вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
04.03.2025м. ДніпроСправа № 904/4139/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М. розглянув спір
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Стецюка Сергія Валерійовича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 26 025,29 грн.
Представники:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 26 068,16 грн., із яких 21 723,47 грн. складають суму збитків в розмірі повної вартості пального, що було використано не для потреб замовника, та 4 344,69 грн. - штрафу в розмірі 20% від вартості неправомірно використаного палива відповідно до пункту 6.6. договору про надання послуг № 43 від 01.03.2021.
Вказує позивач у позовній заяві також про те, що, враховуючи попередні переплати відповідача, загальна сума пред'явлених до стягнення сум становить 26 025,29 грн.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов пунктів 3.8., 4.1.20.1. договору про надання послуг № 43 від 01.03.2021.
У межах визначеного законом строку сторонам була надана можливість скористатись своїми правами на подання заяв по суті справи з документальним обґрунтуванням.
Відповідач відзив на позов не надав.
Ухвалою від 24.09.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" залишено без руху у зв'язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статтях 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
27.09.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у зв'язку з чим господарським судом відкрито провадження у справі № 904/4139/24, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлено ухвалу від 02.10.2024.
Ухвалою від 04.12.2024 господарським судом вирішено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/4139/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.01.2025.
Крім того, зазначеною вище ухвалою зобов'язано позивача надати обґрунтований, розгорнутий розрахунок пред'явлених до стягнення сум збитків в розмірі повної вартості пального, що було використано не для потреб замовника (із зазначенням об'єму перевищеного залишку пального, залишку пального в залежності від вантажопід'ємності ТЗ відповідно до пункту 3.8. спірного договору, його вартості), та штрафу, докази, які підтверджують такий розрахунок; докази направлення відповідачеві зведеного подорожнього листа № ПЛ-04219528 від 30.04.2023 за період 01.04.2023-30.04.2023; докази надання відповідачем послуг за договором № 43 від 01.03.2021 у спірний період (квітень 2023).
08.01.2025 господарським судом відкладено підготовче засідання до 28.01.2025, про що постановлено відповідну ухвалу.
20.01.2025 від позивача через систему "Електронний суд" до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній вказує про те, що зведений подорожній лист № 04219528 від 30.04.2023, яким проведено звірку використаного виконавцем у квітні 2023 пального, було направлено відповідачеві за допомогою сервісу електронного документообігу "Вчасно" 05.07.2023 та отримано останнім 13.08.2024, докази чого ТОВ "Нова Пошта" залучено до матеріалів справи.
Крім того, позивач зазначає про те, що доказами надання відповідачем послуг за спірним договором є зведений подорожній лист № ПЛ-04219528 від 30.04.2023 за період 01.04.2023-30.04.2023 та акт виконаних робіт від 30.04.2023 на суму 7 911,18 грн.
Ухвалою від 28.01.2025 за усним клопотанням представника позивача господарським судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 05.03.2025 та відкладено підготовче засідання до 04.02.2025.
04.02.2025 від позивача через систему "Електронний суд" до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній зазначає про те, що наказом від 30.12.2021 № 273 ТОВ "Нова Пошта" було затверджено Положення про облікову політику, яким встановлено, що облік запасів, у тому числі палива проводиться за методом миттєвої середньозваженої собівартості. Таким чином, позивач вказує про те, що під час формування претензії № Пр-0024726 від 22.05.2023 середня вартість пального, що вирахувана методом миттєвої середньозваженої собівартості, складала 43,43 грн. за один літр, що відрізняється від вартості пального, що було фактично заправлено (згідно акту звірки товарів та наданих послуг на АЗС за період з 01.04.2023 по 30.04.2023 ціна за 1 літр складала 48,99 грн.).
Містять додаткові пояснення і посилання на вантажопідйомність транспортного засобу Renault Master ( НОМЕР_1 ), яка відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу становить 3 500 кг, тому норми коливання палива під час звірки використаного виконавцем у квітні 2023 пального використовувались як для транспортного засобу з вантажопідйомністю до 3 т.
