Справа № 163/2503/24
Провадження № 2/163/55/25
12 березня 2025 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді Шеремета С.А.
розглянувши в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У позовній заяві представник позивача просить ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача заборгованості на загальну суму 56658,81 гривень за Кредитним договором № 592227145, яку становлять: 45 839,50 гривень заборгованість за тілом кредиту; 10819,31 заборгованість за штрафними санкціями.
Вимоги обґрунтовано тим, що вищевказаний кредитний договір відповідач ОСОБА_1 уклала із АТ «Альфа-Банк». Право вимоги за цим договором перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" за укладеним з АТ "Альфа-Банк" договором факторингу №4 від 20.12.2021. Свої грошові зобов'язання за цим кредитним договором відповідач не виконала ні первісному кредитору, ні новим кредиторам, в результаті чого у неї виникла заборгованість за кредитом 56658,81 гривень.
Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 31 жовтня 2024 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
В межах встановленого судом строку відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву. У ньому заперечила існування будь-яких кредитних зобов'язань між нею та позивачем. Вказала, що будь-яких кредитних договорів вона не підписувала та належних доказів про її згоду на підписання кредитного договору позивач не надав. Просила відмовити у задоволенні позову.
Позивач подав відповідь на відзив, у якому просив позов задовольнити повністю, вказавши, що доводи відповідача у відзиві є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Заперечення на відповідь на відзив від відповідача не надходило.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходили.
Враховуючи вищевикладене та положення ст.279 ЦПК, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.
Аналізом доказів по справі суд встановив такі фактичні обставини.
20 серпня 2018 року АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали угоду про надання кредиту №592227145, угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, що становлять пропозицію на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, оферту на укладення угоди про надання кредиту №592227145 та паспорт споживчого кредиту.
Умовами надання кредитної лінії визначено поміж іншого:
- ліміт Кредитної лінії у розмірі 200 000 гривень;
- фіксовану процентну ставку - 40 % річних;
- розмір щомісячного платежу - 5% від заборгованості, але не менше 50 гривень.
Строк, на який надається кредит, - 12 місяців з можливістю пролонгації.
Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що станом на 20.12.2021 заборгованість становить 45 839,50 гривень, тобто на момент згортання активу у зв'язку з продажом згідно договору факторингу.
20 грудня 2021 року АТ «Альфа-Банк» (клієнт) та ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" (фактор) уклали договір факторингу № 4.
З аналізу вказаного договору встановлено, що клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників в частині тих сум заборгованості, що визначені в реєстрах боржників.
Згідно із реєстром боржників до цього договору факторингу до ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором№592227145 в загальній сумі заборгованості 56 658,81 грн, з яких: по тілу кредиту - 45 839,50; по штрафним санкціям - 10 819,31 грн.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ч.1 ст.207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч.ч.3, 4, 6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч.12 ст.11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Угода про надання кредиту №592227145, угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії укладені між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладені відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Кредитний договори між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 у цій справі складає пропозицію на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, оферту на укладення угоди про надання кредиту №592227145 та паспорт споживчого кредиту, угоду на використання аналогу власноручного підпису.
Після підписання цих угод у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у АТ «Альфа-Банк» виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання кредитних коштів згідно з тарифами та повернути кредитні кошти.
Надання АТ «Альфа-Банк» кредитних коштів відповідачу знайшло своє належне підтвердження дослідженими по справі доказами.
Право вимоги за цими кредитним договором перейшло до позивача ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" на підставі укладеного із АТ «Альфа-Банк» договору факторингу №4 від 20.12.2021.
Розрахунками заборгованості ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" стверджено невиконання відповідачем умов укладеного кредитного договору, внаслідок чого у неї станом на 20.12.2021 року утворилась заборгованість, розмір якої: 56 658,81 гривень.
Наведені суми заборгованості є рівними тим, що зазначені у витягу з Реєстрів боржників до договору факторингу № 4.
Із наведеного слідує, що відповідач має заборгованість за цим кредитним договором, на яку позивач набув права вимоги на підставі укладеного договору факторингу.
Станом на день звернення до суду із цим позовом заборгованість по кредитному зобов'язанню відповідач не погасив.
Разом з тим, аналізуючи досліджені по справі письмові докази та заявлену позивачем суму кредитної заборгованості, суд дійшов висновку про те, що належних доказів того, що у відповідача наявна заборгованість за штрафними санкціями в сумі 10 819,31 гривень, до матеріалів позову не додано та встановити походження цієї суми з матеріалів справи не видається за можливе.
Крім цього заявлена до стягнення сума заборгованість за штрафними санкціями в розмірі 10 819,31 гривень спростовується випискою по рахунку ОСОБА_1 , в якій заначено, що станом на 20.12.2021 року згортання активу у зв'язку з продажом відбулось із наявною заборгованістю в сумі 45 839,50 гривень.
Таким чином, суд встановив підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором в сумі 45 839, 50 гривень, яка підтверджена письмовими доказами.
У частинах 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності да-ють змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини, відповідні їм правовідносини і наведені положення чинного законодавства, суд з викладених підстав і мотивів дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Згідно зі ст.141 ЦПК України сплачений за позовом судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог із розрахунку задоволення 80,90% таких вимог.
До стягнення представник позивача також заявив 9200,00 гривень витрат на професійну правову допомогу.
На підтвердження цих витрат до позову додано: договір про надання правової допомоги № 03-07/24 від 03 липня 2024 року, укладений між адвокатом Литвиненко О.І. та ТОВ «Фінансова Компанія "Еліт Фінанс»; акт№1 приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2024, згідно якого адвокат надав послуги, визначивши загальну ціну 9200 грн, до якої включено: надання первинної консультації замовнику у справі -13000 грн (0,5 години ), правовий аналіз наявних документів у замовника по справі - 4000 грн (2 години), підготовка та подання позовної заяви - 4200 грн (2,1 годин); платіжну інструкцію № 4926 від 01.10.2024 про сплату ТОВ «ФК "Еліт Фінанс» на рахунок ОСОБА_2 9200 грн за надання правничої допомоги згідно договору № 03-07/24 від 03.07.2024.
Питання витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, урегульоване ст.137 ЦПК України.
У частині 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Із матеріалів позову вбачається, що сама позовна заява підписана директором ТОВ «ФК "Еліт Фінанс».
Із поштового конверта, у якому до суду надійшли матеріали цього позову, вбачається, що його відправником є також ТОВ «ФК "Еліт Фінанс».
Отже, немає підстав вважати надання адвокатом Литвиненко О.І. юридичних послуг по складанню позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Надання такої послуги як первинна консультація та правовий аналіз наявних документів загальною вартістю 5000 грн за 2,5 год роботи вочевидь не є фактичною і неминучою, оскільки по своїй суті охоплюється такою послугою як «надання усної консультації з вивченням документів».
Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною і не є складною, не потребує особливих затрат часу на вивчення документів, які фактично є типовими, через що для фахового юриста, тим більше адвоката, не вимагала значних часових затрат для надання усної консультації з вивченням документів.
Тому, враховуючи вищевказане та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.
Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" заборгованість за кредитним договором - угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії та угоди про надання кредиту №592227145 від 20 серпня 2018 року в загальній сумі 45 839 гривень 50 копійок.
У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" 2 449 (дві тисячі чотириста сорок дев'ять) гривень 65 копійок судового збору та 1000 (одну тисячу) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення протягом 30 днів з дня його складання може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.
Інформація про сторін:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс"; місце знаходження - вулиця Солом'янська, 2, місто Київ; код ЄДРПОУ - 40340222;
відповідач - ОСОБА_1 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 .
Головуючий : суддя С.А.Шеремета