номер провадження справи 5/121/24
10.03.2025 Справа № 908/1726/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., секретар судового засідання Шельбухова В.О., розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагротех" від 26.02.2025 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, у справі
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагротех" (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2; пр. Маяковського, буд. 3, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 40635925)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес" (вул. Снитка, буд. 66, с. Новоукраїнка, Більмацький район, Запорізька область, 71012; код ЄДРПОУ 31463102; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1; 3i463i02@ukr.net)
про стягнення 7 966 729,55 грн.
Зацікавлена особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМСЕРВІС" (вул.Незалежної України, буд. 88, кв. 5, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 31522332)
За участю представників сторін:
Від позивача: Нагірняк Я.В. (в режимі відеоконференції) - довіреність № б/н від 10.05.2024, посвідчення № 5062/10 від 07.12.2018, адвокат;
Від відповідача: не з'явився;
Від зацікавленої особи: не з'явився.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.10.2024 у справі №908/1726/24 позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагротех" основну заборгованість у розмірі 3 058 719,84 грн., пеню на суму 266 909,68 грн., 3 % річних на суму 252 807,01 грн., інфляційні витрати у розмірі 1 214 142,89 грн., штраф на суму 611 743,96 грн. та витрати по сплаті судового збору на суму 64 851,88 грн.
27.02.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагротех" надійшла заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником від 26.02.2025. у порядку ст. 336 ГПК України.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.02.2025, вказану заяву розподілено для розгляду судді Проскурякову К.В.
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 336 ГПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Заява розглядається судом протягом десяти днів з дня її надходження. Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.
Ухвалою від 28.08.2025р. заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 10.03.2025 о/об 14 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) учасників справи в режимі відеоконференції. Запропоновано відповідачу та зацікавленій особі до призначеного судового засідання направити на адреси учасників справи та суду письмові пояснення по суті заяви щодо наявності заборгованості ТОВ "АГРОХІМСЕРВІС" перед ТОВ "ГЕРМЕС" за договором поставки №240501 від 24.05.2021, докази направлення (фіскальний чек, опис вкладення у цінний лист) надати суду.
Вказана ухвала направлена заявнику та зацікавлені особи до їх електронних кабінетів у підсистемі "Електронний суд".
Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.
З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною "права на суд", адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.
Ухвала суду від 28.02.2025р. на адресу ТОВ «ГЕРМЕС» була розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України - Господарського суду Запорізької області в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009.
Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі учасники мали можливість дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень": //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що ТОВ «Гермес» мав право та дійсну можливість ознайомитись з процесуальними документами суду у цій справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
З огляду на викладене, повідомлення відповідача через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області та електронну адресу відповідачів з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідача про час та місце розгляду справи.
Представники відповідача та зацікавленої особи у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Клопотань про розгляд справи без участі їх уповноважених представників або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Станом на 10.03.2025 відповідач та зацікавлена особа запропонованих ухвалою суду пояснень та доказів суду не надіслали.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути заяву по суті.
Розглянувши у судовому засіданні заяву ТОВ "Інагротех" від 26.02.2025 та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд-
Заявник обґрунтовує вимоги заяви тим, що на виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. перебуває виконавче провадження №76825128, яке відкрито на підставі наказу №908/1726/24 виданого 09.12.2024 року Господарським судом Запорізької області щодо примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.10.2024 року у справі №908/1726/24, згідно з яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагротех" основну заборгованість у розмірі 3 058 719 (три мільйона п'ятдесят вісім тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн. 84 коп., пеню на суму 266 909 (двісті шістдесят шість тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 68 коп., 3 % річних на суму 252 807 (двісті п'ятдесят дві тисячі вісімсот сім) грн. 01 коп., інфляційні витрати у розмірі 1 214 142 (один мільйон двісті чотирнадцять тисяч сто сорок дві) грн. 89 коп., штраф на суму 611 743 (шістсот одинадцять тисяч сімсот сорок три) грн. 96 коп. та витрати по сплаті судового збору на суму 64 851 (шістдесят чотири тисячі вісімсот п'ятдесят одна) грн. 88 коп.
Вказаний наказ перебуває на виконанні, але станом на день звернення заборгованість залишається непогашеною, заборгованість становить 5 469 175,26 грн.
Вказує, що боржник є кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМСЕРВІС» (Код за ЄДРПОУ - 31522332), що підтверджується на його думку листом Вих. №5 від 05.02.2025, заборгованість ТОВ "АГРОХІМСЕРВІС" перед Боржником Заявника підтверджується доданими до заяви документами: Договором поставки, платіжними інструкціями, а також вимогою про погашення заборгованості.
Вважає, що ТОВ «ІНАГРОТЕХ» має право на кошти в межах суми стягнення, які належать ТОВ "АГРОХІМСЕРВІС", яке має заборгованість перед боржником у сумі 3 899 581, 52 грн.
Посилаючись на ст.ст. 42, 46, 197, 336 ГПК України, правові позиції Верховного Суду у постановах від 13.08.2021 у справі № 910/20504/16, від 29.10.2020 у справі № 1/242, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» no. 15729/07, від 05.07.2012 просить звернути стягнення на грошові кошти ТОВ «АГРОХІМСЕРВІС», яке має заборгованість перед ТОВ «ГЕРМЕС» в розмірі 3 899 581, 52 грн. на користь ТОВ «ІНАГРОТЕХ» в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 21.10.2024 року у справі №908/1726/24.
Оцінюючи доводи заявника суд погоджується з його посиланнями на судову практику Верховного Суду, який неодноразово вказував на наступне.
Так, Верховний Суд у постанові від 13.08.2021 у справі № 910/20504/16 зазначив, що виходячи з положень ч. 2 ст. 336 ГПК України, під час розгляду такої заяви судам необхідно враховувати, що факт наявності заборгованості не обов'язково має бути підтверджено судовим рішенням. Якщо немає такого рішення суд має надати власну оцінку доводам заявника щодо наявності відповідної заборгованості, її розміру, а також з'ясувати обставини не пропуску строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до особи, яка має заборгованість перед ним. Спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначають не за суб'єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент звернення особи із заявою в порядку ст. 336 ГПК України боржник мав заборгованість перед кредитором, тобто чи була заборгованість взагалі чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначає заявник, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на момент такого звернення.
У своїй правовій позиції, викладеній у постанові від 29.10.2020 у справі № 1/242, Касаційний господарський суд Верховного Суду зазначив, що ст. 336 ГПК України не містить такої обов'язкової умови для звернення стягнення на кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, як наявність відкритого виконавчого провадження.
Як вбачається з доданих заявником доказів, на підставі укладеного 24.05.2021р. договору поставки № 240521 ТОВ «Агрохімсервіс» зобов'язувалося поставити покупцю - ТОВ «Гермес» товар згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною договору та складаються до кожної партії товару, та в яких також зазначаються найменування, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару, строки та базис поставки (розділи 1 та 2, п. 5.1 Договору), тощо.
Пунктом 5.3 Договору встановлено, що передача Товару Покупцю здійснюється на підставі відповідних видаткових накладних та , в разі необхідності, товарно-транспортних накладних.
Також пунктами 7.1 та 7.2 Договору визначено, що загальна вартість Товару визначається як сума вартості Товару за всіма специфікаціями до цього Договору. Оплата товару здійснюється в порядку на умовах, визначених а Специфікації на поставку відповідної партії Товару.
Заявником надані до суду рахунки постачальника - ТОВ «Агрохімсервіс» на оплату покупцем - ТОВ «Гермес» за замовленнями на загальну суму 3 899 581,52 грн., в яких не визначено строк їх оплати та поставки вказаного в них товару:
- № 0411-000004 від 04.11.2021р. на суму 1502597,52 грн. з ПДВ,
- № 0511-000004 від 05.11.2021р. на суму 324434,48 грн. з ПДВ,
- № 1011-000011 від 10.11.2021р. на суму 1262718,00 грн. з ПДВ,
- № 1911-000009 від 19.11.2021р. на суму 809831,52 грн. з ПДВ,
а також платіжні доручення щодо їх оплати з боку ТОВ «Гермес» на загальну суму 3 899 581,52 грн.:
- № 1838 від 08.11.2021р. на суму 800000,00 грн. за рахунком № 0411-000004 від 04.11.2021р.
- № 1850 від 11.11.2021р. на суму 702597,52 грн. за рахунком № 0411-000004 від 04.11.2021р.
- № 1851 від 11.11.2021р. на суму 537649,60 грн. за рахунком № 1011-000011 від 10.11.2021р.
- № 1858 від 16.11.2021р. на суму 725068,40 грн. за рахунком № 1011-000011 від 10.11.2021р.
