Провадження № 11-сс/821/115/25 Справа № 712/2156/25 Категорія: ст.ст. 181, 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
13 березня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючоїОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря учасники справи: прокурор підозрюваний захисник ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора Черкаської окружної прокуратури на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 лютого 2025 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, не працюючого, не одруженого, на утриманні дітей не має, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
Старший слідчий слідчого відділу Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 звернулася до суду з клопотанням, в якому просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з утриманням в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» з можливістю застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 лютого 2025 року в задоволенні клопотання відмовлено.
Застосовано щодо підозрюваного у кримінальному провадженні № 12025255330000152 ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, в межах строку досудового розслідування, до 21 квітня 2025 року включно.
На час дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покладено на підозрюваного обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи та зміну контактного номеру телефону;
не залишати цілодобово місце свого постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон;
Роз'яснено підозрюваному, що порушення покладених на нього слідчим суддею обов'язків може бути підставою для зміни запобіжного заходу на більш суворий.
Ухвала суду обґрунтована тим, що органами досудового слідства доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик, передбачений ч. 1 ст. 177 КПК Країни.
Слідчий суддя прийшов до висновку, що до підозрюваного може бути застосовано менш обтяжливий запобіжний захід, ніж тримання під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт, оскільки у такий спосіб буде забезпечено пропорційність дотримання балансу між гарантіями виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків, дотриманням належної поведінки, усуненням негативних ризиків для кримінального провадження та необхідністю недопущення зайвого втручання у приватне життя.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, просить ухвалу слідчого судді про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_7 - скасувати через невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення судом вимог КПК України.
Постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Вважає, що суд не взяв до уваги той факт, що ОСОБА_7 , будучи працездатною особою, маючи молодий вік, не докладає зусилля для того, щоб знайти офіційний вид заробітку та працевлаштуватися.
ОСОБА_7 21.03.2024 року будучи засудженим Придніпровським районним судом м. Черкаси за зберігання наркотичних засобів вчинив нове кримінальне правопорушення на іспитовому терміні, та будучи засудженим 11.11.2024 року Придніпровським районним судом м. Черкаси до реальної міри покарання втретє вчинив аналогічне правопорушення, що свідчить розуміння ним наслідків своїх дій, їх протиправність та можливу відповідальність, проте не бажає виправитись та припинити злочинні дії. Отже, ОСОБА_7 на шлях виправлення не став та знову вчинив аналогічний злочин.
Крім того, ОСОБА_7 під час розгляду відносно нього кримінального провадження в Придніпровському районному судді м. Черкаси переховувався від суду і судом до нього застосовувався привід для встановлення його та доставки в суд, що свідчить про можливість подальшого переховування останнього від суду.
Вказані вище обставини і стали основними факторами, які орган досудового розслідування поклав в основу клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Саме забезпечення уникнення подальшого вчинення на час проведення досудового розслідування та подальшого вчинення на час проведення досудового розслідування та подальшого судового розгляду, є основним важелем у обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та унеможливлення подальшого розповсюдження вказаних речовин на території міста Черкаси.
Окрім цього у даному кримінальному провадженні існує необхідність в запобіганні спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування на час слідства та судового розгляду, перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, незаконно впливати на свідків кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене на даному етапі розслідування лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе дієво запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, що виключає собою можливість обрання відносно ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми обрання запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
При здійсненні апеляційного перегляду колегія суддів керується Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477 від 23.02.2006 року, ст. 2, 17 якого передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як обов'язкове джерело права. Основним джерелом правозастосовної діяльності ЄСПЛ є Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод», якою на міжнародному рівні закріплені головні принципи права на свободу та особисту недоторканість, за яким особа може бути позбавлена свободи виключно на підставах передбачених законом, права на справедливий публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Норми Конституції України, національного законодавства, в тому числі і кримінально процесуального законодавства мають узгоджуватися з нормами Конвенції та рішеннями ЄСПЛ.
Як вбачається з матеріалів справи, що слідчим відділом Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025255330000152 від 04.02.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
За даними досудового розслідування, ОСОБА_7 , будучи особою раніше засудженою протягом року за статтею 309 КК України, маючи умисел на незаконне придбання без мети збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої обмежено амфетамін діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, 04.02.2025 року у вечірній час доби, перебуваючи на провул. Медичний в м. Черкаси, незаконно придбав, шляхом знахідки один полімерний пакетик з порошкоподібною речовиною білого кольору, який залишив зберігати при собі, без мети збуту.
21.02.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за цією ж статтею.
Слідча в клопотанні зазначила, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 є запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 зазначеної статті.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Статтею 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, які доведені сторонами кримінального провадження і які слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності з наявними ризиками, зазначеними у ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч.1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, на основі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання про застосування запобіжного заходу та матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні органу досудового розслідування та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочинів, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні органу досудового розслідування докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, що ризик можливого переховування від органів досудового розслідування чи суду, не доведено жодним доказом та обґрунтовується лише тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному у випадку доведення його винуватості.
Європейський суд з прав людини, зокрема у викладених рішеннях по справах «Калашников проти Росії», «Томазі проти Франції» та інших, роз'яснив, що сама по собі тяжкість злочину згідно повідомлення особі про підозру, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, є домашній арешт, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до частин 2, 6 статті 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що в сукупності із встановленими обставинами кримінального провадження, даними про особу підозрюваного,які характеризують поведінку підозрюваного під час досудового розслідування, вагомість доказів на підтвердження обґрунтованості підозри,запобігти встановленим слідчим суддею ризикам можливо у разі застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту,оскільки у такий спосіб буде забезпечено пропорційність дотримання балансу між гарантіями виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків, дотриманням належної поведінки, усуненням негативних ризиків для кримінального провадження та необхідністю недопущення зайвого втручання у приватне життя.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані обставини були предметом розгляду в суді першої інстанції та не спростовують правильності висновків слідчого судді щодо можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі.
Слідчим суддею повно та всебічно досліджено матеріали клопотання, у судовому засіданні заслухано думку учасників справи та надано належну оцінку обґрунтованості підозри та наявності ризиків, вказаних в клопотанні.
Колегія суддів також враховує, що з моменту застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту 25 лютого 2025 року до постановлення даної ухвали судом апеляційної інстанції доказів про порушення підозрюваним застосованого обмеження прокурором не надано, що свідчить про ефективність застосованого слідчим суддею запобіжного заходу та відсутність підстав для зміни його на більш суворий тримання під вартою, як того просить прокурор.
Крім того, на час розгляду апеляційної скарги прокурором не надано доказів ухилення ОСОБА_7 від органу досудового розслідування, прокурора чи суду, вчинення нового злочину чи продовження вчиняти злочин під час перебування під домашнім арештом.
Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги прокурора, на думку колегії суддів суттєвими не являються та не можуть бути підставами для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 181, 183, 309, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Черкаської окружної прокуратури - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 лютого 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді