Житомирський апеляційний суд
Справа №291/1761/22 Головуючий у 1-й інст. Митюк О. В.
Категорія 46 Доповідач Борисюк Р. М.
13 березня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
з участю секретаря
судового засідання Смоляра А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 291/1761/22 за позовом представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Лабика Руслана Романовича до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,
за апеляційною скаргоюадвоката Лабика Руслана Романовича на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 13 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Митюк О.В. у селищі Ружин,
У грудні 2022 року представник ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - адвокат Лабик Р.Р. звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі ПАТ «Страхова група «ТАС», відповідач, Товариство) на користь ОСОБА_4 :
- 39000,00 грн страхового відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу внаслідок смерті сина;
- 182 000,00 грн страхового відшкодування пов'язаного із втратою позивачем годувальника в особі сина;
- 66300,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті позивачем.
На користь ОСОБА_2 :
- 39000,00 грн страхового відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу внаслідок смерті сина;
- 11700,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті позивачем.
Позов мотивувався тим, що 24 січня 2022 року, близько 08 год. 13 хв., на 34 км. автодороги Київ-Одеса, в межах Васильківського району Київської області, водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем "DAEWOO LANOS", реєстраційний номер НОМЕР_1 не впорався з керуванням, виїхав праворуч на асфальтове узбіччя, де здійснив зіткнення з задньою частиною напівпричепа "FRUEHAUF", реєстраційний номер Туреччини НОМЕР_2 , тягач «MERCEDES", реєстраційний номер Туреччини НОМЕР_3 , під керуванням водія громадянина Туреччини ОСОБА_6 , який зупинився на узбіччі о 08 год. 08 хв. та пішов на АЗС.
Зазначав, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) загинули водій ОСОБА_5 , пасажири автомобіля "DAEWOO LANOS", реєстраційний номер НОМЕР_1 : ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За фактом ДТП слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022110000000022.
Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні ще триває, та здійснюється Головним управлінням Національної поліції в Київської області.
У результаті даного ДТП та наслідків від нього, батькові загиблого, ОСОБА_4 , та матері загиблого, ОСОБА_2 було завдано шкоди, у зв'язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача.
Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки "DAEWOO LANOS", реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача, відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ 1642525, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ.
У позові зазначено, що на момент скоєння ДТП, до складу сім'ї загиблого ОСОБА_9 входили: батько та мати. ОСОБА_9 не був одруженим та дітей не мав.
Отже, особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв'язку із смертю ОСОБА_9 є батьки загиблого.
Представник також зазначав, що на день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено у 2022 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6500,00 грн.
З урахуванням викладеного, загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 78 000,00 грн (6500,00*12 = 78000,00 грн).
Отже, розмір страхового відшкодування моральної шкоди, що належить позивачам становить по 39000,00 грн кожному, який визначається шляхом поділу загального розміру страхового відшкодування моральної шкоди на двох осіб.
Крім того ОСОБА_4 є батьком загиблого в ДТП ОСОБА_9 . Згідно довідки до акту огляду МСЕК №12AAB004969 від 10 грудня 2020 року, ОСОБА_4 є інвалідом І-Б групи з 10 грудня 2020 року та потребує постійної сторонньої допомоги. Тобто, ОСОБА_4 на момент ДТП був непрацездатним.
Таким чином, він є особою, який має право на відшкодування шкоди у зв'язку із загибеллю сина, оскільки на день його смерті був на його утриманні та мав право на одержання від нього утримання.
Мінімально гарантований розмір страхового відшкодування пов'язаного із втратою позивачами годувальника становить 234 000.00 грн.
Після відкриття провадження по справі, ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 13 травня 2024 року заяву ОСОБА_2 про залучення правонаступників задоволено. Залучено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до участі у справі № 291/1761/22, як правонаступників померлого ОСОБА_4 (том 1 а.с.230).
Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 13 грудня 2024 року позов задоволено частково та стягнуто з ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 39 000 грн та 6 000 грн витрат на правничу допомогу. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі, адвокат Лабик Р.Р., діючи в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , просить його скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути із відповідача на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 39 000,00 грн страхового відшкодування моральної шкоди заподіяної ОСОБА_4 внаслідок смерті сина; 182 000,00 грн страхового відшкодування пов'язаного із втратою ОСОБА_4 годувальника в особі сина; 66 300,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті позивачем.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, допустив порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позовна вимога про стягнення із відповідача на користь правонаступників померлого ОСОБА_4 , - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , задоволенню не підлягають, так як дані страхові виплати не входять до спадкового майна ОСОБА_4 . Але такий висновок не відповідає вимогам закону
Зазначає, що спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , померлого позивача ОСОБА_4 , в передбачений статтями 1269, 1270 ЦК України порядок, прийняли спадщину після смерті батька, подавши в шестимісячний термін після його смерті заяву до нотаріуса про прийняття спадщини.
Таким чином, слід прийти до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову спадкоємців, оскільки вони, як єдині спадкоємці за законом, які в установленому законом порядку прийняли спадщину після смерті батька, мають право на отримання належного їх батькові страхового відшкодування.
Звертає увагу на те, що право померлого ОСОБА_4 на отримання страхового відшкодування моральної шкоди та страхового відшкодування пов'язаного із втратою ним годувальника в особі сина, який загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, встановлено рішенням суду першої інстанції і в цій частині не оскаржується сторонами.
Також, вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми права, які регулюють дані правовідносини. Зокрема, судом було застосовано до спірних правовідносин вимоги Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Але на думку апелянта, вказаний Закон не може регулювати відносини щодо здійснення страхового відшкодування за шкоду заподіяну внаслідок ДТП особі, яка не має жодного відношення до військової служби.
Крім іншого, адвокат Лабик Р.Р. в апеляційній скарзі просив розгляд апеляційної скарги провести за відсутності позивачів та їх представника.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 та частини 2 статті 247 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позовна вимога про стягнення з відповідача, на користь правонаступників померлого ОСОБА_4 , його дітей: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , 39000,00 грн страхового відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу внаслідок смерті сина; 182000,00 грн страхового відшкодування пов'язаного із втратою позивачем годувальника в особі сина; 66300,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, задоволенню не підлягають, так як дані страхові виплати не входять до спадкового майна ОСОБА_4 .
Колегія суддів погоджується з такими висновками, однак зазначає наступне.
Установлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є батьками, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 ( том а.с.40).
24 січня 2022 року, близько 08 год. 13 хв., на 34 км. автодороги Київ-Одеса, в межах Васильківського району Київської області, водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки "DAEWOO LANOS", реєстраційний номер НОМЕР_1 не впорався з керуванням, виїхав праворуч на асфальтове узбіччя, де здійснив зіткнення з задньою гостиною напівпричепа "FRUEHAUF", реєстраційний номер Туреччини НОМЕР_2 , тягач «MERCEDES", реєстраційний номер Туреччини НОМЕР_3 , під керуванням водія громадянина Туреччини ОСОБА_6 , який зупинився на узбіччі о 08 год. 08 хв. та пішов на АЗС.
Внаслідок ДТП загинули водій ОСОБА_5 , пасажири автомобіля: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 виданим 28 січня 2022 року Бердичівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), та лікарським свідоцтвом про смерть № 044 виданим 25 січня 2023 року Комунальним закладом Київської обласної ради «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» (том а.с.36-37).
За фактом ДТП слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022110000000022 (том 1 а.с.34).
Постановою від 29 червня 2022 року прокурора відділу Київської обласної прокуратури Онуфрієнко А.О. кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022110000000022 від 24 січня 2022 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 3 статті 286 КК України закрито на підставі пункту 5 частини 1 статті 284 КПК України у зв'язку зі смертю підозрюваного (том 1 а.с.209-217).
Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Пунктом 1.3 статті 1 Закону №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», (далі Закон №1961-IV) в редакції чинній на дату ДТП, визначено, що: Потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу».
Згідно частини 1 статті 35 Закону №1961 -IV, в редакції чинній на дату ДТП: «Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування. протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування».
Право на звернення до суду закріплено у Конституції України і на час звернення позивача із позовом відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширювалася на всі правовідносини, що виникали у державі.
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлене актами цивільного законодавства.
Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність часників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом № 1961-IV.
Згідно зі статтею 6 Закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Встановлено, що станом на момент ДТП, до складу сім'ї загиблого ОСОБА_9 входили: батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено у 2022 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6500,00 грн. З урахуванням викладеного загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 78000,00 грн. (6500,00*12 = 78000,00 грн.).
Отже, розмір страхового відшкодування моральної шкоди, що належить Позивачам становить по 39000,00 грн. кожному який визначається шляхом поділу загального розміру страхового відшкодування моральної шкоди на двох осіб (78000,00/2=39000,00 грн.).
Відповідно до статті 22 Закону №1961-IV, в редакції чинній на дату ДТП: «У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи».
Згідно пункту 23.1 статті 23 Закону України №1961-IV, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, серед іншого, є шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до пункту 27.1 статті 27 Закону України №1961-IV, страхове відшкодування регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених, законом на день настання страхового випадку (п.27.2 ст.27 Закону №1961-IV).
Тобто зазначеною нормою Закону №1961-IV, встановлений мінімально гарантований розмір страхового відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника.
Відповідно до п, 25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від .03.2013 року страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюються в порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК та розділом III Закону № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності часників наземних транспортних засобів.
Згідно частини 1 статті 1200 Цивільного кодексу України: «У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті».
Отже, до осіб, що мають право на відшкодування шкоди, завданою смертю годувальника, слід віднести:
• непрацездатних осіб, які були на утриманні;
• непрацездатних осіб, які мали на день смерті потерпілого право на одержання від нього утримання.
Як уже встановлено судом, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батьком загиблого в ДТП ОСОБА_9 .
Згідно довідки до акту огляду МСЕК №12AAB004969 від 10.12.2020 року, ОСОБА_4 є інвалідом І-Б групи з 10.12.2020 року та потребує постійної сторонньої допомоги. Тобто. Позивач-1 на момент ДТП був непрацездатним.
Підпунктом є) пункту 35.2 статті 35 Закону України від 01.07.2004 №1961-IV передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, до якої додає документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди календарний рік, розміри пенсій, надані утриманням внаслідок втрати годувальника. - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника.
Аналіз наведеного положення закону дає підстави для висновку, що для отримання відшкодування по втраті годувальника необхідна наявність однієї з двох умов, а саме:
1) або підтвердження перебування на утриманні потерпілого;
2) або наявність в утриманця на день смерті годувальника права на одержання від нього утримання.
На підтвердження наявності у ОСОБА_4 на день смерті сина права на одержання від нього утримання, ним було надано суду першої інстанції наступні докази:
- акт про засвідчення факту потреби та факту перебування на утриманні, згідно якого ОСОБА_4 потребував утримання та перебував на утриманні у свого сина, ОСОБА_9 (а.с.45);
- довідку виконавчого комітету Ружинської селищної ради Житомирської області від 27.01.2022 року №9, згідно якої батько ОСОБА_4 був на утриманні свого сина ОСОБА_9 (а.с.46);
- довідку до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №004969 від 10.12.2020 року, згідно якої ОСОБА_4 вперше встановлено І-Б групу інвалідності з 10.12.2020 року та він потребує постійної сторонньої допомоги (а.с.47-48);
- індивідуальну програму реабілітації інваліда №21 від 10.12.2020 року, згідно якої ОСОБА_4 має III ступінь обмежень до самообслуговування, до пересування, до трудової діяльності, а також потребує сторонньої допомоги (а.с.49-50);
- довідку КНП "Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф.Горбачевського" від 15.12.2020 року, згідно якої ОСОБА_4 дійсно проходить лікування методом програмного гемодіалізу в філії відділення гемодіалізу в м. Бердичеві два дні на тиждень у вівторок та п'ятницю (а.с.51-52);
- довідку про розмір пенсії у листопаді 2022 року, згідно якої позивач отримав у листопаді 2022 року пенсію в розмірі 3409,31 грн (а.с.53);
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 , згідно якого ОСОБА_9 мав у власності автомобіль RENAULT MEGANE. Вказаний доказ свідчить про те, що потерпілий мав доходи та фізично допомагав батькові у пересуванні і відвідуванні медичних закладів охорони здоров'я (а.с.54-55).
