14.03.25
22-ц/812/397/25
Справа №489/6401/24
Провадження № 22-ц/812/397/25
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
11 березня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
із секретарем судового засідання - Травкіною В.Р.,
за участі представника позивача - Ремешевського Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу
Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк»
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2024 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Рум'янцевою Н.О., повний текст рішення складено того ж дня, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про захист прав споживача, стягнення коштів та визнання відсутності права вимоги
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» (далі - АТ КБ «Приват Банк») про захист прав споживача, стягнення коштів та визнання відсутності права вимоги.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що ОСОБА_1 є користувачем послуг АТ КБ «ПриватБанк».
01 липня 2024 близько 21 год. 02 хв. телефонний номер позивачки перестав працювати, у зв'язку з чим позивачка у своєму акаунті в банківському програмному комплексі дистанційного обслуговування клієнтів, заблокувала свою картку випущену згідно договору № SAMDNWFC00076030039 від 20 квітня 2022 року, про що отримала від банку відповідне повідомлення.
З телефону свого чоловіка, позивачка звернулася у службу підтримки клієнтів відповідача, де їй було підтверджено факт блокування картки. Відновивши телефонний зв'язок, позивачка наступного дня звернулася до відділення банку, де дізналася про те, що 01 липня 2024 року невідомі особи заволоділи доступом до її аканту в системі «Приват24» та здійснили із заблокованої картки у період часу з 21:23 год. по 21:31 год. три платіжні операції на загальну суму 6231,00 грн. з наступним перерахуванням цих коштів на рахунок в іншому банку.
Крім цього, в цей же день, на її ім'я та без її відома було оформлено: кредитний договір № SAMDNWFC000105220188 «Кредит готівкою» на суму 180000,00 грн., де в рахунок кредитного ліміту в період часу з 21:41 год. по 21:47 год. здійснено 9 платіжних операцій на загальну суму 179493,00 грн.; кредитну картку «Універсальна» за договором № SAMDNWFC000105220556 з кредитним лімітом 34000,00 грн., де в рахунок кредитного ліміту за вказаним договором о 21:36 год. здійснено 2 платіжні операції на загальну суму 33642,38 грн.
Зазначає, що листом від 15 липня 2024 року, вона повідомила відповідача про те, що всі вищезазначені платіжні операції вона не здійснювала, повідомлення про списання з її рахунку особистих коштів та про оформлення договорів щодо відкриття рахунків зі встановленими кредитними лімітами, проведення за рахунок кредитних коштів фінансових операцій під час їх здійснення від банку не отримувала.
Листом від 24 липня 2024 року банк надав відповідь про те, що не можна повернути кошти, оскільки платіжні операції 01 липня 2024 року здійснювалися за допомогою використання фінансового телефону позивача та іншої особистої інформації. Оскільки, платіжні операції, які були здійснені 01 липня 2024 року від імені позивачки в системі «Приват24» дистанційно, відповідач зобов'язаний був застосовувати посилену автентифікацію платника та повідомляти його про всі платіжні операції, що здійснювалися за її рахунками. Повідомлення про оформлення на ім'я позивачки спірних договорів, відповідач направив позивачці лише 03 липня 2024 року о 14:28 год. Оскільки, відповідач відмовляється у добровільному порядку повернути позивачці грошові кошти списані з її рахунку на підставі неакцептованих нею платіжних операцій, а також рахує за нею заборгованість за спірними договорами, вона вимушена звернутися до суду за захистом порушених прав.
Враховуючи вищевикладене, просила стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» суму у розмірі 6231,00 грн., визнати відсутнім у АТ КБ «ПриватБанк» права вимоги до ОСОБА_1 за договором від 01 липня 2024 року № SAMDNWFC000105220188 «Кредит готівкою» (картка НОМЕР_1 ) та договором № SAMDNWFC000105220556 (кредитна картка «Універсальна» НОМЕР_2 ).
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, стягнення коштів та визнання відсутності права вимоги - задоволено частково.
Визнано транзакції від 01 липня 2024 року щодо переказу коштів з карткового рахунку № НОМЕР_3 у сумі 6231 грн. 00 коп. незаконними та зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 грошові кошти, у сумі 6231 грн. 00 коп. шляхом відновлення їх на картковий рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_1 .