Таким чином, за твердженням позивача, оскільки переліміт пального за квітень 2023 для Renault Master ( НОМЕР_1 ) склав 500,18 л, з урахуванням вартості пального (43,43 грн. за 1 л), що було вираховано методом середньозваженої собівартості, вартість понаднормово використаного пального становить 21 723,47 грн. (500,18 л * 43,43 грн.); штраф в розмірі 20% від вартості неправомірно використаного палива - 4 344,69 грн., а всього 26 068,16 грн.
До того ж, 04.02.2025 від позивача через систему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника, за наявними у справі документами.
Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального України, у зв'язку з чим господарським судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04.03.2025, про що постановлено ухвалу від 04.02.2025.
У судове засідання, що відбулося 04.03.2025, представники сторін не з'явились.
Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали від 04.02.2025) в його електронний кабінет 07.02.2025 19:25.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Ухвали суду (про відкриття провадження у справі від 02.10.2024, про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження від 04.12.2024, про відкладення підготовчих засідань від 08.01.2025, 28.01.2025, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 04.02.2025) було надіслано на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засобами поштового зв'язку 03.10.2024, 09.12.2024, 13.01.2025, 31.01.2025, 10.02.2025.
Конверти із вказаними вище ухвалами повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем листів з ухвалами суду та повернення їх до суду з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто, є власною волею відповідача.
За приписами пунктів 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
04.03.2025 у судовому засіданні ухвалено рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо наявності/відсутності правових підстав для стягнення з відповідача збитків в розмірі повної вартості пального, що було використано не для потреб замовника, та штрафу в розмірі 20% від вартості неправомірно використаного палива, відповідно до пункту 6.6. договору про надання послуг № 43 від 01.03.2021.
01.03.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (далі - замовник, позивач у даній справі) та Фізичною особою-підприємцем Стецюком Сергієм Валерійовичем (далі - виконавець, відповідач у даній справі) укладено договір про надання послуг № 43 (далі - договір).
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до пункту 2.1 вказаного вище договору виконавець зобов'язався на свій ризик та за власний рахунок за завданням замовника здійснити організацію перевезення та/або перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі - послуги), а замовник - прийняти і оплатити надані послуги.
Згідно з пунктом 2.2. договору виконавець надає послуги як власними транспортними засобами, так і транспортними засобами залучених третіх осіб (далі - ТЗ). Інформація про ТЗ, які виконавець використовує для перевезення вантажу, зазначається в Додатку № 1 до договору.
У пункті 3.1. договору сторонами встановлено, що послуги надаються виконавцем на підставі товарно-транспортної накладної (далі - ТТН), маршрутного листа (далі - МЛ) та інших документів замовника, у т.ч., але не виключно, - на підставі експрес-накладної замовника.
Пунктом 3.5. договору встановлено, що виконавець може надавати послуги з використанням паливних карток замовника. Виконавець, в такому випадку, є представником замовника при отриманні паливних матеріалів за паливною картою замовника перед АЗС. При цьому, право власності на паливні матеріали, отримувані виконавцем за паливною картою замовника, до виконавця не переходить.
У пункті 1.2. договору визначено, що паливна картка - технічний засіб у формі пластикової картки, пред'явлення якого дає право на отримання виконавцем паливних матеріалів (пального) на автозаправній станції (далі - АЗС). Пред'явленні паливної картки дозволяє її пред'явнику отримати паливні матеріали (пальне) від імені і за рахунок замовника.
Передача паливної картки від замовника до виконавця фіксується карткою обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів згідно наказу Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів" від 22.05.1996 № 145. Картка обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів затверджується печаткою та підписом обох сторін.
Відповідно до пункту 3.7. договору при використанні виконавцем паливної картки, він зобов'язується разом із замовником у період з 10-го до 18-го числа кожного місяця провести звірку використаного пального за минулий місяць на основі "Зведеного дорожнього листа", який надається замовником, та підтвердити:
- кількість здійснених заправлень, марки використаного палива;
- правильність кілометражу і норми витрати пального.
Актуальність інформації, що зазначена в "Зведеному дорожньому листі" підтверджується підписом та печаткою виконавця.
У пункті 3.8. договору сторонами узгоджено, що у випадку використання при наданні послуг паливних карток замовника, залишок пального, що було використано згідно паливної картки, в баку транспортного засобу на кінець рейсу може коливатися від 0 до 30 л - для транспортного засобу з вантажопід'ємністю до 600 кг включно, від 0 до 50 л - для транспортного засобу з вантажопід'ємністю до 3 т включно, від 0 до 70 л - для транспортного засобу з вантажопід'ємністю до 5 т включно, від 0 до 150 л - для транспортного засобу з вантажопід'ємністю до 12 т включно, від 0 до 250 л - для транспортного засобу з вантажопід'ємністю від 12 т. Якщо при поверненні транспортного засобу з рейсу залишок пального в бакові транспортного засобу виконавця буде відрізнятися від зазначених показників, замовник розцінюватиме даний факт як зловживання паливною карткою та матиме право застосовувати до виконавця санкції згідно п. 6.6. договору.
Відповідно до підпункту 4.1.20. пункту 4.1. договору виконавець зобов'язаний у випадку використання паливної картки замовника не використовувати паливну картку в особистих цілях та не передавати її третім особам без попереднього письмового погодження із замовником, повернути паливну картку в останній день строку дії договору, у випадку втрати, викрадення, пошкодження паливної карти, негайно повідомити замовника для здійснення операції з блокування паливної картки, але в будь-якому випадку не пізніше ніж протягом 1 (одного) робочого дня, письмово повідомити про це замовника із зазначенням номеру втраченої паливної картки.
Виконавець зобов'язаний здійснити відшкодування збитків, завданих замовнику невиконанням/неналежним виконанням умов цього договору (підпункт 4.1.22. пункту 4.1. договору).
У підпункті 4.3.6. пункту 4.3. договору встановлений обов'язок замовника за власний рахунок, забезпечити виконавця необхідною кількістю пального, у випадку надання виконавцем послуг з використанням пального на підставі паливної карти замовника.
Згідно з пунктом 6.1. за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України та положень цього договору.
Пунктом 6.6. договору встановлено, що у випадку порушення виконавцем вимог п.п. 3.8., 4.1.20.1. він відшкодовує замовнику збитки в розмірі повної вартості пального, що було використано не для потреб замовника, та додатково сплачує замовнику штраф в розмірі 20% від вартості неправомірно використаного палива.
Відповідно до пункту 6.12. договору сплата виконавцем штрафних санкцій та відшкодування збитків здійснюється на підставі претензії замовника.
Замовник надсилає виконавцю претензію одним із способів на власний вибір:
- шляхом направлення претензії на електронну адресу виконавця - sergeustecuk@gmail.com;
- шляхом направлення підписаної претензії на паперовому носії (підпункт 6.12.1. пункту 6.12. договору).
Підпунктом 6.12.2. пункту 6.12. договору сторони погодили, що виконавець зобов'язаний протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання відповідної претензії від замовника прийняти обґрунтоване рішення щодо задоволення або відмову в задоволенні заявленої замовником претензії та письмово повідомити замовника. Ненадання відповіді на претензію протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання є фактом визнання претензійних вимог.
Даний договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 01.03.2022 (пункт 9.1.).
Згідно з пунктом 9.2. договору, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовжений на кожний наступний строк дії на тих самих умовах без обмеження кількості пролонгацій.
Доказів, які б свідчили про намір припинити спірний договір, матеріали справи не містять, а отже, слід прийти до висновку, що договір був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Матеріали справи містять підписаний сторонами Додаток № 1 від 01.03.2021 до спірного договору, в якому погоджено використання виконавцем автомобільного транспорту марки Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Як вбачається із залученої до матеріалів справи картки обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів, відповідач для надання послуг ТОВ "Нова Пошта" використовував паливні матеріали за паливною карткою № НОМЕР_2 , яку ФОП Стецюк С.В. отримав у позивача.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначає про те, що на виконання пункту 3.7. спірного договору, ФОП Стецюк С.В. та ТОВ "Нова Пошта" було проведено звірку використаного пального, за результатами якої складено Зведений подорожній лист № ПЛ-04219528 від 30.04.2023 за період 01.04.2023-30.04.2023, яким встановлено об'єм перевищеного залишку пального.
Так, за твердженням ТОВ "Нова Пошта", за квітень 2023 позивачем зафіксовано по транспортному засобу Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 , понаднормове використання пального - дизельного палива в кількості 500,18 л на суму 21 723,47 грн., у зв'язку з чим нараховано штраф відповідно пункту 6.6. спірного договору в сумі 4 344,69 грн., що загалом становить 26 068,16 грн.
