Справа № 726/2974/24
Провадження №2/726/18/25
Категорія 40
(заочне)
10.03.2025 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Байцар Л. В., за участю секретаря судового засідання Житарь С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.
До Садгірського районного суду м. Чернівці звернувся позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з позовом до ОСОБА_1 , та просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 420793728 у розмірі 19486,52 грн. та стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 3028,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 03.07.2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладено кредитний договір №9420793728. 28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, а 31.12.2020 року Додаткова угода № 26 до Договір факторингу№ 28/1118-01, у відповідності до яких ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» приймає належні ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги (копія витягу з Договору факторингу додається).
Відповідно до Реєстру боржників № 150 від 07.09.2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01 укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором № 420793728.
20.10.2022 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20102022 у відповідності до якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги за кредитним договором № 420793728.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 року до Договору факторингу № 20102022 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 19 486,52 грн., з яких - 5481,05 грн.- заборгованість за основною сумою боргу; 14 005,02 грн.- сума заборгованості за відсотками.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК» «ЄАПБ»» за кредитним договором № 420793728 в сумі 19 486,52 грн. просить стягнути з відповідача.
Аргументи учасників справи.
Відповідачка відзиву на позов не надала, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не зверталася.
Рух справи.
Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 15.101.2024 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача Грибанов Д.В., який діє на підставі довіреності, у судове засідання не з'явився, зазначивши в прохальній частині позову - здійснювати розгляд справи за відсутність представника позивача. Не заперечує проти заочного рішення.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про день та час слухання справи була повідомлена у встановленому законом порядку.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідачки, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив на позов відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою представника позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що 01.01.2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладено кредитний договір №420793728. 28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, а 31.12.2020 року Додаткова угода № 26 до Договір факторингу№ 28/1118-01, у відповідності до яких ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» приймає належні ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги (копія витягу з Договору факторингу додається).
20.10.2022 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20102022 у відповідності до якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги за кредитним договором № 420793728.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 року до Договору факторингу № 20102022 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 19 486,52 грн., з яких - 5481, 5 грн.- заборгованість за основною сумою боргу; 14 005,02 грн.- сума заборгованості за відсотками.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Щодо переходу прав вимоги, які перейшли до позивача, як нового кредитора, від ТОВ «Таліон Плюс», а до ТОВ «Таліон Плюс» від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», судом встановлено наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 420793728 був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 03.07.2021. Натомість договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28.11.2018, майже за три роки до укладання Кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та боржником ОСОБА_1 . Відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018.
Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні, не набуло, таке право не могло бути в подальшому передано на підставі договору факторингу від 20.10.2022 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Таким чином, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 03.07.2021 між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Крім того, в матеріалах справи відсутнє платіжне доручення, яким би підтверджувалось виконання первинним кредитором, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», надання грошових коштів ОСОБА_1 .
Також в матеріалах справи відсутній Реєстр боржників № 150 від 07.09.2021 до Договору факторингу № 28/111-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», на який посилається позивач, як на підставу переходу право грошової вимоги ТОВ «Таліон Плюс» до відповідача № 150 від 07.09.2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором № 420793728, за Договором кредиту № 420793728.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оскаржені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.
Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі №910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Конституція України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначила зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов'язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1,3 Конституції України).
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню, оскільки представником позивача не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 76-79 та 81 ЦПК України.
Отже суд відмовляє у задоволенні позову, як такого, що заявлений неналежним позивачем.
Відповідно до статей 133, 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 11, 203, 215,512-519 ЦК України, статтями 2, 4, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд-
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, фактична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4, ЄДРПОУ:35625014;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1
Головуючий суддя Л. В. Байцар