Справа №303/10330/24
2/303/2274/24
13 березня 2025 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого судді Куцкір Ю.Ю.
за участю секретаря судових засідань Славич М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання.
Позов мотивований тим, що рішенням Закарпатського апеляційного суду від 18.10.2024 року присуджено стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 5500 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З 01.09.2024 року син навчається на першому курсі денного відділення Національного університету «Львівська політехніка». Крім цього, дитина є дитиною з інвалідністю і проживає із позивачем. У свою чергу, батько дитини участі у вихованні сина не приймає, ухиляється від виконання батьківських обов'язків, аліменти сплачувати не бажає. Позивач вважає, що відповідач зобов'язаний утримувати сина під час його навчання, а тому звернулася до суду із позовом в якому просить суд продовжити стягувати аліменти, яку визначив Закарпатський апеляційний суд в рішенні від 18.10.2024 року у справі №303/935/24.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.01.2025 року провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами і надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У свою чергу, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав до суду відзив на позовну заяву в якому заперечив щодо задоволення позовних вимог, пославшись на те, що дитині, на день звернення із позовом до суду, ще не виповнилося 18 років, а отже право позивача не порушено. Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач долею сина не переймається чи участі у вихованні не приймає. Також, позивач не надав докази того, що вона витрачає кошти на оплату навчання дитини, проживання в гуртожитку, витрати на проїзд, придбання навчальних посібників тощо. Представник відповідача звертає увагу суду на те, що позивач просить суд продовжити стягувати аліменти, що за приписами законодавства України не передбачено.
Позивач ОСОБА_1 відповіді на відзив не подала.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи на засадах змагальності, як того передбачено ст.12 ЦПК України та у відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що згідно рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.06.2014 року шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 був розірваний, а також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, починаючи з 14.05.2014 року і до повноліття (а.с. 3, 4).
Відповідно до повторного Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 13.09.2022 року батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (а.с. 5).
Із Довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №184602 від 13.08.2024 року вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчається у Національному університеті «Львівська політехніка», ступінь/Рівень освіти - бакалавр, форма здобуття освіти - денна, дата наказу про зарахування - 10.08.2024 року, дата завершення здобуття освіти - 30.06.2028 року (а.с. 6).
29.11.2024 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області було видано виконавчий лист про збільшення розміру аліментів та стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 5500 гривень, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитини повноліття (а.с. 7).
Із посвідчення серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_5 отримує державну соціальну допомогу інваліда з дитинства (а.с. 8).
Згідно Витягу з реєстру територіальної громади №2024/015416942 та №2024/015417145 від 30.12.2024 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9, 10).
Дані правовідносини регулюються нормами СК України та ЗУ «Про охорону дитинства».
Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до положень Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Як зазначено у ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 ст.183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст.184 Сімейного кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Так, відповідно до положень статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Згідно із ст.198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Статтею 199 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно Постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року, справа № 521/16268/18, зроблено висновок, що конструкція даної статті передбачає обов'язок батьків утримувати своїх дітей, які продовжують навчання та у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, надавати таку допомогу до досягнення ними двадцяти трьох років або до припинення навчання.
За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів:
1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;
2) продовження ними навчання;
3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі;
4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
При визначенні розміру аліментів, слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.
Беручи до уваги вищезазначені обставин, судом встановлено, що як вбачається із позовної заяви позивача ОСОБА_1 , остання звернулася до суду із позовом про стягнення аліментів на період навчання дитини, яка ще не досягла повноліття, тобто 18 років, що у свою чергу є невід'ємним фактом для стягнення аліментів саме на період навчання. Крім цього, на підставі рішення суду, аліменти на утримання дитини із відповідача на користь позивача стягуються у розмірі 5 500 гривень до досягнення дитиною повноліття, тобто на момент звернення до суду і ухвалення рішення у даній справі, на дитину аліменти відповідач сплачує. Зазначені обставини свідчать про те, що фактично спір між сторонами про стягнення аліментів на дитину до досягнення дитиною повноліття судом вже вирішений, а спір про стягнення аліментів на дитину на період навчання відсутній, оскільки дитині ще не виповнилося 18 років, а отже поданий позов є передчасним. Крім цього, враховуючи норми сімейного законодавства, для стягнення аліментів на період навчання дитини, позивачу слід було подати новий позов з новими позовними вимогами, а не просити суд продовжити стягувати аліменти у розмірі раніше визначеному судом, що свідчить про обраний позивачем неналежний спосіб захисту. Також, позивач ОСОБА_1 не подала до суду будь-яких належних та достатніх доказів того, що відповідач має фінансову можливість і може надати матеріальну допомогу повнолітньому сину, що продовжує навчання.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позов є передчасним, необґрунтованим, безпідставним, у задоволенні якого слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.180, 184, 199 Сімейного кодексу України, ст.ст.12, 13, 89, 200, 206, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 про продовження стягувати із ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на користь ОСОБА_1 у твердій грошовій сумі, яку визначив Закарпатський апеляційний суд від 18.10.2024 року, щомісячно, починаючи від повноліття і до закінчення сином навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 13.03.2025 року.
Головуючий Ю.Ю. Куцкір