майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"07" березня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/974/24
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Лозинської І. В.
секретар судового засідання: Шовтюк І. В.
за участю представників сторін:
- від позивача: Кліменков М. О., довіреність від 20.09.2024 (в режимі відеоконференції)
- від Донецької ОВА: Бордюгова В. В., витяг з ЄДР (в режимі відеоконференції)
- від відповідача: Томчук М. С., довіреність від 10.10.2023
- від Міністерства оборони України: Балтак Д. О. виписка з ЄДР (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Регіонального ландшафтного парку "Краматорський"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача -
Донецька обласна військова адміністрація
до Військової частини НОМЕР_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача
- Міністерство оборони України
про визнання протиправним та скасування акту приймання - передавання, зобов'язання повернути майно
У засіданні суду оголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини) господарського суду та повідомлено дату складення повного рішення відповідно до ст. 238 ГПК України.
Регіональний ландшафтний парк "Краматорський" звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати Акт приймання - передавання транспортного засобу від 10.03.2022 р. № 5, підписаний між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_1 ;
- зобов'язати В/ч НОМЕР_1 повернути позивачу транспортний засіб: Mitsubishi L200 (тип машини - загальний вантажний пікап, державний номер НОМЕР_2 , р.в. - 2018, номер шасі НОМЕР_3 , колір - коричневий, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 ).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що примусове відчуження транспортного засобу здійснено без додержання необхідної форми, встановленої законом (шляхом підписання акту встановленого зразка), без відповідного рішення військового командування щодо примусового відчуження майна та подальшого погодження його Донецькою ОВА.
Ухвалою від 03.10.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання суду (а. с. 149 у т. 1).
21.10.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, із запереченнями проти позовних вимог (а. с. 157 - 174 у т. 1).
31.10.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив із підтриманням позову (а. с. 175 - 180 у т. 1).
25.11.2024 до суду від позивача надійшли копії договору поставки транспортного засобу від 23.11.2018 №88/18, видаткової накладної від 28.11.2018, довідки про перебування транспортного засобу на балансі, акту приймання-передачі автомобіля від 28.11.2018, свідоцтва про реєстрацію ТЗ СХ660958 (а. с. 189 - 199 т. 1).
26.11.2024 до суду відповідач надав копію акту приймання-передавання транспортного засобу від 10.03.2022 №5 та заперечення на відповідь на відзив (а. с. 200-203; 204-212 у т. 1).
Ухвалою від 26.11.2024 господарський суд залучив третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, відповідно, на стороні позивача - Донецьку ОДА, на стороні відповідача - Міністерство оборони України; продовжив підготовче провадження по 02.01.2025, відклав підготовче засідання (а. с. 215, 216 у т. 1).
18.12.2024 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення (а. с. 1 - 27 у т. 2).
18.12.2024 до суду від Донецької ОВА надійшли пояснення (а. с. 28 - 49 у т. 2).
19.12.2024 до суду від МО України надійшли пояснення (а. с. 50 - 59 у т. 2).
23.12.2024 до суду від Донецької ОВА надійшли пояснення з додатками (а.с.68-223 т.2).
26.12.2024 до суду від позивача надійшли пояснення з додатками (а. с. 224 - 249 у т. 2).
30.12.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до справи нотаріально засвідченої копії заяви ОСОБА_1 від 30.12.2024 (а. с. 52 - 56 у т. 3).
28.01.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення нотаріально засвідченої копії заяви ОСОБА_1 від 27.01.2025 щодо передачі вказаного транспортного засобу для потреб ЗСУ, оформлену як заяву свідка (а. с. 80 - 85 у т. 3).
28.01.2025 та 29.01.2025 до суду від третьої особи на стороні позивача та позивача надійшли відповідні пояснення у справі (а. с. 86 - 98; 99 - 108 у т. 3).
04.02.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до справи копії нотаріально засвідченої заяви дільничного інспектора Альошкіна О.М. (а. с. 112 - 117 у т. 3).
Ухвалою від 06.02.2025 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу для розгляду по суті на 14.02.2025 о 10:30 (а. с. 132 -133 у т. 3).
Ухвалою від 14.02.2025 господарський суд відклав розгляд справи по суті на 07.03.2025 о 14:30 (а. с. 137 у т. 3).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у поданих процесуальних заявах по суті спору.
Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, надали власні пояснення відповідно до поданих процесуальних заяв.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні повноважних представників учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких грунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для справи і вирішення спору по суті, господарський суд
1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до п. 1.1 положення про Регіональний ландшафтний парк "Краматорський", затвердженого розпорядженням голови облдержалміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 25.05.2020 №532/5-20 (в редакції розпорядження голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 23.08.2024 №571/5-24) Регіональний ландшафтний парк "Краматорський" (позивач) створено рішенням Донецької обласної ради від 18.05.2004 за №4/16-451 "Про створення регіонального ландшафтного парку "Краматорський" в місті Краматорськ Донецької області без вилучення земель у землекористувачів та землевласників на момент його створення (а. с. 10 - 20 у т. 1).