- № 1872 від 17.11.2021р. на суму 324434,48 грн. за рахунком № 0511-000004 від 05.11.2021р.
- № 1880 від 22.11.2021р. на суму 509831,52 грн. за рахунком № 1911-000009 від 19.11.2021р.
- № 1923 від 02.12.2021р. на суму 300000,00 грн. за рахунком № 1911-000009 від 19.11.2021р.
Листом № 5 від 05.02.2025р. ТОВ «Гермес» повідомило ТОВ «Інагротех» про те, що ТОВ «Гермес» господарську діяльність не здійснює та втратило доступ до самого підприємства та основних засобів на тимчасово окупованій території України. Проте, підприємство має не погашену перед ним заборгованість з боку ТОВ «Агрохімсервіс», яка підтверджується доданими до листа доказами.
Листом № 26/02/-1 від 26.02.2024р. ТОВ «Гермес» направило ТОВ «Агрохімсервіс» вимогу щодо надання повідомлення про готовність відвантаження останнім товару в наведеному у листі асортименті та кількості. При цьому ТОВ «Гермес» також вказало, що 24 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімсервіс» було укладено Договір поставки №240501, на умовах якого ТОВ «Агрохімсервіс» зобов'язалось поставити ТОВ «Гермес» товар, асортимент та кількість якого зазначається у Специфікації. ТОВ «Гермес» в період з 08.11.2021 року по 02.12.2021 року здійснено попередню оплату ТОВ «Агрохімсервіс» в узгодженому сторонами порядку у сумі 3 899 581,52 грн. Станом на дату написання цієї вимоги ТОВ «Агрохімсервіс» свої зобов'язання за укладеним Договором виконано частково, поставивши ТОВ «Гермес» товар на суму 840 861,68 грн.
Крім цього листом № 27/03-1 від 27.03.2024р. ТОВ «Гермес» направило ТОВ «Агрохімсервіс» вимогу, в якій зазначило, що у зв'язку з тим, що до цього часу ТОВ «Агрохімсервіс» не виконало свої зобов'язання з поставки замовленого та оплаченого товару та між сторонами не вирішено питання врегулювання даних обставин, ТОВ «Гермес» вимагає повернення коштів та сплати відповідних сум компенсації за користування коштами і штрафних санкцій. При цьому знову вказало на те, що 24 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімсервіс» було укладено Договір поставки №240501, на умовах якого ТОВ «Агрохімсервіс» зобов'язалось поставити ТОВ «Гермес» товар, асортимент та кількість якого зазначається у Специфікації. ТОВ «Гермес» в період з 08.11.2021 року по 02.12.2021 року здійснено попередню оплату ТОВ «Агрохімсервіс» в узгодженому сторонами порядку у сумі 3 899 581,52 грн. Станом на дату написання цієї вимоги ТОВ «Агрохімсервіс» свої зобов'язання за укладеним Договором виконано частково, поставивши ТОВ «Гермес» товар на суму 840 861,68 грн. Таким чином, ТОВ «Агрохімсервіс» не поставлено ТОВ «Гермес» товар на загальну суму 3 058 719,84 грн. в наступному асортименті та кількості: 1) гербіцид Прімекстра ТZ, ГОЛД 500SС в кількості 4100л; 2) фунгіцид Рекс Плюс, СЕ в кількості 1340л; 3) фунгіцид Фалькон 460 ЕС в кількості 900л; 4) гербіцид Раундап Мах в кількості 1340л; 5) інсектицид Кронфідор 2070 в.р.к. в кількості 135л. В порушення досягнутої домовленості ТОВ «Агрохімсервіс» замовлений товар не поставив. Таким чином, ТОВ «Агрохімсервіс» зобов'язане сплати ТОВ «Гермес» 3% річних в сумі 212 626,02 грн. та інфляційне збільшення 1 063 706,91 грн. згідно наведеного розрахунку. Просив повідомити про можливість та строки сплати ТОВ «Агрохімсервіс» існуючої суми боргу 4 335 052,77 грн., що складається із здійсненої ТОВ «Гермес» попередньої оплати у розмірі 3 058 719,84 грн., 3% річних 212 626,02 грн. та інфляційне збільшення 1 063 706,91 грн., суми пені нарахованої відповідно до п.9.2 Договору. Зазначило, що у випадку невиконання ТОВ «Агрохімсервіс» своїх зобов'язань, ТОВ «Гермес» вимушено буде передати спір на вирішення до господарського суду.
