Провадження № 11-сс/821/112/25 Справа № 703/1057/25 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
13 березня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючоїОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря учасники справи прокурор підозрюваний захисник ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Благодатне (Чапаєвка), Золотоніського району, Черкаської області, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючого, без місця реєстрації, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187, КК України,
Старший слідчий СВ відділу поліції № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 звернулася до суду з клопотання, в якому просила застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2025 року клопотання слідчого задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою рахується з 21 лютого 2025 року по 21 квітня 2025 року включно.
Слідчий суддя мотивував ухвалу тим, що органом досудового розслідування у відповідності до ст. 177-178 КПК України доведено наявність підстав для застосування запобіжного заходу, а також взято до уваги обставини, які враховувалися при обрання запобіжного заходу, а саме те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, не одружений, не працює, не має зареєстрованого місця проживання, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, може незаконно впливати на свідків кримінального правопорушення, перебуваючи на волі може вчинити нові кримінальні правопорушення.
Обізнаність підозрюваного про суворість покарання, передбаченого санкцією статті за якою його притягують до відповідальності, не виключає можливість того, що він зможе уникати слідства та суду, що дає підстави для застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також, слідчий суддя вважав за необхідне, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначати підозрюваному розмір застави, оскільки кримінальне правопорушення, вчинене із застосуванням насильства.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, захисник підозрюваного ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 23.02.2025 року про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановити нову ухвалу обравши більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або ж визначити підозрюваному мінімальний розмір застави.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник ОСОБА_8 зазначив, що підставою для застосування щодо особи запобіжного заходу є наявність реальних ризиків вчинення підозрюваним дій, які перешкоджатимуть належному проведенню досудового розслідування, але не припущення слідчого чи прокурора.
До клопотання слідчого не додано жодного суттєвого доказу, який би підтверджував необхідність обрання відносно підозрюваного лише і виключно запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою.
Вказує, що ухвала слідчого судді є такою, що не відповідає повноті судового розгляду, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення.
Судом при обранні запобіжного заходу не взято до уваги наявність можливості відбувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем свого проживання.
ОСОБА_7 не має сенсу переховуватися від органів слідства, оскільки у нього навіть немає такої можливості, так як паспорту для виїзду за кордон не має, заощаджень для нелегального способу життя немає.
В ухвалі слідчого судді вказано, що ОСОБА_7 може впливати на потерпілого та свідків, однак у підозрюваного відсутня така можливість, оскільки із останнім вже проведенні всі необхідні слідчі дії, а речові докази по справі вилучені. Як саме підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином слідчим суддею в ухвалі не зазначено.
Вважає, що прокурор та слідчий не довели слідчому судді належним чином обов'язковість не визначати підозрюваному розмір застави. Ухвалюючи таке рішення слідчий суддя належним чином не мотивував його в цій частині, не прийняв до уваги, що така позиція фактично позбавляє підозрюваного можливості обрати альтернативний триманню під вартою запобіжний захід.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
При здійсненні апеляційного перегляду колегія суддів керується Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477 від 23.02.2006 року, ст.ст. 2, 17 якого передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як обов'язкове джерело права.
Основним джерелом правозастосовної діяльності ЄСПЛ є Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод», якою на міжнародному рівні закріплені головні принципи права на свободу та особисту недоторканість, за яким особа може бути позбавлена свободи виключно на підставах передбачених законом, права на справедливий публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Норми Конституції України, національного законодавства, в тому числі і кримінально процесуального законодавства мають узгоджуватися з нормами Конвенції та рішеннями ЄСПЛ.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Статтею 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, які доведені сторонами кримінального провадження і які слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності з наявними ризиками, зазначеними у ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч.1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Вказані вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримані, його висновки про те, що прокурор при розгляді справи довів, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним в клопотанні слідчого, а також, що заявлені ризики в сукупності з тяжкістю кримінального правопорушення та даних про особу підозрюваного можуть служити виключними підставами для його ув'язнення, є обґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що слідчим відділом ВП № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12025250350000109 від 21.02.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
21.02.2025 року о 7 год. 30 хв. за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
22.02.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном. Поєднаний з насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням до житла, в умовах воєнного стану.
Згідно положень ст.12 КК України вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії: особливо тяжкий злочин.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Постановою керівника Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_10 визначено процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12025250350000109 від 21.02.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, за Черкаською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони.
З ухвали слідчого судді вбачається, що на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_7 до скоєння кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього обмежувального заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчим суддею, при постановлені оскаржуваної ухвали, взято до уваги обставини, які враховувалися при обрання запобіжного заходу, а саме те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, не одружений, не працює, не має зареєстрованого місця проживання, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, може незаконно впливати на свідків кримінального правопорушення, перебуваючи на волі може вчинити нові кримінальні правопорушення.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-2553 КК України; 5) щодо особливо тяжкого злочину сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Слідчий суддя прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що оскільки ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину (ч. 4 ст. 187 КК України), то відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначати підозрюваному розмір застави у кримінальному провадженні, оскількикримінальне правопорушення вчинене із застосуванням насильства.
За таких обставин слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід може не забезпечити відповідну процесуальну поведінку підозрюваного, запобігання перешкод слідству по справі та запобігання продовження злочинної діяльності.
Даних про те, що підозрюваний ОСОБА_7 за станом здоров'я чи з інших причин не може утримуватися під вартою в умовах Черкаського слідчого ізолятору, судом не встановлено.
Зважаючи на характер та обставини особливо тяжкого злочину, ставлення підозрюваного до вчиненого кримінального правопорушення, обґрунтовано свідчить про те, що жоден інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .
Всі інші обставини, наведені захисником підозрюваного - адвокатом ОСОБА_8 в апеляційній скарзі, стосовно специфіки злочину, характер дій підозрюваного, були предметом аналізу слідчого судді при вирішенні клопотання слідчого.
Під час апеляційного розгляду захисник підозрюваного не навів достатніх підстав та не обґрунтував доцільність застосування підозрюваному більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні запобіжного заходу та не довів, що обрання підозрюваному запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою буде достатнім для запобігання неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_7 .
Слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, без права внесення застави, що буде необхідним для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та буде відповідати загальним принципам закріпленим в ч.3 ст. 5 Конвенції.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи, які вказані в апеляційній скарзі захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 є необґрунтованими та безпідставними, і на підставі цього задоволенню не підлягають. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом детального дослідження в ході розгляду клопотання слідчого в суді першої інстанції та слідчим суддею надано на них обґрунтовані і мотивовані відповіді.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 183, 309, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: