вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/859/25
Суддя Заєць Д.Г., розглянувши матеріали
за позовом Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, м. Дніпро
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСІОН ТРЕЙД», м. Дніпро
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕРІДОН», Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Петропавлівська Борщагівка
про визнання договору недійсним
До Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області б/н від 11.03.2025 року (вх. №5092 від 11.03.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСІОН ТРЕЙД» та Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕРІДОН» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.10.2022 року №1710/1-2022 про продаж цілісного майнового комплексу, укладений між ТОВ «ЛЮКСІОН ТРЕЙД» та ТОВ «НЕРІДОН».
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Разом з тим, право на звернення до господарського суду має чітко регламентований процесуальними нормами характер. Такі норми є обов'язковими до застосування під час звернення до господарського суду.
Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.
Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.
Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.
Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.06.2024 року у справі №554/7669/21.
Правила визначення територіальної юрисдикції містяться у третьому параграфі глави 2 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 30 ГПК України, спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв'язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майно або певними діями, пов'язаними з цим майном.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України, виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі №911/2390/18.
З позову вбачається, що предметом спірного договору є цілісний майновий комплекс, що складається з нерухомого майна: адміністративно-побутова будівля з гаражами А-2 183,4м2, майстерня Б-1 144,3м2, майстерня В-1 118,4 м2, майстерня Д-2 190,6м2, сторожка Г-1 16,9 м2, сарай Є-1 17,9 м2, гараж Ж-1 72,9м2, огорожі загальною сумою 47 790 000,00 грн; а також з рухомого майна у кількості 82 одиниць, яке розташоване у Дніпропетровській області.
Таким чином даний спір підсудний Господарському суду Дніпропетровської області.
Щодо аргументів позивача, що даний спір не стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано так як прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном ТОВ «НЕРІДОН» та ТОВ «ЛЮКСІОН ТРЕЙД» не набуло, суд зазначає, що дані обставини будуть встановлюватися судом під час розгляду справи по суті, тому суд не перевіряє їх обґрунтованість на стадії відкриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 27, 30, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Передати матеріали справи №911/859/25 за позовом Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСІОН ТРЕЙД» та Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕРІДОН» про визнання недійсним договору за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Дніпропетровської області (вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027).
Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Д.Г. Заєць