1Справа № 335/12258/24 2/335/482/2025
10 березня 2025 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участі секретаря судового засідання Капто Д.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, -
Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у розмірі - 40 782,68 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі - 2 422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своєчасно не сплачувала надані їй за адресою: АДРЕСА_1 , послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, у зв'язку з чим за період з 01.11.2016 по 31.07.2024 у неї утворилась заборгованість у розмірі - 40 782,68 грн.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.11.2024 року позовну заяву Концерну «МТМ» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання.
14.01.2025 відповідачем ОСОБА_1 подано відзив, відповідно до якого, остання позов визнала частково. У своїх запереченнях зазначила, що з 01.03.2018 року вона не проживає у квартирі АДРЕСА_2 , та не користується гарячим водопостачанням, у зв'язку з початком проведення ремонту. На підтвердження даного факту надала розрахунки на оплату послуг електроенергії від 01.07.2022, 01.12.2024, відповідно до яких покази лічильника у зазначений період не змінилися.
У зв'язку з тим, що позивач з листопада 2018 почав нараховувати відповідачу заборгованість відповідно до середніх обсягів споживання, ОСОБА_1 звернулась до Концерну «МТМ» з метою проведення повірки. За результатами повірки, проведеної 13.04.2021 зафіксовано покази лічильника 465,081 м3. При цьому, відповідачем з 13.04.2021 по 07.01.2025 було використано 2 м3 гарячої води, у зв'язку з чим вона не заперечує щодо сплати послуг саме за цей період. Вважає, що згідно з наданого розрахунку позивач самостійно здійснював нарахування вартості послуг з гарячого водопостачання поза межами показів приладу обліку з 01.11.2018 по 01.03.2021.
Крім того, враховуючи що позовна заява була подана позивачем 04.11.2024, а відомо було про порушення його права з 01.11.2016, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.11.2016 по 04.11.2021 не підлягають задоволенню. Вважає, що стягненню підлягає лише заборгованість за постачання теплової енергії за період з 04.11.2021 по 31.07.2024 у розмірі 13 983,72 грн. та сума вартості послуг постачання 2 м3 гарячої води у розмірі 175,73 грн.
Крім того, враховуючи, що відповідач визнає позовні вимоги на 34,72% та позивач має право на повернення 50% судового збору, між сторонами підлягає розподілу сума 1 211,20 грн. та має бути стягнута з відповідача сума 420,53 грн. (34,72%).
28.02.2025 через систему «Електронний суд» представником позивача надано письмові пояснення, відповідно до яких, не погоджуючись з відзивом зазначила, що у відповідача у квартирі встановлений розподільчий прилад обліку, який забезпечує індивідуальний облік гарячої води. Споживачам послуг Концерну «МТМ» з червня 2018 року у рахунках на сплату комунальних послуг було розміщене попередження про необхідність проведення періодичної повірки квартирних лічильників гарячої води. У тому числі у вказаних рахунках Концерн «МТМ» до кінця 2018 року пропонував проведення повірки лічильників гарячої води за кошти підприємства. З жовтня 2018 року із вказаною інформацію було розміщено попередження, про те, що у разі не проведення повірки лічильника в строк, нарахування за гарячу воду буде здійснено відповідно до норм споживання. На підтвердження вищезазначеної інформації до письмових пояснень представником додано копії рахунків на сплату житлово-комунальних послуг по особовому рахунку № НОМЕР_1 за грудень 2018 року, за січень 2019 року. Відповідач не зверталася до Концерну "МТМ", у письмовій формі, або телефонним зв'язком з залишенням заявки про необхідність своєчасної повірки лічильника, що є обов'язковим для того, щоб фахівці підприємства здійснили вихід за адресою та здійснили повірку лічильника.Оскільки лічильник належить споживачу, саме він несе повну відповідальність за його утримання та експлуатацію.
Позивач вважає, що будь-які заперечення відповідача з приводу здійснення перерахунку за послугу з гарячого водопостачання є безпідставними, у зв'язку з чим, не можуть на законному рівні бути задоволені. Відповідну вимогу виконавцем послуг було здійснено згідно зі строків від дати надання відповідних документів споживачем, а саме з квітня 2021 нарахування за послугу з ГВП по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 відсутні, оскільки відповідачем надано Акт про проведення державної повірки приладу обліку гарячої води, а позивачем складено Акт від 16.04.2021 про прийняття на облік квартирного приладу гарячої води.
Щодо клопотання про застосування строку позовної давності, то представник позивача вважає, що наявний факт переривання даного строку діями відповідача по всьому періоду заборгованості, внаслідок чого стягненню з відповідача підлягає заборгованість за весь заявлений позивачем період та у заявленому розмірі. При цьому, з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в межах позовної давності позивач має право на стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення, обов'язок сплати якої настав з 12 березня 2017 року.
Враховуючи вищевикладене, представник позивача вважає, що позовні вимоги Концерну «МТМ» пред'явлені до ОСОБА_1 , як власниці квартири за адресою: АДРЕСА_3 є законними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам цивільного законодавства, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.
Представник позивача належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явилася, разом з тим у позовній заяві просила суд розглянути справу за відсутності представника, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явилася, разом з тим у відзиві на позовну заяву просила суд розглянути справу без її участі, позовні вимоги задовольнити частково.
За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи та ухвалити рішення за відсутності учасників справи, на підставі доказів, які є в матеріалах справи, без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
На підставі досліджених письмових доказів, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Згідно рішення Виконавчого комітету Запорізької міської Ради № 25 від 29.01.2009 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» у м. Запоріжжя, починаючи з 01.01.2009 виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено Концерн «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «МТМ».
Основною метою діяльності концерну «Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, призначеної для централізованого опалення, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.
Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 з 08.07.2015 року по теперішній час, що підтверджується відомостями Департаменту адміністративних послуг ЗМР, які надійшли до суду 07.11.2024 року.
Разом з тим, ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 , з 28.05.2015 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна, а відтак є споживачем наданих за вказаною адресою житлово-комунальних послуг.
Згідно із довідкою щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води відповідач має заборгованість за надані їй послуги за період з 01.11.2016 по 31.07.2024 у розмірі 40 782,68 грн., особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до розрахунку суми нарахувань, оплат та накопиченої заборгованості, відповідач оплату за надані послуги здійснювала не у повному обсязі, у зв'язку із чим за період з 01.11.2016 по 31.07.2024 у неї виникла заборгованість у розмірі 40 782,68 грн.
Частиною 5 статті 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
02.10.2021 Концерн «Міські теплові мережі» оприлюднив на офіційному веб-сайті індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.
У даному випадку, від споживача, а саме від власника квартири, Концерн «Міські теплові мережі» жодної пропозиції про вибір моделі договору не отримав.
Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, якими врегулювано правовідносини у сфері надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, суд дійшов висновку, що через відсутність відповідного рішення співвласників багатоквартирного будинку про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування 02.10.2021 Концерном «МТМ» відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на офіційному веб-сайті Концерну публічного договору приєднання - Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 01.11.2021 між Концерном «МТМ» та відповідачкою ОСОБА_1 , яка є власницею квартири, укладено Типовий індивідуальний договір № 10641146 про надання послуги з постачання теплової енергії у квартиру АДРЕСА_2 .
За змістом п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ Кабінету №1022 від 08.09.2021) фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є, в тому числі, факт отримання послуги.
На виконання Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 була затверджена «Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» (далі - Методика №315), застосування якої почалось з моменту переходу на нові договірні відносини.
Вказана Методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
У відповідності до п. 24 Правил № 830 - розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики № 315.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 , в якому знаходиться квартира відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Судом враховано, що опалення - це послуга, яка надається для нормування температури повітря у приміщеннях.
