вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/864/24
Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України, м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Шинкар Агро», с.Воронинці Золотоніського району Черкаської області
про стягнення 817 968, 31 грн. за договором оренди № 1640/А нерухомого майна, що знаходиться на балансі ІЕЗ ім. Є.О. Патона НАН України від 01.01.2018,
за участю представників:
від позивача: Чорний С.А., адвокат, ордер серії АА №1485391 від 16.09.2024;
від відповідача: Забара А.В., адвокат, ордер серії АЕ №1192148 від 25.04.24;
04.04.2024 позивач - Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України, м. Київ (далі по тексту - Інститут) звернувся до Господарського суду Київської області із позовом від 15.03.2024 №67/287 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Шинкар Агро», с. Воронинці Золотоніського району Черкаської області (далі по тексту ТОВ «Шинкар Агро»), у якому просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 817 968,31 грн., а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Позов обґрунтованим тим, що 01.01.2018 між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем укладено договір оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі ІЕЗ ім. Є.О. Патона, за яким відповідач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, розташоване за адресою Київська область, Васильківський район, смт Глеваха, вул. Б.Хмельницького 5.
Додатковими угодами від 01.01.2021 та від 11.12.2023 Договір оренди викладено у новій редакції.
Відповідно до пункту 3.3 договору орендар зобов'язався сплачувати орендну плату, розмір якої визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. За умовами пункту 3.1 договору орендар зобов'язався також відшкодовувати вартість спожитих комунальних послуг та земельний податок.
Позивач твердить, що з липня 2023 року по січень 2024 року відповідач не здійснює оплату орендної плати та не відшкодовує плату за землю та вартість комунальних послуг, у зв'язку з чим виникла заборгованість за орендною платою 168 534,67 грн., за відшкодуванням земельного податку 115 515,05 грн., за комунальні послуги 555 994,20 грн., а всього 817 968,31 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.04.2024 (суддя Шевчук Н.Г.) позовну заяву ІЕЗ ім. Є.О.Патона НАН України залишено без руху, зобов'язано усунути недоліки позовної заяви у строк десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
15.04.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої зокрема було додано виправлену редакцію позовної заяви від 11.04.2024 про стягнення з відповідача ТОВ «Шинкар Агро» 817968,31 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.04.2024 (суддя Шевчук Н.Г.) відкрито провадження у справі №911/864/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.05.2024. Ухвалою від 29.04.2024 задоволено заяву представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та про внесення додаткових відомостей про учасника справи представника відповідача адвоката Забару А.В.
Ухвалою від 01.05.2024 задоволено заяву представника відповідача адвоката Забари А.В. про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, постановлено підготовче судове засідання 16.05.2024 та всі наступні судові засідання провести в режимі відеоконференції.
03.05.2024 через систему «Електронний суд» представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечення мотивовані тим, що розмір стягуваної орендної плати визначений без урахування положень Постанови КМУ від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», відповідно до якої на період воєнного стану та протягом трьох місяців після його припинення за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022, орендарям на територіях, визначених Постановою, орендна плата нараховується у розмірі 50 % розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації).
Відповідач твердить, що у справі №911/1179/23 сторонами було укладено мирову угоду, затверджену ухвалою від 03.08.2023, яка передбачала графік розстрочення оплати боргу за орендною платою, пенею за 2021 рік та судовим збором, яка відповідачем була виконана. Разом із тим, відповідач твердить, що мирова угода, хоча і була затверджена судом, не враховувала умови вищевказаної Постанови від 27.05.2022 №634, у зв'язку з чим відповідач має право на перерахунок орендної плати, відтак у зв'язку із наявністю переплати борг не може бути стягнутий у заявленому розмірі.
Також відповідач твердить про те, що матеріали справи не містять доказів нарахування орендної плати у встановленому законом розмірі та доказів надсилання рахунків відповідачу; оскільки строк оплати пов'язаний із датою отримання рахунку, строк виконання зобов'язання є таким що не настав.
Відповідач також твердить, що позивачем не додано доказів споживання відповідачем комунальних послуг у заявленому розмірі, а також не подано доказів оплати комунальних платежів та земельного податку позивачем, щоб вимагати їх компенсації.
06.05.2024 через систему «Електронний суд» представник відповідача подала
клопотання про витребування доказів, у якому просила витребувати від ГУ ДПС у Київській області та позивача документи щодо нарахування та сплати земельного податку позивачем за земельну ділянку за адресою Київська область, смт. Глеваха, вул. Б.Хмельницького 5 за період 2023-2024 роки, а також документи, що підтверджують фіксування кількості спожитої електроенергії, у тому числі реактивної електроенергії та її оплату;
клопотання про витребування доказів, у якому просить витребувати від ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» документи що підтверджують фіксування кількості спожитої електроенергії, у тому числі реактивної електроенергії, та її оплату, а також інформацію про отримувачів електроенергії за адресою Київська область, смт. Глеваха, вул. Б.Хмельницького 5.
15.05.2024 позивач подав до суду відповідь від 13.05.2024 №67/530 на відзив з додатками, у якому спростовує аргументи та заперечення відповідача, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що належать до задоволення. Зокрема позивач твердить, що у червні 2022 року здійснив перерахунок орендної плати і надалі нараховує орендну плату відповідно до закону. Позивач твердить, що відповідач не здійснив добровільне виконання мирових угод, укладених у справах №911/1179/23 та №911/2845/22, у зв'язку з чим їх виконання здійснювалось органами ДВС. У межах відкритого виконавчого провадження відповідачем було сплачено більшу суму, ніж було встановлено мировими угодами, відтак переплату в сумі 41192 грн. позивач зарахував в оплату оренди за липень і частину серпня 2023 року. Позивач твердить, що як державна установа, що повністю фінансується з Державного бюджету, веде відповідно до закону бухгалтерський облік, повністю оплатив послуги та податки, порядок відшкодування яких врегульовано Договором оренди.
Окрім того, позивач зазначає, що до відповіді на відзив додані докази понесених позивачем витрат, зокрема оплати електричної енергії.
Ухвалою від 16.05.2024 підготовче судове засідання відкладено на 13.06.2024.
20.05.2024 позивач подав до суду заяву від 15.05.2024 №67/543 про уточнення позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача 965 411,43 грн. заборгованості за договором оренди за період з липня 2023 року по березень 2024 року, в тому числі 176 444,96 грн. орендної плати за липень 2023 - березень 2024, 142 541,85 грн. відшкодування земельного податку, 646 424,62 грн. відшкодування спожитих комунальних послуг. Також у заяві вказано про попередній розрахунок судових витрат, який включає судовий збір в сумі 14 481,17 грн. та 100 000 грн. витрат на правову допомогу.
22.05.2024 через систему «Електронний суд» представник відповідача подала клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, отриманих від позивача.
24.05.2024 через систему «Електронний суд» представник відповідача подала клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи, проведення якої просить доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення експертизи поставити питання:
1) чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах розмір заборгованості по відшкодуванню спожитих комунальних послуг?
2) чи підтверджується документально об'єм та суми надання послуг з електропостачання, які пред'явлені позивачем до відшкодування, та які вказані у рахунках позивача від 31.01.2024, від 31.12.2023, від 30.11.2023, від 31.10.2023, від 30.09.2023, від 31.08.2023, від 31.07.2023?
11.06.2024 представник відповідача подала заперечення проти заяви про уточнення позовних вимог, яку просить повернути заявнику. Також представник відповідача заперечує проти поданого попереднього розрахунку судових витрат.
Ухвалою від 13.06.2024 суд відмовив у заяві про уточнення позовних вимог та оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні, запропонувавши позивачу подати заперечення чи пропозиції щодо заявленого клопотання про призначення у справі судової експертизи.
Через систему «Електронний суд» 20.06.2024 представник відповідача подала заперечення (на відповідь на відзив позивача), а 24.06.2024 - клопотання про долучення доказів.
Через систему «Електронний суд» 04.07.2024 представник позивача подала
клопотання про поновлення строку на долучення додаткових доказів з додатками;
заяву про уточнення (зміну) позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 817 968,31 грн., в тому числі 168 534,67 грн. заборгованість з орендної плати, 115 515,05 грн. заборгованість з відшкодування земельного податку та 555994,20 грн. заборгованість по спожитим комунальним послугам.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.07.2024 суд клопотання позивача задовольнив, поновив строк для подання доказів та залучив подані докази до матеріалів справи, у підготовчому судовому засіданні оголосив перерву до 22.08.2024.
26.07.2024 через систему "Електронний суд" представник відповідача подала заперечення проти клопотання про долучення доказів.
Ухвалою від 22.08.2024 підготовче судове засідання відкладено на 05.09.2024. В ухвалі від 05.09.2024 суд звернув увагу позивача на те, що попередніми ухвалами суд пропонував Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України надати свої заперечення чи пропозиції щодо питань, роз'яснення яких, на його думку, потребує висновку експерта, та експертної установи, яка може провести економічну експертизу, та звертав увагу позивача, що за заявою б/н від 04.07.2024 про уточнення (зміну) позовних вимог вбачається невідповідність суми боргу її складовим частинам, згідно якої позивач просить стягнути 817968, 31 грн., з яких 168534,67 грн. орендна плата, 115515,05 грн. земельний податок та 555994,02 грн спожиті комунальні послуги. Водночас на дату підготовчого засідання позивачем не надано до суду жодних пояснень чи заперечень. Цією ж ухвалою суд відклав підготовче судове засідання на 19.09.2024.
10.09.2024 через систему «Електронний суд» представник позивача подала заперечення щодо клопотання про призначення експертизи, у яких твердить, що розрахунки розміру відшкодування по статтям витрат детально пояснені у наведених таблицях і не потребують залучення експертів, а клопотання про призначення експертизи заявлене без належного вивчення та аналізу поданих доказів, містить спотворення фактів та є необґрунтованим.
19.09.2024 через систему "Електронний суд" позивач подав заяву про надання доказів на вимогу суду, до якої додано копії виписок по рахунку відповідача за 2023 та 2024 роки.
В судовому засіданні 19.09.2024 суд відмовив у задоволенні клопотань про витребування доказів та про призначення у справі судової експертизи, у підготовчому судовому засіданні оголосив перерву до 31.10.2024.
У зв'язку із відрахуванням із штату Господарського суду Київської області судді Шевчук Н.Г. (наказ №21-К від 14.10.2024), розпорядженням керівника апарату Господарського суду Київської області від 28.10.2024 №129-АР призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/864/24. На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024 для розгляду справи визначено суддю О.В. Конюх.
Згідно вимог частини 14 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.10.2024 суддею Конюх О.В. прийнято справу №911/864/24 до свого провадження.
У підготовче судове засідання 31.10.2024 з'явився представник відповідача у режимі відеоконференції. Позивач уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не направив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою від 31.10.2024 підготовче судове засідання відкладено на 25.11.2024. Забезпечено участь представника ТОВ «Шинкар Агро» адвоката Забари А.В. у судовому засіданні у справі №911/864/24, призначеному на 25.11.2024, у режимі відеоконференції.
31.10.2024 через систему «Електронний суд» представник відповідача подала клопотання про призначення у справі експертизи, у якому просить суд призначити у справі економічну експертизу, проведення якої доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення експерта поставити питання:
- Чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах позивача розмір заборгованості по відшкодуванню спожитих комунальних послуг?
- Чи підтверджується документально об'єм та суми надання послуг з електропостачання, які пред'явлені позивачем до відшкодування та які вказані в рахунках позивача №36461-1327 від 31.01.2024, №36461-1327 від 31.12.2023, №36461-1327 від 30.11.2023, №36461-1327 від 31.10.2023, №36461-1327 від 30.09.2023, №36461-1327 від 31.08.2023, №36461-1327 від 31.07.2023?
На час проведення експертизи зупинити провадження у справі.
Клопотання обґрунтоване тим, що позивач не надав акти приймання-передачі за період вересень-жовтень 2023 року, січень 2024 року, квитанції, що підтверджують перерахування таких сум постачальнику комунальних послуг, не надав доказів того, у якому об'ємі комунальні послуги були спожиті відповідачем.
Відповідач твердить, що документи, отримані та долучені до матеріалів справи відповідачем, містять розбіжності та невідповідності із документами, які долучив позивач. Не співпадають відомості про спожиту електроенергію, які вказані в рахунках на оплату, із даними, що вказані в актах про витрати (споживання) електроенергії, наданих позивачем, а також даними, що вказані у документах, складених ДТЕК.
Представник відповідача твердить, що позивач просить суд стягнути з відповідача витрати за послуги по відеоспостереженню, входу на територію, освітлення двору, входу КНС, чайник, електроплита, щодо яких до позову не долучено доказів, що такі послуги надавались відповідачу.
Представник відповідача твердить, що позивач в складених ним документах, як то «Витрати (споживання) електроенергії ТОВ «Шинкар Агро» зазначає дані, які відрізняються він даних у ним же складених рахунках на оплату.
Представник відповідача твердить, що всі документи, надані позивачем, підтверджують лише той факт, що позивач покази витрат електроенергії встановлює на власний розсуд. Натомість витрати не повинні мати жодних розбіжностей та повинні бути підтверджені первинними документами, яких позивач не долучив. З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що встановлення дійсного розміру заборгованості по відшкодуванню вартості спожитих комунальних послуг потребує спеціальних знань, що є підставою для призначення у справі судової експертизи.
18.11.2024 представник позивача через систему «Електронний суд» подав заперечення на клопотання (заяву) про призначення експертизи. У запереченнях представник позивача заперечує наявність суперечностей у документах, та твердить зокрема про те, що у рахунках на відшкодування комунальних послуг зазначаються показники постачання електроенергії за попередній місяць, позаяк відшкодування має здійснюватися у місяці, наступному за розрахунковим. Твердить також, що дані у складених документах повністю корелюють з обсягами електроенергії, розподіленої та переданої позивачу оператором системи розподілу та постачальником. Представник позивача твердить, що докази у справі, зокрема акти про витрати (споживання) електроенергії ТОВ «Шинкар Агро», акти приймання-передачі наданих послуг з розподілу електроенергії, акти приймання передачі наданих послуг з перетікань електричної енергії, акти про прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) та платіжні інструкції дають можливість встановити реальний обсяг спожитої відповідачем електроенергії.
Представник позивача твердить, що ставка орендної плати за базовий місяць оренди визначена додатковою угодою від 01.04.2019 №3 до договору оренди, індекси інфляції застосовані відповідно до даних, оприлюднених Державною службою статистики.
Додатком №1 до договору оренди та додатковими угодами встановлено розмір відшкодування плати за землю на кожний рік оренди.
Виходячи з викладеного, представник позивача вважає, що розрахунки розміру відшкодування по статтях витрат відповідача детально пояснені та підтверджені наявними у справі доказами, їх визначення не потребує залучення експертів, а клопотання заявлене без належного вивчення та аналізу наданих доказів, містить спотворення фактів та є необґрунтованим.
19.11.2024 представник позивача через систему «Електронний суд» подав суду Додаткові пояснення у справі, у яких твердить, що позивачем виявлено арифметичні описки у таблиці, що містить інформацію щодо нарахувань орендної плати, відшкодування земельного податку та відшкодування спожитих послуг, а також в позовній заяві допущено описку щодо номеру договору оренди. У поясненнях позивач твердить, що спірні правовідносини регулюються договором оренди №1640/А. До пояснень додано розрахунок розміру заявленої до стягнення заборгованості в сумі 817 968,31 грн., яка складається із заборгованості з орендної плати 168534,67 грн., з відшкодування земельного податку 109806,91 грн. та відшкодування спожитих комунальних послуг 539 626,73 грн. (за липень 2023 року - січень 2024 року).
Ухвалою від 25.11.2024 клопотання представника ТОВ «Шинкар Агро» від 31.10.2024 про призначення експертизи залишено без задоволення з мотивів, докладно наведених в ухвалі від 25.11.2024. У підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 03.12.2024. Забезпечено участь представника ТОВ «Шинкар Агро» адвоката Забари А.В. у судовому засіданні у справі №911/864/24, призначеному на 03.12.2024, у режимі відеоконференції.
25.11.2024 через систему «Електронний суд» представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
29.11.2024 через систему «Електронний суд» представник відповідача подала заперечення проти письмових пояснень, у яких просить суд у позові повністю відмовити за відсутності доказів, підтверджуючих обґрунтованість сум до стягнення.
03.12.2024 через систему «Електронний суд» представник відповідача подала клопотання про долучення доказів, в якій просить суд залучити до матеріалів справи копію заяви про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 03.12.2024 №03.12.24.1 із доказами направлення іншій стороні.
03.12.2024 через систему «Електронний суд» представник відповідача подала клопотання про закриття провадження по справі на частину суми заборгованості по орендній платі в розмірі 66 154,06 грн., посилаючись на зарахування зустрічних однорідних грошових вимог за заявою ТОВ «Шинкар Агро» від 03.12.2024.
Ухвалою від 03.12.2024 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 10.12.2024. Забезпечено участь представника ТОВ «Шинкар Агро» адвоката Забари А.В. у судовому засіданні у справі №911/864/24, призначеному на 10.12.2024, у режимі відеоконференції.
09.12.2024 представник позивача через систему «Електронний суд» подав заяву щодо заперечень проти письмових пояснень та щодо клопотання про закриття провадження по справі на частину суми заборгованості в розмірі 66 154,06 грн.
10.12.2024 представник відповідача подав клопотання про долучення доказів та клопотання про призначення експертизи.
У клопотання про призначення експертизи представник відповідача просить суд прийняти вказане клопотання до розгляду, призначити у справі економічну експертизу, проведення якої доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення експерта поставити питання:
1) Чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах позивача розмір заборгованості по орендній платі?
2) Яким є розмір орендної плати за місяць, згідно п. 3.1. Додаткової угоди б/н від 01.01.2021 до договору №1640/А від 01.01.2018, розрахованого на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозицій по її розподілу, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.95 №786 (зі змінами)?
3) Чи відповідає заявлений розмір орендної плати, починаючи з 01.01.2021 Методиці розрахунку орендної плати за державне майно та пропозицій по її розподілу, затвердженій Постановою КМУ від 04.10.95р. №786 (зі змінами)?
Клопотання обґрунтоване тим, що відповідач виявив, що орендна плата нараховувалась на підставі базової орендної плати, визначеної на підставі Додаткової угоди №3 від 01.04.2019 до договору оренди. Однак, сторонами було укладено додаткову угоду від 01.01.2021, якою сторони виклали договір №1640/А від 01.01.2018 в новій редакції, у тому числі розділ «Орендна плата», відтак всі попередні домовленості та додаткові угоди втратили силу. Додатковою угодою від 11.12.2023 сторони дійшли згоди викласти п. 3.1 Договору в новій редакції, відповідно до якої орендна плата встановлюється на рівні останньої місячної орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою КМУ від 28.04.2021 №630, отже з моменту укладення додаткової угоди від 11.12.2023 правовідносини сторін щодо розміру орендної плати також змінились. Відповідач твердить, що позивач за основу визначення розміру орендної плати брав суму орендної плати, визначену у додатковій угоді №3 від 01.04.2019, яка вже перестала діяти. У листі від 08.10.2024 позивач зазначав, що індекс інфляції застосовував по відношенню до базового місяця квітня 2019 року.
Відповідач твердить, що розмір орендної плати позивачем нараховано всупереч умовам договору, відповідно така сума не підлягає стягненню, суд не є тією особою, яка має спеціальні знання для визначення належного розміру орендної плати, а відповідач сам позбавлений можливості виготовити висновок експерта за власним замовленням, позаяк не має доступу до первинних документів.
Ухвалою від 10.12.2024 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 16.12.2024, забезпечено участь представника ТОВ «Шинкар Агро» адвоката Забари А.В. у судовому засіданні у справі №911/864/24, призначеному на 16.12.2024, у режимі відеоконференції.
16.12.2024 через систему «Електронний суд» представник позивача подав заперечення щодо клопотання про призначення експертизи, у якому просить суд відмовити у задоволенні клопотання про призначення експертизи.
Заперечення мотивовані тим, що для роз'яснення питань, запропонованих для вирішення судовим експертом, не потрібні спеціальні знання. Представник позивача твердить, що протягом дії договору оренди до нього вносились зміни у зв'язку із зміною площ орендованих приміщень, відтак додатковою угодою №3 від 01.04.2019 встановлено розмір орендної плати, розрахований відповідно до орендованої площі. Незмінюваним параметром залишалась дата визначення вартості орендованого майна 30.11.2017.
Пунктом 3.1 Додаткової угоди від 01.01.2021 встановлено, що орендна плата встановлюється на рівні останньої місячної орендної плати, визначеної на підставі Методики від 04.10.1995 №786. Розмір орендної плати за березень 2019 року, скоригований на відповідний індекс інфляції, відповідає зазначеному положенню, оскільки всі параметри розрахунку - площі орендованого майна, його вартість, орендна ставка залишаються незмінними. Отже розмір орендної плати визначається з урахуванням вартості орендованого майна, орендної ставки та індексу інфляції, розрахованого від дати незалежної оцінки вартості орендованого майна. Дата незалежної оцінки зафіксована в договорі 1640/А та додаткових угодах до нього, відтак із зміною умов договору параметри розрахунку розміру орендної плати змінюватися не будуть.
Ухвалою від 16.12.2024 клопотання представника відповідача ТОВ «Шинкар Агро» від 10.12.2024 про призначення експертизи залишено без задоволення з мотивів, докладно наведених в ухвалі від 16.12.2024. Підготовче провадження закрито, призначено справу №911/864/24 до судового розгляду по суті на 20.01.2025. Забезпечено участь представника ТОВ «Шинкар Агро» адвоката Забари А.В. у судовому засіданні у справі №911/864/24, призначеному на 20.01.2025, у режимі відеоконференції.
17.01.2025 представник відповідача через систему «Електронний суд» подала до суду письмові пояснення, у яких просить суд відмовити в позові у повному обсязі. У вказаних поясненнях представник відповідача твердить про відсутність доказів витрат позивача на електричну енергію. Відповідач твердить про відсутність актів приймання-передачі за період січень-жовтень 2023, січень 2024 року, квитанцій, підтверджуючих перерахування сум постачальнику комунальних послуг, а також підтвердження, що комунальні послуги саме у такому об'ємі були спожиті саме відповідачем. Відповідач твердить про невідповідність відомостей про спожиту електроенергію, яка вказана у рахунках на оплату тим даним, що вказані у документах, складених ДТЕК. Відповідач твердить, що позивач долучив до справи документ без назви за підписом головного інженера Інституту, який містить таблицю показників, у якій показники, якими починаються розрахункові періоди, не відповідають показникам, якими закінчуються попередні періоди, що позивач пояснює некоректною роботою технічних приладів, позаяк фактичний обсяг за лічильниками перевищує обсяг електроенергії, спожитої та визначеної за комерційними засобами обліку. Відповідач твердить, що всі документи, додані позивачем, лише підтверджують встановлення показів витрат електроенергії на власний розсуд.
Відповідач твердить, що відповідно до розрахунку на відшкодування земельного податку за 2023 рік, який є додатком №1 до Договору від 01.01.2018, загальна площа будівель становить 4862,5 кв.м., відповідач орендує лише 1116,88 кв.м., що за висновком відповідача свідчить про те, що позивач всі витрати за електричну енергію, що стосуються всієї площі будівлі, покладає на відповідача, який займає всього 1116,8 кв.м.
Відповідач твердить, про протиправність включення ПДВ до компенсації земельного податку, стверджуючи, що на компенсаційні платежі з відшкодування витрат орендодавця по оплаті земельного податку ПДВ не нараховуюється. Відповідач твердить, що відповідно до Декларації з плати за землю за 2023 рік та поданих платіжних документів позивач сплачує земельний податок в сумі 155 731,07 грн., що становить 12 977,59 грн. на місяць. Однак у рахунках на оплату, які позивач виставив відповідачу для оплати, донарахована сума ПДВ і до відшкодування виставлено по 15 573,24 грн.
Також відповідач повторно наголошує на відсутності погодженої суми орендної плати та доказів надіслання рахунків на суми орендної плати.
В судовому засіданні з розгляду справи по суті 20.01.2025 суд оголосив перерву до 28.01.2025, забезпечив участь представника ТОВ «Шинкар Агро» адвоката Забари А.В. у судовому засіданні 28.01.2025 у режимі відеоконференції.
У зв'язку із оголошенням у місті Києві сигналу «повітряна тривога» ухвалою від 28.01.2025 у судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 04.02.2025, забезпечено участь представника ТОВ «Шинкар Агро» адвоката Забари А.В. у судовому засіданні 04.02.2025 у режимі відеоконференції.
В судове засідання 04.02.2025 з'явився представник позивача та представник відповідача у режимі відеоконференції.
Розглянувши позов Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шинкар Агро» про стягнення 817 968,31 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд
відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
01.01.2018 між Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України (орендодавець) та ТОВ «Шинкар Агро» (орендар) був укладений Договір оренди №1640/А нерухомого майна, що знаходиться на балансі ІЕЗ ім. Є.О. Патона НАН України, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно, що знаходиться на балансі ІЕЗ ім. Є.О. Патона, розміщене за адресою Київська обл., Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Б.Хмельницького, 5, під склад, офіс та інше використання. За умовами пункту 1.4 орендар здійснює відшкодування комунальних послуг, земельного податку, оплачених орендодавцем, відповідно до умов цього договору.
Сторони також підписали Додаток №1 до договору від 01.01.2018, яким погодили розрахунок по відшкодуванню земельного податку на 2018 рік в сумі 2052,05 грн. на місяць з ПДВ.
Додатковою угодою №1 від 01.08.2018 сторони погодили 15% орендну ставку та орендну плату за базовий місяць липень 2018 року в сумі 31435,20 грн. (з ПДВ 5239,20 грн.); загальну площу оренди з 01.08.2018 1720,78 кв.м., технічних майданчиків - 537,98 кв.м.
Сторони також підписали Розрахунок по відшкодуванню земельного податку на 2018 рік з 01.07.2018, відповідно до якого сума відшкодування за 1 міс становила 2462,46 грн., та Розрахунок по відшкодуванню земельного податку на 2018 рік з 01.08.2018, відповідно до якого сума відшкодування за 1 міс становила 3730,20 грн.
Додатковою угодою №2 від 27.12.2018 сторони домовились договір №1640/А від 01.01.2018 вважати продовженим до 31.12.2019 на тих же умовах.
Сторони також підписали Розрахунок по відшкодуванню земельного податку на 2018 рік з 01.01.2019, відповідно до якого сума відшкодування за 1 міс становила 3326,56 грн.
01.04.2019 сторони підписали додаткову угоду №3, відповідно до якої, орендна плата з 01.04.2019 за базовий місяць березень 2019 складає за все приміщення та майданчик 31153,87 грн., з яких 5 192,31 грн. ПДВ, всі інші умови залишаються незмінними.
Сторони також підписали Розрахунок по відшкодуванню земельного податку на 2018 рік з 01.04.2019, відповідно до якого сума відшкодування за 1 міс становила 2200,48 грн.
Відповідно до підписаного сторонами Розрахунку по відшкодуванню земельного податку на 2020 рік, сума до відшкодування за 1 міс становила 2462,17 грн.
01.01.2021 сторони погодили та підписали додаткову угоду до договору №1640/А від 01.01.2018, якою дійшли згоди викласти Договір №1640/А від 01.01.2018 у новій редакції, відповідно до якої:
- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно, що знаходиться на балансі ІЕЗ ім. Є.О. Патона, розміщене за адресою Київська обл., Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Б.Хмельницького, 5:
частина складу тарного зберігання палива та легкозаймистих рідин, загальною площею 195,6 кв.м, вартість якого становить 212 617 грн 1 кв.м - 1087 грн. (під склад - 15%),
частина складу №1 з столярною майстернею, загальною площею 253,4 кв.м, вартість якого становить 275 446 грн. 1 кв.м - 1 087 грн. (під склад - 15%),
технічні, асфальтовані майданчики, загальною площею 515,18 кв.м вартість яких становить 406 477 грн. 1 кв.м - 789 грн (під інше використання - 15%),
частина підвалу та 1 поверху загальною площею 426 кв.м вартість якого становить 498 846 грн. 1 кв.м - 1171 грн. (під інше використання - 15%),
частина 2 поверху площею 241,88 кв.м вартістю 363 062 грн., 1 кв.м 1501 грн. (під офіс - 18%) (п.1.1);
- майно передається в оренду під офіс, склад та інше використання, відповідно до інформаційного повідомлення про передачу майна в оренду без проведення аукціону (п.1.2);
- орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна (п.2.1);
- орендна плата встановлюється на рівні останньої місячної орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 №786 (зі змінами). Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця відшкодування комунальних послуг - електроенергії, водопостачання та водовідведення, відшкодування земельного податку (п.3.1);
- нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2);
- орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Нарахування орендної плати та інших платежів згідно п.3.1 здійснюється щомісячно станом на перше число місяця, наступного за розрахунковим, крім додатку №4. Орендар сплачує оренду плату та інші платежі згідно п.3.1, до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі рахунків орендодавця. Орендодавець насилає Орендарю рахунки не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати платежу. Орендодавець має право виставляти розрахунки на попередню оплату орендної плати та інших платежів згідно п.3.1 (п.3.3);
- розмір орендної плати та інших платежів, передбачений цим Договором, підлягають перегляду на вимогу однієї із ст орін, у разі зміни методики її розрахунку, зміни орендної ставки, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п.3.4);
- Орендна плата та інші платежі згідно п.3.1, перераховані несвоєчасно або не у повному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати (3.5);
- цей договір діє до 31.12.2022 включно (п.12.1).
Відповідно до підписаного сторонами Розрахунку по відшкодуванню земельного податку на 2022 рік з 01.01.2022 сума відшкодування за 1 міс. становила 13 541,95 грн. з ПДВ.
Відповідно до підписаного сторонами Розрахунку по відшкодуванню земельного податку на 2023 рік з 01.01.2023 сума відшкодування за 1 міс. становила 15 573,24 грн. з ПДВ.
Додатковою угодою №6 від 11.12.2023 сторони встановили, що орендна плата встановлюється на рівні останньої місячної орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою КМУ від 28.04.2021 №630. Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця:
- відшкодування комунальних послуг - електроенергії, водопостачання та водовідведення;
- відшкодування земельного податку.
Сторони на підставі частини 3 ст. 631 ЦК України також встановили, до умови додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли з 19.06.2021.
За підписаним сторонами Додатком №1 - Розрахунком по відшкодуванню земельного податку на 2024 рік з 01.01.2024 сума відшкодування становить 16 367,47 грн. за 1 міс з ПДВ.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.
Відповідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення викладені в ч. 1 ст. 283 ГК України. Частиною 3 ст. 283 ГК України встановлено, що об'єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
Відповідно до ч. 3 ст. 759 ЦК України особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання умов договору сторони погодили та підписали акти здачі-прийняття робіт, а саме:
1. За липень 2023 року - Акт №07/2023 від 31.07.2023 на загальну суму 87 617,86 грн., з яких:
орендна плата - 24 057,69 грн.,
відшкодування земельного податку - 15 573,24 грн.,
відшкодування комунальних послуг - 47 986,93 грн. (том 1 а.с. 85);
2. За серпень 2023 року - Акт №08/2023 від 31.08.2023 на загальну суму 89 832,31 грн., з яких:
орендна плата - 23 720,88 грн.,
земельний податок - 15 573,24 грн.,
комунальні послуги - 50 538,19 грн.;
3. За вересень 2023 року - Акт №09/2023 від 30.09.2023 на загальну суму 147 093,61 грн., з яких:
орендна плата - 23 839,49 грн.,
земельний податок - 15 573,24 грн.,
комунальні послуги - 107 680,88 грн. (том 2 а.с. 134);
4. За жовтень 2023 року - Акт №10/2023 від 31.10.2023 на загальну суму 135 225,54 грн., з яких:
орендна плата - 24 030,19 грн.,
земельний податок - 15 573,24 грн.,
комунальні послуги - 95 622,11 грн.;
5. За листопад 2023 року - Акт №11/2023 від 30.11.2023на загальну суму 128 790,70 грн., з яких:
орендна плата - 24 150,34 грн.,
земельний податок - 15 573,24 грн.,
комунальні послуги - 89 067,12 грн.;
6. За грудень 2023 року - Акт №12/2023 від 31.12.2023 на загальну суму 188 624,14 грн., з яких:
орендна плата - 24 319,40 грн.,
земельний податок - 15 573,24 грн.,
комунальні послуги - 148 731,50 грн.,
7. За січень 2024 року - Акт №01/2024 від 31.01.2024 на загальну суму 40 784,15 грн., з яких:
орендна плата - 24 416,68 грн.,
земельний податок - 16 367,47 грн.,
комунальні послуги - 0 грн.
У підписаних актах зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.
