Справа № 933/61/25
Провадження № 2/933/40/25
(заочне)
12 березня 2025 року селище Олександрівка
Олександрівський районний суд Донецької області
у складі:
головуючого - судді Попович І.А.
за участі:
секретаря
судового засідання - Осадчої Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду селища Олександрівка цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" про стягнення компенсації втрати частини заробітку, -
27.01.2025 року представник позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулась до Олександрівського районного суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" про стягнення компенсації втрати частини заробітку.
31.01.2025 року ухвалою судді було відкрито провадження по справі, та призначено судове засідання на 08:30 год. 21.02.2025 року. За клопотанням представника позивача, було витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське", відомості про розмір щомісячної заборгованості по заробітній платі ОСОБА_2
21.02.2025 року ухвалою суду судове засідання було відкладено на 08:30 год. 12.03.2025 року, у зв'язку з неявкою відповідача, та не виконання ухвали суду від 31.01.2025 року, щодо надання відповідачем витребуваної інформації, та не повідомлення суд про неможливість подати докази, витребувані судом, або поважні причини не подання доказів.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що позивач в період з 12.03.2018 року по 26.02.2021 року перебував у трудових відносинах з відповідачем. 26.02.2023 року був звільнений з підприємства за власним бажанням, однак у день звільнення остаточного розрахунку з ним проведено не було.
Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 01 червня 2023 року (справа № 933/140/23) було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_2 суму заборгованості з виплати заробітної плати в розмірі 121496, 29 гривень.
24 липня 2023 року рішення суду в примусовому порядку виконано в повному обсязі
Вважає, що на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», позивач має право на отримання компенсації втрати частини заробітку. Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі 50439,78 грн.
Позивач та його представник, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. У прохальній частині позовної заяви просили розглянути справу без участі позивача та його представника. Проти заочного розгляду справи не заперечують (а.с.1-2,24,25,34).
Представник відповідача, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився, та не повідомив суд про поважні причини неявки. Відзив на позовну заяву не подав (а.с.23-23 зворот, 31-31 зворот).
У зв'язку з повторною неявкою відповідача, належним чином повідомленого про час і місце судового засідання, від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутністю, який не подав відзив на позовну заяву, суд, відповідно до вимог ст. 280-282 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач та його представник не заперечують проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 12.03.2018 року, та був звільнений 26.02.2021 року наказом № 57/к, згідно п. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданої на ім'я ОСОБА_2 , та довідкою ТОВ «Краснолиманське» № 108 від 16.05.2023 року. Сума заборгованості з виплати заробітної плати, на дату складання довідки, становить 121496,29 грн. (а.с.10,14).
Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 01.06.2023 року було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (ЄДРПОУ 32281519), на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 121496,29 гривень, без утримання з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів (а.с.11-13).
Згідно з платіжної інструкції № 2252 АТ КБ «ПриватБанк» від 24.07.2023 року, ОСОБА_2 перераховано заборгованість по заробітній платі у сумі 121496,29 грн. за виконавчим документом, виданим Олександрівським районним судом Донецької області, справа № 933/140/23, ВП 72319139, що не заперечується сторонами (а.с.15).
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається із КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Стаття 1 Закону України "Про оплату праці" встановлює, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Відповідно до змісту статті 2 Закону України "Про оплату праці" у структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Такими доходами є ті грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (частина друга статті 2 цього Закону).
Стаття 4 цього Закону передбачає, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством (стаття 34 Закону України "Про оплату праці").
Згідно п. п. 5, 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць та проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закону) та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 по справі № 560/8194/20 прийшов до висновку, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
Відповідно до ухвали суду від 31.01.2025 року, відповідач ТОВ «Краснолиманське» інформацію про розмір щомісячної заборгованості по заробітній платі ОСОБА_2 до суду не надав.
За розрахунками позивача, наведеними у позовній заяві, які було перевірено судом, розмір компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків його виплати за період з березня 2021 року по липень 2023 року включно, яку відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача, становить 50439,78 грн.
(101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) = 1.41515490.
Інфляційне збільшення: (121 496,29 x 1.41515490) - 121 496,29 = 50 439,78 грн.
Наведений розрахунок позивача відповідачем не спростовано.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
За таких обставин, враховуючи встановлені обставини справи, з урахуванням того, що відповідачем без повідомлення причини ненадання доказів, витребуваних судом, як і доказів на спростування позиції позивача не надано, суд вважає необхідним стягнути з ТОВ «Краснолиманське» на користь позивача компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків його виплати у розмірі 50439,78 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки, позовні вимоги майнового характеру про стягнення компенсації втрати частини заробітку задоволені, позивач був звільнений від сплати судового збору під час звернення з позовом до суду, з яким він звернувся через систему «Електронний суд», то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263- 265, 268, 272, 273, 352, 354ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" про стягнення компенсації втрати частини заробітку, - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», код ЄДРПОУ 32281519, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , компенсацію втрати частини заробітку у розмірі 50439 (п'ятдесят тисяч чотириста тридцять дев'ять) гривень 78 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», ЄДРПОУ 32281519,на користь держави судовий збір в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення ухвалено у приміщенні судута проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 12 березня 2025 року.
Повний текст рішення складено 14 березня 2025 року.
Рішення суду набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», ЄДРПОУ 32281519, юридична адреса: 01054, м. Київ, вул. Хмельницького Богдана (Шевченківський район), буд. 64.
Суддя Олександрівського
районного суду Попович І.А.