Вказує позивач у позовній заяві також про те, що, враховуючи попередні переплати відповідача, загальна сума пред'явлених до стягнення сум становить 26 025,29 грн.
Листом від 22.05.2023 позивачем направлено відповідачеві вимогу про сплату вартості понаднормово використаного пального (500,18 л марки "Дизельне паливо") у розмірі 21 723,47 грн. та штраф у розмірі 4 344,69 грн.
Вказана вимога ФОП Стецюк С.В. залишена без відповіді та належного реагування, що і стало причиною виникнення спору у даній справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з пунктом 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Отже, з урахуванням предмета позову для висновку щодо збитків предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
Як вже було зазначено вище, сторонами у спірному договорі узгоджено, що при використанні виконавцем паливної картки, він зобов'язується разом із замовником в період з 10-го до 18-го числа кожного місяця провести звірку використаного пального за минулий місяць на основі "Зведеного дорожнього листа", який надається замовником, та підтвердити:
- кількість здійснених заправлень, марки використаного палива;
- правильність кілометражу і норми витрати пального.
Актуальність інформації, що зазначена в "Зведеному дорожньому листі" підтверджується підписом та печаткою виконавця.
Варто відмітити, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи №910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14).
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належних доказів, які б свідчили про те, що відповідач у спірному періоді (з 01.04.2023 по 30.04.2023) надавав позивачеві послуги в кількості, вказаній у зведеному подорожньому листі № ПЛ-04219528 від 30.04.2023, який також містить дані про відстань та витрати палива, позивачем надано не було.
Не надано останнім і належних доказів, які б свідчили про використання відповідачем у спірному періоді паливної карти замовника № 7825390000549906.
Залучена до матеріалів справи копія зведеного подорожнього листа № ПЛ-04219528 від 30.04.2023 (за період 01.04.2023-30.04.2023) по транспортному засобу Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 , не може бути прийнята господарським судом в якості доказу використання/понаднормового використання паливних матеріалів за паливною карткою № НОМЕР_2 у спірний період, з огляду на те, що вона, в порушення пункту 3.7. спірного договору, не містить підпису відповідача.
Не може бути прийнято судом в якості належного доказу використання відповідачем, у спірний період, паливних матеріалів в кількості 559,300 л, за паливною карткою № 7825390000549906, і копія залученого до матеріалів справи документу під назвою "Акт звірки товарів та наданих послуг на АЗС за період з 01.04.2023 по 30.04.2023", зважаючи на те, що вказаний документ не містить ні підпису, ні печатки АЗС, яка б приймала участь у даній звірці.
Будь-яких інших доказів, які б свідчили про понаднормове використання відповідачем паливних матеріалів позивача, за паливною карткою № 7825390000549906, при виконанні умов договору № 43 від 01.03.2021, у спірний період, позивачем до матеріалів справи надано не було.
За таких обставин, слід прийти до висновку, що позивач не надав суду належних доказів та відповідно не обґрунтував наявності всіх елементів складу господарського правопорушення, що є необхідною умовою для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави як для задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків в розмірі повної вартості пального, що було використано не для потреб замовника, так і відносно вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 20% від вартості неправомірно використаного палива, які є похідними від суми основного боргу.
Щодо розподілу судових витрат, господарський суд зазначає про таке.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п. 8.23).
Ціна позову у даній справі становила 26 025,29 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2 422,40 грн. (3 028,00 грн. * 0,8).
Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. відповідно до квитанції ID: 6715-2256-5407-0152 від 22.05.2024.
У статті 7 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (пункт 1 частини 1 зазначеної вище статті).
Таким чином, позивачу із Державного бюджету України підлягає поверненню судовий збір в сумі 605,60 грн. (3 028,00 грн. - 2 422,40 грн.), який надмірно сплачено при зверненні з позовом до суду, в порядку, встановленому статтею 7 Закону України "Про судовий збір", за відповідною заявою (відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зі змінами).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн. покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" до Фізичної особи-підприємця Стецюка Сергія Валерійовича про стягнення 26 025,29 грн. - відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 14.03.2025.
Суддя І.Ф. Мельниченко