Позивач сформував рахунки на оплату:
1. За липень 2023 року від 31.07.2023: №36462-1327 за оренду на суму 24 057,69 грн.; №36461-1327 за комунальні послуги 47986,93 грн.; №36463-1327 на відшкодування земельного податку на суму 15573,24 грн.;
2. За серпень 2023 року від 31.08.2023: №36462-1327 за оренду на суму 23720,88 грн.; №36461-1327 за комунальні послуги 50538,19 грн.; №36463-1327 на відшкодування земельного податку на суму 15573,24 грн.;
3. За вересень 2023 року від 30.09.2023: №36462-1327 за оренду на суму 23839,49 грн.; №36461-1327 за комунальні послуги 107680,88 грн.; №36463-1327 на відшкодування земельного податку на суму 15573,24 грн.;
4. За жовтень 2023 року від 31.10.2023: №36462-1327 за оренду на суму 24 030,19 грн.; №36461-1327 за комунальні послуги 95622,11 грн.; №36463-1327 на відшкодування земельного податку на суму 15573,24 грн.;
5. За листопад 2023 року від 30.11.2023: №36462-1327 за оренду на суму 24 150,34 грн.; №36461-1327 за комунальні послуги 89067,12 грн.; №36463-1327 на відшкодування земельного податку на суму 15573,24 грн.;
6. За грудень 2023 року від 31.12.2023: №36462-1327 за оренду на суму 24 319,40 грн.; №36461-1327 за комунальні послуги 148 731,50 грн.; №36463-1327 на відшкодування земельного податку на суму 15573,24 грн.;
7. За січень 2024 року: від 31.01.2024: №36462-1327 за оренду на суму 24 416,68 грн.; №36461-1327 за комунальні послуги 0 грн.; №36463-1327 на відшкодування земельного податку на суму 16367,47 грн.
Повернуті позивачу корінці рахунків з підписом від орендаря свідчать про те, що відповідач, підписавши без зауважень Акти здачі-приймання робіт, отримав рахунки на оплату, а саме за липень 2023 року - 18.08.2023, за серпень 2023 року - 27.09.2023, за вересень 2023 року - 26.10.2023, за жовтень 2023 року - 20.11.2023, за листопад 2023 року - 19.12.2023, за грудень 2023 року - 23.01.2024, за січень 2024 року - 13.03.2024.
За таких обставин, посилання відповідача на відсутність доказів направлення рахунків та відповідно про відсутність факту настання строку оплати основного боргу за ними у загальній сумі 817968,31 грн. спростовуються фактичними обставинами.
Позивач зазначає, що за період липень 2023 року - січень 2024 року відповідач не виконав умови договору, не сплатив орендну плату, відшкодування земельного податку та відшкодування комунальних послуг, відтак заявляє до стягнення 817968,31 грн. основного боргу.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач заперечує щодо розміру нарахування орендної плати, стверджуючи, що позивачем застосовано нечинну Методику розрахунку орендної плати.
Станом на дату укладення договору 01.01.2018 сторони керувалися чинною редакцією Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-ХІІ. Вищезгаданою Додатковою угодою №2 до договору строк дії його було продовжено до 31.12.2020.
З 01.02.2020 був введений у дію Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень якого було передбачено, що Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені. Договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:
набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
За таких обставин, продовження договору оренди після 31.12.2020 мало відбуватися відповідно до положень чинного Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ.
Як вже було зазначено вище, Додатковою угодою від 01.01.2021 сторони виклали договір у новій редакції, зазначивши, що майно передається в оренду під офіс, склад та інше використання відповідно до інформаційного повідомлення про передачу майна в оренду без проведення аукціону.
Пунктом 3.1 Додаткової угоди від 01.01.2021, підписаної сторонами на підставі вільного волевиявлення, встановлено, що орендна плата встановлюється на рівні останньої місячної орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 №786 (зі змінами). Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця відшкодування комунальних послуг - електроенергії, водопостачання та водовідведення, відшкодування земельного податку (п.3.1); нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2); орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Строк дії договору вказаною додатковою угодою було визначено до 31.12.2022.
Доказів розірвання договору та/або визнання недійсною повністю або частково вказаної додаткової угоди або її окремих частин матеріали справи не містять.
Відповідно до пункту 5 Постанови КМУ від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» (у редакції, що була чинною на дату закінчення строку дії договору 31.12.2022) договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.
З 19.06.2021 втратила чинність Методика розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 №786 на підставі Постанови КМУ від 28.04.2021 №630 «Деякі питання розрахунку орендної плати за державне майно», якою була затверджена чинна Методика розрахунку орендної плати за державне майно.
Сторони уклали вищенаведену Додаткову угоду №6 до договору, відповідно до якої встановили, що орендна плата встановлюється на рівні останньої місячної орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою КМУ від 28.04.2021 №630, а також встановили, до умови додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли з 19.06.2021.
Суд погоджується з тим, що у матеріалах справи відсутні докази виконання сторонами вказаної додаткової угоди №6, а саме визначення річної орендної плати у відповідності до чинної Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою КМУ від 28.04.2021 №630. Орендна плата є ціною договору, а відповідно до положень ст. 180 ГК України ціна договору належить до істотних умов договору, щодо яких сторони у будь-якому випадку зобов'язані у належній формі досягти згоди.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зазначеною нормою закріплено фундаментальний принцип обов'язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати (схожий за змістом висновок міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17).
За таких обставин, позивач визначав розмір орендної плати, виходячи з розміру за базовий місяць оренди березень 2019 року шляхом коригування на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць, що відповідає чинним положенням договору (в редакції укладеної між сторонами Додаткової угоди від 01.01.2021), який станом на липень 2023 - січень 2024 року не розірвано, у судовому порядку повністю чи частково недійсним не визнано.
Розмір орендної плати зафіксований у підписаних обома сторонами без зауважень Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Відповідач заперечує щодо розміру нарахування орендної плати здійсненої позивачем, починаючи з жовтня 2022 року, зазначає про незастосування позивачем Постанови КМУ від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».
Суд відхиляє вказані доводи відповідача з огляду на таке.
01.04.2019 сторони підписали додаткову угоду №3, відповідно до якої, орендна плата з 01.04.2019 за базовий місяць березень 2019 року складає 31 153,87 грн., з яких 5 192,31 грн. ПДВ.
Суд зазначає, що розмір орендної плати за базовий місяць оренди, визначений у додатковій угоді №3 здійснено арифметично вірно, відповідно до орендної ставки, визначеної умовами договору та Методики.
Матеріали справи не містять доказів визначення сторонами іншої орендної ставки за базовий місяць після 01.04.2019, відтак, визначена орендна плата за базовий місяць поширюється і на спірний період.
Разом із тим, за умовами як первісної редакції спірного договору, так і за умовами додаткової угоди від 01.01.2021, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Тобто, починаючи з 01.04.2019, орендна плата за кожний наступний місяць оренди визначалася шляхом її щомісячного коригування на індекс інфляції, у зв'язку з чим, орендна плата за кожний наступний місяць оренди поступово збільшувалась або зменшувалась порівняно з попереднім місяцем в залежності від інфляції або дефляції.
Суд погоджується з посиланнями відповідача на те, що передане майно за спірним договором відноситься до державного майна і на нього розповсюджуються положення Постанови КМУ від 27.05.2022 №634 (далі - Постанова №634).
Відповідно до пп.2 п. 1 даної Постанови на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022 р., за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене: на територіях Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Запорізької, Миколаївської областей і м. Києва (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначених територіях).
