Справа № 199/1916/25
(2/199/2437/25)
Іменем України
13.03.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Якименко Л.Г.
за участю секретаря Попружко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що з 07.09.2004 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , актовий запис №121, від якого сторони не мають неповнолітніх дітей.
Через сварки, які часто відбувалися в сім'ї з різних причин шлюбно-сімейних відносин, у зв'язку з відсутністю взаєморозуміння та наявністю різних поглядів на життя подружні відносини між сторонами припинені, подружжям втрачено почуття любові та взаємної поваги, тому позивачка просить розірвати шлюб.
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, позовні вимоги підтримала, просила справу слухати за її відсутності, про що зазначила у прохальній частині позовної заяви.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, не заперечував проти позову, просив справу слухати у його відсутності, про що надав письмову заяву.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 07.09.2004 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим 07.09.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №121 (а.с.7).
Від шлюбу сторони не мають неповнолітніх дітей.
Відповідно до ч.2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені через сварки, які часто відбувалися в сім'ї з різних причин шлюбно-сімейних відносин, у зв'язку з відсутністю взаєморозуміння та наявністю різних поглядів на життя, що призвело до відчуження, втрати подружжям почуття любові та взаємної поваги.
Спроб до примирення сторони не сприймали, спільне господарство та сімейний бюджет не ведуть, мешкають окремо, майновий спір на даний час відсутній.
Суд вважає, що при таких обставинах сім'ю зберегти неможливо, а шлюб необхідно розірвати.
Після розірвання шлюбу змінити прізвище позивачки на дошлюбне « ОСОБА_4 ».
Згідно з положеннями ч.ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141).
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.
Представник позивача просив суд стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., та у якості доказів які б підтверджували вищезазначені витрати по справі надав суду: копію договору про надання правової допомоги від 30 січня 2025 року; копію додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 30 січня 2025 року; копію рахунку на оплату від 30.01.2025 року на суму 3000,00 грн.; копію виписки за 31.01.2025 року; копію акту прийому-передачі наданої правової допомоги від 30.01.2025 року; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1237973 від 04.02.2025 року.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 січня 2019 року в справі №910/15944/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 гривень відповідатимуть критеріям пропорційності задоволеним позовним вимогам, реальності таких витрат, розумності їхнього розміру з урахуванням обставин справи.
Також з відповідача підлягає стягненню 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору на користь позивачки.
Керуючись ст.ст. 13, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 110, 112 СК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,- задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , зареєстрований 07.09.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №121, - розірвати.
Після розірвання шлюбу змінити прізвище позивачки на дошлюбне « ОСОБА_4 ».
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одну тисячу) гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Позивачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної
інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні
було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи
(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк
обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Л.Г.Якименко