Справа № 726/3591/24
Провадження №2-о/726/7/25
Категорія 83
10.03.2025 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Байцар Л. В., при секретарі судового засідання: Житарь С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, -
Заявник звернувся до суду з заявою до Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Починаючи з 2018 р. ОСОБА_4 проживав разом із ОСОБА_3 однією сім'єю та вів спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 до моменту його смерті. Заявник надавав ОСОБА_3 весь необхідний догляд. У квартирі АДРЕСА_2 разом із ОСОБА_3 , крім позивача, починаючи з 2018 року по день його смерті більше ніхто не проживав. 30 березня 2022 р. між ОСОБА_3 та ЧКТЦСО «Турбота» був укладений договір про надання соціальних послуг №109. Згідно індивідуального плану надання послуг їх періодичність надання була не частіше 2 -х разів на місяць. Вказує також, що після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 здійснював його поховання. Після смерті ОСОБА_3 залишилась 1/2 частка квартири АДРЕСА_2 . Зазначена квартира належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по 1/2 частки. Частка, що належала ОСОБА_5 перейшла за заповітом ОСОБА_2 , решта 1/2 частки залишилась за ОСОБА_3 . Родичів у ОСОБА_3 немає, із заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався. Заявник до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався, як спадкоємець четвертої черги, оскільки постійно проживав із померлим однією сім'єю більше п'яти років в кв. АДРЕСА_3 до часу відкриття спадщини. Таким чином, встановлення факту проживання однією сім'єю має для заявника юридичне значення та необхідне йому для оформлення спадкових прав. Просить суд, на основі вищевикладеного, задовольнити вимоги заяви.
Ухвалою суду від 07.11.2024 року було відкрите провадження у справі.
Заявник та його представник адвокат Данко М. у судовому засідання надали пояснення аналогічні заяві та просили задовольнити заявлені вимоги. Також додатково зазначили, що ОСОБА_6 здійснював догляд за ОСОБА_7 саме з 2018 р., возив останнього в лікарню, інколи ночував у нього, косив траву та оплачував комунальні послуги.
Представник ЧМР Осовська М. в судовому засіданні підтримала своє письмове пояснення від 21.01.2025 р. та додала, що заявлені вимоги заявника є безпідставними, надуманими та такими, що не підлягають до задоволення.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, з невідомих суду причин. Повідомлялась належним чином.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що з акту №96 від 08.05.2024 р., що був складений в присутності свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 випливає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дійсно фактично проживав разом із померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації з 2018 р. однією сім'єю та вели спільне господарство, починаючи з 2018 р. до моменту смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до витягу №569768 за адресою АДРЕСА_1 ніхто не зареєстрований.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27.10.2023 р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті - серцева недостатність.
Так, з договору від 27.10.2023 р. та з накладної від 27.10.2023 р. випливає, що ОСОБА_1 здійснив поховання ОСОБА_3
30 березня 2022 р. між ОСОБА_3 та ЧКТЦСО «Турбота» був укладений договір про надання соціальних послуг №109. Згідно індивідуального плану надання послуг їх періодичність надання була не частіше 2 -х разів на місяць.
Відповідно до свідоцтва про право власності квартири АДРЕСА_2 , випливає та згідно витягу №37871107 від 14.07.2014 р. випливає, що зазначена квартира належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по 1/2 частки та частка, що належала ОСОБА_5 перейшла за заповітом ОСОБА_2 .
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що ОСОБА_1 є його сусідом та сусідом померлого ОСОБА_3 . Пояснює, що декілька разів бачив як ОСОБА_6 заходив до ОСОБА_11 , чи доглядав за ним до смерті сказати не може. Впевнений, що з ОСОБА_7 точно ніхто не проживав. Пояснив також, що у померлого відключили газ і ніхто йому не допоміг, щоб газ був підключений. Також зазначив, що з «Турботи» приходила жінка, яка доглядала за ОСОБА_12 .
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що знає заявника понад 20 років. З ОСОБА_7 був знайомий доволі давно. Вже як 5-7 років останній занедужав та 1 раз бачив як ОСОБА_6 його возив в лікарню. Був свідком того, що ОСОБА_13 був самотній та не з ким не проживав. Також зазначив, що ОСОБА_6 організував поховання ОСОБА_14 .
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, він є сусідом ОСОБА_14 . Зазначає, що ОСОБА_13 до нього звертався із проханням допомоги, щоб за ним хтось доглядав. ОСОБА_15 порадив йому ОСОБА_16 за рік до смерті ОСОБА_11 , так як ОСОБА_6 молодий та у нього є авто. Пояснює, що ОСОБА_6 жив через дорогу напроти ОСОБА_11 і ходив до нього, ночував інколи, доглядав, в лікарню возив і поховав ОСОБА_11 також ОСОБА_17 .
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно із статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 1268 та частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.і.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Тобто, для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення із спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
По даній справі встановлено, що встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 необхідно заявнику для отримання спадщини, оскільки визнання факту проживання вказаних осіб однією сім'єю не менше п'яти років до дня відкриття спадщини призводить до визнання заявника спадкоємцем четвертої черги відповідно до ст.1264 ЦК України.
Обов'язком позивача для встановлення відповідного факту є доведення факту спільного проживання та доведення факту проживання як одна сім'я, що передбачає надання доказів щодо спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Доводи заявника про те, що він возив ОСОБА_11 в лікарню, прибирав у нього, інколи ночував, оплачував комунальні послуги не є такими, що свідчать про їх спільне проживання однією сім'єю, адже з матеріалів справи вбачається, що останній знаходився на соціальному утриманні ЧКТЦСО «Турбота».
Не є також належними доводами на підтвердження проживання однією сім'єю, посилання заявника на проживання з ОСОБА_7 однією сім'єю з 2018 року, так як ці обставини повністю спростовуються показами свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які пояснили суду, що ОСОБА_6 не проживав однією сім'єю з ОСОБА_7 , а лише допомагав по господарству, возив декілька разів в лікарню, крім того зазначили також, що ОСОБА_6 почав допомагати за рік до смерті ОСОБА_11 , а аж ніяк не з 2018 року.
Також, слід зазначити, що суд розцінює пояснення заявника як очевидно неправдиві в тому, що він оплачував комунальні послуги ОСОБА_3 , так як, відповідно до свідчень ОСОБА_10 , у останнього було відключене газопостачання за борги.
З огляду на вказані обставини, а саме те, що ОСОБА_3 з 2018 по дату своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 не проживав разом з заявником, а знаходився на частковому утриманні у відповідному спеціальному закладі, жодних підстав вважати, що ОСОБА_6 та ОСОБА_13 були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки один до одного, що притаманні сімейним, суд не вбачає.
Таким чином, суд вважає, що оскільки заявником не доведено належними та достатніми доказами факту його проживання разом з ОСОБА_3 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, а саме: безпосередньо спільного проживання, спільних витрат, ведення ними спільного бюджету, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин, позов задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Л. В. Байцар