У задоволенні вимоги про визнання відсутнім у Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» права вимоги до ОСОБА_1 за договором від 01.07.2024 № SAMDNWFC000105220188 та договором № SAMDNWFC000105220556 - відмовлено.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані у позові неналежні грошові перекази з карткового рахунку позивача у розмірі 6231,00 грн. було здійснено без фізичного пред'явлення позивачкою електронного платіжного засобу, згідно зі ст. 81 ЦПК України стороною відповідача не було доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка б давала змогу ініціювати платіжні операції, отже вказані у позові платіжні операції відбувалися без волі, участі або вини позивача, з іншого боку відповідачем не було забезпечено її надійний захист від дій зловмисників та не здійснено належну верифікацію особи позивача, передбачені законом підстави для покладення на останнього цивільної відповідальності у даному випадку відсутні.
За такого, суд вважав необхідним визнати транзакції від 01 липня 2024 щодо переказу коштів з карткового рахунку № НОМЕР_3 у сумі 6231 грн. 00 коп. незаконними та зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 грошові кошти, у сумі 6231 грн. 00 коп. шляхом відновлення їх на картковий рахунок ОСОБА_1 .
Щодо вимог про визнання відсутнім у АТ КБ «ПриватБанк» права вимоги до ОСОБА_1 за договором від 01 липня 2024 року № SAMDNWFC000105220188 «Кредит готівкою» (картка НОМЕР_1 ) та договором № SAMDNWFC000105220556 (кредитна картка «Універсальна» НОМЕР_2 ), то суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів прийшов до висновку, що позов в частині визнання відсутнім у відповідача права вимоги за спірними договорами не підлягає задоволенню у зв'язку з передчасністю.
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приват Банк» не згодний з рішенням суду першої інстанції, в частині задоволення, вважаємо його в цій частині незаконним, необґрунтованим, ухваленим внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому просили про його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Так, вказують, що 20 квітня 2022 року позивач підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг (на 23 аркушах). У Заяві зазначається, що ОСОБА_1 діє на підставі власного волевиявлення, згідно зі статтею 634 ЦК України, підписанням цієї Заяви приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та Правил надання банківських послуг'' акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі Умови та Правила), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua /terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка (далі - Договір), приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому Договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати.
Відповідно до частини 3 статті 42 Закону України "Про платіжні послуги" порядок надання згоди на виконання платіжної операції визначається договором між платником та надавачем платіжних послуг платника.
Розділ 1.1.11. Умов та Правил надання банківських послуг містить умови виконання платіжних операцій та порядок розрахунків клієнта банка.
Відповідно до п. 1.1.11.1 Умов та правил надання банківських послуг, Банк приймає платіжні інструкції від Клієнта виключно у таких каналах: Система Internet Banking "Приват24"/"Приват24 для бізнесу", в т.ч. її мобільна версія, сервіси "IijqPay" та каси Банку, ATM, ТСО, телефонний банкІнг через Контактний центр Банку, цілодобову службу "Консьєрж-сервіс".
Клієнт має право оформити платіжну Інструкцію в електронній або паперовій формі залежно від каналу її надання в Банк.
Відповідно до пункту 5 статті 87 Закону "Про платіжні послуги" - до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента.
Оскільки для доступу до Системи Приват24 було правильно введено пароль, позивач допустив розголошення паролю до Системи Приват24, що дало змогу ініціювати спірні платіжні операції 01 липня 2024 року.
Таким чином позивач порушив вимоги викладені у п.20 ст.38 Закону України «Про платіжні послуги». Користувач зобов'язаний, зокрема, зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції.
Окрім цього, позивач порушила умови Договору про надання банківських послуг.
Зазначають, що згода на виконання платіжної операції (пов'язаних між собою платіжних операцій) може бути відкликана платником у будь-який час, але не пізніше настання моменту безвідкличності платіжної інструкції відповідно до цього Закону, (п. 7 ст. 42 Закону № 1591-IX).
Пунктом 1 ст.45 Закону № 1591-IX передбачено, що платіжна інструкція може бути відкликана:
1) платником - під час дебетового або кредитового переказу до моменту списання коштів з рахунку платника, за умови погодження з надавачем платіжних послуг платника, а в разі ініціювання дебетового переказу - додатково, за умови погодження з отримувачем;
4) платником - до настання дати валютування, за умови надання розпорядження про відкликання платіжної інструкції до кінця операційного часу, що передує даті валютування.
Пунктом 2 статті 45. Закону № 1591-IX встановлено, що після списання коштів з рахунку платника або настання дати валютування платіжної інструкції для ініціатора настає момент безвідкличності платіжної інструкції.
Вказують, що на момент звернення позивача до банку, кошти з його рахунку були списані, а тому настав момент безвідкличності платіжної інструкції.