Парк розташований на території Краматорської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області (п. 1.3 положення).
Згідно з п. 1.4, 1.5 положення парк є неприбутковою установою та спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст, що перебуває в управлінні Донецької обласної ради. Координацію діяльності паку здійснює департамент екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації.
Управління парком, в межах повноважень, згідно з рішенням Донецької обласної ради від 04.03.1999 №23/5-116 "Про делегування повноважень Донецької обласної ради Донецькій обласній державній адміністрації щодо управління майном області та про затвердження переліку об'єктів спільної власності територіальних громад, що знаходиться в управлінні обласної ради" здійснює Донецька обласна державна адміністрація.
Управління парком, в межах повноважень, тимчасово здійснює Донецька обласна державна адміністрація, обласна військова адміністрація протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування згідно із Законом України "Про правовий режим воєнного стану".
Відповідно до пп. 10.1, 10.2, 10.6 положення парк користується закріпленим за ним на праві оперативного управління майном, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходиться в управлінні обласної ради, та іншим майном, переданим парку у встановленому законодавством України порядку. Майно парку становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому обласною радою, вартість яких відображається у самостійному балансі парку.
Парк не має право відчужувати, списувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди обласної ради, у встановленому законодавством порядку. Парк не має права безоплатно передавати належне йому майно третім особам (юридичним та фізичним особам), крім випадків прямо передбачених законодавством України. Вилучення майна парку може мати місце лише у випадках, передбачених законодавством України.
Як вбачаться з довідки про зміни до кошторису на 2018 рік №3 від 25.10.2018 РЛП "Краматорський" було виділено з обласного бюджету кошти в розмірі 988000,00 грн для придбання обладнання та предметів довгострокового користування (а. с. 171 у т. 2).
23.11.2018 між позивачем (покупець) та ПП "Талисман" (постачальник) за результатами проведення процедури відкритих торгів укладено договір №88/18, за п. 1.1 якого постачальник постачає та передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує товар - Малий лісопатрульний комплекс на базі MITSUBISHI модель "L-200" вартістю 973000,00грн (а. с. 197 - 199 у т. 1).
У той самий день між покупцем та постачальником підписано видаткову накладну та акт передавання - приймання до договору (а. с. 194, 196 у т. 1).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 31.01.2019 позивач є власником Малого лісопатрульного комплексу на базі MITSUBISHI модель "L-200", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску - 2018, номер шасі НОМЕР_3 , колір - коричневий (а. с. 193 у т. 1).
Однак, у поданих процесуальних заявах позивач зазначає, що спірний транспортний засіб є комунальним майном, знаходиться на балансі позивача та закріплений за ним на праві оперативного управління майном, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходиться в управлінні обласної ради.
24.02.2022 російська федерація почала широкомасштабну збройну агресію проти України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні продовжено відповідними Указами Президента та триває на час розгляду справи в суді.
10.03.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 (отримувач, відповідач) в особі тимчасово виконуючого обов'язки командира підполковника ОСОБА_2 та Регіональним ландшафтним парком "Краматорський" (передавач) в особі дільничного інспектора Альошкіна О. М. складено та підписано акт приймання - передачі транспортного засобу № 5 (далі - акт) (а. с. 23 у т. 1).
У п. 1.1 акту зазначено, що у порядку та на умовах, визначених цим актом, передавач передає, а отримувач приймає для потреб Збройних Сил України легковий автомобіль: Mitsubishi L200, номер шасі НОМЕР_3 , 2018 р. в., колір - коричневий, номерні знаки - НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 (далі - автомобіль, транспортний засіб).
Згідно з п. 2.1 акту отримувач зобов'язаний використовувати даний автомобіль для потреб Збройних Сил України, на підставі наказу МОУ №219 від 01.07.2002 "Про затвердження керівництва з експлуатації автомобільної техніки в Збройних Силах України".
За п. 3.1 акту отримувач несе особисту відповідальність і самостійно відшкодовує вартість робіт по ліквідації ДТП, що виникло протягом дії цього акту та шкоду, нанесену третім особам.
У випадку порушень зобов'язань, що виникають з цього акту, сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України (п. 4.1 акту).
За умовами п. 5.1, 5.2 акту, цей акт вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Акт є безстроковим.
У подальшому, спірний транспортний засіб, відповідно до вимог Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 №1032, був зареєстрований за військовою частиною НОМЕР_1 17.04.2022, автомобілю присвоєно військовий реєстраційний номер НОМЕР_6 (а. с. 162, 163 у т. 1).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що акт приймання - передачі транспортного засобу № 5 від 10.03.2022 складений з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, без додержання необхідної форми, встановленої законом (шляхом підписання акту встановленого зразка), без відповідного рішення військового командування щодо примусового відчуження майна позивача та подальшого погодження його Донецькою обласною державною адміністрацією, обласною військовою адміністрацією. Вважаючи, що зазначений акт є протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
У відзиві на позовну заяву від 18.10.2024 Військова частина НОМЕР_1 просила відмовити повністю у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуваний акт приймання-передачі ґрунтувався на добровільному волевиявленні позивача щодо безкоштовної передачі транспортного засобу для потреб Збройних Сил України, а не на примусовому відчуженні. Вказує, що твердження позивача, про те що даний правочин врегульований нормами Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" від 17.05.2012 №4765 є безпідставним, оскільки за своєю суттю є договором дарування. Крім того, відповідач зазначає, що на даний час спірний транспортний засіб є військовим майном, натомість нормами чинного законодавства України не передбачено механізму щодо зміни правового режиму військового майна і переведення його в інший статус, крім процедури, визначеної нормами Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (а. с. 157 - 174 у т. 1).
У відповіді на відзив від 30.102024 позивач повторно послався на аргументи, викладені у позовній заяві (а. с. 175 - 180 у т. 1).
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач, серед іншого, зазначив про відсутність у матеріалах справи доказів перебування спірного транспортного засобу у спільній власності територіальних громад, сіл, селищ, міст (а. с. 204 - 212 у т. 1).
2. Щодо обгрунтованості позовних вимог та норми права, які застосував господарський суд.
Позивач заявив позовні вимоги про визнання протиправним та скасування акту приймання - передачі транспортного засобу №5 від 10.03.2022, підписаного між позивачем та В/ч НОМЕР_1 , як правочину відповідно ст. 215 ЦК України, а також про зобов'язання В/ч НОМЕР_1 повернути позивачу транспортний засіб, переданий за вказаним актом.
Друга заявлена позовна вимога не містить ознак віндикаційного позову, як зазначено позивачем у позовній заяві, оскільки однією з ознак віндикаційного позову є відсутність між двома сторонами певної домовленості (схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №521/20396/18).
Зі змісту позовних вимог вбачається, що РЛП "Краматорський" оскаржує дотримання сторонами вимог, встановлених законодавством, під час складання відповідного акту.
Вимога про зобов'язання В/ч НОМЕР_1 повернути позивачу транспортний засіб є похідною від основної.
Також суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.07.2023 у справі №924/641/20, щодо альтернативності позовних вимог "визнання акту недійсним" та "скасування акту", оскільки ті мають різні правові наслідки, зокрема, через різницю в часі дії такого акта. Наслідки скасування акту не тотожні правовим наслідкам його недійсності. Визнання недійсним означає, що воно не створює правових наслідків з моменту його прийняття. Скасування означає втрату чинності на майбутнє.
Враховуючи правове обгрунтування позовної вимоги про визнання протиправним та скасування акту приймання - передачі транспортного засобу №5 від 10.03.2022, суд вважає заявленою до розгляду позовну вимогу про визнання недійсним акту приймання - передачі транспортного засобу №5 від 10.03.2022.
Для надання оцінки обгрунтованості зазначеної позовної вимоги суду варто з'ясувати чи є вказаний акт правочином.
Відповідно до положень ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.
Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 25.02.2020 у справі №915/1299/18.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 у справі №916/546/21 зазначила, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Таким чином, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.
Предметом спору у справі, що переглядається, є вимога про визнання недійсним акта приймання-передачі транспортного засобу №5 від 10.03.2022, відповідно до якого РЛП "Краматорський" передало, а Військова частина прийняла легковий автомобіль.
Як вбачаться з довідки про зміни до кошторису на 2018 рік №3 від 25.10.2018 РЛП "Краматорський" було виділено кошти з обласного бюджету в розмірі 988000,00 грн для купівлі транспортного засобу, який є предметом оскаржуваного акту (а. с. 171 у т. 2).
Тому суд дійшов висновку, що незважаючи на те, що позивач, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 31.01.2019, був власником вказаного транспортного засобу до укладення акту, фактично зазначене рухоме майно належало до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні Донецької обласної ради (а. с. 193 у т. 1)
Процедура передачі комунального майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначена положеннями Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" від 17.05.2012 №4765-VI (далі - Закон №4765-VI), за приписами п. 1 ч. 1 ст. 1 якого примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону №4765-VІ примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості.
Положеннями ст. 6 Закону №4765-VІ визначено особливості передачі та примусового відчуження комунального майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. Так, згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 6 Закону №4765-VI для задоволення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану з ініціативою про безоплатну передачу комунального майна у державну власність до відповідної місцевої ради звертається військове командування. Передача комунального майна у державну власність щодо об'єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад здійснюється за рішенням районних, обласних рад.
Передача комунального майна у державну власність у разі прийняття про це відповідного рішення оформляється актом приймання-передачі, який підписується сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті, районної, обласної ради або секретарем, заступником голови відповідної ради та уповноваженою особою військового командування або органу, на який покладено здійснення заходів правового режиму надзвичайного стану, та скріплюється печатками місцевої ради і військового командування чи органу, на який покладено здійснення заходів правового режиму надзвичайного стану відповідно до закону. Акт приймання-передачі підписується зазначеними особами у порядку, встановленому законом.
В акті приймання-передачі зазначаються:
1) назва місцевої ради та військового командування або органу, на який покладено здійснення заходів правового режиму надзвичайного стану;
2) повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи, за якою було закріплено майно;
3) відомості про документ, що встановлює право власності на майно (за наявності);
4) опис майна, достатній для його ідентифікації, у тому числі для нерухомого майна - місцезнаходження, для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані.
До акта приймання-передачі додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки.
При цьому, у відповідності до ч. 5 ст. 6 Закону №4765-VI, право державної власності на майно виникає з дати підписання акта приймання-передачі.
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що передача комунального майна у державну власність здійснюється за актом про примусове відчуження майна, вимоги до якого встановлені ст. 7 Закону №4765-VI , однак, враховуючи особливості, передбачені ст. 6 Закону №4765-VI.
Здійснивши аналіз акту приймання-передачі транспортного засобу №5 від 10.03.2022, суд констатує, що він є правочином, оскільки його складенню не передує рішення обласної ради; акт за своєю правовою природою є документом, який спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а не засвідчує лише факт приймання - передачі майна.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що вказаний акт є договором дарування за своєю суттю, з тих підстав, що процедура передачі комунального майна в умовах правового режиму воєнного стану в державну власність визначена положеннями Закону №4765-VI.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
За ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що складений між сторонами спору акт приймання - передачі транспортного засобу №5 від 10.03.2022 не відповідає вимогами ст. 6 Закону №4765-VI, зокрема, відсутні звернення військового командування з відповідною ініціативою до обласної ради та рішення відповідної обласної ради щодо передачі комунального майна у державну власність; зазначений акт складено та підписано фактично юридичною особою, за якою було закріплено майно; у додатках до акту відсутній висновок про вартість майна на дату його оцінки.
Тому позовна вимога про визнання недійсним зазначеного акту підлягає задоволенню.
За змістом абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов'язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов'язані з його недійсністю.
Так, вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України) та застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу (постанова Велика Палата Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).
Отже реституція спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину.
За загальним правилом, кожна сторона зобов'язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Тому суд також задовольняє позовну вимогу про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 повернути позивачу спірний транспортний засіб.
3. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України, за ч. 4 якої судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Частиною 9 ст. 129 ГПК України визначено, що, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково, незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, порушення норм законодавства при складанні оскаржуваного акту приймання - передачі також зі сторони позивача, судовий збір покладається на позивача у розмірі 4844,80 грн.
У матеріалах справи є копія платіжної інструкції №148 від 16.09.2024, що підтверджує сплату позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн за позовну вимогу про визнання недійсним акту, а також копія платіжної інструкції №163 від 01.10.2024 про сплату позивачем судового збору у розмірі 6425,51 грн за позовну вимогу про зобов'язання повернути рухоме майно (а. с. 9, 148 у т. 1).
З огляду на висновок суду про те, що позовна вимога про зобов'язання повернути рухоме майно є похідною від основної, судовий збір, який підлягав сплаті за її подання становив 2422,40 грн.
Позивач має право на повернення з Державного бюджету України сплаченої суми судового збору у розмірі 4003,11 грн за його заявою, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", шляхом постановлення відповідної ухвали господарського суду.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним акт приймання - передачі транспортного засобу №5 від 10.03.2022, підписаний між Регіональним ландшафтним парком "Краматорський" та Військовою частиною НОМЕР_1 .
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) повернути Регіональному ландшафтному парку "Краматорський" (84313, Донецька область, м. Краматорськ, Бульвар Машинобудівників, буд. 30, офіс 612; код ЄДРПОУ 32934901) транспортний засіб: Mitsubishi L200, тип машини - загальний вантажний пікап, державний номер НОМЕР_2 , 2018 року випуску, номер шасі - НОМЕР_3 , колір - коричневий, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 .
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 14.03.25
Суддя Лозинська І.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2, 3 - сторонам (Електронний суд)
4, 5 - третім особам (Електронний суд)