вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" лютого 2025 р. Справа№ 911/559/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
секретар судового засідання Медведєва К.І.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міра Енерго»
на рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024
у справі № 911/559/23 (суддя Смірнов О.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міра Енерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська бурова компанія»
про стягнення 1 600 000,00 грн
20.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Міра Енерго» (далі - ТОВ «Міра Енерго») звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою за вих. №35/02 від 20.02.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська бурова компанія» (далі - ТОВ «Київська бурова компанія») про стягнення з відповідача безпідставно утримуваних ним коштів у розмірі 1 400 000,00 грн авансового платежу та неустойки в розмірі 200 000,00 грн за не виконання підрядних робіт, посилаючись на те, що укладений між сторонами договір будівельного субпідряду № 5/2021 був розірваний замовником.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.12.2021 між ТОВ «Міра Енерго» (підрядник) та ТОВ «Київська бурова компанія» (субпідрядник) був укладений договір будівельного субпідряду № 5/2021, за умовами якого Субпідрядник взяв на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати за завданням Підрядника окремі види робіт з буріння водозабірних свердловин на Об'єкті Замовника за Основним контрактом, а саме «Реконструкція ПС 330 кВ «Броварська» з установкою АТ-3» (далі - Роботи), перелік яких визначається у Кошторисній документації (Відомість цін будівельно-монтажних робіт та інших послуг - Додаток № 1).
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору договірна ціна за цим договором становила 2 000 000,00 грн, у тому числі 20% ПДВ - 333 333,33 грн.
Позивач зазначав, що на виконання умов договору перерахував на рахунок підрядника 1 400 000, 00 грн попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням № 7 від 25.01.2022 на суму 1 400 000, 00 грн, допустив персонал відповідача а також його автомобілі та устаткування на будівельний майданчик.
Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що Субпідрядник зобов'язується здійснювати будівельно-монтажні роботи у відповідності до Проектної документації, наданої Підрядником на умовах цього Договору, яка позитивно пройшла експертизу, і затверджена в установленому порядку Замовником, а також у відповідності до вимог ДБН, в тому числі, але не виключно ДБН А.3.1-5-2016; ДБН А.2.2-4; ДБН А. 2.2-3; ДБН В.1.2-12; ДСТУ-НБВ. 1.2-16, технічних вимог Основного контракту та умов цього Договору.
Договір набрав чинності з дати його підписання сторонами і діяв до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 14.1. договору).
Згідно затвердженого сторонами графіку виконання будівельних робіт кінцевою датою виконання робіт визначено 07.03.2022.
Утім, підрядник сповістив замовника про аварійну ситуацію, яка виникла на об'єкті, у зв'язку з чим просив продовжити строки виконання робіт. Як зазначав підрядник, причиною аварії, у результаті якої підрядник не зміг виконати роботи з буріння, став неточний геологічний зріз проектної свердловини.
Як стверджував замовник, він неодноразово просив підрядника приступити до виконання підрядних робіт, проте відповідач стверджував, що аварійна ситуація сталася за обставин, які підрядник не міг передбачити та запобігти, тож пропонував зарахувати оплату виконаних раніше робіт, як за виконання розвідувальної свердловини, вартістю 121 000,00 грн.
Позивач звертався до розробника проекту з питанням можливості невідповідності проекту фактичним обставинам геологічного розрізу, однак проектант таку можливість заперечив, про що свідчить його відповідь у листі за вих. №186 від 11.08.2022, і з якою замовник ознайомив підрядника листом № 128/08 від 12.08.2022.
Згодом замовник установив підряднику граничний термін, не пізніше 01.09.2022, у який той мав приступити до роботи, а також усунути існуючі недоліки та їх наслідки за власний рахунок, що були призведені порушенням відповідачем технології буріння та недотриманням умов проектної документації, однак підрядник недоліків не усунув і до виконання підрядних робіт не приступив.
У зв'язку з цим 28.11.2022 ТОВ «Міра Енерго» направило на адресу відповідача лист за вих. № 181/11 від 28.11.2022, в якому повідомило про розірвання договору та заявило вимогу про повернення замовнику сплачених коштів у розмірі 1 400 000,00 грн, штрафних санкцій у розмірі 368 000,00 грн та на підставі п. 12.03 Договору нарахував та просив стягнути з відповідача неустойку, яка з урахуванням обмежень, встановлених п 12.3 договору, складає 200 00,00 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву вказував, що ним вчасно були розпочаті будівельні роботи, пробурено дві свердловини по 6 м та обсажено їх кондуктором (труба ф 325 мм), однак при бурінні водозабірної свердловини № 1, глибиною 170 м, 11.02.2022 о 18:05 на об'єкті «Броварська» піщана порода в свердловині порушилася, внаслідок чого трапився прихват бурового інструменту.
Відповідач стверджував, що причиною аварійної ситуації стали недоліки у проектній документації, про що підрядник неодноразово повідомляв замовника.
Відповідач також пропонував внести в проект зміни та здійснити заміну труби, діаметром 325 мм, на трубу іншого, більшого діаметру, 426 мм (від 0 до 6м), а також встановити додаткову обсадну колону, діаметром 273 мм (від 0 до 75 м) з подальшою її цементацією, чого у проектній документації не передбачено.
За доводами відповідача, від дня аварії подальші роботи на об'єкті ним не ним проводилися, адже замовник не погодився з пропозицією підрядника, яка передбачала додаткові роботи і збільшенні вартості проектних робіт. Також відповідач (підрядник) зазначав, що отримана ним попередня оплата була повністю використана на придбання матеріалів та обладнання у відповідності до кошторисної документації на загальну суму 1422676,95 грн, що підтверджується балансовими довідками, видатковими накладними, сертифікатами якості та платіжними дорученнями на оплату товару.
19.12.2023 від ТОВ «Міра Енерго» до Господарського суду Київської області надійшло клопотання про приєднання доказів, що підтверджують факт понесення позивачем судових витрат по справі № 911/559/23 у вигляді оплати професійної правової допомоги адвоката.
На підтвердження витрат ТОВ «Міра Енерго» на професійну правничу допомогу адвоката надано Договір про надання правової допомоги від 01.02.2023, Акт від 03.11.2023 до Договору про надання правової допомоги від 01.02.2023, платіжну інструкцію № 427 від 11.09.2023 на суму 18 950,00 грн, платіжну інструкцію № 519 від 16.10.2023 на суму 57000,00 грн, детальний опис робіт.
Рішенням Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у справі № 911/559/23 в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що порушення строків виконання підрядних робіт і які стали підставою для замовника розірвати договір з підрядником, не пов'язані з виною підрядника.
Суд визнав необґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 400 000,00 грн безпідставно набутих коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України та неустойки у розмірі 200 000,00 грн.
Водночас місцевий господарський суд відхилив доводи відповідача про закупівлю матеріалів та інструментів для виконання робіт на об'єкті на загальну суму 1 422 676,95 грн, вказавши, що бухгалтерська довідка №4 від 24.03.2023 є внутрішнім документом підрядника, а інші надані відповідачем докази не містять вказівок на закупівлю обладнання з метою їх використання для виконання укладеного між сторонами договору та передачі їх позивачу.
Розцінивши подане до постановлення судового рішення у справі клопотання ТОВ «Міра Енерго» від 19.12.2023 про приєднання доказів на підтвердження факту понесення позивачем судових витрат по справі № 911/559/23, в якості клопотання про стягнення судових витрат, суд першої інстанції призначив його до розгляду у судове засідання на 29.02.2024 о 16:00.
29.02.2024 від ТОВ «Київська бурова компанія» до Господарського суду Київської області надійшли заперечення на клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якому відповідач зазначав, що судом було відмовлено у задоволенні позову повністю. Відтак, відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішення Господарського суду Київської області від 29.02.2024 у справі № 911/559/23 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Міра Енерго» про долучення доказів (ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат) у справі № 911/559/23.
Не погоджуючись із висновками та мотивами, якими керувався суд першої інстанції при прийнятті рішення, ТОВ «Міра Енерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 08.10.2024, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024 по справі № 911/559/23 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано неправильним установленням судом дійсних обставин справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
За доводами скаржника, суд першої інстанції проігнорував факт тривалого безпідставного невиконання відповідачем робіт.
На переконання скаржника, позиція суду першої інстанції про відсутність вини відповідача у порушенні договірних зобов'язань заснована виключно на припущеннях. На думку скаржника, суд прийняв рішення при невірному розподілі тягаря доказування у справі.
Скаржник наголошував на тому, що право замовника та підстави для одностороннього розірвання ним договору підряду установлено у п. 9.3.6 та п. 9.3.8 договору, і тривале невиконання підрядником своїх зобов'язань стало підставою для замовника скористатися наданим йому правом та розірвати договір, а також вимагати на підставі ст. 1212 ЦК України повернення отриманого підрядником авансу, у зв'язку з тим, що правова підстава продовжувати виконання підрядних робіт після одностороннього розірвання замовником договору у підрядника відпала.
Апелянт вказував, що суд першої інстанції неправомірно поклав тягар доказування тривалого невиконання договору підрядником на замовника, тоді як саме підрядник повинен доказувати обставини неможливості виконання ним підрядних робіт.
Утім, суд першої інстанції безпідставно та невмотивовано погодився з доводами підрядника про те, що тривале невиконання ним підрядних робіт викликано недоліками проектної документації.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Міра Енерго» на рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у справі № 911/599/23.
Розгляд апеляційної скарги призначено на 04.12.2024.
25.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Київська бурова компанія» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив суд Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міра Енерго» на рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у справі № 911/599/23 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
На переконання відповідача, з огляду на наявні у матеріалах справи докази, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Відповідач зазначав, що вчасно розпочав роботи за Договором підряду та виконав частину робіт, що становить у процентному відношенні 34%, повідомив позивача про аварію, яка сталась не з вини підрядника, а у зв'язку з недоліками проектної документації, яку неможливо було виявити без виконання робіт, запропонував внести зміни до проектної документації, на що не погодився позивач. Вважав, що отриманий підрядником на виконання замовником своїх зобов'язань по договору аванс у розмірі 1400000,00 не підлягає поверненню замовнику, якщо він використаний на придбання матеріалів та устаткування для виконання робіт.
02.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Міра Енерго» надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні 04.12.2024 суд завершив стадію з'ясування обставин і перевірку їх доказами та оголосив перерву до 29.01.2025.
28.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Київська бурова компанія» надійшли додаткові пояснення та клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 розгляд справи відкладено на 12.02.2025.
03.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Міра Енерго» надійшли заперечення на клопотання відповідача про призначення будівельно-технічної експертизи та 05.02.2025 клопотання про долучення доказів на підтвердження наявності повноважень представника позивача.
У судове засідання 12.02.2025 з'явились представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 12.02.2025 залишено без розгляду клопотання ТОВ «Київська бурова компанія» про призначення будівельно-технічної експертизи на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України, з огляду на таке.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 сторонам було встановлено строки для подачі відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань, протягом 10 днів з моменту отримання даної ухвали.
Відповідно до ст. 6 ГПК України відповідач як юридична особа зобов'язаний був зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Приписами ч. 5 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
У зв'язку з невиконанням відповідачем станом на дату постановлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 обов'язку, встановленого ст. 6 ГПК України, суд направив вказану ухвалу засобами поштового зв'язку на адресу місцезнаходження відповідача, яка була повернута на адресу суду суду із посиланням підприємства поштового зв'язку про закінчення терміну зберігання.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду, примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п. з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (даний висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/17797/17).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Уповноважений представник ТОВ «Київська бурова компанія» ознайомився з матеріалами справи, в т.ч. із ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024, безпосередньо в суді апеляційної інстанції 15.11.2024.
Натомість клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи від ТОВ «Київська бурова компанія» надійшло лише 28.01.2025, після завершення стадії з'ясування обставин і перевірки їх доказами, тобто зі спливом встановленого судом процесуального строку.
Відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Заслухавши доводи апелянта та представника відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2021 між ТОВ «Міра Енерго» (підрядник) та ТОВ «Київська бурова компанія» (субпідрядник) був укладений договір будівельного субпідряду № 5/2021.
В силу ч. 1 статті 838 ЦК України у договорах субпідряду підрядник виступає як замовник перед субпідрядником.
У договорі будівельного субпідряду № 5/2021 підрядник зобов'язувався на власний ризик відповідно до проектно-кошторисної документації своїми силами і засобами виконати за завданням субпідрядника окремі види робіт з буріння водозабірних свердловин на Об'єкті Замовника за Основним контрактом, а саме «Реконструкція ПС 330 кВ «Броварська» з установкою АТ-3» (далі - Роботи).
Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що Субпідрядник зобов'язується здійснювати будівельно-монтажні роботи у відповідності до Проектної документації, наданої Підрядником на умовах цього Договору, яка позитивно пройшла експертизу, і затверджена в установленому порядку Замовником, а також у відповідності до вимог ДБН, в тому числі, але не виключно ДБН А.3.1-5-2016; ДБН А.2.2-4; ДБН А. 2.2-3; ДБН В.1.2-12; ДСТУ-НБВ. 1.2-16, технічних вимог Основного контракту та умов цього Договору.
За умовами п. 5.2 договору договірна ціна з кошторисним розрахунком складені Сторонами з урахуванням Проектної документації, яка передана Субпідряднику до підписання Договору. Всі зауваження до Проектної документації Субпідрядник зобов'язаний надати до укладення Договору і погодження Договірної ціни. Після укладення Договору будь-які зміни переліку робіт чи їх вартості неможливе, крім випадків, коли Субпідрядник доведе наявність недоліків в затвердженій Замовником Проектній документації, які вплинуть на якість і обсяг робіт, а також на зміну їх вартості, і завчасно повідомить Підрядника для коригування.
Пунктом 9.3.6 договору сторони погодили, що якщо під час виконання робіт Субпідрядник через власну бездіяльність порушить строки виконання робіт, які визначені в Календарному графіку та/або місячних графіках виконання робіт, Підрядник має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку і вимагати відшкодування збитків, спричинених невиконанням чи неналежним виконанням Субпідрядником своїх зобов'язань за цим Договором, та повернення попередньої оплати перерахованої згідно п. 3.2.1 цього Договору на вимогу Підрядника та у строки ним зазначені або, якщо Субпідрядник безпідставно відмовиться виконати свої зобов'язання, доручити виконання роботи іншій особі за рахунок Субпідрядника.
Згідно пункту 9.3.8 договору при наявності в роботі істотних відступів від умов цього договору або інших істотних недоліків Підрядник має право вимагати усунення недоліків, а у випадку їх не усунення може розірвати договір в односторонньому порядку та вимагати відшкодування збитків, спричинених невиконанням чи неналежним виконанням Субпідрядником своїх зобов'язань за цим договором та повернення попередньої оплати перерахованої згідно п. 3.2 цього договору на вимогу Підрядника.
Відповідно до п. 12.3 договору за порушення строків виконання Робіт або будь-якої їх частини в термін зазначений в Календарному графіку, встановлених цим Договором та додатками до нього, з вини Субпідрядника, Субпідрядник на вимогу Підрядника зобов'язаний сплатити останньому неустойку в розмірі 0,1% від вартості робіт, строк виконання якого прострочений з вини Субпідрядника, за кожний день прострочення.
Згідно з Цивільним кодексом України підрядник несе ризик:
випадкового знищення або випадкового пошкодження матеріалу, переданого для виготовлення, переробки, обробки, ремонту речі або для виконання іншої роботи з переданням її результату (статті 837, 842 ЦК України);
неможливості використання наданого ним матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування (ч. 2 ст. 879 ЦК України);
випадкового знищення або випадкового пошкодження об'єкта будівництва (ст. 880 ЦК України).