Позивач надалі користується послугами відповідача, та визнає факт користування платіжними картками. Активація ним карток та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами договору на визначених ними умовах про надання та обслуговування.
Зазначають, що позивачка повідомила Банк про неправомірні дії щодо кредитного карт-рахунку вже після проведення операцій.
В даному випадку відповідальність за проведення операцій (трансакцій) 01 липня 2024 року по карт-рахункам ОСОБА_1 несе саме позивач.
Як було встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, усі спірні транзакції були виконані через Систему Приват24 ОСОБА_1 01 липня 2024 року.
Перекази були виконані на карту НОМЕР_4 - AT "ТАСКОМБАНК"
01 липня 2024 року всі платежі з карток позивача були виконані через Систему Приват24 ОСОБА_1
Система Приват 24 є платіжним застосунком - програмне забезпечення, що дає змогу користувачу ініціювати платіжну операцію з рахунку платника (у тому числі за допомогою платіжних інструментів) та/або здійснювати інші операції, передбачені договором з надавачем платіжних послуг.
Вхід до Системи Приват 24 передбачає перевірку інформації клієнта, необхідної для здійснення платіжних операцій: введення паролю та підтвердження платіжних операцій через фінансовий телефон.
Таким чином всі операції проведені через Систему Прива24 є акцептованими.
Звертають увагу, що ОСОБА_1 володіла інформацією про факт втрати свого платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації - фінансового номеру телефону НОМЕР_5 ще у 21:02 01 липня 2024 року але звернулась до Банку з повідомленням про це лише у 21:48, тобто після того як були виконані всі спірні операції.
Таким чином, у цьому випадку та у цій справі ризик збитків від здійснення всіх операцій та відповідальність за них несе повністю позивач.
У зв'язку з вищенаведеним вбачається, що з боку Банку порушення умов договору та норм закону відсутні.
До Банку надійшли платіжні доручення Клієнта про переказ коштів, ініціатором переказу є власник карткового рахунку, перекази ініційовано з використанням держателем електронного платіжного засобу, що не суперечить вимогам ст. 21 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»
Дані перекази ініційований Клієнтом через інтернет, а саме шляхом введення інформації про номер картки та проходженням успішної авторизації.
Оскільки, позичальник зобов'язання належним чином не виконав, розголосив персональні дані третім особа, то зобов'язаний повернути використані кредитні кошти та відсотки за користування коштами.
Також зазначають, що звернувшись у 2023 року до правоохоронних органів з заявою про вчинення відносно неї кримінального правопорушення, позивачка подальшою долею відкритого кримінального провадження не цікавилася, та жодної інформації щодо вчинення правоохоронними органами дій, спрямованих на встановлення обставин зняття коштів, суду не надала.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Ремешевський Є.А. просив залишити рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Зазначав, що Умови та Правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті відповідача, як в редакції на час підписання заяви про приєднання позивача ( 22 квітня 2022 року), такі і в редакції на час здійснення спірних платіжних операцій взагалі не передбачає можливості відповідача розблокувати заблоковані позивачем платіжні засоби. Викладаючи обставини за яких відбулося розблокування картки позивача відповідач повідомив, що заявку на розблокування створено в системі Приват24, але в наведеній ним самим інформації з програмного комплексу англійською транскрипцією зазначається, що розблокування проводилися в чаті Ченнелз через бота, а не в системі Приват24. Аналізуючи обставини блокування та розблокування карти вказує на те, що система автентифікації відповідача дозволяє скасувати блокування здійснене позивачем із опрацюванням оператор відповідача, у спосіб не передбачений Умовами та Правилами, за допомогою автоматизованої системи без посиленої автентифікації позивача чи опрацювання розблокування оператором. Наведений аналіз фактичних обставин дозволяє дійти висновку про те, що позивач своїми діями чи бездіяльністю ніяким чином не сприяли втраті будь-яких відомостей чи платіжних інструменті, а протиправний доступ до системи Приват24 позивача був отриманий невідомими особами внаслідок грубого порушення відповіадчем вимог частини 4 статті 68 Закону України «Про платіжні послуги».
Позивач та відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що в силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).
Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог в апеляційному порядку ні позивачем, ні відповіадчем не оскаржується, а тому підстави для його перегляду в цій частині відсутні.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 є користувачем послуг, які надаються АТ КБ «ПриватБанк». 20 квітня 2022 року позивач підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг( а.с.61-83).
Відповідно до виписки по картці/рахунку за період з 01.07.2024 по 01.07.2024 ОСОБА_1 , кредитний ліміт 0,00 грн.; баланс на початку періоду - 6272,48 грн.; баланс на кінець періоду - 41,48 грн.
