Справа 350/123/25
Номер провадження 3/350/62/2025
14 березня 2025 року селище Рожнятів
Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Пулик М.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи:
24.01.2025 на розгляд Рожнятівського районного суду поступила справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №226666, 21.01.2025 о 14:20:00 год. у сел. Перегінське по вул.Радова Права, 82, водій керував автомобілем марки ВАЗ 2107 р.н. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі КНП Рожнятівська багатопрофільна лікарня відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення:
У судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що 21.01.2025 о 14:20:00 год. у сел. Перегінське по вул.Радова Права, 82 в стані алкогольного сп'яніння автомобілем не керував. Не заперечує, що разом з товаришем знаходився в автомобілі ВАЗ в стані алкогольного сп'яніння, коли до них під'їхали працівники поліції. Автомобіль не рухався, двигун був заглушений, а в замку запалювання взагалі були відсутні ключі. Поліцейські автомобіль під його керуванням не зупиняли, однак вимагали в нього документи та пройти тест на алкоголь, що на його думку свідчить про незаконність дій поліцейських. З огляду на наведене вважає, що він не керував транспортним засобом, тобто рух автомобілем не здійснював, а тому не зобов'язаний був проходити тест на алкоголь. Вважає, що оскільки доказів на підтвердження факту керування ним автомобілем у стані сп'яніння у справі немає, чого і не було того дня, тому не може бути притягнутий до відповідальності, оскільки це буде незаконно. Звертає увагу на те, що поліцейський не бачив і не міг бачити факту керування ним автомобілем за обставин викладених у протоколі. Вважає, що такі дії поліцейського свідчать про його невпевненість до початку проведення процедури огляду на стан сп'яніння у можливості доведення належними доказами факту керування ним автомобілем. Просить не притягувати його до відповідальності.
ІІІ. Досліджені в судовому засіданні письмові докази та відеозаписи:
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення до матеріалів справи долучено такі докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №226666 складеним 21.01.2025 15:20:13, згідно з яким 21.01.2025 о 14:20:00 год. у сел. Перегінське по вул.Радова Права, 82, водій керував автомобілем марки ВАЗ 2107 р.н. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі КНП Рожнятівська багатопрофільна лікарня відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с.1);
- копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА№3906404 від 21.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, за те, що 21.01.2025 о 14:20:00 год. у сел. Перегінське по вул.Радова Права, 82, водій керував автомобілем марки ВАЗ 2107 р.н. НОМЕР_1 який при зміні напрямку не користувався світловим покажчиком відповідного напряму руху, чим порушив вимоги п.9.2.б Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.2 ст. 122 КУпАП (а.с.2);
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого встановлено, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння не проводився (а.с.3);
- направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ОСОБА_1 направлено до КНП Рожнятівська БПЛ у зв'язку з виявленими поліцейським ознаками сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови ( а.с.4);
- пояснення ОСОБА_2 від 21.01.2025 з яких вбачається, що 21.01.2025 близько 13 год.44 хв., вона побачила як за ОСОБА_3 , 2012 року їде автомобіль ВАЗ 2107 червоного кольору, водій якого запитував чий то хлопчик, оскільки заглядав в автомобіль. Водій автомобіля з вигляду був п'яний (а.с.5).
- копія витягу з інформаційної системи, якою підтверджено, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 , яке дійсне з 21.10.2006 (а.с. 4);
- рапорт поліцейського відділення поліції №2 смт.Рожнятів Фединяка Олега, який за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника ВП №2 (сел. Рожнятів) Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області про законність своїх дій (а.с.7).
- відеозаписи на оптичному диску DVD+R (а.с. 8), на якому зафіксовано:
1) місце розташування транспортного засобу марки ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 , який припаркований стоїть на вулиці поміж будинків. Автомобіль не рухається, двигун заглушений в автомобілі на передніх сидіннях знаходяться дві особи.
2) зафіксовано розмову поліцейського з ОСОБА_1 , в ході якого поліцейський стверджує, що у нього є ознаки алкогольного сп'яніння, на що останній відповідає, що вживав алкоголь, однак автомобіль не їде, вони сидять розмовляють. Далі, з відеозапису вбачається, що поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в лікувальному закладі.
На підтвердження своєї невинуватості ОСОБА_1 дав суду пояснення, які викладено судом вище.
ІV. Оцінка суду:
оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд враховує таке.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з урахуванням правової природи порушення, його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа "Озтюрк проти Німеччини", "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства").
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 19.12.2021 у справі № 487/4245/18 зазначив, що визнання вини не є беззаперечним доказом і не звільняє слідчого, прокурора, суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо та всієї доказової бази у сукупності.
При цьому, Європейський суд зазначав про те, що санкція у виді позбавлення прав на управління транспортним засобом розглядається як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності».
Отже, керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 ЗУ "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" повинні застосовуватись судами, як джерело права, приймаючи до уваги правову природу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, його характер і ступінь суворості передбачених стягнень, необхідно прийти до висновку, що особа, яка обвинувачується у вчиненні вищевказаного правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП наступає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само в разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносити у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Щодо об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, то визначені склади об'єктивної сторони даного правопорушення полягають у :
- керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом в стані іншого сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння;
- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває під впливом таких лікарських препаратів;
- відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єкт вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП України спеціальний водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом в стані сп'яніння або відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
За змістом п.1.10 ПДР водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення відповідної категорії.
Згідно із п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 № 4 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Отже, обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого вказаною частиною даної статті КУпАП є керування транспортним засобом водієм в стані сп'яніння або його відмова від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан сп'яніння.
Суд звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 130 КУпАП в тому числі, передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що в даному випадку інкримінується особі, стосовної якої складений протокол про адміністративне правопорушення. Тому в даній ситуації вимагається доведення того, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем.
Беручи до уваги, що особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення заперечує факт керування транспортним засобом, суд з метою всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин у справі дослідив відеозапис, який долучено до матеріалів справи, з якого встановив, що факт руху транспортного засобу не зафіксовано.
Зазначене дає суду підстави вважати пояснення ОСОБА_1 про те, що поліцейський не бачив факту керування ним транспортним засобом за обставин викладених у протоколі такими, що не спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно та всебічно з'ясувати усі обставини справи, зокрема, чи мало місце адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають суттєве значення для правильного її вирішення. При цьому, встановити істину по справі необхідно з аналізу наявних доказів, які, відповідно до чинного законодавства, представляють собою будь-які фактичні дані, які підтверджують або спростовують ті чи інші обставини і мають суттєве значення для вирішення справи по суті.
Беручи до уваги, що ОСОБА_1 безпосередньо у судовому засіданні заперечував факт керування транспортним засобом, при цьому будь-якими доказами, які додані до матеріалів справи його доводи не спростовуються, тому суд, з огляду на положення п. 1.10 ПДР та диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, приходить до переконання, що ОСОБА_1 в даній ситуації неможливо визнати водієм, оскільки матеріали даної справи не містять відомостей, які б підтверджували, поза розумним сумнівом, факт керування ним транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин суд позбавлений можливості встановити в діях ОСОБА_1 склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення та приходить до висновку, що в його діях відсутній один з елементів об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме факт керування транспортним засобом, у зв'язку з чим він не може бути суб'єктом вчинення вказаного правопорушення.
За відсутності підтвердженого належним чином факту керування ОСОБА_1 при обставинах, викладених у протоколі, долучені до матеріалів справи Акт огляду, направлення на огляд водія транспортного засобу не є належними докази, оскільки не підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Долучений до матеріалів справи рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника ВП №2 (сел. Рожнятів) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області про законність своїх дій. Враховуючи, що дані рапорту не узгоджуються з іншими належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, а також із даними безпосередньо у судовому засіданні поясненнями ОСОБА_1 суд вважає такий рапорт неналежним та недопустимим доказам винуватості останнього.
Будь-яких інших доказів, на підставі яких суд міг би прийти до висновку, що ОСОБА_1 справді керував 21.01.2025 транспортним засобом, а відповідно може бути суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення особою, уповноваженою складати протокол про адміністративне правопорушення не надано.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
За змістом ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
В силу вимог ч. 4 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Враховуючи наведене, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд, поза розумним сумнівом, приходить до переконання у недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна права позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17.
На думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності достатніх доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що наявні всі підстави для закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі вище викладеного, ст. ст. 1, 9, 23, 33, 124, 130, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суддя
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення до Івано-Франківського апеляційного суду через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя: