Справа № 462/271/25
(заочне)
13 березня 2025 року м.Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючого судді Боровкова Д.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
встановив:
15 січня 2025 року позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на її утримання як повнолітньої дитини, що продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини від заробітку відповідача щомісячно, з дня пред'явлення позову і до моменту досягнення нею двадцяти трьох років. Свої вимоги мотивує тим, що вона є донькою ОСОБА_2 . У 2009 році було розірвано шлюб між її батьками. Після розірвання шлюбу вона та її старша сестра залишились проживати з матір'ю. На даний час вона є студенткою третього курсу денної форми навчання Національного університету «Львівська політехніка». Окрім цього, вона перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа, оскільки до 24.02.2022 року вона разом з матір'ю проживала у м.Харків. На даний час вона перебуває на утриманні матері, яка проживає окремо від неї в іншому місті і окрім неї ще утримує молодшу сестру, яка народилась у новому шлюбі. Також вона має власні кошти у вигляді стипендії та допомоги на проживання від держави, як внутрішньо переміщена особа. Проте цих коштів не вистачає, оскільки власного житла вона не має та повинна оплачувати оренду за житло та комунальні послуги. Окрім цього, вона оплачує транспортні витрати, закупівлю продуктів харчування, придбання навчально-методичних посібників, підручників, одягу, оплати курсів. Батько жодним чином їй не допомагає, хоча має таку можливість, він є працездатним, офіційно працевлаштований, у шлюбі не перебуває та інших осіб на утриманні не має. Оскільки відповідач в добровільному порядку надавати матеріальну допомогу на час навчання не бажає, вона звернулась до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.
16 січня 2025 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відповідачеві було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.
Відповідач по справі належним чином повідомлявся судом про розгляд даного провадження у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції суду. Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.
Згідно з вимогами ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вимоги ст.ст.279, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 являється батьком позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 /а.с.9/.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа та на даний час фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №1306-7001977037 від 11 березня 2024 року /а.с.12/.
Згідно з довідкою навчального закладу № 257 від 07 січня 2025 року, ОСОБА_1 є студентом третього курсу денної форми навчання Національного університету «Львівська політехніка» та закінчує навчання 30 червня 2026 року /а.с.21/.
Окрім цього, позивач проходить навчання у школі англійської мови Green Forest на курсі рівня Upper-Intermediate (B2). Курс триває з 10.09.2024 року по 21.01.2025 року включно. Курс було оплачено 08 серпня 2024 року у сумі 8950 грн. /а.с.22/.
Також, позивач є учнем автошколи «Леогарт», що підтверджується Договором про навчання в автошколі від 02.09.2024 року, згідно з умовами якого вона зобов'язується своєчасно оплачувати вартість навчання у розмірі 8000 грн. /а.с.15/.
Відповідно до ст. 198 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Згідно з ч.1 ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч.3 ст.199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно з ч.1 ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, в ч.1 якої вказано, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України, якщо платник податків має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмірі аліментів у твердій грошовій сумі.
За змістом ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею ст. 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до п. 20 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. При визначенні розміру аліментів на повнолітніх дітей суд враховує такі обставини: стан здоров'я та матеріальне становище повнолітніх дочки, сина; стан здоров'я й матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інших дітей; можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дітьми; інші обставини, що мають істотне значення.
Правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу.
Аналогічна позиція висловлена у рішенні Верховного суду України від 24 грудня 2014 року № 6-186цс14.
Позивачем доведено, що вона є донькою відповідача, яка набула повноліття та не досягла віку 23 років, вона продовжує навчання на денній формі та потребує матеріальної допомоги, оскільки не має можливості працювати, проживає сама, несе витрати по оренді житла, оплаті комунальних послуг, продуктів харчування, придбання одягу, транспортні витрати, оплаті курсів, а відповідач в добровільному порядку відмовляється сплачувати аліменти на час її навчання добровільно.
Доказів, що свідчили б про відсутність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу дочці, яка продовжує навчання, у спростування зазначеного відповідачем суду не надано.
Враховуючи наведене, виходячи з рівності обов'язку батьків утримувати дитину, аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, з урахуванням матеріального становища сторін, враховуючи, що відповідач є особою працездатного віку, інших осіб на утриманні немає, потребу в матеріальній допомозі повнолітньої дочки, яка перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа та проживає сама, продовжує навчання на денній формі, суд вважає за необхідним, позов слід задовольнити та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти до закінчення нею навчання у розмірі 1/4 частини від заробітку відповідача щомісячно на весь період її навчання, але не більш як до досягнення нею двадцяти трьох років, що буде належним захистом прав позивача та не ставить платника аліментів у скрутне для нього матеріальне становище.
Крім того в порядку, визначеному ст.133, 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 81,89,141,263-265, 280-284 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 , яка продовжує навчатися, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, на час її навчання, починаючи з 15 січня 2025 року, але не більше ніж до досягнення нею 23-річного віку, за умов продовження навчання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривні 20 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць звернути до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКП: НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКП: НОМЕР_3 ).
Суддя:
Оригінал рішення.