У період часу 01.07.2024 з 21:23 по 21:31 з карти НОМЕР_3 списано кошти у загальному розмірі 6231,00 грн.
Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначала, що 01 липня 2024 близько 21 год. 02 хв. її телефонний номер, який закріплений у відділенні банку та на який встановлено застосунок «Приват24», перестав працювати.
Після чого о 21.02 у своєму акаунті в банківському програмному комплексі дистанційного обслуговування клієнтів система Приват24 вона заблокувала картку НОМЕР_3 , випущену згідно договору № SAMDNWFC00076030039 від 20 квітня 2022 року, про що отримала від банку відповідне повідомлення.
З телефону свого чоловіка, позивачка звернулася у службу підтримки клієнтів відповідача, де їй було підтверджено факт блокування картки.
З скриншоту повідомлення в системі «Приват24» вбачається, що о 21:02 картку 5*77 заблоковано.
Тобто, позивачка вжила заходів щодо запобігання списанню коштів з її рахунку шляхом блокування платіжної картки, невідкладно повідомила відповідача про факт виконання ним несанкціонованих нею платіжних операцій.
Після відновлення телефонного зв'язку, позивачка наступного дня звернулася до відділення банку, де дізналася про те, що 01 липня 2024 року невідомі особи заволоділи доступом до її аканту в системі «Приват24» та здійснили із заблокованої картки у період часу з 21:23 год. по 21:31 год. три платіжні операції на загальну суму 6231,00 грн. з наступним перерахуванням цих коштів на рахунок в іншому банку.
Факт перерахування грошових коштів з рахунків відповідача підтверджується як платіжними документами, так і виписками по рахункам відповідача.
Крім цього, в цей же день, на її ім'я та без її відома було оформлено: кредитний договір № SAMDNWFC000105220188 «Кредит готівкою» на суму 180000,00 грн., де в рахунок кредитного ліміту в період часу з 21:41 год. по 21:47 год. здійснено 9 платіжних операцій на загальну суму 179493,00 грн.; кредитну картку «Універсальна» за договором №SAMDNWFC000105220556 з кредитним лімітом 34000,00 грн., де в рахунок кредитного ліміту за вказаним договором о 21:36 год. здійснено 2 платіжні операції на загальну суму 33642,38 грн.
Вказане підтверджується виписками по картці за період з 01.07.2024 по 01.07.2024; довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 20.08.2024 за вих. № Q7U2PJHBAIS22SKG, відповідно до якої зазначено, що станом на 20.08.2024 ОСОБА_1 має заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» за угодою SAMDNWFC000105220556 від 01.07.2024 «Картка Універсальна» на суму 33642,38 грн.; скриншотом з повідомлення у системі «ПриватБанк» у розділі «Мої кредити», з якого вбачається, що активовано кредит готівкою з відкриттям 01.07.2024 у сумі 180000,00 грн.
15 липня 2024 ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з заявою про проведення службового розслідування за фактом здійснення неакцептованих нею платіжних операцій та відшкодування списаних в результаті вказаних платіжних операцій, які проведені 01.07.2024.
Згідно листа АТ КБ «ПриватБанк» від 24.07.2024 за вих. № 20.1.0.0.0/7-240716/24519, вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» не може повернути кошти, які були списані 01.07.2024 з платіжних карток НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , оскільки переказ коштів з карток був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Приват24, вхід в який здійснюється під особистою авторизацією. При даній процедурі клієнт вводить своє ім'я користувача і пароль, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого банк здійснює переказ коштів. Договір «Кредит готівкою» оформлений в Приват24, кошти зараховані на картку НОМЕР_8 . Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою особистого фінансового телефону та іншої особистої інформації.
29 липня 2024 ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з заявою, якою просила надати інформацію про ІР-адресу, за якою здійснювалася авторизація клієнта та платіжні операції у її аканті в банківському програмному комплексі дистанційного обслуговування клієнтів Приват24 01 липня 2024.
09 серпня 2024 за вих. № 20.1.0.0.0/7-240729/72557 АТ КБ «ПриватБанк» надав аналогічну відповідь, яка була надана 24.07.2024 ОСОБА_1 .
Представник відповідача у відзиві зазначає, що 01.07.2024 через платіжний за стосунок системи Приват24 ОСОБА_1 в період часу з 21:23 по 21:47 було виконано платіжні операції, за якими були списані грошові кошти з карт-рахунків ОСОБА_1 на загальну суму 218386,50 грн. на інші карткові рахунки АТ «Ідея банк» та АТ «Таскомбанк». Операції були виконані до моменту звернення клієнта в банк та блокування платіжної картки, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач не довів належними, допустимими доказами обставин, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до його карткового рахунку чи надав інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.
З висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.
Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення №705 про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), емітент зобов'язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення №705 банк зобов'язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов'язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення №705 користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).
Пунктами 7, 8 розділу VI Положення №705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення №705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Відповідно до частин 7, 8, 9 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.
Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм ( постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі N 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N 209/3085/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі №753/8671/21 (провадження №61-550св22).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Аналіз наведених норм вказує, що крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.
Також прямий обов'язок банку в разі виявлення незаконного списання коштів повернути їх на рахунок клієнта - позивача у справі.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2018 року у справі №699/16-ц (провадження №61-16504св18) та від 05.12.2018 року у справі № 754/15020/15-ц (провадження № 61-22283св18) постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 року у справі № 6-71цс15 та в постанові Верховного Суду від 21.02.2019 року у справі №489/1649/17.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Водночас у розглядуваній справі не доведено, що ОСОБА_1 , як користувач банківських послуг своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей її особового рахунку, акаунту чи додатку Приват24, незаконному використанню фінансового телефону, втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати здійснювати платіжні операції по перерахуванню коштів.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на факт блокування позивачем в акаунті в банківському програмному комплексі дистанційного обслуговування клієнтів системі Приват24 та підтвердження оператором банку операції блокування картки, а також те,що відповідно інформації з програмного комплексу англійською транскрипцією розблокування картки позивача проводилися в чаті Ченнелз через бота, а не в системі Приват24. Таке вказує на те, що система автентифікації відповідача дозволила скасувати блокування здійснене позивачем із опрацюванням оператором відповідача, у спосіб не передбачений Умовами та Правилами, за допомогою автоматизованої системи без посиленої автентифікації позивача чи опрацювання розблокування оператором.
Наведені обставини свідчать про те, що неналежні грошові перекази з карткового рахунку позивача у розмірі 6231,00 грн. було здійснено без фізичного пред'явлення позивачкою електронного платіжного засобу, без її волі на вчинення такого списання, а тому відсутня вина користувача у перерахуванні спірних грошових коштів на іншу карту. В свою чергу банком не спростовано факту незаконного списання коштів з рахунку позивача після її блокування з дотриманням вимог Умов та Правил. При цьому матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що саме дії позивача призвели до втрати чи незаконного використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати списання коштів.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанцій про відсутність підстав вважати, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду. Також відсутні докази того, що позивач своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 визнавши транзакції від 01 липня 2024 рокущодо переказу коштів з карткового рахунку № НОМЕР_3 у сумі 6231 грн. 00 коп. незаконними та зобов'язавши АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 грошові кошти, у сумі 6231 грн. 00 коп. шляхом відновлення їх на картковий рахунок, відкритий на її ім'я.
Ухвалюючи рішення у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційним судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою.
Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, апеляційний суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
Аналогічний висновок наведений також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18.
Аргументи апеляційної скарги про те, що спірна транзакція сталася через власну бездіяльність позивача по захисту власних персональних даних та власного мобільного фінансового номеру, колегія суддів відхиляє, оскільки судом першої інстанції не встановлено, що дії чи бездіяльність позивача сприяли втраті інформації, яка дає змогу ініціювати такі платіжні операції.
Враховуючи недоведеність вчинення ОСОБА_1 певних дій чи бездіяльності, спрямованих на сприяння втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від її імені, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи банку про те, що позивач повідомила банк про факти втрати платіжного інструменту та індивідуальної облікованої інформації після останнього платежу тільки о 21.28 год, оскільки в даній справи позивачем повідомлено відповідача про втрату фінансового номеру та блокування карти у системі Приват24 проведено о 21.02 год, несанкціоноване списання коштів було здійснене одразу після того як о 21.05 год через чат Ченнелз через бота, а не в системі Приват24, було розблоковано картку позивача та проведено зміну логіна і фінансового номеру, але доказів про те, що вказані дії були проведені саме позивачем матеріали справи не містять.
Висновки викладені у постанові Верховного Суду від 1 липня 2020 року у справі № 712/9107/18 на яку посилається заявник у апеляційній скарзі, не суперечать висновку суду першої інстанцій, оскільки у цій справі встановлено нерозголошення позивачем конфіденційної інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Враховуючи викладене, апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» залишити без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 13 березня 2025 року.