Доказів надання ТОВ «Агрохімсервіс» відповідей на вказані листи боржника заявник суду не представив, як і доказів звернення ТОВ «Гермес» до господарського суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості та наявності судового рішення, яке набрало чинності щодо її стягнення.
За змістом частини першої статті 336 ГПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Отже, предметом дослідження суду є факт наявності заборгованості, що має бути підтверджений належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти на які стягувач просить звернути стягнення.
Аналогічна правова позиція щодо предмета дослідження у даній категорії справ висловлена у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 р. у справі № 927/313/18, від 23.07.2018 р. у справі № 925/1048/17 та від 10.07.2019 р. у справі № 912/2199/17.
Суд враховує, що розмір заборгованості ТОВ «Агрохімсервіс» перед ТОВ «Гермес» в сумі 4 335 052,77 грн. визначено останнім станом на 27.03.2024р., і лише в листі № 5 від 05.02.2025р. на адресу заявника повідомлено про її непогашення.
Судом встановлено, що надані заявником докази взагалі не містять специфікацій до договору з яких можливо було б встановити загальний обсяг зобов'язань сторін за договором та строк їх виконання, в тому числі загальну суму Договору, а також строк поставки кожної партії товару.
Вказане означає не доведення заявником належними та допустимими доказами підстав та строку виникнення зобов'язань з поставки товару ТОВ «Агрохімсервіс» на адресу покупця ТОВ «Гермес» на суму 3 058 719,84 грн., а тому надані заявником рахунки на оплату та платіжні доручення не є належними та допустимими доказами виникнення заборгованості ТОВ «Агрохімсервіс» перед ТОВ «Гермес» щодо такої поставки.
Будь-яких пояснень та інших доказів, які б стосувались виконання сторонами вказаного Договору ТОВ «Агрохімсервіс» та ТОВ «Гермес» суду не надали.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заявник достеменно не з'ясував наявність та стан заборгованості ТОВ «Агрохімсервіс» перед ТОВ «Гермес» на дату подання заяви до суду, в тому числі не звернувся до ТОВ «Агрохімсервіс» із запитом щодо її підтвердження, та не подав суду усіх належних, достовірних та допустимих доказів її наявності.
Також ТОВ «Інагротех» в зазначений у прохальній частині заяви розмір заборгованості ТОВ «АГРОХІМСЕРВІС» перед ТОВ «ГЕРМЕС» в розмірі 3 899 581, 52 грн. не відповідає даним самого боржника, яка за його даними становить 3 058 719,84 грн., що також свідчить про необґрунтованість заяви.
Той факт, що вказане підприємство не надало суду пояснень щодо вказаної заяви не свідчить про визнання ним наявності та розміру заборгованості перед ТОВ «Гермес», яке також в свою чергу мало можливість подати суду усі наявні у нього докази, в тому числі специфікації, які визначені сторонами як невід'ємні частини Договору.
Крім цього суд критично оцінює надання заявником доказів наявності боргу лише від однієї сторони Договору (ТОВ «Гермес»), яке об'єктивно зацікавлено в погашенні своєї заборгованості перед ТОВ «Інагротех» в сумі 5 469 175,26 грн. за рахунок інших осіб в найбільш можливому розмірі.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Отже, належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання. Таким чином, принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи. Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Згідно із ч. 1 ст. 78 цього Кодексу, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи";
Статтею 79 визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання";
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (Заява N 16404/03) від 19 лютого 2009 року 921, зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії", від 12 липня 1988 року, серія A, № 140, с. 29, пп. 45 - 46, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії", від 9 червня 1998 року, Reports 1998-IV, с. 1462, п. 34).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, судом встановлена відсутність обох основних складових підстав у їх сукупності для задоволення заяви ТОВ "Інагротех" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником від 26.02.2025, а саме заявником (стягувачем) не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами факт наявності заборгованості ТОВ «Агрохімсервіс» перед боржником (ТОВ «Гермес»), а також факт її безспірності та неоспорюваності зазначеною особою (ТОВ «Агрохімсервіс»).
Керуючись статтями 234, 235, 336 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви ТОВ "Інагротех" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником від 26.02.2025. - відмовити.
Суддя К.В. Проскуряков
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі ст.ст. 235, 254-256 ГПК України.