Підпунктом 4 п. 1 передбачено, що орендарям, крім визначених підпунктами 1-3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації).
З матеріалів справи вбачається (том 2 а.с.15), що нарахована орендна плата за березень та квітень 2022 року була списана у червні 2022 року та відповідно до положень пп.2 п.1 постанови №634 не нараховувалась до листопада 2022 року.
Тобто, з матеріалів справи вбачається, що при розрахунку орендної плати, в тому числі і за спірний період, позивач дотримався вимог законодавства, зокрема постанови №634.
Суд перевірив нараховану позивачем орендну плату у спірний період липень 23 року - січень 24 року (168534,67 грн.) та встановив, що такий здійснено арифметично вірно у відповідності до умов укладеного між сторонами договору.
Відповідач подав заяву про закриття провадження у справі на частину заборгованості в сумі 66 154,06 грн., посилаючись на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (в порядку ст. 601 ЦК України).
До матеріалів справи представник відповідача надав копію заяви №05.12.24/1 від 05.12.2024 про зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 66 154,06 грн. (в порядку ст. 601 ЦК України), у якій вказано, що Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона НАН України пред'явив вимогу про сплату суми орендної плати за період липень 2023 року по січень 2024 року в сумі 168 534,67 грн.
Однак, оскільки орендоване майно розташовано на території Київської області, відповідно до Постанови КМУ від 27.05.2022 №634 до вказаної заборгованості має бути застосована знижка 50%, а тому сума заборгованості становить 84 267,33 грн.
У Інституту є зобов'язання перед ТОВ «Шинкар Агро» по сплаті коштів в сумі 66 154,06 грн. Вказані кошти є зайве сплаченими у зв'язку із безпідставним донарахуванням ПДВ на суму компенсації земельного податку за період орендного використання майна.
У заяві вказано, що на адресу Інституту 27.11.2024 була направлена вимога про сплату зайво сплачених коштів в розмірі 66 154,06 грн. Вказана вимога не була задоволена, а тому ТОВ «Шинкар Агро» вважає за можливе здійснити зарахування таких коштів в рахунок погашення заборгованості з орендної плати.
Матеріали справи містять лист Інституту від 06.12.2024 №67/1550 до ТОВ «Шинкар Агро», у якому Інститут твердить, що відповідно до частини п'ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань. Отже зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша боржником, а в другому навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України): бути зустрічними; бути однорідними; строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, не передбачена законодавством, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог.
З викладеного Інститут зробив висновок про те, що за наявності спору щодо задоволення вимоги про сплату зайво сплачених коштів в розмірі 66 154,06 грн. та розміру заборгованості, який підлягає до зарахування, така вимога не підлягає зарахуванню, а зобов'язання з оплати заборгованості в цій частині не припиняється. Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не породжує юридичних наслідків для Інституту.
Щодо вказаної заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог та клопотання представника позивача про закриття провадження у справі суд встановив таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні приписи визначені в статті 601 ЦК України.
Зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов'язаннях, де кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов'язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов'язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов'язань можуть бути різними (відповідні положення містяться у постанові КАС ВС 29 грудня 2021 року у справі № 826/17678/15).
У даному випадку відсутній факт сплати відповідачем зайвих коштів, тому відсутній факт існування обов'язку у Інституту повертати відповідачу зайво сплачені кошти ПДВ, а відтак і відсутнє зустрічне зобов'язання, яке могло бути зараховано в оплату заборгованості з орендної плати.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що у розрахунках по відшкодуванню земельного податку безпідставно включений ПДВ, у зв'язку з чим сума коштів, сплачена відповідачем у відшкодування вказаного платежу є більшою, ніж сума земельного податку, сплаченого позивачем до державного бюджету.
У справі №911/864/24 спірні зобов'язальні відносини сторін виникли на підставі укладеного між ними договору оренди нерухомого майна. Згідно підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України). Відповідно до пункту 196.1.15 ст. 196 ПК України не є об'єктом оподаткування ПДВ оплати орендної плати чи концесійного платежу за договорами відповідно оренди чи концесії єдиного майнового комплексу державного чи комунального підприємства (його структурного підрозділу), якщо орендодавцями чи концесієдавцями за договорами виступають органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, а платежі відповідно до закону зараховуються до Державного бюджету України або місцевого бюджету. У разі недотримання хоча б однієї з перелічених умов операція зі сплати орендної плати за надане в оренду державне чи комунальне майно підлягає обкладенню ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20%.
Таким чином, оподаткуванню ПДВ підлягають операції з постачання товарів/послуг, що є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ, зокрема, операції з надання майна в оренду. Отримання суб'єктом господарювання грошових коштів (у тому числі як відшкодування (компенсація) понесених витрат зі сплати земельного податку) не є окремим об'єктом оподаткування ПДВ та може розглядатися як оплата вартості поставлених чи тих, що будуть постачатися у майбутньому, товарів/послуг.
Отже, грошові кошти, які отримуються орендодавцем (крім бюджетної установи) у зв'язку з наданням в оренду майна (у тому числі отримані у вигляді відшкодування (компенсації) понесених витрат зі сплати земельного податку, що може бути передбачено безпосередньо договором оренди чи окремим договором щодо такого відшкодування), за своєю економічною сутністю є оплатою вартості поставлених товарів/послуг (у тому числі послуг з оренди земельних ділянок) та включаються до бази оподаткування ПДВ їх отримувачем.
Саме така позиція висловлена Державною податковою службою України у чинній Індивідуальній податковій консультації від 22.06.2021 р. N 2510/ІПК/99-00-21-03-02-06.
Суд звертає увагу на те, що Інститут є платником ПДВ та не є бюджетною установою у розумінні пункту 12 частини 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України. Зокрема відповідно до розділу 5 Статуту власні надходження Інституту складаються із коштів, отриманих в установленому порядку як плата за надання послуг Інститутом згідно з його основною діяльністю, від додаткової (господарської) діяльності, від плати за надання майна в оренду, від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна), інших джерел надходжень відповідно до чинного законодавства. До складу власних надходжень Інституту відносяться також гранти, дарунки, благодійні внески та кошти, що він отримує від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ на виконання цільових програм та заходів. Власні надходження Інституту спрямовуються на виконання статутних завдань та використовуються згідно із законодавством. Інститут самостійно розпоряджається доходами та іншими надходженнями, одержаними від надання дозволених законодавством платних послуг.
Із платіжних документів, доданих до матеріалів справи, вбачається, що земельний податок позивачем до бюджету фактично сплачено.
Посилання відповідача на те, що у платіжних документах з перерахування земельного податку до бюджету позивач не наводив посилання «в тому числі ПДВ» не заслуговують на увагу, позаяк свідчать або про свідоме бажання ввести суд в оману, або про нерозуміння порядку нарахування та сплати ПДВ, встановлених ПКУ.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За таких обставин відповідач мав би підстави твердити про безпідставне отримання та утримування позивачем сплачених відповідачем сум ПДВ у випадку, якщо позивач не склав би та не зареєстрував податкові накладні відповідно до підписаних Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) по договору, що мало б наслідком неможливість для відповідача включити відповідні суми до податкового кредиту.
Відповідач не посилається на те, що позивач не здійснив реєстрацію податкових накладних за підписаними обома сторонами Актами, що позбавило відповідача права віднести сплачену суму ПДВ до податкового кредиту. Відповідач на такі обставини взагалі не посилається, відтак твердження відповідача про «безпідставне збагачення» позивача у зв'язку з отриманням від відповідача сум ПДВ без подальшого перерахування до державного бюджету є безпідставними.
Також суд встановив, що відповідач з цього питання посилається на не релевантну практику Верховного Суду, яка не може бути взята до уваги судом у спірних правовідносинах.
Посилання на правову позицію постанови від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 є безпідставним, позаяк у вказаній справі було відмовлено у позові про визнання недійсним договору в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість і стягнення сплаченого ПДВ на підставі ст. 1212 ЦК України з тим підстав, що поставка товару, передбаченого за договором, не обкладалась ПДВ на підставі пункту 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції із ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість" від 20.03.2020 N 224.
Безпідставним є посилання відповідача на правову позицію постанови ВС від 12.05.2020 по справі №904/4507/18, позаяк у вказаній справі було розглянуто зобов'язальні відносини сторін за укладеним між ними договором, за яким відповідач зобов'язався відшкодувати позивачу витрати позивача з орендної плати за договором оренди земельної ділянки, укладеному з органом місцевого самоврядування.
Безпідставним є посилання відповідача на постанову ВС від 14.08.2024 у справі №910/16625/23, оскільки у вказаній справі був розглянутий спір про визнання недійсним пункту договору поставки, укладеного військовою частиною з постачальником товару, за ціною, що включала ПДВ, та про стягнення безпідставно отриманих коштів ПДВ, за обставин втрати покупцем статусу платника ПДВ після укладення договору але до проведення спірної господарської операції.
Безпідставним також є посилання відповідача на те, що позивач покладає на відповідача відшкодування повної суми земельного податку, хоча на вказаній площі є інші орендарі, а відповідач займає лише частину майнового комплексу.
Із досліджених судом за участю обох сторін податкових декларацій позивача з плати за землю вбачається, що земельний податок розрахований виключно на частину площі, зайняту орендарем, що відповідає підписаним обома сторонами Додаткам №1 до договору (Розрахункам по відшкодуванню земельного податку); при цьому сума відшкодування у підписаних Актах здачі-приймання робіт (надання послуг) за спірний період відповідає сумам, погодженим сторонами у підписаних Розрахунках.
З огляду на відсутність факту безпідставного отримання позивачем коштів ПДВ в сумі 66 154,06 грн., отже відсутності обов'язку її повертати та відповідно відсутності зустрічного зобов'язання, яке може бути погашено у спосіб зарахування, клопотання відповідача про закриття провадження у справі на суму основного боргу 66 154,06 грн. на підставі пункту 2 частини 1 ст. 231 ГПК України не належить до задоволення.
Разом із тим, суд встановив, що після відкриття провадження у справі за платіжною інструкцією від 31.05.2024 №2208 (копія залучена до матеріалів справи), відповідач оплатив позивачу відшкодування земельного податку за січень 2024 року в сумі 16 367,47 грн.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Відповідно до частини 3 статті 232, пункту 1 частини 5 статті 238 ГПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. У резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.
Отже, Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливість включення до резолютивної частини рішення висновків з питань, не пов'язаних з вирішенням справи по суті, зокрема щодо закриття провадження щодо частини позовних вимог. Крім того, у частині 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Враховуючи вище викладене, провадження у справі №911/864/24 у частині стягнення 16 367,47 грн. основного боргу належить закрити відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору шляхом постановлення відповідної ухвали. Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №903/181/19.
Щодо посилань відповідача на відсутність підтвердження вартості спожитих відповідачем комунальних послуг, зокрема електроенергії, суд встановив таке.
Суд погоджується з тим, що долучені до матеріалів справи Акти про витрати (споживання) електроенергії ТОВ «Шинкар Агро», розрахунки відшкодування водопостачання тощо, у тому числі складені у вигляді таблиць (том третій, аркуш справи 173) не є належними доказами обсягів споживання відповідачем як орендарем комунальних послуг .
Як вже було зазначено вище, зобов'язальні відносини сторін засновані на укладеному між ними господарському договорі оренди.
Позивач та відповідач як сторони договору не узгодили порядку обліку та фіксації обсягів спожитих комунальних послуг, не затвердили порядок зняття показів приладів обліку та не затвердили форму документів, які мають при цьому складатися, не визначили схем експлуатаційної відповідальності, не погодили місця встановлення, номери засобів обліку (лічильників), за якими мали б зніматися такі покази, не визначили осіб, відповідальних за вчинення таких дій від орендодавця та орендаря.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №910/5226/17 належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Первинними документами, які фіксують зміст господарських операцій сторін за договором оренди від 01.01.2018, та визначають вартість належних до відшкодування комунальних послуг, є підписані обома сторонами без зауважень Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). Суд встановив, що заявлені до стягнення суми відшкодування комунальних послуг відповідають сумам, вказаним в підписаних Актах; залучені до матеріалів справи платіжні документи (банківські виписки) свідчать про те, що позивач фактично сплатив вартість комунальних послуг контрагентам - надавачам таких послуг.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованими, законними, доведеними належними та достатніми доказами та належать до задоволення частково в сумі 801 600,84 грн. (сума основного боргу за спірний період 817968,31 грн. мінус сплачене відшкодування земельного податку за січень 2024 року в сумі 16 367,47 грн.).
Решта доводів учасників справи та всі подані докази судом уважно досліджені та розглянуті та не спростовують вказаного висновку суду. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунки заборгованості, суд ухвалює рішення про стягнення з відповідача ТОВ «Шинкар Агро» на користь позивача Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України 801600,84 грн. основного боргу.
Оскільки спір у справі виник у результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у сумі 12 269,52 грн. повністю, в тому числі пропорційно сумі, щодо якої суд закрив провадження у справі.
Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шинкар Агро» (19935, Черкаська обл., Золотоніський район, с. Воронинці, вул. Назаренка, буд. 28, ідентифікаційний код 35784883)
на користь Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 11, ідентифікаційний код 05416923)
801 600,84 грн. (вісімсот одну тисячу шістсот гривень вісімдесят чотири копійки) основного боргу,
12 269,52 грн. (дванадцять тисяч двісті шістдесят дев'ять гривень п'ятдесят дві копійки) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 14.03.2025.
Суддя О.В. Конюх