У даній справі підрядник стверджував, що після отримання авансового платежу приступив до виконання будівельних робіт і розпочав буріння водозабірної свердловини № 1, глибиною 170 м, у відповідності до проектної документації, яка містила недостовірні дані відносно геологічного зрізу проектної свердловини і які, на думку підрядника, стали підставою для виникнення аварійної ситуації 11.02.2022 р. о 18 год. 05 хв. Так, у результаті виконання буріння 11.02.2022 піщана порода у свердловині порушилася і трапився прихват бурового інструмента, тож будівельні роботи були припинені.
Про цю подію підрядник повідомив замовника листом 15.02.2022 р., у якому вказав на те, що у проекті свердловини від 0 до 120 м глибина, на яку необхідно було розбуритися і встановити обсадну колону, діаметром, 219 мм, вказано два глинисті водоупори (від 20 до 25) і від 42 до 70 метрів. Але при бурінні свердловини виявилося , що на глибині від 25 до 75 метрів залягає горизонт Харківського ярусу, який представлений потужними шарами піщаних порід, які не є стійкими. Підчас буріння цього горизонту до 75 метрів був використаний розчин більше 1 тон бентонітової глини, але великою пористості та пропускної здатності, розчин був поглинений породами та сталося їх обтяження, внаслідок чого відбувся обвал стінок свердловини і був завалений буровий інструмент на глибині 119 метрів (а.с 15, т. 2 ).
Заперечуючи викладені підрядником обставини, замовник послався на проектну документацію і перевізні документи підрядника, які підтверджували завезення підрядником на будівельну площадку 1 тонни бентонітової глини , при тому, що приблизно половина цієї тони залишалася на будмайданчику.
За доводами замовника, за проектом влаштування свердловини при бурінні мало бути використано 12,5 тон бентонітової глини, однак підрядник, який при виконанні будівельних робіт міг використати лише завезену ним кількість бентонітової глини, адже роботи за договором виконувалися з його матеріалів, допустив суттєві відступи від проектної документації та порушив технологію буріння.
З матеріалів справи установлено, що підрядник запропонував замовнику внести зміни у проектну документацію та здійснити заміну труби , діаметром 325 мм, на діаметр 426 мм (від 0 до 6м), встановити додаткову обсадну колону, діаметром 273 мм (від 0 до 75 м) з подальшою її цементацією, чого проектною документацією не було передбачено, проте замовник не погодився на такі зміни.
Так, зокрема, листом № 107/06 від 30.06.2022 замовник відхилив пояснення підрядника щодо неможливості виконання буріння водозабірних свердловин у зв'язку з некоректним проектом та вимагав негайно забезпечити відновлення робіт.
Вимога про відновлення робіт містилася також у листах замовника № 117/07 від 21.07.2022, № 120/07 від 29.07.2022, № 126/08 від 08.08.2022, №128/08 від 12.08.2020, де замовник додатково позивач просив підрядника надати на огляд закуплені тим для виконаня робіт матеріали та обладнання.
Натомість підрядник листом від 28.07.2022 повідомив про готовність відновити роботи лише після внесення змін до договору.
З листа № 133/08 від 26.08.2022 вбачається, що замовник вимагав від підрядника в найкоротший термін, але не пізніше 01.09.2022 приступити до виконання робіт та усунути недоліки в роботі та їх наслідки за власний рахунок, що сталися внаслідок порушенням підрядником технології буріння та недотриманням умов проектної документації. Одночасно замовник вимагав підрядника сплатити неустойку в розмірі 254 000,00 грн за прострочення виконання робіт.
Однак 29.08.2022 підрядник повідомив замовника про те, що пробурена свердловина не може бути завершена і має бути демонтована (затампована), а також вимагав відшкодувати збитки, спричинені аварійною ситуацією на свердловині.
28.11.2022 замовник направив на адресу підрядника повідомлення № 181/11 про розірвання договору та заявив вимогу про повернення сплачених коштів у розмірі 1 400 000,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 368 000,00 грн.
Докази направлення такого повідомлення відповідачу ( накладна № 0407141808110 від 02.12.2022, фіскальний чек від 02.12.2022, опис вкладення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання відповідачем 06.12.2022 відповідного документу) наявні матеріалах справи.