З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач розрахунок позивача в частині послуг з централізованого опалення не оспорює, а оспорює його лише в частині нарахування оплати за ГВП.
Встановлено, що у періоді заборгованості діяли Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 (втрата чинності з травня 2022).
Згідно з п. 20 Правил, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Споживач зобов'язаний щомісяця передавати Концерну «МТМ» показання квартирних приладів обліку по телефону, в електронному вигляді на сайт Концерну «МТМ» або на паперових носіях через скриньки.
У пункті 21 Правил визначено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу.
Пунктом 10 вказаних Правил визначено, що справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
В пункті 11 цих Правил передбачено, що плата за послуги нараховується за нормами споживання: у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил.
Згідно зі статтею 1З У «Про метрологію та метрологічну діяльність», законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Періодична повірка засобів вимірювальної техніки-повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал).
Пунктом 4 статті 17 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність» визначено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором.
Наказом Мінекономрозвитку України від 13.10.2016 №1747 встановлено, що міжповірочний інтервал для всіх лічильників води становить 4 роки.
У зв'язку з прийняттям Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 № 2119-VIII, зі структур тарифів було вилучено витрати, пов'язані з обслуговуванням та повіркою загальнобудинкових та індивідуальних засобів обліку води (на відміну від світло- та газо-постачальників, у яких в тарифі включені витрати на повірку лічильника за рахунок виконавця послуг).
Згідно з частиною 2 статті 6 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання'від 22.06.2017 № 2119-VIII, обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії здійснюється за рахунок власників таких вузлів обліку.
Відтак, з грудня 2017 повірка та ремонт засобів обліку води, які знаходяться у власності фізичних осіб, здійснюється за кошти споживачів.
При цьому, споживачам послуг Концерну «МТМ» з червня 2018 року у рахунках на сплату комунальних послуг було розміщене попередження про необхідність проведення періодичної повірки квартирних лічильників гарячої води, у тому числі у вказаних рахунках Концерн «МТМ» до кінця 2018 року пропонував проведення повірки лічильників гарячої води за кошти підприємства.
До матеріалів справи представником позивача долучено копії рахунків на сплату житлово-комунальних послуг по особовому рахунку № НОМЕР_1 за грудень 2018, за січень 2019, у яких зазначено про те, що у разі не проведення повірки лічильника в строк, нарахування за гарячу воду буде здійснено відповідно до норм споживання. Крім того, витрати пов'язані з повіркою квартирних засобів обліку гарячої води вилучено зі структури тарифу, та що з 01 січня 2019 року повірка та ремонт лічильника гарячої води буде проводитись за кошти споживача.
Повірка лічильників проводиться відповідно до Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 № 193.
У відповідності з пунктом 14 вказаного Порядку, періодична повірка ЗВТ проводиться виконавцями відповідно до письмового звернення заявника, складеного в письмовій формі.
Уразі позитивного результату повірки лічильника оформлюється свідоцтво про повірку за встановленою формою (додаток 2 до Порядку). Абонентам, які не виконають повірку у вказаний термін, нарахування оплати за користування послугами централізованого водопостачання та водовідведення проводиться за нормами споживання.
Відповідач зазначає, що в її квартирі мається лічильник обліку споживання гарячої води, але Концерн «МТМ» обліковує безпідставно оплату за гарячу воду за нормами споживання.
Пунктом 8 додатку до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 798 від 01.12.2017 «Про затвердження питомих норм споживання питної води у м. Запоріжжі» визначено норми споживання води для підігріву на добу у розмірі 0,14 куб м на особу.
Виходячи з вказаного рішення, нарахування за послуги централізованого ГВП по м. Запоріжжя за нормами споживання вираховується у розмірі 0,14 куб. м на одну особу на добу та визначається за встановленими тарифами і відповідно кількості зареєстрованих у квартирі осіб.
