14 березня 2025 року Справа № 915/1580/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль» (м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18, ідентифікаційний код 30083966)
до відповідача: Миколаївської міської ради (Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул.Адміральська, 20; ідентифікаційний код 26565573)
про: стягнення 37349,25 грн
11.10.2023 Приватне акціонерне товариство “Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 01-09/1908 від 09.10.2023 (вх. № 13451/23) до Миколаївської міської ради, в якій просить суд стягнути з Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль» основний борг у сумі 37349,25 грн, а також 2684,00 грн судового збору.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1580/23 та визначено головуючим у справі суддю Адаховську В.С.
Ухвалою суду від 16.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Встановлено відповідачу, в 15-денний строк від дня вручення даної ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Копія ухвали суду від 16.10.2023 була направлена сторонам до електронних кабінетів сторін через систему “Електронний суд».
Відповідно до довідок про доставку електронного листа, що містяться в матеріалах справи, документ доставлено до електронних кабінетів сторін 18.10.2023.
08.11.2023 до суду від представника відповідача через систему “Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від 08.11.2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчинюються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Початок та закінчення процесуальних строків визначено статтею 116 ГПК України.
Особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні визначено статтею 251 ГПК України.
Так, відповідно до ч. 1 вказаної статті відзив подається протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
З огляду на положення ч. 1 ст. 251 ГПК України строк для надання відзиву встановлений законом.
Зважаючи на те, що ухвала суду від 16.10.2023 про відкриття провадження у справі була вручена відповідачу 18.10.2023, отже, останнім днем строку для надання відзиву є 02.11.2023 включно.
Клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву відповідачем не подано.
Приймаючи до уваги, що відзив на позовну заяву був поданий представником відповідача 08.11.2023, тобто з пропуском встановленого строку для подання відзиву, та відсутністю клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подання відзиву, суд, у відповідності до положень ст. 118 ГПК України, дійшов висновку про залишення відзиву без розгляду.
13.11.2023 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив від 13.11.2023 № 01-09/2010.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що з листопада 2022 року по червень 2023 року розрахунок суми боргу відповідача за спожиту теплову енергію виконаний позивачем на підставі даних відомостей споживання теплової енергії. У зв'язку з тим, що нежитлові приміщення по вул. Чкалова, 98Б/4 не обладнані окремими вузлами обліку теплової енергії та знаходяться у житловому будинку, на вводі якого встановлено загальний вузол обліку теплоспоживання, розрахунок нарахувань споживачам цього будинку позивач здійснює згідно даних засобів вимірювальної техніки загального вузла обліку з урахуванням питомої ваги максимального теплового навантаження кожного зі споживачів. Зазначає, що фактом підключення опалення в опалювальному сезоні 2022-2023 будинку по вул. Чкалова, 98/Б є Рішення ММР №625 від 09.11.2012. Підписаний виконавцем та споживачем наряд про підключення опалення є підтвердженням факту не тільки дати початку опалення, а і взагалі надання послуги. Також вказує, що за весь час і до теперішнього часу жодного листа від відповідача на адресу позивача про відключення опалення в зазначених вище приміщеннях не надходило, підтверджуючих документів про відсутність в них опалення також не надавалося.
Враховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
Із змісту позову вбачається, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на наступні обставини.
З 01.11.2021 року із співвласниками будинку № 98Б по вул. Чкалова у м.Миколаєві діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: вул. Чкалова, буд. №98Б/4 у м. Миколаєві, знаходяться у складі багатоквартирного житлового будинку та оснащено будинковим лічильником.
Територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради є власником зазначених нежитлових приміщень, якими раніше користувалися установи та організації згідно договорів оренди комунального майна.
21.09.2022 між Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради та ФОП Єфименко Р.А. було укладено договір про припинення оренди нерухомого майна або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 7505 від 16.01.2014 (вул. Чкалова, буд. № 98Б/4 у м. Миколаєві, площа 134,4 кв.м.) та складено Акт повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності.
З початком опалювального періоду 2022-2023 років було підписано наряд про підключення будинку №98/Б по вул. Чкалова у м. Миколаєві до системи опалення.
В опалювальний період 2022-2023 років позивач постачав відповідачу теплову енергію з метою теплозабезпечення його нежитлових приміщень, яку відповідачем не оплачено.
У серпні 2023 року позивач заявив відповідачу претензію на суму 37349,25 грн, яка залишена без задоволення.
До позову приєднано наступні документи, зокрема:
- копія претензії від 10.08.2023 №1082-ю з додатками до неї: розрахунком боргу, рахунком № 4914 за теплову енергію, актом прийому-передачі теплової енергії за період з 16.11.2022 по 30.06.2023;
- примірник індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії;
- копії рішень виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 625 від 09.11.2022, №176 від 24.03.2023 про початок та закінчення опалювальних сезонів;
- копія рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 124 від 09.02.2022;
- копія наказу ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ» № 473 від 22.09.2021;
- копія наряду;
- копія договору про припинення оренди нерухомого майна або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 7505 від 16.01.2014; копія Акту повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності;
- копія виписки та статуту позивача.
Висновки суду щодо підстав задоволення позову або відмови у задоволенні позову.
У відповідності з метою і предметом діяльності (встановлених в статуті товариства) Приватне акціонерне товариство “Миколаївська теплоелектроцентраль» є суб'єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м.Миколаєва, а також є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України “Про теплопостачання» як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулює Закон України від 09.11.2017 № 2189 “Про житлово-комунальні послуги».
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Позивач у позові зазначає, що нежитлові приміщення, площею 134,4 кв.м., які розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. № 98Б/4 у м. Миколаєві, належать на праві комунальної власності територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, якими раніше користувалися різні установи та організації згідно договорів оренди комунального майна.
21.09.2022 між Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради та ФОП Єфименко Р.А. було укладено договір про припинення оренди нерухомого майна або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 7505 від 16.01.2014 та складено Акт повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності.
У підтвердження цього позивач приєднав до позову копії договору від 21.09.2022 про припинення оренди нерухомого майна або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 7505 від 16.01.2014 та Акту про повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 21.09.2022.
Суд дійшов висновку, що відповідне твердження позивача про належність відповідачу вказаних нежитлових приміщень не є очевидним.
Так, належні дані про власника нежитлових приміщень позивач вправі був отримати з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності згідно положень Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Речові права та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації, наведені у ст. 4 вказаного Закону, зокрема державній реєстрації права підлягає реєстрація права власності на нерухоме майно.
Згідно ч. 1 ст. 32 вказаного Закону інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, належним доказом наявності у відповідача права власності на нежитлові приміщення, які розташовані по вул. Чкалова, буд. № 98Б/4 у м.Миколаєві, є отримана у встановленому порядку інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстроване право власності у паперовій чи електронній формі.
Однак позивачем до позову не додано витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстроване право власності у паперовій чи електронній формі щодо нежитлових приміщень площею 134,4 кв.м. по вул. Чкалова, буд. № 98Б/4 у м. Миколаєві.
Отже, наявність у відповідача права власності на зазначене нерухоме майно позивачем не доведено.
Також позивачем у позові зазначається, що з 01.11.2021 зі всіма співвласниками будинку №98Б по вул. Чкалова у м. Миколаєві діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання. Нежитлові приміщення, які розташовані по вул. Чкалова, 98Б/4 у м. Миколаєві, знаходяться у складі багатоквартирного житлового будинку.
Проте, докази тієї обставини, що нежитлові приміщення, які мають адресу: м.Миколаїв, вул. Чкалова, 98Б/4, знаходяться у складі багатоквартирного житлового будинку, зокрема будинку № 98Б, розташованого по вул. Чкалова у м. Миколаєві, у матеріалах справи відсутні.
Також позивачем не надано доказів виконання вимог законодавства щодо розміщення тексту індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії на офіційному вебсайті позивача, як це передбачено статтями 13 і 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», п. 13 постанови Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 року “Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії».
Отже, позивачем не підтверджено, що ним згідно положень законодавства було зроблено публічну пропозицію до укладення договору з надання послуги з постачання теплової енергії.
У позові позивач зазначає, що приєднання відповідача до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії відбулося саме за фактом споживання теплової енергії.
На підтвердження споживання теплової енергії позивач послався на наряд без номеру від 16.11.2022.
Так, у наряді зазначено, що проводиться підключення системи опалення абонента ОСББ “Чкалова 98Б», адреса: вул. Чкалова, 98Б. Підключення проводиться згідно рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №626 від 09.11.2022. Наряд підписаний з боку представника абонента та представника позивача.
Разом з тим, у зазначеному наряді відсутні дані стосовно нежитлових приміщень, розташованих по вул. Чкалова, 98Б/4 у м. Миколаєві, та відповідача в якості абонента. До того ж, у наряді не зазначені дані про вузол обліку теплової енергії та його показання на початок опалювального періоду.
Позивач у позові зазначив, що будинок обладнано загальним обліку теплоспоживання, споживання тепла вбачається із відомостей споживання теплової енергії, але доказів на підтвердження зазначених обставин не надав.
За викладених у позові обставин, споживання теплової енергії має бути підтверджено показаннями вузла обліку теплової енергії. Наряд на підключення лише підтверджує об'єктивну можливість споживання теплової енергії.
Суд зауважує на тому, що через брак у матеріалах справи належних та допустимих доказів суд не може достеменно встановити всі обставини справи та беззаперечно констатувати наявність порушень з боку відповідача. Натомість висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зважаючи на те, що позивачем не підтверджено вищевказаних обставин, не є підтвердженим факт наявності у відповідача обов'язку по оплаті теплової енергії на суму 37349,25 грн та відповідно права позивача вимагати цієї оплати.
Господарським процесуальним законодавством визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст.73 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зважаючи на те, що порушення відповідного права позивачем не доведено, у суду не має законних підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 129 ГПК судовий збір має бути покладений на позивача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.С. Адаховська