Номер провадження: 22-ц/813/4481/25
Справа № 752/8520/21
Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.
Доповідач Лозко Ю. П.
10.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Лозко Ю.П. (суддя-доповідач), Громіка Р.Д., Назарової М.В.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у цивільній справі
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2022 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадорр-Каманіна», про поділ спільного майна подружжя,
встановив:
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2022 року виправлено описку, допущену в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси про залишення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ТОВ «Кадорр-Каманіна», про поділ спільного майна подружжя без руху, вказано вірно дату складання ухвали суду як «05 липня 2021 року», замість помилково вказаної «05 липня 2020 року». Позовну ОСОБА_1 залишено без розгляду.
27 лютого 2025 року засобами поштового зв'язку позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Леонова Г.В., звернулася з апеляційною скаргою в якій порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції постановлена без її участі, про існування цього судового рішення вона дізналася лише 17 лютого 2025 року післі ознайомлення її представника з матеріалами справи. Крім того зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували виконання судом обов'язку щодо надіслання їй копії оскаржуваної ухвали засобами поштового зв'язку, чи б то на офіційну електронну адресу її представника Лень Р.В. Останнього у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, було мобілізовано на початку січня 2023 року у зв'язку з чим вона втратила зв'язок з цим представником, а з 09 травня 2023 року адвокат зупинив право на заняття адвокатською діяльністю. Посилаючись на викладене вище, просить поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
06 березня 2025 року на адресу апеляційного суду надійшли матеріали вказаної вище цивільної справи.
Перевіривши матеріали справи, доводи скаржниці, якими обґрунтовуються вимоги про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає, що у відкритті апеляційного провадження потрібно відмовити, з огляду на таке.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства.
Європейський суд з прав людини зауважував, що:
"одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами" (USTIMENKO v. UKRAINE, N 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року)";
"вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, N 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року)";
"складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, N 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року)".
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина друга статті 358 ЦПК України).
Аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
При цьому суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, має оцінити обставини справи, пов'язані з надсиланням та отриманням рішення суду, можливістю учасника справи подати апеляційну скаргу, строк протягом якого заявник звернувся до апеляційного суду після отримання рішення суду тощо. Водночас суд з одного боку має виходити з конституційної засади забезпечення права на апеляційного оскарження, а з іншого, зважаючи на розумність строків, запобігти порушенню принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У частині першій статті 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі N 490/9587/18 (провадження N 14-29цс24) зроблено висновок, що:
"90. Велика Палата Верховного Суду погодилася з тим, що для реалізації права на подання апеляційної скарги визначальним є не стільки участь заявника у всіх засіданнях суду, скільки отримання ним повного судового рішення, адже без ознайомлення з повним судовим рішенням неможливо зрозуміти мотиви суду, з яких він виходив, ухвалюючи рішення, а отже, неможливо сформулювати підстави апеляційної скарги.
91. Разом з тим слід відмітити, що позивач (заявник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.
95. Норма про відмову у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (частина друга статті 358 ЦПК України), на переконання Великої Палати Верховного Суду, не порушує саму сутність права доступу до правосуддя, а запровадження наведеного процесуального строку відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема таким, як: "змагальність сторін" (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) та "неприпустимість зловживання процесуальними правами" (учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається).
96. Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що "особою, не повідомленою про розгляд справи" (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або відповідного судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої було відкрито судове провадження".
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі N 405/4689/19 (провадження N 61-1979сво24) зроблено висновок, що "особою, не повідомленою про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої відкрито провадження. Законодавець при конструюванні частини другої статті 358 ЦПК України не визначив, що при її застосування має враховуватися дата внесення судом рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень; відсутність в рішенні суду вказівки на дату складання його повного тексту та несвоєчасне надіслання оскарженого судового рішення суду першої інстанції до Єдиного державного реєстру судових рішень, за умови, що учасник справи (зокрема, котрий ініціював позов - позивач), який подає апеляційну скаргу, знав про розгляд справи, не є перешкодою для отримання цією особою у розумний строк інформації про стан відомого їй судового провадження та не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі N 301/2320/15-ц зазначено, що "з огляду на імперативний характер частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) та присічність річного строку, визначеного вказаною процесуальною нормою, який поновленню не підлягає, суд позбавлений за таких обставин можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для з'ясування поважності причин пропуску, поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою вказаної особи, поданою після спливу річного строку з дня постановлення оскаржуваного рішення".
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2024 року у справі N 947/28840/21 зазначено, що "непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча і могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, яка хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною. Питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути достатньою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом встановленого законом строку".
З матеріалів справи убачається, що 30 березня 2021 року засобами поштового зв'язку позивачка ОСОБА_1 звернулася з вказаним вище позовом до Голосіївського районного суду м. Києва, підписавши позовну заяву особисто (а.с. 10).
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 передано за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси (а.с. 83-84).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 липня 2021 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (а.с. 97-98).
На виконання вимог вказаної вище ухвали суду першої інстанції, 20 липня 2021 року позивачка подала виправлену позову заяву, яку також підписала особисто (а.с. 103-173).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 липня 2021 року відкрито провадження у справі (а.с. 174), копію цієї ухвали ОСОБА_1 отримала особисто, що підтверджується повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 195).
Під час перебування справи у провадженні місцевого суду, представництво інтересів позивачки здійснював адвокат Лень Р.В. на підставі ордеру на надання правничої (правової допомоги) серії ВС №1091996, за змістом якого повноваження адвоката договором про надання правничої допомоги не обмежувалися (а.с. 181). Представник позивачки приймав участь в судових засіданнях, призначених на 16 листопада 2021 року та 18 січня 2022 року (а.с. 197-198, 213-216).
За заявою представника позивачки, адвоката Лень Р.В., судом постановлену ухвалу від 30 листопада 2021 року, якою вирішено питання про повернення судового збору (а.с. 211), копію цього судового рішення позивачка отримала особисто, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 221).
Крім цього, 26 квітня 2022 року позивачка особисто отримала судову повістку про виклик в судове засідання, призначене на 02 червня 2022 року, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 233).
Також з матеріалів справи убачається, що повний текст оскаржуваної ухвали суду від 01 грудня 2022 року, складено 02 грудня 2022 року (а.с. 247-249), 08 грудня 2022 року забезпечено надання загального доступу до тексту цього судового рішення.
Отже, останнім днем для подачі апеляційної скарги на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2022 року є 19 грудня 2022 року, з урахуванням положень ч.3 ст. 124 ЦПК України.
Проте, з апеляційною скаргою на вказане судове рішення, позивачка ОСОБА_1 звернулась лише 27 лютого 2025 року.
З огляду на вказане, встановивши, що ОСОБА_1 , звернувшись із апеляційною скаргою після спливу більше, ніж одного року з дня складання повного тексту судового рішення, будучи достеменно обізнаною про розгляд справи в суді, будь-яких обставин непереборної сили, які завадили їй подати апеляційну скаргу у строки, визначені ЦПК України не зазначила, апеляційний суд доходить висновку, щодо наявності правових підстав для відмови ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску такого строку.
Посилання скаржниці про те, що оскільки вона не була повідомлена судом належним чином про судове засідання призначене на 01 грудня 2022 року, то має право на поновлення присічного строку, як особа неповідомлена про розгляд справи, апеляційний суд вважає безпідставними зважаючи на те, що ОСОБА_1 має процесуальний статус позивача, тобто є ініціатором судового провадження, яка скористалася своїм правом на доступ до правосуддя, подавши позов, на підставі якого було відкрито судове провадження. Крім того, позивачка особисто отримувала поштову кореспонденцію від суду, зокрема, судових рішень (ухвал) та повісток, приймала участь в судових засіданнях через свого представника, адвоката Лень Р.В., отже була обізнана про розгляд судом справи за її позовом.
З огляду на вказане, скаржниця ОСОБА_1 не є особою, не повідомленою про розгляд справи у розумінні пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України.
За таких встановлених обставин, відсутні підстави вважати, що права позивачки ОСОБА_1 на доступ до суду та справедливий судовий розгляд відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції є порушеними.
При цьому, апеляційний суд, стосовно посилань скаржниці про те, що її представника, адвоката Лень Р.В. на початку 2023 року було мобілізовано, як на поважну причину пропуску нею строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зауважує, що вказане не підтверджено скаржницею відповідними доказами, крім того, строк на апеляційне оскарження ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2022 року закінчився 19 грудня 2022 року, тобто до зазначених скаржницею обставин, а припинення цим адвокатом з 09 травня 2023 року права на зайняття адвокатською діяльністю, не є тією обставиною, що унеможливила виконання позивачкою ОСОБА_1 процесуальних дій протягом встановленого законом строку.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії").
Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі "Каракуця проти України", заява N 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Отже, позивачка ОСОБА_1 мала сумлінно користуватися наданими їй правами, зокрема цікавитися станом розгляду справи, ініційованої за її позовом.
Доказів, які свідчили б про вчинення скаржницею усіх можливих та залежних від неї дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги, не надано.
Положеннями ч. 4 ст. 357 ЦПК України регламентовано, що у тому разі якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Ураховуючи наведене, а також імперативний характер частини другої статті 358 ЦПК України та те, що річний строк, визначений вказаною процесуальною нормою, є присічним і поновленню не підлягає, колегія суддів доходить висновку щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні клопотання скаржниці про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2022 року.
Керуючись ст. 127,357,358 ЦПК України
ухвалив:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2022 року.
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою поданою на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадорр-Каманіна», про поділ спільного майна подружжя.
Копію ухвали надіслати учасникам справи в порядку, визначеному статтею 272 ЦПК України, скаржниці надіслати копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: Р.Д. Громік
М.В. Назарова