вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" лютого 2025 р. Справа № 910/5197/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Михальської Ю.Б.
Станіка С.Р.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 06.02.2025
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Вітковської Богдани Михайлівни
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024
у справі № 910/5197/24 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меддів"
до фізичної особи-підприємця Вітковської Богдани Михайлівни
про стягнення 946 000 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Меддів" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Вітковської Богдани Михайлівни (відповідач) про стягнення безпідставно утриманих коштів у розмірі 946 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що грошові кошти у розмірі 946 000,00 грн. утримуються відповідачем без достатніх правових підстав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5197/24, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 по справі №910/5197/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Вітковської Богдани Михайлівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меддів" 946 000,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів та 11 352,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що доказів укладення договору між сторонами та поставки товару за цим договором на суму 946 000,00 грн. матеріали справи не містять, тому перераховані позивачем відповідачеві кошти утримуються ним без достатніх правових підстав, що є підставою для їх стягнення на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 по справі № 910/5197/24, 05.08.2024 (згідно поштової накладної на конверті, в якому направлено апеляційну скаргу до суду) Фізична особа-підприємець Вітковська Богдана Михайлівна звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 та ухвалити нове, яким в позові відмовити повністю.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції необґрунтовано було задоволено позовні вимоги та застосовано до спірних правовідносин сторін положення ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2024, матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Вітковської Богдани Михайлівни по справі № 910/5197/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 у зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. та судді Тищенко О.В., у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2024, для вирішення питань щодо руху апеляційної скарги в межах справи № 910/5197/24 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Сибіга О.М., судді Вовк І.В., Скрипка І.М.
22.08.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5197/24.
05.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/5197/24.
09.09.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Вітковської Богдани Михайлівни на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 по справі № 910/5197/24 залишено без руху та зазначено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали Фізична особа-підприємець Вітковська Богдана Михайлівна, має право усунути недоліки.
19.09.2024 від Фізичної особи-підприємця Вітковської Богдани Михайлівни до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої скаржник, на виконання вимог ухвали, надає суду докази доплати судового збору.
19.09.2024 від Фізичної особи-підприємця Вітковської Богдани Михайлівни до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення доказів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/5197/24 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Вітковської Богдани Михайлівни на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 та призначено розгляд справи на 06.11.2024.
07.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Меддів» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.
07.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Меддів» надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024, в зв'язку з відставкою судді Вовка І.В., який входить до складу колегії суддів та не є головуючим суддею, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2024, для розгляду справи № 910/5197/24 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Яценко О.В., Скрипка І.М.
06.11.2024 судове засідання у справі № 910/5197/24 не відбулось в зв'язку з зайнятістю судді Яценко О.В. в інших судових засіданнях.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024, в зв'язку з перебуванням судді Яценко О.В. та судді Скрипки І.М., які входить до складу колегії суддів та не є головуючим суддею, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2024, для розгляду справи № 910/5197/24 та вирішення процесуальних питань, визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Михальська Ю.Б., Станік С.Р.
09.12.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження справу № 910/5197/24 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Вітковської Богдани Михайлівни на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 та призначено розгляд справи на 06.02.2025.
З приводу прийняття та долучення до матеріалів справи додаткових доказів, доданих до клопотання про долучення доказів (вх. № 09.1-13/7431/24 від 19.09.2024), колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача).
Суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття судом додаткових доказів, доданих до апеляційної скарги, з підстав не наведення позивачем виняткових випадків неможливості їх подання з причин, що об'єктивно не залежали від нього в аспекті ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Вітковської Богдани Михайлівни слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/5197/24 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, протягом 2022 - 2023 років Товариством з обмеженою відповідальністю "Меддів" перераховано на рахунок Фізичної особи-підприємця Вітковської Богдани Михайлівни грошові кошти у загальному розмірі 1 151 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1471 від 16.06.2022 на суму 10 000,00 грн. та платіжними інструкціями: №1506 від 01.08.2022 на суму 34 000,00 грн., №1491 від 16.07.2022 на суму 34 000,00 грн., №1519 від 10.08.2022 на суму 65 000,00 грн., №1521 від 15.08.2022 на суму 10 000,00 грн., №1523 від 17.08.2022 на суму 130 000,00 грн., №1528 від 23.08.2022 на суму 70 000,00 грн., №1544 від 15.09.2022 на суму 10 000,00 грн., №1545 від 15.09.2022 на суму 75 000,00 грн., №1574 від 21.10.2022 на суму 35 000,00 грн., №1598 від 02.12.2022 на суму 35 000,00 грн., №1570 від 17.10.2022 на суму 75 000,00 грн., №1619 від 14.12.2022 на суму 75 000,00 грн., №1630 від 28.12.2022 на суму 120 000,00 грн., №1474 від 21.06.2022 на суму 10 000,00 грн., №1586 від 11.11.2022 на суму 35 000, 00 грн., №1643 від 12.01.2023 на суму 132 000,00 грн., №1599 від 17.03.2023 на суму 20 000,00 грн., №1656 від 27.01.2023 на суму 25 000,00 грн., №1713 від 22.06.2023 на суму 126 000,00 грн., №1663 від 12.05.2023 на суму 25 000,00 грн.