У повідомленні про розірвання договору за вих. № 181/11 від 28.11.2022 позивач зазначав про те, що підрядником при виконанні робіт була порушена технологія буріння свердловин.
Отже матеріалами справи підтверджується, що між сторонами відбувалось тривале листування з приводу відновлення робіт на об'єкті, згідно якого позивач наголошував на тому, що роботи мають бути виконані відповідно до проектної документації, без зміни ціни чи проектної документації, тоді як відповідач вказував, що виконати роботи за існуючим проектом неможливо.
Зобов'язання здійснення будівництва та пов'язаних із ним робіт відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, що ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт, закон покладає на підрядника (ч. 1 ст. 877 ЦК України).
Водночас, закон допускає, що підрядник може виявити у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв'язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису.
У цьому разі він зобов'язаний повідомити про це замовника,
У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов'язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності.
Якщо підрядник не виконав обов'язку, встановленого частиною третьою цієї статті, він позбавляється права вимагати від замовника плату за виконані додаткові роботи і права на відшкодування завданих цим збитків, якщо не доведе, що його негайні дії були необхідними в інтересах замовника, зокрема у зв'язку з тим, що зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об'єкта будівництва (ч. 2 - 4 ст. 877 ЦК України).
З проаналізованих у справі документів колегія суддів дійшла висновк, що підрядник, який при виконанні будівельних робіт допустив відступ від проектної документації та технології виконання робіт , а згодом зупинив їх виконання, не може посилатися на недоліки проектної документації і зобов'язаний нести тягар доведення того , що зупинення виконання будівельних робіт було необхідним в інтересах замовника.
У справі, що переглядається , підрядник цієї обставини не довів , а тому має нести відповідальність за безпідставне зупинення виконання підрядних робіт і за ризик , що виник у результаті порушення ним технологічного процесу буріння, зокрема, ризик втрати власного устаткування, обладнання та матеріалів.
До того д колегією суддів проаналізована відповідь розробника проекту ТОВ «Проенерджі» (а.с 30,т. 2), у якому йдеться про неможливість обвалу стінок свердловини у разі дотримання підрядником ДБН В.2.5. -74:2013.
Вирішуючи спір місцевий господарський суд на норми закону та договору уваги не звернув, а бездоказові твердження підрядника про недоліки проектної документації визнав прийнятним.
Зважаючи на те, що зупинка у виконанні підрядних робіт підрядником була безпідставною, а доводи підрядника на її обґрунтування - надуманими, замовник вправі був після залишення підрядником без виконання вимог замовника про відновлення робіт, в односторонньому порядку розірвати договір субпідряду і вимагати повернення авансовового платежу.
Відповідно до п. 14.5 договору Підрядник в односторонньому порядку може розірвати цей Договір, направивши Субпідряднику на його юридичну адресу повідомлення про розірвання та втрату чинності Договору з посиланням на даний пункт з викладенням причин за наступних обставин: Якщо Субпідрядник:
(а) перестав або відмовився виконувати Договір; або
(b) без поважної причини не приступив до роботи на Об'єкті своєчасно або призупинив виконання Договір; або
(с) постійно не виконує Договір відповідно до його положень або постійно нехтує своїми зобов'язаннями за Договором без поважної причини; або
(d) відмовляється або не здатний забезпечити поставку достатньої кількості матеріалів, послуг або робочої сили для виконання і завершення Об'єкту відповідно до Договору та програми та, такими темпами, які в розумних межах гарантували Підряднику, що Субпідрядник може забезпечити завершення Об'єкту в установлений строк;
(e) під час виконання робіт через власну бездіяльність порушить строки виконання робіт, які визначені в Календарному графіку та/або місячних графіках виконання робіт;
(і) допустив в роботі істотні відступи від умов цього Договору або інших істотні недоліки.
Згідно п. 14.4.1. Договору після отримання повідомлення про розірвання Договору та втрату чинності Контракту, Субпідрядник повинен або відразу ж, або по настанні дати, що зазначена в повідомленні про припинення дії Контракту:
(а) припинити всі роботи, за винятком тих, що спеціально вказані Підрядником в повідомленні про розірвання Договору, з єдиною метою захистити вже використану частину робіт, або будь-яких робіт, необхідних, щоб залишити будівельний майданчик в охайному і безпечному стані;
(b) видалити все майно Субпідрядника з будівельного майданчика, вивезти з нього свій персонал і Субпідрядників, прибрати з майданчика все сміття і залишити весь будівельний майданчик в охайному і безпечному стані;
(і) передати Підряднику виконану роботу Судпідрядником до дати розірвання Договору;
(іі) в тій мірі, в якій це можливо з правової точки, передати Підряднику всі права, найменування і вигоди Субпідрядника щодо Об'єкту, Устаткування та Обладнання на дату розірвання Договору;
(ііі) передати Підряднику всі не належні йому креслення, специфікації та інші документи, підготовлені по відношенню до Об'єкту Субпідрядником або його Субпідрядниками на дату розірвання Договору.
Відповідач на підтвердження закупівлі ним матеріалів та інструментів для виконання робіт на об'єкті на загальну суму 1 422 676,95 грн долучив до матеріалів справи бухгалтерську довідку підприємства відповідача №4 від 24.03.2023, платіжну інструкцію №1660 від 25.01.2022, видаткову накладну №12228006 від 28.01.2022, акт надання послуг №12228006 від 28.01.2022, платіжну інструкцію №1667 від 27.01.2022, видаткову накладну №12 від 27.01.2022, платіжну інструкцію №1665 від 27.01.2022, видаткову накладну №РБК - 000396 від 28.01.2022, акт №РБК-000396 від 28.01.2022, платіжну інструкцію №1668 від 28.01.2022, видаткову накладну №93 від 20.02.2022, платіжну інструкцію №1681 від 31.01.2022, видаткову накладну 343 від 31.01.2022, платіжну інструкцію №1679 від 31.01.2022, сертифікат якості №59 від 11.01.2022, сертифікат якості на труби, сертифікат відповідності на портландцемент з шлаком.
Суд апеляційної інстанції вказані докази оцінює критично, з огляду на те, що саме по собі придбання підрядником матеріалів не свідчить про їх завезення на будівельний майданчик, тим більше, що з 11.02.2022 р. підрядник не виконував робіт і не завозив матеріалів на будівельний майданчик.
Верховний Суд у постановах від 22.01.2019 у справі № 922/1119/18, від 07.12.2018 у справі № 910/23196/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18 дійшов висновку, що належними і допустимими доказами використання одержаного авансу є, зокрема, підписані сторонами примірні форми КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт», КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати».
Згідно з частиною першою статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Така правові позиції наведені у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).
Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
З моменту припинення договору підряду підрядник не вправі продовжувати виконання будівельних робіт, тож з цього моменту утримуваний ним аванс становить безпідставне збагачення підрядника за рахунок замовника, адже не передбачає зустрічного виконання на суму отриманих коштів.
Відповідно до ст. 1212 ЦК безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, на які посилається скаржник.
При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.
Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного суду у постанові від 27.10.2021 у справі № 910/16684/19 колегія суддів вважає помилковим, з огляду на неподібність спірних правовідносин.
Так у справі № 910/16684/19 Верховний Суд підтримав висновки суду першої інстанції, який констатував, що позивач не дотримався встановленого порядку одностороннього розірвання договору; доводи про невиконання відповідачем робіт спростовуються проведеними позивачем протягом тривалого періоду оплатами на підставі рахунків відповідача та з відповідним призначенням платежу, що узгоджується з погодженим сторонами порядком розрахунків за виконані роботи; при цьому відповідач вживав усіх заходів з метою виконання договірних зобов'язань, а неможливість завершення робіт спричинена виключно протиправними діями позивача. Отже, відповідач з вини позивача був позбавлений можливості отримання очікуваного прибутку за договором.
