Справа № 309/5159/24
Провадження № 2/302/70/25
(заочне)
13.03.2025 с-ще Міжгір'я Міжгірський районний суд Закарпатської області
у складі: головуючого судді: Сидоренко Ю.В.
при секретарі: Сита Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Міжгір'я цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (адреса місцезнаходження: м.Київ, вул. Русанівський бульвар, буд.8 код ЄДРПОУ - 21647131) до ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, -
25.11.2024 року до Хустського районного суду Закарпатської області надійшла позовна заява Моторного (транспортного) страхового бюро України, подана представником позивача Мартинів О.І. до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 01.08.2021 року, приблизно о 17-00 год. в c.Колочава сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «LAND ROVER» державний номерний знак « НОМЕР_1 » здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , внаслідок чого від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 померла.
Постановою від 29.12.2021 року про закриття кримінального провадження №12021070100000125 від 02.08.2021 кримінальне провадження закрите у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік загиблої ОСОБА_3 звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування та 20.12.2021 року мати загиблої ОСОБА_4 , в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_5 , звернулася до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, у зв'язку з чим МТСБУ прийняло рішення здійснити регламентну виплату на користь потерпілих в сумі 216000,00 грн., на підставі заяви потерпілих. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, то відповідач як особа, яка винна у настанні ДТП, зобов'язана відшкодувати в порядку регресу позивачу завдану шкоду.
Позивач вказує, що розмір регламентної виплати склав 216000,00 грн., яке було сплачено потерпілим.
Та, відповідно в порядку регресу до МТСБУ перейшло право вимоги на отримання від ОСОБА_1 компенсації у повному обсязі регламентної виплати, а саме шкоди, завданої життю, яка заподіяна внаслідок ДТП, що мала місце 01.08.2021 року в 17-00 годин в с.Колочава.
З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено відповідачу претензію, однак жодних дій для відшкодування збитків з боку відповідача вчинено не було, тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом, в якому позивач просить позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України шкоду, заподіяну внаслідок ДТП в сумі 216000 (двісті шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок, та судовий збір в розмірі 3240,00 грн.
Ухвалою судді Хустського районного суду Закарпатської області від 19.11.2024 року, яка набрала законної сили, позовну заяву «Моторно (Транспортного) страхового бюро України» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, передано на розгляд до Міжгірського районного суду, за територіальною підсудністю (а.с.23-24).
16.12.2024 року справа №309/5159/24 надійшла до Міжгіргірського районного суду Закарпатської області. Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями вищезазначена справа розподілена в провадження судді Сидоренко Ю.В. (а.с.32).
26.12.2024 року ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 309/5159/24 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та відповідачу ОСОБА_1 визначено судом строк 15 днів для подання відзиву на позов (а.с.36-37).
В судове засідання представник позивача Моторного (транспортного) страхового бюро України не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, що підтверджується довідками по доставку смс-повідомлень, які є в матеріалах справи, проте у змісті позовних вимог (п.5,6) позивачем викладено прохання про розгляд справи без участі представника позивача та вказують, що позовні вимоги підтримують повністю, проти ухвалення у справі заочного рішення, на підставі наявних у ній доказів, не заперечують (а.с.3).
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 повторно не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, що підтверджується поштовим рекомендованим повідомленням (а.с.42,45), оголошеннями про виклик відповідача, розміщеному на сайті «Судової влади» (а.с.44,49), однак про причини неявки відповідачем суду не повідомлено, жодних документів на підтвердження поважності причин неявки суду не надано, відзив на позов відповідачем на адресу суду не подано.
Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог ст.281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, за згодою позивача, на підставі наявних у справі доказів.