Відповідач повернув частину коштів у розмірі 205 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №@2PL448057 від 27.06.2022.
29.02.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією № 4 від 29.02.2024 з вимогою поставити ТОВ "Меддів" оплачені товари, або у випадку не поставки товару повернути авансові платежі у розмірі 946 000,00 грн. в семиденний строк з моменту отримання вимоги.
Претензія залишена без відповіді та задоволення.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення безпідставно утриманих коштів у розмірі 946 000,00 грн. Позовні вимоги мотивовано ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України та статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Так, приписами ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Аналіз змісту ст. 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Крім того, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.
Тотожний за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.
У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц, від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17 та від 27.01.2021 у справі № 910/16334/19.
Приписами ст. 11, 202 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, виставивши позивачу рахунки №12 від 16.06.2022, №14 від 01.08.2022, №13 від 15.07.2022, №14 від 23.08.2022, №15 від 15.09.2022, №16 від 15.09.2022, №17 від 22.10.2022, №17 від 11.11.2022, №1 від 12.01.2023, №3 від 17.03.2023, №2 від 27.01.2023, №4 від 22.06.2023, №16 від 17.10.2022, №18 від 14.12.2022, №3 від 12.05.2023, №19 від 28.12.2022, №13 від 21.06.2022, здійснив пропозицію позивачу укласти господарський договір поставки.
Позивач, у свою чергу, здійснивши їх оплату на загальну суму 1 151 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №1471 від 16.06.2022 та платіжних інструкцій: №1506 від 01.08.2022, №1491 від 16.07.2022, №1519 від 10.08.2022, №1521 від 15.08.2022, №1523 від 17.08.2022, №1528 від 23.08.2022, №1544 від 15.09.2022, №1545 від 15.09.2022, №1574 від 21.10.2022, №1598 від 02.12.2022, №1570 від 17.10.2022, №1619 від 14.12.2022, №1630 від 28.12.2022, №1474 від 21.06.2022, №1586 від 11.11.2022, №1643 від 12.01.2023, №1599 від 17.03.2023, №1656 від 27.01.2023, №1713 від 22.06.2023, №1663 від 12.05.2023 з призначенням платежу «оплата за товар зг. рах. №… від … без ПДВ», вчинив дії, які засвідчують його бажання укласти договір, і ця дія є прийняттям пропозиції.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що з моменту прийняття пропозиції (оплати товару) позивачем між сторонами укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб і відповідно між сторонами виникли та існують зобов'язальні відносини, у зв'язку із чим, посилання позивача на те, що кошти в розмірі 1 151 000,00 грн. є помилково перераховані і підлягають стягненню на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, є безпідставними.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
До того ж, варто наголосити, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).
Зобов'язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За положеннями ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
В силу ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).
Тобто наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.
В свою чергу суд зазначає, що волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Судом встановлено, що відповідач повернув частину коштів у розмірі 205 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №@2PL448057 від 27.06.2022.
У зв'язку з не поставкою товару та неповерненням коштів у розмірі 946 000,00 грн. (1 151 000,00 грн. - 205 000,00 грн.), позивач 29.02.2024 звернувся до відповідача з претензією № 4 від 29.02.2024 з вимогою поставити ТОВ "Меддів" оплачені товари, або у випадку не поставки товару повернути авансові платежі у розмірі 946 000,00 грн. в семиденний строк з моменту отримання вимоги.
Документів, які підтверджують поставку відповідачем товару або поверненням останнім попередньої оплати товару позивачеві у розмірі 946 000,00 грн. матеріали справи не містять.
При цьому, відсутність дій відповідача щодо поставки товару надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2020 у справі № 918/631/19, Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, від 03.08.2022 у справі №910/6232/21 та від 14.02.2023 у справі №910/15531/21 зроблено правовий висновок, що аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
З огляду на вищевикладене, в силу чинного законодавства позивач наділений правом вимагати повернення коштів попередньої оплати та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, відповідач доказів, які б підтверджували поставку товару чи повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 946 000,00 грн. не надав, доводів позивача не спростував, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 946 000,00 грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилаються в апеляційній скарзі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Вітковської Богдани Михайлівни слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Вітковської Богдани Михайлівни на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/5197/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/5197/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 910/5197/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 11.03.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді Ю.Б. Михальська
С.Р. Станік