Справа № 163/186/25
Провадження № 3/163/179/25
06 березня 2025 року місто Любомль
Суддя Любомльського районного суду Волинської області Шеремета С.А.
з участю представника Волинської митниці Федчишина Р.А.,
розглянувши в приміщенні суду направлені Волинською митницею матеріали справи за протоколом № 0487/20500/24 про притягнення до відповідальності за ч.3 ст.471 МК України
ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку Королівства Нідерланди, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ), непрацюючої, закордонний паспорт НОМЕР_1 ,
ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), прямуючи 13 листопада 2024 року близько 00 год 55 хв. в зоні митного контролю митного поста «Усилуг» Волинської митниці по спрощеній смузі руху «зелений коридор» у напрямку «виїзд з України» в якості пасажира автомобіля марки «Ford Focus» реєстраційний номер НОМЕР_2 , не задекларувала книгу «Святоє Євангеліє» 1907 року «Почаєвь. Типографія Почаево-Успенской Лавры», яка має культурну цінність, у зв'язку із чим підпадає під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.3 ст.471 МК України.
На розгляд справи ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату та місце розгляду справи в суді, зокрема і шляхом розміщення судового оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та надісланням повідомлення на електронну адресу вказану у письмових поясненнях порушниці.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях.
В рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" Суд зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, Любомльським районним судом вживалися усі необхідні та можливі заходи для забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності, зокрема, для належного повідомлення про час та місце розгляду справи.
За викладених обставин та з огляду на належне повідомлення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), про час і місце розгляду справи, відсутність перешкод для такого розгляду за її відсутності, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.
Представник Волинської митниці під час розгляду протоколу заявив, що вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, просив накласти стягнення в межах санкції ч.3 ст.471 МК України.
Винуватість ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у вчиненні правопорушення повністю стверджена матеріалами справи: протоколом про порушення митних правил, контрольним талоном, актом про проведення митного огляду, письмовими поясненнями ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), службовою запискою інспектора митниці, висновком державної експертизи культурних цінностей № 2 від 09.12.2024.
Відповідно до п.57 ст.4 МК України товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.
У частині 2 статті 371 МК України визначено, що товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро та на які законом встановлено вивізне мито та/або якщо відповідно до закону державними органами видаються документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, із сплатою у випадках, визначених законами України, вивізного мита та з поданням відповідних документів, виданих державними органами.
Поняття культурних цінностей наведене у п.18 ст.4 МК України, згідно якого, культурні цінності - об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України.
Аналогічне визначення цього поняття міститься у статті 1 Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» та у п.1.3 Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінносте та контролю за їх переміщенням через державний кордон України, затвердженої наказом Міністерства культури і мистецтв України за №258 від 22.04.2002.
Пунктом 1.6 Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінносте та контролю за їх переміщенням через державний кордон України, затвердженої наказом Міністерства культури і мистецтв України за №258 від 22.04.2002, передбачено, що вивезення, тимчасове вивезення, у тому числі шляхом пересилання, культурних цінностей за межі митної території України дозволяється за наявності свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України (далі - свідоцтво), зразок якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 №984 (984-2000-п) "Про затвердження зразка свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України".
У цій справі висновком Волинської державної обласної універсальної бібліотеки імені Олени Пчілки від 09 грудня 2024 року № 315/01-07 стверджено, що вилучена у ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) книга « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 1907 року «Почаєвь. Типографія Почаево-Успенской Лавры» має історичну та культурну цінність, рекомендується до включення її до Державного реєстру національного культурного надбання.
Із письмових пояснень ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), наявних у матеріалах справи, слідує, що вилучена книга є спадком від батька, а про те, що книга відноситься до культурних цінностей не знала, і документи на вивезення відсутні.
Такі пояснення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) правового значення не мають, оскільки передбачене ч.3 ст.471 МК України порушення митних правил може вчинятись як умисно, так і з необережності.
Таким чином, з огляду на вищенаведені законодавчі приписи та досліджені у справі докази, вбачаються підстави для висновку про повну доведеність винуватості ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у вчиненні передбаченого ч.3 ст.471 МК України правопорушення.
Достатніх та обґрунтованих підстав для звільнення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) від відповідальності, у тому числі на підставі ст.22 КУпАП, не вбачається.
Отже, враховуючи доведеність вини ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та наявність встановлених обмежень щодо переміщуваної книги, яка має культурну цінність, стягнення на неї слід накласти у виді штрафу з конфіскацією предмету порушення митних правил.
З порушниці відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України № 3674-VI підлягає стягненню судовий збір у відповідному розмірі, а з врахуванням приєднаної до протоколу довідки митного органу - витрати митниці на зберігання книги протягом 114 діб за курсом НБУ на дату розгляду справи в порядку ст.ст.519, 520 МК України та наказу Міністерства фінансів України від 15 червня 2012 року № 731.
Згідно квитанції прибуткового касового ордера № 13 від 13.11.2024 та опису предметів затриманих у гр. Королівста Нідерланди у ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) в рахунок забезпечення сплати штрафу у порушниці вилучено кошти у сумі 5100 грн.
Оскільки можливість стягнення з осіб, які проживають або перебувають за межами України, за рахунок майна цих осіб, що знаходиться на території України, в порядку ст.542 МК України врегульовано лише щодо постанов митного органу, вирішення питання про долю вилучених готівкових коштів, що зберігаються Волинською митницею, слід віднести до компетенції цього митного органу.
Керуючись ст.ст.522, 527, 528 МК України,
ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) визнати винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.471 МК України, і накласти на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п'ять тисяч сто) гривень, з конфіскацією у власність держави книги «Святоє Євангеліє» 1907 року «Почаєвь. Типографія Почаево-Успенской Лавры», загальною вартістю 900,00 гривень, вилученої за протоколом про порушення митних правил №0487/20500/24.
Штраф в розмірі 5100 (п'ять тисяч сто) гривень підлягає стягненню на рахунок UA758999980313010106005003500 в Казначействі України (ЕАП) (ЄДРПОУ 38009371, отримувач ГУК у Волинській області/село Вишнів, код класифікації доходів бюджету 21081100, призначення платежу "адміністративні штрафи та інші санкції "05" Державна митна служба України").
Вирішення питання про долю вилучених готівкових коштів в сумі 5100 (п'ять тисяч сто) гривень, для забезпечення стягнення штрафу, віднести до компетенції Волинської митниці.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) в користь Волинської митниці витрати по справі на зберігання товару в розмірі 60,42 грн (шістдесят гривень 42 копійки) на рахунок UA488201720313231001201160491 в Державній казначейській службі України, місто Київ (МФО 820172, код ЄДРПОУ 43958385, призначення платежу "за зберігання товарів").
Стягнути з ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) в користь держави 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок) судового збору на рахунок UA958999980313161206000003480 в Казначействі України (ЕАП) (отримувач ГУК у Волинській області/місто Любомль, код ЄДРПОУ 38009371, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу "судовий збір").
Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.
Суддя Любомльського районного суду
Волинської області С.А.Шеремета