Повно та всебічно розглянувши надані позивачем документи та матеріали в обґрунтування заявлених ним вимог, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.13,43,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено та як вбачається з постанови слідчого СВ ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Шепелевої А.В. від 29.12.2021 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біля 17-00 годин 01.08.2021 року, керуючи автомобілем «LAND ROVER», д.н.з. НОМЕР_1 чеської реєстрації, який взяв без дозволу батьків, скориставшись їх відсутністю вдома, разом з пасажирами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , рухаючись вулицею Шевченка села Колочава, здійснив маневр вправо на вулицю Возз'єднання, в напрямку присілка Мерешор, де відразу відчув удар у відділу двигуна (під капотом), і автомобіль став некерованим, тобто кермо не поверталося та під час їзди автомобіль почало скеровувати на зустрічну смугу, де в той час в попутному напрямку йшла пішохід ОСОБА_2 . Та водій, з метою уникнення наїзду на пішохода, відразу почав гальмувати та повертати кермо вправо. В результаті чого ОСОБА_1 встиг відвести передню частину керованого ним автомобіля в праву сторону від пішохода, але задньою лівою частиною автомобіля він вдарив пішохода в спину, та від удару ОСОБА_2 впала та вдарилася головою об землю, отримавши тілесні ушкодження у вигляді ВЧМТ та забій головного мозку важкого ступеню. Водій та пасажири тілесних ушкоджень не отримали.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла в неврологічному відділенні Міжгірської районної лікарні.
Вказаною постановою слідчого СВ ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Шепелевої А.В. від 29.12.2021 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021071110000125 від 02.08.2021 року - закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 ознаків кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України (а.с.6-7). Відомості про оскарження та скасування цієї постанови, в матеріалах справи відсутні.
З Єдиної централізованої бази даних МТСБУ чинний на момент ДТП договір обов'язкового страхування транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_1 станом на 01.08.2021 року відсутній (а.с.14).
Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , всупереч вимогам законодавства в момент події керував транспортним засобом як джерелом підвищеної небезпеки без обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією вказаного свідоцтва, яка є в матеріалах справи (а.с.12).
Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 06.11.1963 року, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Колочава та в графі «мати» зазначена ОСОБА_4 , «батько» - ОСОБА_9 (а.с.13).
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 18.06.1981 року, ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_3 , який був зареєстрований 18.06.1981 року в с.Колочава та після укладення шлюбу дружина змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 » на прізвище « ОСОБА_2 » та вказана копія свідоцтва є в матеріалах справи (а.с.13 зворот).
ІНФОРМАЦІЯ_1 потерпілий ОСОБА_3 (чоловік загиблої), в інтересах якого діє за довіреністю від 04.11.2021 року ОСОБА_12 (а.с.9), звернувся із заявою до МТСБУ про виплату страхового відшкодування, пов'язаного з моральною шкодою, по справі ОСОБА_2 (а.с.8).
20.12.2021 року потерпіла ОСОБА_4 (мати загиблої), в інтересах якого діє за довіреністю від 13.12.2021 року ОСОБА_5 (а.с.10), звернулася із заявою до МТСБУ про виплату страхового відшкодування, пов'язаного з моральною шкодою, по справі ОСОБА_2 (а.с.8 зв).
12.09.2022 року МТСБУ було сплачено ОСОБА_3 страхове відшкодування витрат, пов'язаних з втратою годувальника ОСОБА_2 , в сумі 108000,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №933749 від 12.09.2022 року, копія якої є в матеріалах справи (а.с.17).
14.09.2022 року МТСБУ сплачено ОСОБА_13 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , страхове відшкодування витрат, пов'язаних з втратою годувальника ОСОБА_2 , в сумі 108000,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №933783 від 14.09.2022 року, копія якої є в матеріалах справи (а.с.18).
Загальний розмір регламентної виплати потерпілим склав 216000,00 грн. (108000 грн. + 108000 грн.), що підтверджується Наказами № 3/8322 та № 3/8324 від 09.09.2022 року (а.с.15,16), Довідками МСТБУ за №1, №2 від 09.09.2022 року (а.с.15 зв.,16 зв.), платіжними інструкціями №933749 від 12.09.2022 року та №933783 від 14.09.2022 року (а.с.17,18).
17.06.2024 року відповідачу ОСОБА_1 направлено МТСБУ претензія про регресні вимоги в сумі 216000,00 грн., сплачених потерпілим, та у претензії вказано про необхідність протягом семи днів з моменту її отримання, відшкодувати МТСБУ у добровільному порядку зазначені витрати (а.с.5), яка до теперішнього часу залишена відповідачем без належного реагування.та виконання.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Між сторонами виник спір щодо відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю в ДТП ОСОБА_2 , в порядку страхового відшкодування.