Враховуючи, що ТОВ «Київська бурова компанія» не повернуло суму авансу, не довело, що за рахунок авансу були придбані матеріали та обладнання, не передало з моменту припинення договору невикористані матеріали та обладнання замовнику, попередня оплата у розмірі 1 400 000,00 грн підлягає поверненню в судовому порядку замовнику.
Щодо вимог про стягнення 200 000,00 грн неустойки, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до приписів частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 12.3 договору за порушення строків виконання Робіт або будь-якої їх частини в термін зазначений в Календарному графіку, встановлених цим Договором та додатками до нього, з вини Субпідрядника, Субпідрядник на вимогу Підрядника зобов'язаний сплатити останньому неустойку в розмірі 0,1% від вартості робіт, строк виконання якого прострочений з вини Субпідрядника, за кожний день прострочення. Максимальний розмір пені за порушення термінів виконання і завершення цих робіт за цим Договором - 10% від загальної вартості робіт за цим Договором.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок неустойки, враховуючи обмеження встановлене п. 12.3 договору, суд апеляційної інстанції встановив, що такий здійснено позивачем арифметично правильно, відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 200 000,00 грн неустойки слід задовольнити повністю у заявленому розмірі.
Разом з цим, відповідно до частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частини третя, п'ята статті 244 ГПК України).
Отже, додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта та є його невід'ємною складовою.
Таким чином, скасування первісного судового рішення за результатом розгляду апеляційної (касаційної) скарги є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього.
Подібні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 911/132/14, від 06.12.2023 у справі № 910/10294/22.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування судового рішення по суті спору, це є самостійною підставою для скасування також і додаткового рішення суду першої інстанції.
Висновок суду
Відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на встановлене, при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції невірно встановив обставини справи, що призвело до хибних висновків і прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду та додаткове рішення у даній справі - скасуванню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, який передбачає, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються відповідача.
За умовами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу в суді першої інстанції в розмірі 91 000,00 грн позивачем до матеріалів справи долучено: Договір про надання правової допомоги від 01.02.2023, укладений між авдкатом Совою В.В. та ТОВ «Міра Енерго», Акт від 03.11.2023 до Договору про надання правової допомоги від 01.02.2023 на загальну суму 91 000,00 грн, платіжну інструкцію № 427 від 11.09.2023 на суму 18 950,00 грн, платіжну інструкцію № 519 від 16.10.2023 на суму 57000,00 грн, детальний опис робіт (наданих послуг).
На переконання колегії суддів, ТОВ «Київська бурова компанія» в запереченнях на клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу не навело належних доводів неспівмірності заявлених до стягнення позивачем витрат у розмірі 91 000,00 грн із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
Колегія суддів зазначає, що втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.
В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду).
Витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №914/633/18, які в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Враховуючи, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції відповідає укладеному між позивачем та адвокатом договору та вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», підтверджений документально, є співмірним часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням ціни позову та складності справи, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 91 000,00 грн відповідають критеріям ст. 126 ГПК України, є розумно необхідними, належно обґрунтованими, документально доведеними, та покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міра Енерго» на рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у справі № 911/559/23 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 29.02.2024 у справі № 911/559/23 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська бурова компанія»(08130, Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, будинок 4 Ф; ідентифікаційний код 35254336)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міра Енерго» (02225, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, буд. 16; ідентифікаційний код 41891743)
1 400 000,00 грн (один мільйон чотириста тисяч гривень нуль копійок) безпідставно набутих коштів,
200 000,00 грн (двісті тисяч гривень нуль копійок) неустойки,
24 000,00 грн (двадцять чотири тисячі гривень нуль копійок) судового збору за подання позовної заяви,
91 000,00 грн (дев'яносто одну тисячу гривень нуль копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська бурова компанія»(08130, Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, будинок 4 Ф; ідентифікаційний код 35254336)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міра Енерго» (02225, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, буд. 16; ідентифікаційний код 41891743)
36 000,00 грн (тридцять шість тисяч нуль копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Доручити місцевому господарському суду видати накази.
7. Матеріали справи № 911/559/23 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 13.03.2025.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко