12 березня 2025 року
м. Чернівці
справа № 718/3295/24
провадження 822/194/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.,
суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.,
учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»,
відповідач ОСОБА_1 ,
апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» на рішення Кіцманського районного Чернівецької області від 16 грудня 2024 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Скорейко В.В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТзОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Посилалося на те, що 24 травня 2021 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №537087156.
Заборгованість за таким договором становить 34826 гривень, з яких 11000 гривень основна сума боргу; 23826 гривень сума заборгованості за відсотками.
28 листопада 2018 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого було продовжено додатковими угодами.
Відповідно до реєстру боржників № 141 від 06 липня 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс», перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 537087156 до ТзОВ «Таліон Плюс».
05 серпня 2020 року між ТзОВ «Таліон плюс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого було продовжено додатковими угодами.
Відповідно до реєстру боржників № 7 від 28 жовтня 2021 року до договору факторингу №05/0820-01, укладеного між ТзОВ «Таліон плюс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 537087156 до ТзОВ «Таліон Плюс».
14 лютого 2022 року ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТзОВ «Юніт капітал» уклали договір факторингу №14/02/2022-01, за результатами якого право грошової вимоги за кредитним договором №408027049 від 27 липня 2020 року перейшло до ТзОВ «Юніт капітал».
14 лютого 2022 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу №14/02/2022-01.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 14 лютого 2022 року до договору факторингу № 14/02/2022-01 від 14 лютого 2022 року від ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТзОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 34826 гривень.
Позивач набув права вимоги за вказаним договором, внаслідок укладення договору факторингу №537087156 від 24 травня 2021 року.
Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №537087156 в розмірі 34826 гривень та вирішити питання про судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіцманського районного Чернівецької області від 16 грудня 2024 року у задоволення позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28 листопада 2018 року боргові зобов'язання за кредитним договором від № 537087156 від 24 травня 2021 року ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору під час укладення договору відступлення права вимоги від 28 листопада 2018 року, тобто позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги.
Крім того, на час укладення договору відступлення права вимоги від 28 листопада 2018 року, сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином. Інформація про відповідача, як боржника, надана у Витягу з реєстру прав вимоги ТзОВ «Таліон Плюс» більш ніж через три роки після укладення договору про відступлення права вимоги.
Отже, вимога на момент укладення договору мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 , на момент укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року, не було та сторони не могли передбачити, що 24 травня 2021 року цим товариством буде укладений кредитний договір з відповідачем.
Таким чином, між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога та ТзОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору відступлення прав вимоги 28 листопада 2018 року не були погоджені його істотні умови у частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов'язання відповідача, які виникли після укладення цього договору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ТзОВ «Юніт капітал» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норма матеріального права, а також неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що апелянт в апеляційній скарзі наводить обставини, викладені в позовній заяві, та мотивує її тим, що в суді першої інстанції товариством долучено всі наявні на той час документи, які передані первісним кредитором та всіма наступними факторами.
Відповідно до умов договору факторингу сторони можуть самостійно встановлювати строки для проведення оплати й даний факт не взаємопов'язаний з предметом договору та переходом права вимоги.
Вказує, що 24 травня 2021 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 537087156.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події (ст.1078 ЦК України).
Стверджує, що договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28 листопада 2018 року по 31 грудня 2022 року, що підтверджується додатковими угодами. З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним договором №537087156 від 24 травня 2021 року перейшло до ТзОВ «Таліон Плюс» - 06 липня 2021 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги №141.
Звертає увагу, що реєстр прав вимоги не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у разі бажання та необхідності сторін.
Спірні договори факторингу у встановленому порядку недійсними не визнані, а тому висновки суду першої інстанції, що Товариство не набуло права вимоги до боржника, є необґрунтованим. Розрахунок кредитної заборгованості, здійснений при відступленні права вимоги, є підтвердженням суми заборгованості.
Позиція апеляційного суду
Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій
24 травня 2021 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 537087156.
28.11.2018 року ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.
28.11.2019 року ТзОВ «Манівео» та ТзОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому, інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31.12.2021 року. В цій додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена, як 28.11.2018 року та № 28/1118-01.