Ці правовідносини урегульовано нормами ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Зокрема статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно - правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
За статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.
Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Подібні за змістом правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі №556/1514/16-ц (провадження №61-26405св18) та від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20 (провадження № 61-19906св21).
Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.
Згідно з ст.8 Закону України «Про Державний бюджетна 2023 рік» з 1 січня мінімальну заробітну плату встановлено у розмірі 6700 грн.
Частиною 1 статті 1200 ЦК України визначено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Шкода відшкодовується:
1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);
2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;
3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;
4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;
5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
Згідно з частиною п'ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином, Закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 280/1222/17 (провадження № 61-42888св18).
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними.
При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об'єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20), від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому, страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
При цьому, наявність чи відсутність у страховика обов'язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому, відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.
Вказана норма Закону встановлює обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 242/1930/21 (провадження № 61-17923св21), від 21 квітня 2022 року у справі №447/2222/20 (провадження № 61-19906св21), від 25 листопада 2020 року у справі № 747/522/19.
З огляду на викладене відповідач повинен відповідати за завдання шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю транспортного засобу «LAND ROVER» державний номерний знак « НОМЕР_1 » під керуванням водія ОСОБА_1 і призвело до загибелі ОСОБА_2 .
При цьому, відповідачем ОСОБА_1 не доведено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, спричинена внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілої, тобто не з його вини.
Згідно з пунктом 40.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.
Відтак, у відповідача наявний обов'язок відшкодувати шкоду, завдану ДТП. Враховуючи, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування пов'язаного зі смертю годувальника на загальну суму 216000,00 грн., то відповідач ОСОБА_1 , зобов'язаний відшкодувати завдані збитки в порядку регресу.
Розрахунок регламентної виплати МТСБУ за зазначеним вище страховим випадком наступний: мінімальна заробітна плата на день ДТП (01.08.2021 року) становить 6000 грн. Кількість осіб на утриманні - двоє. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі (6000,00 грн * 36 міс. = 216000,00 грн.), з яких 108000,00 грн. - виплата страхового відшкодування ОСОБА_3 , (чоловік загиблої) та 108000,00 грн. - виплата страхового відшкодування ОСОБА_4 (матір загиблої).
Тобто, у МТСБУ є всі наявні правові підстави для відшкодування понесених витрат з винуватця, які були пов'язані з розглядом страхового випадку, що підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема, Постановою від 10.11.2021 року по справі № 368/1027/21.
Суд враховує, що внаслідок ДТП, яка мала місце 01.08.2021 року, заподіяно шкоду, пов'язану зі смертю особи (пішохода ОСОБА_2 ), при цьому складу кримінального правопорушення у діях водія транспортного засобу не встановлено. Разом з тим, спричинення шкоди не з вини відповідача, а з необережності самого потерпілого не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом норм матеріального права власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без врахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише у разі спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди, чого в даному випадку встановлено не було.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги МТСБУ про стягнення з відповідача ОСОБА_1 в рахунок відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою в загальній сумі 216000,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі. за вищенаведеними підставами
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо розподілу між сторонами судових витрат, зважаючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору при пред'явленні позову до суду, в сумі 3240,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 985678 від 30.10.2024 року, яка є в матеріалах справи (а.с.4).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2, 10, 12, 19, 81,128, 141, 258-260, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст..ст.1166, 1187, 1191, 1193, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: 02154, м.Київ, вул.Русанівський бульвар буд.8, код ЄДРПОУ - 21647131, р/р IBAN: НОМЕР_6 в АТ «Укрексімбанк», місто Київ, МФО - 322313) - витрати, пов'язані з регламентною виплатою шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 216000 (двісті шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок, судовий збір в розмірі 3240,00 (три тисячі двісті сорок) гривень, а всього стягнути - 219240 (двісті дев'ятнадцять тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто Міжгірським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено - 13.03.2025 року.
Суддя
Міжгірського районного суду Ю.В. СИДОРЕНКО
Закарпатської області