Представник позивач у своїх доводах зазначає, що відповідачка не зверталась із заявою про повірку її лічильника обліку гарячої води у 2018 році, тому з лютого 2019 року лічильник відповідачки був знятий з комерційного обліку та плата за послугу централізованого гарячого водопостачання нараховувалась за нормами (нормативами) споживання.
Доказів, що здійснено чергову повірку у цей строк, ОСОБА_1 не надала, а тому покази такого не повіреного засобу вимірювальної техніки не можуть бути підставою для нарахування оплати за гарячу воду, та відтак з лютого 2019 року після спливу строку чергової повірки відповідачу слід було нараховувати оплату за гарячу воду відповідно до норм споживання та кількості зареєстрованих осіб.
Вказані дії постачальника є правомірними, оскільки відповідають приписам вище наведених норм законодавства.
Відповідно до Акту контрольного зняття показань квартирного приладу обліку гарячої води у квартирі АДРЕСА_2 , складений 16.04.2021 року, судом встановлено, що на вводі гарячої води встановлено обліковий прилад СГВ-15, держповірка якого відбулась 13.04.2021 року, наступний термін повірки визначено 13.04.2025 року. При цьому, після повірки лічильника у квітні 2021 року, позивач не здійснював нарахувань за послуги гарячого водопостачання.
Суд відхиляє твердження відповідача, що факт не проживання її у квартирі АДРЕСА_2 , підтверджується рахунками на оплату послуг електроенергії від 01.07.2022 та 01.12.2024, відповідно до яких покази лічильника у період з 01.07.2022 по 01.12.2022 не змінилися, оскільки рахунки на оплату послуг не містять інформацію про не проживання відповідачки у зазначеній квартирі та на підставі ч. 1 ст. 77 ЦПК України не є належним доказом.
Отже, відповідач ОСОБА_1 , зазначаючи про неправильність обліку ГВП, своїх контррозрахунків не навела. Долучені відповідачем квитанції свідчать про відносини ОСОБА_1 з іншими постачальниками, а тому не беруться до уваги.
У відповідності до п. 18 діючих Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальні споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Згідно вимог ст. ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї в ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Концерном «МТМ» були надані, а відповідачем по справі спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Однак, відповідач оплату за послуги вносила не в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість по оплаті за централізоване опалення та постачання гарячої води.
Вирішуючи питання щодо застосування позовної давності до вимог Концерну «МТМ» до відповідача ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із приписами ст. ст. 260, 261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
За обставинами справи Концерн «МТМ» звернувся до суду із вказаним позовом 04.11.2024, при цьому позовні вимоги заявлені Концерном за період з 01.11.2016 по 31.07.2024 включно.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Карантин в Україні було безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Тобто, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину. Вказаний закон набрав чинності з 02 квітня 2020 року.
Тому саме з квітня 2020 року має застосовуватися правило п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України щодо зупинення строків позовної давності.
З наведеного вбачається, що позовна давність по заборгованості тільки за період до квітня 2017 року спливає, а тому тільки на неї дія пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо продовження строку позовної давності не поширюється.
Позивачем не зазначено поважних причин пропуску строку позовної давності за період з листопада 2016 по березень 2017 включно, а також не заявлено клопотання про поновлення цього строку.
З урахуванням наданого позивачем розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, задоволенню підлягають позовні вимоги у межах строку позовної давності, з урахуванням вимог п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, і стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за надані послуги з централізованого опалення у період з 01.04.2017 року по 31.07.2024 року, що становить 35 147,35 гривень, тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Крім того, в силу вимог ч. ч. 1, 10 ст. 141 ЦПК України, при частково задоволенні позову при вищевикладених обставинах, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог (86,18%) у розмірі 2 087,62 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 274, 280-284 ЦПК України, суд ,-
Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.04.2017 по 31.07.2024, у розмірі 35 147(тридцять п'ять тисяч сто сорок сім) гривень 35 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 087 (дві тисячі вісімдесят сім) гривень 62 копійки.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 10 березня 2025.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: Концерн «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Суддя Рибалко Н.І.