопотання про ознайомлення із матеріалами справи;
ознайомлення з матеріалами справи у апеляційному суді 05.02.2025;
участь у судовому засіданні 06.02.2025;
підготовка та подача заяви про ухвалення додаткового рішення з розподілу судових витрат.
На підтвердження оплати послуг адвоката за договором від 09.02.2024 представник апелянта надав дві квитанції: від 09.02.2024 на суму 7580 грн та від 02.05.2024 на суму 12 000 грн. Платник ОСОБА_4 .
За ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За ч. 3 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частина 4 цієї статті встановлює критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому частини 5-6 цієї статті встановлюють, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 в справі № 922/1964/21: «Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».
Положення статті 129 ГПК кореспондують положенням статті 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
За практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Предметом розгляду даної справи є матеріально-правові вимоги позивача про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування. В процесі розгляду справи встановлено, що апелянт ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_5 володіють по 1/2 частини квартири з таким же номером та за тією ж адресою. Однак, спірна квартира в даній справі та квартира апелянта є різними об'єктами нерухомого майна.
Апелянт та її представник були обізнані про існування справи № 522/7662/23 за позовом ОСОБА_3 та адвокат останнього повідомляв апелянта та її адвоката про обставини справи, що вбачається з матеріалів справи. Самостійні вимоги щодо предмету спору на стадії розгляду справи в суді першої інстанції апелянтом не заявлялись, так само як клопотання про вступ до участі в справі. В подальшому, апелянт, діючи через свого представника оскаржила рішення з мотивів порушення її прав з огляду на тотожність адрес нерухомого майна. Інших доводів щодо можливого порушення прав апелянта не заявлялось.
Як було вище зазначено, представник апелянта просить стягнути з позивача на користь апелянта витрати на правничу допомогу в розмірі 19580 грн.
Дослідивши акт виконаних робіт, в якому зафіксований обсяг професійної правничої допомоги, враховуючи обставини даної справи, категорію спору, предмет та ціну позову, значення справи для сторін, в тому числі в контексті обґрунтувань апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого розміру витрат в контексті обставин справи, процесуальної поведінки сторони, пропорційності до предмету спору та необхідності здійснення. Керуючись критеріями реальності та розумності витрат на правничу допомогу, виходячи з обставин даної конкретної справи, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з позивача на користь апелянта витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За ч. 1 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки за результатами перегляду оскаржуваного рішення апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу, скасував рішення та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, то з позивача на користь апелянта підлягає стягненню судовий збір за подання до суду апеляційної скарги.
Розмір судового збору, який підлягає сплаті за звернення до суду з відповідною заявою (позовом, скаргою тощо) чітко визначений Законом України «Про судовий збір». Відповідний, встановлений законом, розмір не включає в себе комісію фінансової установи за перерахування грошових коштів. Відтак, оскільки стягнення комісії фінансової установи (сервісного збору) за перерахування грошових коштів за сплату судового збору не передбачено положеннями діючого законодавства, апеляційний суд відмовляє в задоволенні заяви в цій частині.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 141, 270, 381-384, ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково
Стягнути зі ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) судовий збір в сумі 4421,07 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
Р.Д. Громік
Р.Д. Драгомерецький