Той факт що ОСОБА_4 перебував на утриманні у свого сина ОСОБА_9 , та потребував постійної сторонньої допомоги підтвердили в судовому засіданні допитані свідки - ОСОБА_10 , ОСОБА_2 .
Сторонами вказані обставини не заперечуються.
Крім цього, діючою правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 березня 2019 року у справі справа №643/207/16-ц (провадження №61-33638св18), передбачено, що підпунктом «є» пункту 35.2 статті 35 Закону не встановлено чіткого переліку документів на підтвердження факту перебування особи на утриманні потерпілого, а тому необхідно дійти висновку, що такими документами можуть бути, в тому числі, надана довідка житлово-експлуатаційної організації з місця проживання (реєстрації) або довідка органу місцевого самоврядування про перебування на утриманні чи про спільне проживання із заявником.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження -2386 сво19) під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Отже, в розумінні вищенаведеної норми ЦК України, батько загиблого є особою, який, за життя свого сина був на його утриманні та мав право на утримання.
Пунктом 27.2. статті 27 Закону України №1961-IV від 01.07.2004: "Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу країни, кожній особі, яка мас право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат v місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України " Про Державний бюджет країни на 2022 рік " встановлено у 2022 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6500,00 грн.
Отже, мінімально гарантований розмір страхового відшкодування пов'язаного із втратою Позивачем -1 годувальника становить 234 000,00 грн (6500,00*36-234000,00 грн).
Установлено, що ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , виданого 05 червня 2023 року Ружинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (том 1 а.с.153).
Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 13 травня 2024 року заяву ОСОБА_2 про залучення правонаступників задоволено, залучено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (діти покійного) до участі у справі № 291/1761/22, як правонаступників померлого ОСОБА_4 (том 1 а.с.230).
Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтями 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частиною 1, 2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
За приписами статей 1217, 1223 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу ( стаття 1219 ЦК України).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача, на користь правонаступників померлого ОСОБА_4 страхового відшкодування та судових витрат на правничу допомогу місцевий суд не врахував наступного.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово розглядав питання щодо можливості процесуального правонаступництва у разі смерті особи до ухвалення рішення про компенсацію моральної шкоди.
Зокрема, у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 753/15095/17 Суд зазначив, що право на компенсацію моральної шкоди, яке не було присуджене за життя особи, не спадкується. Відповідно, у разі смерті особи до ухвалення рішення про компенсацію моральної шкоди процесуальне правонаступництво за такою вимогою не допускається.
Цей підхід узгоджується з положеннями Цивільного процесуального кодексу України, зокрема пунктом 7 частини першої статті 255, яка передбачає закриття провадження у справі у разі смерті фізичної особи, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Отже, актуальна практика Верховного Суду підтверджує, що у випадках, коли особа помирає до ухвалення рішення про компенсацію моральної шкоди, процесуальне правонаступництво за такою вимогою не допускається, оскільки право на таку компенсацію не входить до складу спадщини.
При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 367 ЦПК України).
Таким чином, встановивши неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права у спірних правовідносинах, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів приходить переконання про необхідність скасування оскаржуваного рішення навіть за відсутності відповідних доводів апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Зважаючи на встановлення апеляційним судом обставин щодо неможливості правонаступництва ОСОБА_1 та ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , провадження у справі у цій частині вимог необхідно закрити у зв'язку з тим, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 7 частини 1 статті 255 ЦПК України).
Керуючись ст. ст. 255, 258, 259, 367, 368, 374, 377, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Лабика Руслана Романовича задовольнити частково.
Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 13 грудня 2024 року в частині відмовлених позовних вимог скасувати.
Провадження у справі в частині позовних вимог представника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - адвоката Лабика Руслана Романовича до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого - закрити.
У решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений: 14 березня 2025 року.