26 лютого 2025 року
м. Чернівці
cправа № 725/265/25
провадження № 22-ц/822/209/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіної Н. Ю.
суддів Кулянди М.І., Одинака О.О.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»
апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хованець Андрій Ігорович, на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 січня 2025 року, головуючий у першій інстанції Нестеренко Є.В.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Хованець А.І. у січні 2025 року звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про усунення перешкод у користуванні рухомим майном шляхом зняття обтяження.
Просив усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні та розпорядженні автомобілем TOYOTA Cruiser, 2006 року випуску (номер об'єкта: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ), а саме припинити його обтяження у вигляді застави рухомого майна, що зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна реєстратором Дзюбенко Я.В. Дніпропетровської філії державного підприємства "Національні інформаційні системи", Дніпропетровської області та виключити відповідний запис, зареєстрований 22 грудня 2016 року за №16101114.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 січня 2025 року справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про усунення перешкод у користуванні рухомим майном шляхом зняття обтяження надіслано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хованець А.І., в апеляційній скарзі просить ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким справу направити до Першотравневого районного суду м. Чернівці для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки позовна вимога стосується зняття обмеження у користуванні рухомим майном у вигляді арешту, їх усунення передбачає зняття арешту.
У відповідно до частини 2 статті 30 ЦПК України справи щодо зняття арешту з майна розглядаються за місцем знаходження майна або його основної частини.
Постійним місцем знаходження транспортного засобу є місце його реєстрації.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 автомобіль TOYOTA Cruiser, 2006 року випуску (номер об'єкта: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ) зареєстрований у Територіальному сервісному центрі МВС 7341, розташованому по вул.Руській,248-м м.Чернівці.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хованець А.І., не надходило.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хованець А.І., підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Передаючи справу на розгляд за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва, суд першої інстанції керувався положеннями пункту 1 частини 1 статті 31 ЦПК України та виходив з того, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що спір між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» про усунення перешкод у користуванні рухомим майном шляхом зняття обтяження має розглядатись за місцем знаходження Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відповідно до частини 2 статті 27 ЦПК України.
Водночас судом першої інстанції зазначено, що позовна вимога ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні рухомим майном шляхом зняття обтяження не є тотожньою вимозі про зняття арешту з майна.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення наведеним нормам відповідає.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
Відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ОСОБА_1 16 березня зареєстрував право власності на транспортний засіб TOYOTA Cruiser, 2006 року випуску (номер об'єкта: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ).
Згідно витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна на об'єкт обтяження, а саме автомобіль TOYOTA Cruiser, 2006 року випуску номер об'єкта: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_4 накладено приватне обтяження на підставі договору застави HAL2AE000075612 від 10 квітня 2008 року, при цьому боржником зазначено ОСОБА_2 .
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно приписів статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Правила підсудності у цивільному судочинстві можуть визначатися лише процесуальним законом.
Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно зі статтею 17 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.
Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.
Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.
Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року в справі № 705/4763/22 зазначено, що правова конструкція «суд, встановлений законом» є структурним елементом права на справедливий суд, закріпленого статтею 6 Конвенції, що передбачає дві умови відповідності цьому критерію: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти в спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
Термін «повноважний склад суду» слід сприймати як наявність повноважень суддів щодо здійснення ними своїх професійних обов'язків: компетентність
у розумінні наявності повноважень на розгляд справ у суді відповідно до предмета спору, вирішення справ судом певної інстанції та судом, який має повноваження на розгляд справ у межах територіальної юрисдикції, визначеної ЦПК України, що забезпечує право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Суд, встановлений законом, є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
Подібні за змістом висновки містяться в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 536/1267/18, постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21.
За змістом частини 1, 2 статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Предметом позову ОСОБА_1 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої останній просив ухвалити судове рішення, є усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні та розпорядженні транспортним засобом, а саме припинення його обтяження у вигляді застави рухомого майна та виключення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Відповідно до частини 2 статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно роз'яснень, що викладені в пункті 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред'являються до юридичної особи - за її місцезнаходженням, яке визначається за положеннями статті 93 ЦК України.
Суд першої інстанції, встановивши, що місцезнаходження відповідача Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»: м. Київ, вул. Грушевського 1-д, дійшов обгрунтованого висновку, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду та передав справи на розгляд Печерського районного суду м. Києва.
Не можна погодитися з доводами ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хованець А.І., в апеляційній скарзі, що підлягають застосуванню правила, передбачені частиною 2 статті 30 ЦПК України щодо виключної підсудності, оскільки вимога про припинення обмеження у вигляді арешту передбачає зняття арешту.
Частиною 2 статті 30 ЦПК України передбачено, що позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності. Правила виключної підсудності забороняють застосування при пред'явленні позову норм інших видів територіальної підсудності.
Відповідно до статей 3-5 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.
Обтяження поділяються на публічні та приватні.
Публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду.
Приватні обтяження можуть бути забезпечувальними та іншими договірними.
Забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов'язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем.
Предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 21 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" до приватних забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.
За нормами статей 37-38 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що до публічних обтяжень належать: 1) податкова застава; 2) накладення арешту на рухоме майно на підставі рішення суду для забезпечення цивільного позову або при порушенні провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця; 3) звернення стягнення на рухоме майно відповідно до рішення суду, винесеного за позовом, який стосується виконання незабезпечених зобов'язань боржника; 5) накладення арешту на рухоме майно на підставі рішень уповноважених органів (осіб) у випадках, встановлених законом; 6) інші обтяження рухомого майна, які кваліфікуються публічними.
З врахуванням викладеного слід дійти висновку, що правила виключної підсудності, передбачені частиною 2 статті 30 ЦПК України, стосуються лише виключно позовів про скасування публічного обтяження рухомого майна у вигляді арешту та не можуть бути застосовані при вирішенні спору про скасування чи зняття приватного забезпечувального обтяження, яке встановлено для забезпечення виконання зобов'язання боржника перед обтяжувачем на підставі договору застави.
В даному випадку, вказавши в нормах ЦПК України, що позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна, законодавець чітко визначив, що застосування виключної підсудності може мати місце лише до публічного обтяження майна у вигляді арешту, а не до будь-якого обтяження, в тому числі приватного забезпечувального чи приватного договірного обтяження рухомого майна. В іншому випадку в даній нормі закону мало б зазначатись, що правила виключної підсудності стосується будь-якого виду обтяжень.
Відповідно до норм Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" приватне забезпечувальне обтяження на підставі договору застави та публічне забезпечення - накладення арешту є окремими видами обтяження рухомого майна, передбаченого Законом, мають окремий правовий режим застосування (підстави виникнення, особа обтяжувача, вимоги, які забезпечують обтяження, права обтяжувача, порядок звернення стягнення на предмет обтяження тощо), виникають з різних правових підстав.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, ухвала Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 січня 2025 року, постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Тому ухвала Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 січня 2025 року, підлягає залишенню без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ч.1 ст.375 ЦПК України,
Апеляційну ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Хованець Андрій Ігорович залишити без задоволення.
Ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення 03 березня 2025 року.
Головуючий Н. Ю. Половінкіна
Судді М. І. Кулянда
О. О. Одинак