31.12.2021року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року. При цьому, інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року, 31.12.2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023 року та 31.12.2023 року укладено додаткову угоду № 32, якою продовжено строк дії факторингу до 31.12.2024 року ( а. с. 60-84).
Пунктом 2.1. Розділу 2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року передбачено, що згідно з умовами договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Тобто предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги, відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги 141 від 06.07.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього) (а.с.85).
05.08.2020 року між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. У подальшому, ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали додаткові угоди: № 2 від 03.08.2021 року та №3 від 30.12.2022 року, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 року включно, всі інші умови залишились без змін (а.с. 88-101).
Предметом цього договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному додатку договору (п. 4.1).
У подальшому,14.02.2022 між ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 14/02/2022-01, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором № 537087156 від 24.05.2021 року у розмірі 34 825 гривень (а.с.103-113).
За цим договором фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників.
Відповідно до п.4.1 перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення наступних підстав.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Що стосується укладення кредитного договору в електронному вигляді з умовами, що становлять його зміст, заперечення висновкам суду першої інстанції в мотивах апеляційної скарги не наведено.
Щодо наявності права вимоги позивача, колегія суддів вказує наступне.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).
Тобто, позичальник 1 - отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та 2 - отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти.
Натомість, у позичальника виникає зобов'язання 1 - повернути грошові кошти у встановлений строк та 2 - сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10 квітня 2018 у справі №910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини 2 статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини 2 статті 1057 цього Кодексу.
За змістом ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 631 ЦК України, в редакції чинній на час укладання договорів від 29.11.2022 року визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до змісту ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст.519 ЦК України).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
В п.2.1.1.5. договору №537087156 кредитодавець має право укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою, відповідно до чого, кредитодавець в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, має право відступити право вимоги до позичальника будь-якій третій особі.
Відповідно до приписів ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
З зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірномузобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №755/15965/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч.1 ст.203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п.1 ч.1 ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
В постанові від 18.10.2023 року у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012).
З матеріалів справи вбачається, що право вимоги до ОСОБА_1 переходило тричі: від первісного кредитора ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТзОВ «Таліон Плюс», від ТзОВ «Таліон Плюс» до ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТзОВ «Юніт Капітал».
Разом з тим, на момент укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, грошові зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 537087156 від 25 травня 2021 року ще не існували, а відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
Оскільки, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , то у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТзОВ «Таліон Плюс», на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.
В Додатковій угоді № 26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року пунктом 1.3 встановлено, що право вимоги це права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
В Додатковій угоді № 27 від 31 грудня 2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року пунктом 1 лише продовжено строк дії договору факторинг у №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.
Отже, враховуючи, що у відповідності до п.4.2. договору №537087156 від 24 травня 2021 року строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом, то даним правом відступати право вимоги до позичальника кредитодавець наділений саме з часу укладання кредитного договору, тобто з 24 травня 2021 року.
Права майбутньої вимоги на момент укладення договору має бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року не існувало та сторони не могли передбачити, що 24 травня 2021 року ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладе спірний кредитний договір з відповідачем та таким не могли бути охоплені зобов'язання відповідача, які виникли після укладення цього договору.
Крім того, на час укладення договору відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином.
Отже, право вимоги за вказаним кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , не перейшло до ТзОВ «Юніт Капітал».
Суд апеляційної інстанції констатує, що чинним законодавством не заборонено відступлення майбутніх вимог, однак наведене стосується майбутніх вимог лише за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Враховуючи, що позивачем ТзОВ «Юніт Капітал» не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТзОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТзОВ «Юніт Капітал».
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наявні в матеріалах справи реєстри прав вимоги, де боржником зазначено ОСОБА_1 , самі по собі не свідчать про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника, а є додатками до договору та його невід'ємною частиною.
Апеляційний суд враховує, що хоча і згідно умов додаткової угоди № 26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу передбачено, що право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує, проте сам договір факторингу від 28 листопада 2018 року не містить положень про право майбутньої вимоги, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційним судом до уваги не приймаються з мотивів, викладених вище.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» залишити без задоволення.
Рішення Кіцманського районного Чернівецької області від 16 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Дата складання повного тексту судового рішення - 14 березня 2025 року.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: О.О. Одинак
Н.Ю. Половінкіна